Рішення

від 09.12.2024 по справі 445/2111/24

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/2111/24

провадження № 2/445/905/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судовогозасідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві спільної сумісної власності на землю.

В обґрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Золочів помер її син ОСОБА_3 . Після його смерті, окрім іншого майна, залишилося спадкове майно, що складається із: невизначеної частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4621888500:05:002:0070, площею 0,25 га, яка належала йому згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 224761504 від 21.09.2020 та невизначеної частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4621888500:05:002:0071, площею 0,25 га, яка належала спадкодавцеві згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 224753480 від 21.09.2020 року. Вказує, що зазначені земельні ділянки зареєстровані на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 , позивачкою та відповідачкою на підставі Рішення ХХХVIII сесії VII демократичного скликання Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області від 21.07.2020 року №906 про що видані відповідні Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких розмір частки кожного із співвласників визначено як 1 (одна ціла). Зазначає, що вона, будучи спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Золочівського районного нотаріального округу Папірянської О.О. із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріус відмовила в оформлення спадкових прав на частку у праві спільної сумісної власності на спірні земельні ділянки з підстав, що правовстановлюючими документами не визначено частку кожного з учасників спільної сумісної власності на зазначені земельні ділянки. У зв`язку з цим нотаріус рекомендувала позивачу звернутись до суду з метою визначення частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на землю.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилася, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, зазначивши, що позов підтримую у повному обсязі і просять його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явились, подала до суду заяви про визнання позову, у яких проти задоволення позовних вимог не заперечила та просили слухання справи проводити без її участі.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Згідно з ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Відповідно до ч. 3ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Золочів помер син позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.01.1968 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 01.06.2022 року.

Позивач в порядку визначеному законодавством, будучи спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого сина звернулася до приватного нотаріуса Золочівського районного нотаріального округу Папірянської О.О. із заявою про прийняття спадщини у результаті чого була зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_3 про що свідчить витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі №70894350 від 13.12.2022 року.

За життя ОСОБА_3 разом із позивачем та відповідачем звернулися до Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для передачі у спільну сумісну власність земельних ділянок.

Рішенням ХХІХ сесії V демократичного скликання Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області від 10.03.2010 року №696 вирішено дати дозвіл ОСОБА_3 , позивачу та відповідачу на виготовлення технічної документації із землеустрою по передачі у спільну сумісну власність земельних ділянок: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.25 га по АДРЕСА_1 та для ведення особистого селянського господарства площею 0.25 га ур. «Біля хати» в с. Хильчиці Золочівського району. Виготовлену технічну документацію подати на затвердження сесією сільської ради.

У подальшому Рішенням ХХХVIII сесії VII демократичного скликання Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області від 21.07.2020 року №906 вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у спільну сумісну власність та передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га. кадастровий номер 4621888500:05:002:0070 по АДРЕСА_1 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2500 га кадастровий номер 4621888500:05:002:0071 по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Зобов`язано співвласників оформити та зареєструвати право власності на земельні ділянки відповідно до чинного законодавства.

Судом за наявними матеріалами справи встановлено, що згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексні номери 224761504, 224761879, 224762894 від 21.09.2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 4621888500:05:002:0070 площею 0.25 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172606546218) на підставі рішення Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області №906 від 21.07.2020 року на праві спільної сумісної власності з розміром частки 1, належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Також згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексні номери 224752995, 224753480, 224753744 від 21.09.2020 року, які містяться у матеріалах справи, земельна ділянка з кадастровим номером 4621888500:05:002:0071 площею 0.25 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172546646218) на підставі рішення Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області №906 від 21.07.2020 року на праві спільної сумісної власності з розміром частки 1, належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Таким чином, спірні земельні ділянки належать на праві спільної сумісної власності померлому ОСОБА_3 , позивачу та відповідачу.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент реалізації права) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатнапередача земельнихділянок увласність громадянпровадиться уразі: а)приватизації земельнихділянок,які перебуваютьу користуваннігромадян; б)одержання земельнихділянок внаслідокприватизації державнихі комунальнихсільськогосподарських підприємств,установ таорганізацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.6,7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності

для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану

відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки

розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленомустаттею 186-1цього Кодексу.

У ч. 9 ст. 118 ЗК України зазначається, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивноговисновкутакої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126 ЗК України визначає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Відповідно до ч. 2 ст. 18 згаданого Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, тапорядок державної реєстрації праввизначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки визначається Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553).

Відповідно до п. 812 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Таким чином ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку набули право спільної сумісної власності на земельні ділянки: з кадастровим номером 4621888500:05:002:0070 площею 0.25 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172606546218) та з кадастровим номером 4621888500:05:002:0071 площею 0.25 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172546646218).

Приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Папірянською О.О. відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що у правовстановлюючих документах на землю не визначено частку кожного з учасників спільної сумісної власності на земельну ділянку, а тому нотаріальна дія, а саме видача свідоцтва про право на спадщину за законом на частку в праві спільної власності на земельні ділянки, які належали померлому ОСОБА_3 , не може бути вчинена.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

У відповідності до вимог ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

За наведеного вище, суд вважає, що частка ОСОБА_3 у належних на праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. з кадастровим номером 4621888500:05:002:0070, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.25 га з кадастровим номером 4621888500:05:002:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/3 частки у кожній.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до роз`яснень, наданих у Постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року № 20, - частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними (п.5).

Відповідно до роз`яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», - у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Згідно правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріпленої в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р., де зазначено, що відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належному на праві спільної сумісної власності.

Суд, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в цілому, а також враховуючи, що позивачка, як матір ОСОБА_3 має право на спадщину після смерті сина, в тому числі на 1/3 частки кожної спірної земельної ділянки, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.12,81,258-259,264-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності на землю - задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4621888500:05:002:0070 площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 становить 1/3 (одна третя) частки.

Визначити, що частка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4621888500:05:002:0071 площею 0.25 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_2 (одна третя) частки.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текстрішення складено09.12.2024року

Суддя В. М. Сивак