Рішення

від 09.12.2024 по справі 607/12093/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2024Справа №607/12093/24

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Братасюка В.М.

за участю секретаря Тинкалюк Є.І.

представника позивача Гриба О.В.

представника відповідача Шеремета М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тербудвей» про стягнення заробітної плати ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» про стягнення коштів, що підлягають виплаті при звільненніта стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що з 01 квітня 2022 року по січень 2024 року він перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРБУДВЕЙ» та працював як інженер по техніці безпеки, та по влаштуванні утеплення фасаду багатоквартирного будинку, який споруджував відповідач, за адресою по АДРЕСА_1 . Трудовий договір між ними укладався в усній формі. Директором ТОВ «ТЕРБУДВЕЙ» був виданий наказ про прийняття позивача на роботу. 18 січня 202 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у ТОВ «ТЕРБУДВЕЙ», однак заробітної плати не було виплачено. Розмір невиплаченої заробітної плати становить 143 050, 00 грн. З цих підстав просив позов задовольнити.

02.07.2024 представником відповідача подано суду відзив, в якому відповідач не погоджується з позовною заявою, вважає її необґрунтованою, та стверджує, що заробітна плата позивачу виплачувалась, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати. Просить в задоволені позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримує та просить його задовольнити з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні просить відмовити у задоволенні первісного позову з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено, що з 01 квітня 2022 року по січень 2024 року позивач перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРБУДВЕЙ» та працював на посаді інженера.

Згідно наказу №5 від 28.03.2022, вбачається, що з 29 березня 2022 року прийнято на основне місце роботи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на посаду інженера, на повний робочий день, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу згідно штатного розпису - 6500,00 грн.

18 січня 2024 року позивача було звільнено та заробітної плати не виплачено.

28 березня 2024 року позивачем було направлено письмову заяву-вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРБУДВЕЙ», про виплату заробітної плати.

22 квітня 2024 року надійшла відповідь від ТОВ «ТЕРБУДВЕЙ» вих. № 22/04 від у якій стверджується, що під час перебування у трудових відносинах позивача з відповідачем, у вересні місяці 2023 року, позивачем було взято майно товариства та не повернуто, а тому заробітна плата йому не виплачена.

Розмір невиплаченої заробітної плати становить 143 050, 00 грн, що стверджується розрахунком невиплаченої позивачу зарплати за період з 01.04.2022 р. по 18.01.2024р.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, належних йому від підприємства, проводиться у день звільнення.

Крім того, згідно вимог ст. 117 КЗпП України, частина 1 якої передбачає відповідальність працедавця за затримку розрахунку при звільненні працівника, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У п. 25 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Вказана позиція щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні міститься у правовому висновку Верховного Суду України від 03.07.2013 року у справі №6-64цс13.

Згідно з висновку Постанови Верховного Суду України від 29.01.2014 року у справі за №6-144ц 13, що нездійснення роботодавцем виплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення (стаття 116 КЗпП України) є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено статтею 117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення, видачі судового наказу про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другоїстатті 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Твердження відповідача викладені в відзиві на позовну заяву на увагу не заслуговують, оскільки відповідачем не доведено обставин, що ТОВ «Тербудвей» виплачено заробітну плату позивачу, оскільки з наданих відповідачем відомостей про нарахування заробітної плати, вбачається тільки нарахування ОСОБА_1 заробітної плати, однак не вбачається її виплати останньому.

Щодо інших доводів відповідача, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом стягнення з ТОВ «Тербудвей» на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати.

Керуючись ст. 2,5, 81, 82, 265, 353 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРБУДВЕЙ» на користь

ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 143 050,00 гривень, з відрахуванням установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРБУДВЕЙ» 3028 гривень

судового збору в дохід держави.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту рішення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП

НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРБУДВЕЙ» вул. Шевченка, 29А с. Великі Гаї Тернопільського району, код ЄДРПОУ 41402237.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк