Рішення

від 11.12.2024 по справі 159/5093/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/5093/24

Провадження № 2/159/1352/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря Бакай Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу загального провадження за позовом ОСОБА_1 до Поворської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду про визнання права власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адесою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Позивач суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність у задоволенні позову не заперечував, відзив не подав.

Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку про таке.

З Витягу з погосподарської книги № 16 с. Поворськ №771 від 31.05.2024р. По особовому рахунку № НОМЕР_1 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами належав ОСОБА_2 і знаходиться в АДРЕСА_1 . Будинок збудований в 1946 році.

Із довідки Поворської сільської ради № 710 від 08.05.2024 р. Слідує, що згідно запису в господарській книзі Поворської сільської ради № 0260 за 2021 рік рахувалося господарство ОСОБА_2 , яка постійно проживала і була зареєстрована з 1946 року по АДРЕСА_1 , і була виписана у зв`язку зі смертю. Померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім неї в цьому господарстві з 2018 року проживає ОСОБА_1 по даний час і яка прийняла спадщину. Заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчувався Пісочненською сільською радою за № 152 від 13.08.2018 року. Земельна ділянка ОСОБА_2 не приватизована.

В технічному паспорті на будинок вказано, що він побудований із дерева у 1946 р.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Вищезазначена позиція викладена у Постанові ВС від 10 жовтня 2018 року по справі №557/1209/16-ц.

Таким чином, суд приходе до висновку, що право власності ОСОБА_1 на будинок виникло з моменту його побудови у 1946 р. відповідно до вимог діючого на той час законодавства.

Із матеріалів спадкової справи №155/24 від 05.07.2024р. вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину прийняла позивач ОСОБА_1 .

В заповіті померлої № 152 від 13.08.2018р. вказано, що все своє майно де б воно не знадилося і з чого б воно не складалось заповіла ОСОБА_1 .

Постановою від 05.07.2024р. приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою О.В. нотаріус відмовив у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки, відсутній правовстановлюючий документ.

Згідно зістаттею 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як зазначено в ч.3 ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивача права на спадкування.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц.

Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивача ОСОБА_1 , в спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України, а саме шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування.

Керуючись ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН