Рішення

від 05.12.2024 по справі 741/889/24

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2-а/741/40/24

Єдиний унікальний номер 741/889/24

РІШЕННЯ

іменем України

05 грудня 2024 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

представника позивача адвоката Бондюка Б.В.,

представника відповідача Мельничук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Носівка у режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року представник позивача адвокат Бондюк Б.В., діючи від імені та представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з указаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 09 квітня 2024 року засобом поштового зв`язку позивач ОСОБА_1 отримав від Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі за текстом - відповідач, Укртрансбезпека) постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи на території України) серії АА № 00018520 від 04 квітня 2024 року.

З указаної постанови слідує, що 26 березня 2024 року о 19 год. 00 хв. за адресою: Н-07, км 291+793, Сумська обл, зафіксовано транспортний засіб DAF FT ХF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 7,1 % (2,84 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.132-1 КУпАП.

Зазначав, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 позивач є власником спеціалізованого сідлового тягача Е, марки DAF, модель FT ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , а згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником спеціалізованого напівпричіпу контейнеровоза Е марки «ROBUSTE», модель «S380», д.н.з. НОМЕР_4 .

Уважав, що усупереч Порядку фіксації адіміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1174 від 27 грудня 2019 року, із змінами, внесеними постановою від 16 червня 2021 року № 623, під час проїзду повз засіб вимірювальної техніки WIM 71, WAGA-WIM 40, CRUA-06-VVE автопоїзду у складі автомобіля марки DAF модель FT ХF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , із контейнеровозом марки «ROBUSTE», модель «S380», д.н.з. НОМЕР_5 , не було в повній мірі спочатку ідентифіковано обидва транспортні засоби, не віднесено транспортні засоби до однієї з відповідних категорій, не перевірено наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб. Оскаржувана постанова жодної згадки про причіп не містить, так само як і про категорію такого напівпричепа, що суттєво впливає на вирішення. Отримані метадані не містять повного переліку інформації про зафіксований транспортний засіб, відповідність типу, марки та моделі, в тому числі напівпричепа-контейнеровоза, його реєстраційним даним, отриманим із сиистеми, що є необхідною для прийняття рішення. Фотознімок бокової частини напівпричепа, що міститься у постанові з додатками в електронній формі, підтверджує його використання, однак спірна постанова жодної згадки про причіп не містить.

Отримавши свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, в якому відображено, що він відноситься до категорії спеціалізованих напівпричепів, власник цього транспортного засобу має законне право розраховувати, що при визначенні його вагових параметрів уповноважені особи органів державної влади будуть враховувати положення п. 22.5 Правил дорожнього руху в частині, що стосується контейнеровозів, відповідно до яких максимально допустима фактична маса такого транспортного засобу не повинна перевищувати 44 тони.

Такі дії відповідача призвели до подальшого невірного застосування уповноваженою особою відповідача формули для обчислення, оскільки до неї були внесені невірні дані (40 тон замість 44 тон), що позбавляє можливості встановити суть правопорушення.

Просив суд постановити рішення, яким скасувати постанову Укртрансбезпеки по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00018520 від 04 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у розмірі 8500 грн., закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути на рахунок ОСОБА_1 понесені ним процесуальні витрати, попередній (орієнтовний) розмір яких складає 7000 грн. 00 коп.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.24).

У відзиві від 07 травня 2024 року на позовну заяву представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 71, WAGA-WIM 40, CRUA-06-VVE, свідоцтва про повірку яких дійсні до 22 грудня 2024 року. Зазначав, що згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху повна маса 44 тони встановлена у разі здійснення перевезення вантажу в контейнерах або в змінних кузовах.

Розрахунок % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами здійснено у відповідності до формули, з урахуванням інформаційної карти габаритно-вагового контролю та допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R134-1:2006, IDT).

Не заперечуючи факту наявності у реєстраційних документах транспортного засобу марки «ROBUSTE», модель «S380», д.н.з. НОМЕР_4 , особливої відмітки, де вказано «контейнеровоз», тобто колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення для перевезення вантажів, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів, тобто експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і призначенню. Однак, з матеріалів фотофіксації спостерігається, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері. Натомість, на контейнеровоз було встановлено кузов із переобладнаних контейнерів (зрізано їх верхню частину) з метою збільшення ваги перевезення вантажу, а тому така зміна функціонального призначення контейнеровоза не надавала позивачу можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу.

Також на матеріалах фотофіксації відсутні кутові фітинги (кріплення) та маркування, котрі мають бути нанесені на контейнер відповідно до вимог чинного законодавства. Встановлено переобладнаний з контейнера кузов, у якого зрізано верх.

Отже, якщо в реєстраційних документах транспортного засобу указано «контейнеровоз», він є типу причепа або напівпричепа для перевезення контейнерів по автомобільних дорогах, то лише при використанні такого транспортного засобу як засобу спеціального призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів, допускається навантаження, передбачене п. 22.5 ПДР.

Указане свідчить про те, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже у підпункті «б» пункту 22.5 ПДР чітко зазначено, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тон передбачено саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів.

Розрахунок відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами здійснено у відповідності до формули, з урахуванням інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою.

Використання конструкції, візуально схожої на контейнер, є намаганням штучно збільшити максимально дозволене навантаження транспортного засобу усупереч нормам законодавства України.

На думку представника відповідача, ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню в ході розгляду справи, є доведення факту перевезення контейнеровозом саме контейнеру.

Оскаржувана постанова за змістом та формою повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно з якою уповноваженою посадовою особою Укртрансбезпеки було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Щодо визначення суми відшкодування за надану правничу допомогу уважав, що необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Указана справа є справою незначної складності, а тому має місце неспівмірність витрат на правову допомогу сторони позивача зі складністю справи (а.с. 38-52).

У відповіді на відзив від 03 липня 2024 року представник позивача просив суд задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 , а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача документально підтверджені понесені процесуальні витрати, в тому числі витрати на правову допомогу. Указував, що сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Вона містить лише опис обставин, які визнані суб`єктом владних повноважень підставою для притягнення. Заперечуючи проти позову, відповідач жодним чином не обґрунтовує власних заперечень належними доказами. Уважає хибною позицію сторони відповідача, за якою наявність договору на перевезення у контейнері є достатньою підставою для ідентифікації транспортного засобу як контейнеровоза, що перевозить контейнер, у той час як необхідно брати до уваги технічні характеристики, зафіксовані у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови безпідставно не враховано факт проїзду транспортного засобу з причепом-контейнеровозом, що здійснював перевезення контейнера; така постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Посадова особа відповідача при складанні постанови невірно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза в 44 тони, а вантажного тягача в 40 тон та, як наслідок, провела розрахунки, які не відповідають дійсним обставинам справи (а.с.86-90).

23 вересня 2024 року представником відповідача до суду було надано додаткові письмові пояснення по суті справі.

У судовому засіданні 05 грудня 2024 року представник позивача адвокат Бондюк Б.В. позов підтримав повністю з правових підстав та норм матеріального права, які у ньому зазначені.

Представник Укртрансбезпеки Мельничук І.В. у судовому засіданні 05 грудня 2024 року позов не визнала, уважала його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. На задоволенні клопотання від 03 липня 2024 року про витребування доказів - сертифікату відповідності, виданим уповноваженим органом або органами із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України, на контейнер як обладнання, яке відповідає вимогам єдиних технічних приписів та яке було зафіксоване в автоматичному режимі технічним засобом WIM 71, WAGA WIM40, CRUA-06VVE 26 березня 2024 року о 19 год 00 хв за адресою Н-07, км 291+793, Сумська область, разом з транспортним засобом DAF XF 26.440 д.н.з. НОМЕР_1 не наполягала. (а.с.95-97).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу спеціалізованого сідлового тягача Е, марки DAF, модель FT ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричіпу контейнеровоза Е марки «ROBUSTE», модель «S380», д.н.з. НОМЕР_4 , про що свідчить наявні у справі копії свідоцтв про реєстрацію указаних транспортних засобів (а.с.17).

26 березня 2024 року о 19 год 00 хв за адресою: Н-07, км 291+793, Сумська область, було зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.480, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху, загальної маси транспортного засобу на 7,1 % (2,84 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

04 квітня 2024 року за результатами фіксації в автоматичному режимі адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті винесено оскаржувану постанову серії АА № 00018520, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. 00 коп.

З постанови вбачається, що вимірювання ваги транспортного засобу здійснювалося технічним засобом WIM 71, WAGA-WIM 40, CRUA-06-VVE, також у постанові АА № 00018520 міститься посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу та відображена фото світлина транспортного засобу в момент вчинення правопорушення (а. с. 12).

09 квітня 2024 року засобом поштового зв`язку (номер відправлення 0600259092717) позивачем була отримана постанова АА № 00018520 (а.с.11).

05 квітня 2024 року, уважаючи постанову Укртрансбезпеки серії АА № 00018520 від 04 квітня 2024 року такою, що підлягає скасуванню, не погоджуючись з нею, позивач звернувся до суду з даним позовом, сформованим в системі «Електронний суд».

З наявного у справі протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01563-000395-23, проведеного ТОВ ДП «Центрстандарт Система» 09 червня 2023 року, слідує, що: категорія, марка, модель 04, «ROBUSTE», модель «S380», номерний знак НОМЕР_4 ; дата державної реєстрації: 22 серпня 2019 року; найменування, дата і номер документа, яким погоджено переобладнання транспортного засобу (за наявності): свідоцтво про реєстрацію ТЗ, 22.08.2019, НОМЕР_6 , переобл. Для перевез.контейнерів типу 1В та встан. перекинд. обладн. та гідравл. сист. для самоскидн. розвантаж. Транспортний засіб після технічного контролю визнано технічно справним. Дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю: не пізніше 09 чеврня 2024 року (а.с.15,16).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, із змінами. (надалі - Закон № 2344-III).

Так, згідно з положеннями статті 1 Закону № 2344-III причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Водночас, ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, із змінами.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Аналіз наведених положень указує на те, що п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи навантаження як для руху контейнеровозів так і для руху інших транспортних засобів та їх составів.

Статтею 132-1 КУпАП визначено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Зокрема, частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Обгрунтовуючи позовні вимоги та не погоджуючись з правомірністю оскаржуваної постанови від 04 квітня 2024 року, позивач стверджує, що відповідачем під час її винесення не враховано факту перевезення сідлового тягача Е, марки DAF, модель FT ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричіпу контейнеровоза Е марки «ROBUSTE», модель «S380», д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення загальної маси транспортного засобу та нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Оскаржуваною постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 04 квітня 2024 року серії АА № 00018520 встановлено факт порушення позивачем вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу на 7,1 % (2,84 тон), натомість, транспортним засобом, рух якого зафіксовано, зазначено виключно сідловий тягач Е, марки «ROBUSTE», модель «S380», д.н.з. НОМЕР_4 .

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 14 квітня 2021 року серія НОМЕР_7 , марки DAF, модель FT ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем (а.с.17).

Із фотозображення транспортного засобу, здійсненого в автоматичному режимі в момент вчинення правопорушення, тобто 26 березня 2024 року о 19 год. 00 хв. на ділянці дороги Н-07, км 293+793, Сумська обл., та фотосвітлин за ідентифікатром доступу вбачається, що зафіксовано проїзд транспортного засобу марки DAF, модель FT ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , разом зі спеціалізованим напівпричіпом контейнеровозом (а.с.13-16, 53-55).

Однак, оскаржувана постанова від 04 квітня 2024 року АА № 00018520 не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, приєднаного до вантажного сідлового тягача марки DAF модель FT ХF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що з огляду на встановлення п. 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і спеціалізованого напіпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

На думку суду, під час прийняття оскаржуваної постанови відповідач у справі безпідставно не врахував факт проїзду транспортного засобу марки DAF, модель FT ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , саме із спеціалізованим напівпричепом контейнером Е марки «ROBUSTE», модель «S380», д.н.з. НОМЕР_4 .

Дійсно, можливе недотримання перевізником вимог щодо маркування, опломбування контейнеру, вимог щодо перевезення вантажу в контейнері, як і ненадання товаро-транспортних документів на вантаж при перевезенні його в контейнері, а також інших вимог наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України» не є свідченням того, що транспортний засіб, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, не відповідає ознакам контейнеровоза для цілей застосування положень п. 22.5 Правил дорожнього руху України. При цьому, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву (р.ІІІ) доводи про контейнеровоз ніяким чином не спростовують факту перевезення вантажу в контейнері з використанням напівпричепа-контейнеровоза.

З даних фотофіксації в автоматичному режимі правопорушення чітко вбачається проїзд транспортного засобу з напівпричепом-контейнером з навантаженим вантажем.

Оскаржувана постанова від 04 квітня 2024 року не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, з відзиву Укртрансбезпеки від 23 квітня 2024 року на позовну заяву вбачається, що при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів з фактичною масою до 40 тон, а не для контейнеровозів понад 44 т (а.с.41).

Варто зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справа № 463/1352/16-а).

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятої постанови. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених вище норм права, беручи до уваги, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів на обґрунтовання підстав для неврахування використання позивачем спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза, суд уважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи на території України) серії АА № 00018520 від 04 квітня 2024 року підлягає скасуванню, а адміністративний позов у цій частині задоволенню.

Вирішуючи вимогу про стягнення судових витрат, суд виходить з такого.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження суми витрат на правничу допомогу представник позивача подав до суду: ордер про надання правничої (правової) допомоги , виданий на підставі довогору від 07 грудня 20210 року (а.с.10), договір № 07/12-020/1 від 07 грудня 2020 року про надання правової допомоги (а. с. 21), додаткову угоду № 42 від 15 квітня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 07/12-020/1 від 07 грудня 2020 року (а.с.92), акт прийому-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 07/12-020/1 від 02 липня 2024 року на суму 6000 грн (а.с. 93).

Суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

У той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Указані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Суд ураховує, що дана справа є справою незначної складності, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними, що свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи для адвоката.

Отже, суд вбачає підстави для часткового стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Крім того, відповідно до квитації від 05 квітня 2024 року (а. с. 20) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 134, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Державної служби Управління з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00018520 від 04 квітня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.

Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять ) грн. 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення судом першої інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2024 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА