Ухвала

від 10.12.2024 по справі 193/1818/24

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1818/24

Провадження 1-в/193/402/24

У Х В А Л А

іменем України

10 грудня 2024 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

В С Т А Н О В И В:

09.10.2024 на адресу Софіївського районного суду надійшло вищевказане клопотання від засудженого ОСОБА_4 , який на час його подання відбував покарання у виді позбавлення волі у ДУ «Софіївська виправна колонія (№ 45)», але на час розгляду справи, у зв`язку з перепрофілюванням цієї установи у табір для військовополонених, був переведений до ДУ "Дніпровська виправна колонія (№89)" для подальшого відбуття покарання.

Засуджений під час судового розгляду справи своє клопотання підтримав та просив застосувати відносно нього умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання. Вказав, що досяг мети виправлення, насамперед має чотири заохочення, непогашених стягнень не має. На волі на нього чикає дружина та неповнолітня дочка. Після звільнення планує стати до лав ЗСУ для захисту держави від збройної агресії РФ.

Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання засудженого, вважає, що останній своєю зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці цілком довів своє виправлення, а тому може бути звільнений на підставі ст. 81 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання засудженого, вважає, що останній не досяг мети виправлення, тому ще потребує стороннього нагляду в умовах ізоляції.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані за запитому суду окремі матеріали з особової справи засудженого ОСОБА_4 , дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Згідно п. 2 ч. 3ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Виходячи із вимогст. 81КК України, при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 спочатку був засуджений за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.09.2020 за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 289, ст. 70 КК України до 5 років і 6 місяців позбавлення волі.

Потім, за вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.04.2022 його засуджено за ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 5 років і 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку: 06.07.2020. Кінець строку: 06.01.2026.

Станом на 10.12.2024 засуджений відбув, визначені п. 2 ч. 3ст. 81 КК України2/3 призначеного судом строку покарання (3 роки і 8 місяців).

При вирішенні даного питання судом враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81КК).

Згідно вимог чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування умовно-дострокового звільнення, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього часу довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів вбачається, що засуджений з 10.07.2020 утримувався в ДУ «Дніпровська установа виконання покарання (№ 4)», де характеризувався посередньо, зокрема, ні заохочень, ні стягнень у ній не мав.

З 17.02.2021 міру кримінального покарання став відбувати у ДУ «Софіївська виправна колонія (№ 45)». За час відбування покарання у ній ОСОБА_4 характеризувався в цілому позитивно. До дисциплінарної відповідальності притягувався двічі, але відповідні стягнення погашені. Має чотири заохочення правами начальника установи.

З 04.10.2024 продовжив відбувати покарання у ДУ «Дніпровська виправна колонія №89», де за короткий час перебування порядок і умови відбування покарання не порушував, але і заохочувальними діями не відзначався.

За станом здоров`я є працездатним, працевлаштований на виробництві установи у ливарні «індукція». Роботи із самообслуговування та благоустрою установи виконує згідно графіка, до їх виконання ставиться сумлінно. Дотримується правил пожежної безпеки. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. У стосунках з персоналом установи намагається проявляти тактовність та дотримуватися правомірних і ввічливих взаємовідносин. Спальне місце і при ліжкову тумбочку утримує у чистості та порядку, завжди має охайний зовнішній вигляд.

Підтримує соціально-корисні зв`язки з рідними шляхом листування, отримує від них передачі. Зарахований до програми диференційованого виховного впливу «Правова просвіта», але заняття за програмою не відвідує, реагує на неї формально. Приймає участь у роботі самодіяльної організації, а саме духовно-просвітницька секція, проявляє у ній соціальну корисну активність.

За вироками судів цивільних позовів не має. Виконавчі листи до установи не надходили.

На підставі проведеної оцінки засудженому встановлено середній ризик ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення.

Одночасно з даних характеристики засудженого вбачається, що окрім перелічених вище двох судимостей ОСОБА_4 ще 6 разів до цього засуджувався за умисні тяжкі злочини проти власності. Варто зауважити, що засуджений вже вчетверте реально відбуває покарання у вигляді позбавлення волі.

Як видно з історії судимостей, до засудженого раніше двічі застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням (23.06.1994 та 10.03.1995) та двічі умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (05.06.2003 та 02.06.2014).

Відтак, судами, під час призначення ОСОБА_4 попередніх покарань, вже достатньо застосовувалися законодавчо встановлені «стимулювання» засудженого до виправлення його поведінки та припинення протиправних діянь, проте останній на шлях виправлення не ставав і після звільнень з вказаних підстав завжди повертався до вчинення нових умисних тяжких злочинів. Так, за період крайнього умовно-дострокового звільнення засуджений знову вчинив низку тяжких злочинів проти власності. За такого суд знаходить засудженого особою, яка схильна до скоєння кримінальних правопорушень, а тому єдостатні підстави вважати, що відбуті ним покарання до цього часу не досягали мети, визначеної ст. 50 КК України.

Крім того, суд зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, відтак наявність чотирьох заохочень, на переконання суду, ще не свідчить про безумовне виправлення ОСОБА_4 .

Доводи засудженого про те, що він після звільнення бажає вступити до лав Збройних Сил України та захищати Україну від збройної агресії РФ, суд знаходить голослівними, оскільки у засудженого ОСОБА_4 і були такі наміри, то він би скористався можливістю умовно-дострокового звільнення для проходження військової служби за контрактом згідно приписів ст. 81-1 КК України, проте він цього так і не зробив.

Варто відмітити, що ОСОБА_4 проживав до засудження у м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, де ніде не працював, має 8 попередніх судимостей, які всі без винятку стосувалися вчинення тяжких злочинів проти власності. Зокрема, теперішнє покарання засуджений відбуває за вчинення 12 епізодів крадіжок, які всі поєднанні з проникненням у інше сховище.

З урахуванням цих обставин, через призму введеного в Україні воєнного стану, що призвело до зниження пропозицій роботи на ринку праці та залишення мешканцями Дніпропетровської області, яка є прифронтовим регіоном, власного житла без належного нагляду для свого порятунку, зважаючи на залучення значної кількості працівників правоохоронних органів у наданні відсічі збройної агресії РФ та у фіксації вчинених нею злочинів, за відсутності у засудженого сталих та міцних соціальних зв`язків, які б стримували та підтримували його на початковому етапі після звільнення, оскільки наявність дружини та неповнолітньої дитини, таким стримуючим фактором для нього так і не стали, позаяк вони вже існували коли засуджений вчиняв згадані злочини, тому вважає, що такі обставини можуть спонукати засудженого вчиняти нові злочини проти власності.

З огляду на це, на переконання суду, засуджений лише на шляху до свого виправлення, тому для досягнення повністю цілей покарання ще потребує нагляду в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі.

Відтак, беручи до уваги, що за вироком суду ОСОБА_4 хоч і відбув більше ніж 2/3 частини строку призначеного покарання, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, його поведінку протягом всього строку відбування покарання та з огляду на численні його теперішні і попередні судимості й не бажання його, як з`ясувалося, повертатися після попередніх своїх звільнень від покарань до правослухняної поведінки та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх даних в сукупності, і є правом, а не обов`язком суду, суд вважає, що у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про його умовно-дострокове звільнення слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 376, ст. 537, 539 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання засудженого ОСОБА_4 про його умовно-дострокове звільнення, - залишити без задоволення.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення прокурор, захисник можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а засуджений, який перебуває у місцях позбавлення волі, у той же строк і порядок, але з дня отримання повного тексту цієї ухвали.

У зв`язку з неявкою усіх учасників судового провадження, фіксація оголошення повного тексту цієї ухвали 12.12.2024 звукозаписувальними технічними пристроями не здійснювалася.

Суддя ОСОБА_1