Рішення

від 12.12.2024 по справі 168/1262/24

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/1262/24

Провадження № 2/168/454/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Малюти А.В.,

секретаря судових засідань Сулеви Н.С.,

розглянувши в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Смідинської сільської ради Ковельського району Волинської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

учасники справи в судове засідання не з`явилися,

В СТ АН ОВ ИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Позивачка ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом довідповідачів,в якомупросила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки ОСОБА_4 . При житті 25 лютого 2005 року ОСОБА_4 склала заповіт на усе своє майно в користь своїх дітей: ОСОБА_1 (позивачка), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Проте, не оформивши своїх спадкових прав, померла. Однак спадкоємці будь-яких дій щодо прийняття спадщини після своєї матері не вчинили. Оскільки вважали, що оформити спадкові права після смерті матері можна в будь-який час. Тому позивачка вважає, що пропустила строк для подачі заяви нотаріусу через поважні причини. Тому просила суд визначити їй додатковий строк 1 місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 . Судові витрати позивачка залишила за собою.

Відповідачі відзиву на позов не подали.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позов підтримала та просила його задовольнити.

Від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності. Проти позову не заперечили.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду25листопада 2024року відкритопровадження усправі.Цією жухвалою прийняторішення пророзгляд упорядку загальногопозовного провадження.Запропоновано відповідачамнадати відзивна позовнузаяву.

Відповідачі подали до суду заяви про визнання позовних вимог. Дана обставина, в силу вимог статті 206 ЦПК України, серед інших, є підставою для задоволення позову, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому частиною 2статті 247 ЦПК Українибез фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини встановлені Судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки ОСОБА_4 . Проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На день смерті була зареєстрована одна.

При житті, 25 лютого 2005 року ОСОБА_4 склала заповіт на усе своє майно в користь своїх дітей: ОСОБА_1 (позивачка), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Згідно з записом з погосподарської книги Смідинської сільської ради Ковельського району Волинської області будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 .

Спадкоємці за заповітом після смерті матері спадщини не прийняли, оскільки вважали, що спадщину можливо оформити в будь-який період часу.

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Інші спадкоємиці за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про продовження спадкового терміну для прийняття спадщини звертатись не будуть, претензій до того, щоб спадкові права оформила позивачка ОСОБА_1 не мають. Про що свідчать їх нотаріально посвідчені заяви в матеріалах справи.

Доказів про існування інших спадкоємців за заповітом, за законом, чи таких, що мають право на обов`язкову частку, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 судом не встановлено.

Із листа Старовижівської державної нотаріальної контори встановлено, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_4 станом на 27 листопада 2024 року відсутня.

Оцінка Суду

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею1218, частиною 2 статті1220 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Як передбачено частиною 1статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертоюстатті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 3, 4, 5ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною 1статті 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як передбачено частиною 1статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3статті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантованестаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеногостаттею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі»; пункт 32 рішення ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачкою строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивачка втратить право на спадкування майна, яке залишилось після смерті матері. Вказані обставини будуть для неї занадто надмірним тягарем. Крім того, судом за матеріалами справи встановлено, що відповідач Смідинська сільська рада Ковельського району Волинської області позов визнала.

На підставі наведеного суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи клопотання позивачки, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачкою.

Керуючись статтями 1220, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України,

статтями 200, 206, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,

суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Смідинської сільськоїради Ковельськогорайону Волинськоїобласті провизначення додатковогостроку дляприйняття спадщини- задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 1 (один) місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення ухвалене та надруковане, перебуваючи в нарадчій кімнаті 12 грудня 2024 року, в єдиному екземплярі.

Ім`я (найменування) сторін :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 21.11.1997 року Старовижівським РВ УМВС України у Волинській області.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3

Суддя А.В.Малюта