Вирок

від 02.12.2024 по справі 766/10787/23

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/10787/23

н/п 1-кп/766/1325/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022230000003122 від 27.08.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, (паспорт громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданий Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області), уродженця Російської Федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України

встановив:

24.02.2022 збройні сили Російської Федерації шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на визнану міжнародним співтовариством територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад, нанісши ракетно-бомбові удари на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, та здійснили окупацію частини території України.

В результаті вищезазначених дій з 24.02.2022 більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями ЗС РФ та вона знаходилась під окупацією держави-агресора, в тому числі і селище Миролюбівка Херсонського району Херсонської області.

24.02.2022Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався безперервно, і який продовжує існувати станом на час ухвалення цього вироку. Тож протягом усього періоду часу, протягом якого ОСОБА_3 вчинялись інкриміновані йому діяння, в Україні діяв воєнний стан.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі тимчасово окупована територія) це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснювали загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2022 року, знаходячись у селищі Миролюбівка Херсонського району Херсонської області, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що вказаний населений пункт перебуває під окупацією збройних сил російської федерації та створення на території Херсонської області незаконних органів влади, діючи умисно, з метою завдання шкоди Україні, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, сповідуючи проросійські погляди, добровільно погодився на пропозицію зайняти посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади створеному на тимчасово окупованій території, а саме так званого (російською мовою) - «главы поселения Миролюбовка Белозёрской ВГА Херсонской области».

На займаній посаді ОСОБА_3 здійснював загальне керівництво структурними підрозділами зазначеного незаконно утвореного органу влади, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції з контролю за реалізацією рішень керівництва «Белозёрской ВГА Херсонской области».

Зокрема, протягом червня-жовтня 2022 року (до моменту початку т.зв. евакуації «ВГА Херсонской области» на тимчасово окуповану територію лівобережжя Херсонської області) ОСОБА_3 здійснював підбір кадрів для працевлаштування у зазначений незаконний орган влади, комунальні установи, навчально-освітні заклади; здійснював реалізацію рішень окупаційної влади у сфері соціальної політики, зокрема отримував від т.зв. «Управления Пенсионного фонда Белозёрского района Херсонской области» грошові кошти для виплати пенсій жителям підконтрольного селища та в подальшому видавав вказану виплату готівкою у сумі 10 тисяч російських рублів в приміщенні Миролюбівської селищної ради за адресою: Херсонська обл., Білозерський р-н, с-ще. Миролюбівка, вул. Зелена, 24; супроводжував доставку «гуманітарної допомоги» Російської Федерації для роздачі жителям вказаного населеного пункту; надавав вказівки підлеглим здійснювати ремонт газового устаткування селища; проводив в якості «главы поселения» зібрання жителів та закликав евакуйовуватися на тимчасово окуповану територію лівого берегу Херсонської області, при цьому наголошуючи, що окупаційна влада надасть грошові кошти та сертифікати для забезпечення житла та інших потреб.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.5 ст.111-1 КК України як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доводиться сукупністю зібраних в кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема:

Показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_6 показала, що вона є мешканкою села с. Миролюбівка і в період тимчасової окупації села проживала у ньому. Приблизно на початку червня 2022и року ОСОБА_3 проголосив себе «председателем сельского совета села», його робоче місце було у приміщенні, що до окупації було приміщенням сільської ради. ОСОБА_3 видавав розпорядження щодо життєдіяльності села, здійснював підбір кадрів для роботи у сільській раді та установах, розташованих у селі. Так, їй пропонував відкрити аптеку у селі, її чоловіку пропонував роботу електрика та охоронця у школі села Миролюбівка. При цьому, агітував за росію, наголошуючи на тому, що будуть дуже гарні зарплати. Особисто роздавав пенсії мешканцям села. Роботу виконував з ентузіазмом, що свідчило про його добровільність у зайнятті посади Організовував збори мешканців села. Свідок безпосереднього участь у зборах не брала, але знайомі, що були присутні на зборах розповідали, що на зборах агітував за росію. Всередині жовтня 2022 року Лікуновіч разом із сім`єю виїхав із села;

Свідок ОСОБА_7 , показала, що вона є мешканкою села Миролюбівка і проживала у селі під час його тимчасової окупації, і під час окупації вона знала ОСОБА_3 як голову села від окупаційної влади. Він наймав людей на окремі посади, призначив її сусіда на посаду керівника комунального підприємства з водопостачання; під час окупації набрав штат комунального підприємства, яким організовував виплати заробітної плати від окупаційної влади рублями, організував зібрання мешканців села, де висловлював підтримку дій держави-агресора, агітував евакуюватися до росії, обіцяв, що там людям заплатять гроші, нададуть житло та будуть безкоштовно лікувати.

Свідок ОСОБА_8 показав, що він є мешканцем с. Миролюбівка і в у період тимчасової окупації села проживав у ньому. ОСОБА_3 знає тільки з того часу, які він під час окупації став старостою села. Як тільки Лікуновіч прийшов на посаду, він зразу ж здав всіх мешканців села, які приймали участь в АТО. Під час окупації Лікуновіч особисто виплачував пенсії мешканцям села в рублях. Свідку неодноразово пропонував записатися на постійне отримання російської пенсії, на що він не погодився.

Свідок ОСОБА_9 показав, що він з 2006 року і до окупації села обіймав посаду сільського голови в селі Миролюбівка і добре знав ОСОБА_3 . Після вторгнення російських військ у село Лікуновіч зайняв посаду «председателя Миролюбивского поселения». Назву посади прочитав на документі окупаційної влади, що знаходився у приміщенні сільської ради, коли він зайшов у приміщення сільської ради після визволення села. До окупації Лікуновіч ніде не працював займався власним господарством та продавав молочні продукти. В червні 2022 року після окупації села представниками держави-агресора ОСОБА_3 навідався до свідка додому та почав вимагати від імені «голови Херсонської військової адміністрації» ключі від сільської ради, на що останній йому відмовив. Через декілька днів ОСОБА_3 знов навідався до свідка та повідомив, що «голова Херсонської військової адміністрації» призначив його головою села та почав погрожувати фсб рф, що ті з ним розберуться, так як він не підкорюється окупаційній владі. Повідомив, що під час окупації, ОСОБА_3 проводив виплати жителям села від окупаційної влади, встановив у селі комендантську годину, наймав на роботу людей, збирав з мешканців села гроші (по 100 гривень) на відновлення комунікацій, мав особисту охорону з числа військовослужбовців рф, якими лякав мешканців села, вимагав від свідка дані про розміщення українських військових. Крім того, ОСОБА_3 неодноразово погрожував свідку, казав, що «росія тут назавжди» та вмовляв свідка «зробити правильний вибір». Перед звільненням села ОСОБА_3 зібрав мешканців села та агітував їх евакуюватися на лівий берег Дніпра. Вважає, що ОСОБА_3 діяв без примусу та з власного бажання.

У судовому засіданні на підставі положень ч. 11 ст. 615 КПК України, відповідно до яких показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, досліджено показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Показання вказаних свідків є допустимим доказом, оскільки вони отримані в порядку, визначеному вимогами кримінального процесуального закону, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, та із фіксуванням за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Окрім цього, показання вказаних свідків узгоджуються між собою та з іншими дослідженими доказами у кримінальному провадженні, не містять протиріч.

Так, відповідно до показань свідка ОСОБА_10 він є мешканцем с. Миролюбівка Херсонського району Херсонської області і в період окупації села проживав у селі. У період тимчасової окупації с. Миролюбівка ОСОБА_3 був призначений представниками держави-агресора на посаду старости села від окупаційної влади. У один з днів ОСОБА_3 прийшов до свідка з російськими військовими, сказав йому бути керівником комунальників по водопостачанню села. Свідку він представився як «новий сільський голова». ОСОБА_3 приїжджав до села тричі на тиждень, привозив пенсії в рублях та організовував їх виплати. 28.10.2022 ОСОБА_3 зібрав мешканців села, агітував евакуюватися на лівобережжя річки Дніпро у зв`язку із наступом Збройних Сил України, обіцяв надання сертифікатів на житло на території російської федерації.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_11 мешканця с. Миролюбівка Херсонського району Херсонської області, який в період тимчасової окупації с. Миролюбівка проживав у селі, ОСОБА_3 був призначений представниками на посаду старости села від окупаційної влади. Після окупації села він побачив на стовпі оголошення на російській мові, що необхідні працівники на роботу. Йому потрібні були гроші, тому він підійшов до сільської ради влаштовуватися на роботу, де побачив ОСОБА_3 , який представився йому як староста села від окупаційної влади. ОСОБА_3 запропонував йому роботу прибирати село. Також підшукав людей для роботи у водоканалі, дитячому садку, школі, запропонував свідку привести ще людей для працевлаштування. Заяву про прийняття на роботу на російській мові на ім`я ОСОБА_14 свідок писав у присутності ОСОБА_3 та інших людей, які влаштовувалися на роботу. Повідомив, що ОСОБА_3 здійснював керівництво селом, надавав свідку вказівки по роботі, організовував видачу в селі пенсії в рублях, під час видачі пенсії його супроводжували російські військові, а по селу він пересувався на особистому автомобілі. Восени 2022 року ОСОБА_3 зібрав мешканців села, агітував евакуюватися на лівобережжя річки Дніпро у зв`язку із наступом Збройних Сил України

Відповідно до показань свідка ОСОБА_12 мешканки с. Миролюбівка Херсонського району Херсонської області, у період тимчасової окупації с. Миролюбівка вона проживала в селі Миролюбівка. ОСОБА_3 був призначений представниками держави-агресора на посаду старости села від окупаційної влади. Під час окупації ОСОБА_3 роздавав мешканцям села гуманітарну допомогу від рф, наймав людей на роботу, працю яких оплачував рублями, займався розміщенням російських військових у селі та організовував евакуацію людей з села перед звільненням села. Впевнена, що ОСОБА_3 діяв добровільно, без застосування до нього будь-якого примусу.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_13 мешканки с. Надеждівка Херсонського району Херсонської області, у період тимчасової окупації вона проживала у селі Надеждівка. ОСОБА_3 був призначений на посаду старости села Миролюбівка від окупаційної влади. Одночасно він виконував обов`язки голови і села Надеждівка, оскільки старости в селі Надеждівка не було. Також ОСОБА_3 пропонував їй бути старостою села, але вона не погодилася, так як в селі вже був староста, який не йшов на співпрацю з окупаційною владою. Свідок працювала соціальним працівником на громадських засадах, оскільки необхідно було допомагати мешканцям села, заробітну плату не отримувала. ОСОБА_3 приїжджав у село, збирав списки людей на отримання пенсії, особисто роздавав пенсії в рублях та за її отримання мешканці села розписувалися в зошиті. Коли для отримання пенсій необхідно було подавати копії паспортів, а зробити їх в селі не було на чому, то Лікуновіч привіз принтер в село в господарський магазин, щоб робити ксерокс паспортів пенсіонерів. Також, в село з смт. Білозерки привозили гуманітарну допомогу, яку супроводжував ОСОБА_3 , та видавали допомогу в обмін на ксерокопію паспорта. ОСОБА_3 збирав гроші на ремонт пошкодженого газопостачання в селі по 20 гривень та обіцяв привезти ремонтну бригаду. У свідка був його номер телефону за яким вони підтримували зв`язок.

Окрім показань свідків вина ОСОБА_3 підтверджується дослідженими письмовими доказами у кримінальному провадженні, а саме:

- протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відповідно до яких свідки впізнали ОСОБА_3 як особу, яка під час тимчасової окупації села Миролюбівка Херсонського району Херсонської області виконувала обов`язки голови села Миролюбівка Херсонського району Херсонської області від окупаційної влади;

- протоколом огляду інтернет-ресурсу в додатку «Telegram» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.05.2023, який містить відеозапис, на якому зображений ОСОБА_3 в приміщенні Білозерської селищної ради за адресою: Херсонська область, смт. Білозерка, вул. Свободи, 87. На відеозаписі ОСОБА_3 проголошує наступне: «соседи не должны показывать пальцами, кто за какую партию выступает, кто за что... люди так просто должны спокойно жить», «детские сады должны работать, школа должна работать, вся жизнь в селе должна кипеть, люди не должны бояться друг друга»;

- протоколом огляду інтернет-ресурсу в додатку «Telegram» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.04.2023, який містить відеозапис, на якому зображений ОСОБА_3 , який стоїть поблизу парку слави смт. Білозерка та диктор за кадром оголошує наступне: «Александр отмечает уже не первый раз день флага, одно время он проживал в россии, сейчас вернулся на родину и обзавелся семьей» (мовою оригіналу). Потім ОСОБА_3 говорить наступне: «Я очень рад за всех людей, что наконец-то что-то у нас будет происходить хорошее, не будет вот этих ростов тарифов, не будет вот этого оболванивания людей по телевиденью это самое главное, наверное, то что люди будут жить хорошо, вот в это я верю. Самое сложное, это люди, которые не могут понять, что все-таки то что происходит это для них вот самое главное, что это для них, что они будут жить лучше, что о них будут думать, вот это самое важное (мовою оригіналу). Також відеоряд з ОСОБА_3 містить напис-представлення виступаючого як « ОСОБА_15 . Глава сельського поселения Миролюбовка» (мовою оригіналу).

Відповідно до ч. 2ст. 7 КПК Українизміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1ст. 7 КПК України).

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписівст. 2 КПК Україниз дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 на цей час перебуває на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Незважаючи на наявні в матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_3 протягом тривалого часу на території України, у органу досудового розслідування, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик до суду в порядку, визначеному ч.7 ст.135 КПК України.

В судовізасідання обвинуваченийвикликався шляхомопублікування повістокв засобахмасової інформації,зокрема,в газеті«Урядовий кур`єр»з викликомна судовізасідання 09.12.2024, 16.02.2024, 29.02.2024, 05.08.2024, 06.08.2024, 30.08.2024, 12.09.2024, 30.10.2024, 18.11.2024, 27.11.2024, 02.12.2024, а також на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області.

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи обізнаним, що відносно нього розпочато кримінальне провадження щодо перебування його в розшуку та, що відносно нього винесено повідомлення про підозру та передано обвинувальний акт до суду, в судові засідання повторно не з`явився.

Згідно з п.1 ч.1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний , обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч.1 ст.52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні не заперечував щодо розгляду даного кримінального провадження в порядку спеціального судового провадження.

За таких обставин, відповідно до вимогст.323 КПК України, суд вважає що є всі правові підстави проводити розгляд даного кримінального провадження за правилами спеціального судового провадження.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доводиться сукупністю зібраних в кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема:

Під час судового розгляду, суд допитав всіх заявлених осіб та дослідив всі надані докази, після чого в кінці судового слідства учасники провадження повідомили суду, що будь-яких інших пояснень, клопотань та доповнень вони не мають, в зв`язку з чим можливо завершити судове слідство та постановити вирок на підставі досліджених доказів, наданих суду.

Згідно з ч. 1ст. 94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3ст. 17 КПК Україниґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши у судовому засіданні надані сторонами провадження докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, суд також урахував, що сторона захисту не посилалась на недопустимість доказів, які надані стороною обвинувачення, а отже, в силу положеньст. 26 КПК України, суд також не вбачає підстав визнавати докази недопустимими, оскільки вони зібрані у порядку, встановленомуКримінальним процесуальним кодексом України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Крім того, суд також вважає, що надані державним обвинуваченням докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленомуКримінальним процесуальним кодексом України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Інші документи, які надані стороною обвинувачення, є процесуальними рішеннями, відомостями, що характеризують особистість обвинуваченого чи інші рішення, які вирішують певні процедурні питання досудового розслідування, встановлюють чи визначають певні процесуальні статуси, або їх затверджують.

При цьому, суд також урахував, що сторона захисту не посилалась на порушення порядку проведення досудового розслідування, як і прийняття певних процесуальних рішень, а отже, у силу положень статей22,26 КПК України, суд також не вбачає підстав надавати оцінку цих документам.

Проведеним у судовому засіданні дослідженням доказів судом також встановлено, що надані державним обвинуваченням докази є достовірними та достатніми, оскільки не протирічать один одному, та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.

При доведеності винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом, суд відповідно дост. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.06.2018 у справі № 712/13361/15 (провадження № 51-1604км18, ЄДРСР № 74777387). Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17, ЄДРСР № 75286445). Зокрема, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертоюстатті 17 КПК.

Отже, надані стороною обвинувачення докази, які зібрані під час досудового розслідування, надані свідками покази у судовому засіданні доводять беззаперечно (поза розумним сумнівом), що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5ст. 111-1 КК України, тобто будучи громадянином України добровільно зайняв посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

У відповідності дост. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.5ст.111-1 КК Українивідноситься до тяжкого злочину.

Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.

При призначенні покарання суд враховує положення ст. 50 КК України, яка вказує, що метою покарання є кара, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, як і обставин, які пом`якшують покарання, обвинуваченого, судом не встановлено.

При визначенні розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує обставини скоєння злочину, а саме, що це є системна тривала діяльність, спрямована на шкоду народу України та державі Україна, те, що злочин вчинений проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, посягає на життєво важливі інтереси громадян, суспільства та держави, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної держави. Кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинене в умовах окупації і сприяло утвердженню авторитету окупаційної влади в умовах, коли було відомо про вчинення військовими рф масових руйнувань цивільної інфраструктури, промислових будівель на території України, масових злочинів проти цивільного населення України.

Суд також враховує особу обвинуваченого, який є громадянином України, і під час війни добровільно співпрацював з окупантами, а також те, що останній переховується на тимчасово окупованій території України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 має бути призначене покарання, передбачене санкцією ч.5 ст.111-1 КК України, позбавлення волі у максимальному розмірі, і вважає таке покарання справедливим та необхідним з метою убезпечення українського суспільства від подальшої діяльності ОСОБА_3 .

Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю є обов`язковим додатковим покаранням, передбаченим санкцією частини 5статті 111-1 КК України.

Відповідно дост. 59 КК Україниконфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цьогоКодексу. Санкцією частини 5статті 111-1 КК Українипередбачено застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

За таких обставин, обвинуваченому ОСОБА_3 має бути призначено покаранні у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого, та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Підстав для застосування статей69та75 КК Українив даному кримінальному провадженні не встановлено.

Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, то строк відбування ним покарання слід рахувати з часу її фактичного затримання.

Строк додаткового покарання слід обчислювати відповідно до ч. 3ст. 55 КК України.

Враховуючи те, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 жовтня 2023 року (справа№490/10399/23, пр.1-кс/490/7251/2-23) в порядку, визначеному ч. 6ст. 193 КПК України, обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати по справі відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимогст. 100 КПК України

Керуючись ст.ст.323, 368,370, 373, 381, 382, 394,615 Кримінального процесуального Кодексу України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, що надають публічні послуги, строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання для виконання вироку.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади у органах державної влади та місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, що надають публічні послуги обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_3 основного покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , обраний ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.09.2023 у вигляді тримання під вартою, залишити незмінним.

Арешт майна, належного ОСОБА_3 , накладений ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.11.2023 (справа №490/10399/23, пр. №-1-кс/490/7347/2023), а саме: 1/1 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 6520385800:07:001:0270, площа (га): 1.1679 за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с/рада Миролюбівська, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1825528265203; 1/2 частки житлового будинку з прибудинковим магазином, літ. А, загальною площею (кв.м): 118, житловою площею (кв.м): 51,6 за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1238370865203; 1/2 частки житлового будинку, загальною площею (кв.м): 78,1, житловою площею (кв.м): 39,0, площею земельної ділянки (кв.м.): 3349,0 за адресою: Херсонська область, Білозерський район, сщ. Радянське, вул. Робоча, 96, з реєстраційним номером майна 9932009; автомобіль марки «MITSUBISHI» модель «L 400 2477», д.н.з.: НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 ; автомобіль марки «УАЗ» модель «3909 2445», д.н.з.: НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_5 залишити без змін до приведення даного вироку до виконання в частині конфіскації майна.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надіслати учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.

Копію вироку для вручення обвинуваченому видати захиснику.

СуддяОСОБА_1