Рішення

від 03.12.2024 по справі 282/645/24

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 282/645/24

Провадження № 2/282/181/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Носача В.М.,

при секретарі судового засідання Наумчук-Їлмаз О.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника Служби у справах дітей Любарської селищної ради Матійчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Любарської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,-

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Служби у справах дітей Любарської селищної ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 жовтня 2011 року виконавчим комітетом Великодеревчівської сільської ради Любарського району Житомирської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Під час спільного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_4 , яка проживає з позивачем та перебуває на його повному утриманні.

Рішенням Любарського районного суду від 02.11.2015 року №282/1199/15 шлюб між ОСОБА_3 та позивачем було розірвано.

Згідно рішення суду донька ОСОБА_4 мала проживати з матір`ю ОСОБА_3 , однак фактично після розірвання шлюбу донька ОСОБА_4 проживала з матір`ю лише упродовж одного місяця, після чого відповідачкою була передана для виховання батькові ОСОБА_1 .

З 2016 року ОСОБА_3 проживає окремо від дитини та не приймає належної участі у її вихованні.

Відносини між позивачем та відповідачкою фактично відсутні, що негативним чином відображається на вихованні доньки та її психологічному стані.

Відповідачка не цікавиться успіхами доньки у навчанні та позакласному житті, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не займається її підготовкою до самостійного життя.

У період з 2016 року по 13.05.2024 позивач не звертався до суду із заявами про стягнення з відповідачки аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , оскільки не вбачав у цьому фінансової доцільності, так як усвідомлював, що ОСОБА_3 не буде здійснювати сплату аліментних платежів.

Після звернення у березні 2024 року позивача із письмовою заявою до Служби у справах дітей Любарської селищної ради, в якій ставилось питання про вжиття в межах компетенції заходів направлених на з`ясування причин, по яких ОСОБА_3 не здійснює належним чином свої батьківські обов`язки відносно доньки ОСОБА_4 , однак, відповідачка жодним чином не змінила свого ставлення до виховання дитини. ОСОБА_3 лише час від часу спілкується з донькою по телефону. За період з 2016 року по 13.05.2024 ОСОБА_3 лише декілька разів запрошувала доньку до себе в гості на кілька днів.

Мали місце факти того, що ОСОБА_3 не вітала доньку ОСОБА_4 з днем народження.

Представник позивача переконаний, що виховання та спілкування з дитиною, а також її матеріальне забезпечення має носити постійний та системний, а не періодичний характер. Наявність на утриманні ОСОБА_3 інших дітей не повинно негативно відображатись на виконанні батьківських обов`язків по вихованню та утриманню її малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Вказує, що об`єктивних перешкод для вжиття ОСОБА_3 заходів, які свідчили б про належну її участь у вихованні доньки ОСОБА_4 не має.

По своїй суті ОСОБА_3 жодним чином не змінює свого ставлення до виховання доньки ОСОБА_4 , що призводить до втрати психологічного контакту матері з дитиною, а як наслідок належного їх виховання, відсутності впливу на формування її світогляду та підготовки до самостійного життя у майбутньому.

Враховуючи наявність зазначених вище обставин за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 органом опіки та піклування Любарської селищної ради надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який затверджено рішенням виконавчого комітету Любарської селищної ради від 19.04.2024 №94.

З урахуванням наявних об`єктивних обставин, що підтверджується належними та допустимими доказами, представник позивача переконаний, що ОСОБА_3 не приділяє належної уваги доньці ОСОБА_4 , не цікавиться її життям, не піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток, жодним чином не переймається здобуттям донькою ОСОБА_5 освіти, не готує її до самостійного життя, не забезпечує її належне утримання, свідомо та цілеспрямовано самоусунувшись від виконання батьківських обов`язків по відношенню до доньки ОСОБА_4 .

Зазначає, що заходи, які свідчать про інтерес відповідачки до доньки ОСОБА_4 , її виховання, навчання та утримання не здійснює навіть після впливу компетентних органів, що є неприпустимим та прямо свідчить про її умисне ухилення від виконання материнських (батьківських) обов`язків (ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти), що дає реальні підстави для позбавлення її батьківських прав, як матері, відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 21 травня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

1 липня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на наступне.

Вказує, що 08.10.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який було розірвано 02.11.2015 року.

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_4 .

Сторони проживали разом з 2012 року по 2016 рік. У 2016 році у відповідачки народилась друга дитина ОСОБА_6 , 2016 року народження, від її нового цивільного чоловіка ОСОБА_7 .

У зв`язку з народженням доньки ОСОБА_6 та розірванням шлюбу з позивачем, донька ОСОБА_5 з 2016 року почала проживати у батьків позивача в с.Брушківці Житомирського району Житомирської області. Враховуючи, що донька ОСОБА_5 пішла там до школи, в неї з`явилися друзі і їй у батьків позивача було проживати комфортно, та вона не знайшла спільної мови з цивільним чоловіком відповідачки, вона залишилась проживати за вищевказаною адресою у батьків позивача.

У 2020 році у зв`язку з скрутними сімейними обставинами, а саме розлученням з ОСОБА_1 в 2016 році та припиненням цивільного шлюбу з ОСОБА_7 , відповідачка була змушена виїхати до міста Житомира на роботу. В місті Житомирі відповідачка не мала свого житла, а тому донька ОСОБА_5 залишилась проживати у бабусі в с.Брушківці.

Відповідачка постійно спілкується з донькою ОСОБА_5 , що не заперечує сам позивач в позовній заяві, та має з нею добрі теплі відносини, що може підтвердити сама дитина. Також, позивач сам зазначає у позові, що відповідачка запрошувала доньку до себе.

Відповідачка фінансово по можливості завжди допомагає дитині. Позивач у своєму позові посилається на те, що відповідачка взагалі не надає матеріальної допомоги дитині, проте в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини або заборгованість по сплаті додаткових витрат на дитину.

Посилання у своєму позові на висновок органу опіки та піклування Любарської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 , вважає безпідставними, оскільки у висновку відсутні відомості, що він був складений за участю матері дитини (відповідачка взагалі не знала про існування такого висновку, вона не отримувала жодного повідомлення про запрошення для проведення профілактичної бесіди та докази такого повідомлення не містяться в матеріалах справи), а також висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також не вказано, як позбавлення батьківських прав відповідача буде слугувати як найкращим інтересам дитини.

Вважає, що не заслуговують на увагу посилання позивача, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків і по відношенню до інших дітей, оскільки матеріали справи не містять рішення суду яке набрало законної сили на підтвердження вказаних обставин.

Зазначає, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена. Оскільки у відповідачки відсутнє свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками, наявність між матір`ю та дитиною теплих відносин, систематичного спілкування (в тому числі в телефонному режимі та засобами електронного зв`язку), а також те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує і хоче брати участь у її вихованні, підстави у задоволенні позову відсутні.

28 жовтня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві та просили суд їх задовольнити.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином. У відзиві на позовну заяву представник відповідачки просив розгляд справи проводити у відсутності відповідача та його представника.

Представник служби у справах дітей Любарської селищної ради в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , її батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 5.

Рішенням Любарського районного суду від 2 листопада 2015 року шлюб зареєстрований 8 жовтня 2011 року виконавчим комітетом Великодеревичівської сільської ради Любарського району, актовий запис № 5, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано. Доньку ОСОБА_4 залишено для проживання з матір`ю ОСОБА_3 .

Довідка видана 30 квітня 2024 року Глезненським старостинським округом Любарської селищної ради №106 вказує на те, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 , до складу його сім`ї входять: дружина - ОСОБА_8 , дочка - ОСОБА_4 (без реєстрації), падчерка - ОСОБА_9 , син - ОСОБА_10 .

Із акту обстеження умов проживання слідує, що проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою проживають: ОСОБА_11 - бабуся; ОСОБА_8 - мама; ОСОБА_1 - батько; ОСОБА_9 - донька; ОСОБА_4 - донька; ОСОБА_10 - син. Сім`я живе дружньо, має щирі відверті відносини. Конфлікти відсутні. На момент обстеження встановлено, що умови проживання в будинку належні. У будинку проведений косметичний ремонт. Будинок облаштований меблями та побутовою технікою. Дитина знаходиться на повному утриманні матері - мачухи та батька. Дитина забезпечена належним доглядом, вихованням, проживанням, оточена турботою та любов`ю. Дитина має окрему кімнату, місце для сну, занять та зберігання дитячих речей.

Характеристика видана директором Глезненського ліцею учениці 6 класу ОСОБА_4 вказує, що ОСОБА_12 навчається в ліцеї з 2022 року. Має достатній рівень знань та добру поведінку. ОСОБА_5 дисциплінована. Не порушує норм та правил поведінки. Завжди відповідально ставиться до виконання навчально-трудових занять. Дівчинка спокійна, урівноважена, добра, ввічлива, товариська. Має багато друзів. До однокласників ставлення доброзичливе. Ніколи не вступає у конфлікт з учнями вчителями. На зауваження реагує спокійно. Іноді замикається в собі. Аліна проживає з батьком ОСОБА_1 , який відповідально ставиться до виховання та навчання дитини. Вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. Шкільним приладдям дівчинка повністю забезпечена. Одяг завжди новий та охайний. ОСОБА_13 підтримує зв`язок зі школою та класним керівником в телефонному режимі, постійно відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Дитина, і батько користуються авторитетом серед учнів та жителів села. За два роки навчання, мама дівчинки ні разу не поцікавилась дитиною.

Рішенням виконавчого комітету Любарської селищної ради від 19 квітня 2024 року №94 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно даного висновку вбачається, що фактично відразу після розірвання шлюбу малолітня дитина (після місяця проживання з матір`ю була передана батькові на виховання) і з 2016 року гр. ОСОБА_3 частково приймала участь у житті, вихованні та духовному розвитку дитини. Матір ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про стан здоров`я дитини, не проявляє батьківської турботи, матеріально не допомагає та не спілкується з донькою. Мати дитини гр. ОСОБА_3 21.03.2024 запрошувалась до служби у справах дітей Любарської селищної ради з метою проведення профілактичнороз`яснювальної бесіди та з`ясування усіх обставин щодо неналежного виконання батьківських обов`язків, однак мати - не з`явилась. До органу опіки та піклування Любарської селищної ради гр. ОСОБА_3 не зверталася щодо визначення участі матері у вихованні та спілкуванні дитини та з інших питань, які стосувалися виховання дитини ОСОБА_4 . На засідання комісій з питань-захисту прав дитини гр. ОСОБА_3 двічі не з`явилася, хоча про дату та час проведення комісій була повідомлена за адресою її місця проживання та телефонним зв`язком. Під час розгляду вищезазначеного питання на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини гр. ОСОБА_1 підтвердив та не заперечив проти позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , так як мати дитини ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не надаючи, зокрема, ніякої матеріальної допомоги, не турбуючись про фізичний і духовний розвиток доньки, не навідується до дитини, не бере участі у її вихованні, в разі хвороби дитини не супроводжує їх до медичного закладу, рідко цікавиться її життям, навчанням у шкільному закладі.

З огляду на викладене, орган опіки та піклування Любарської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні дитина ОСОБА_4 пояснила, що позивач у справі являється її батьком, а відповідачка ОСОБА_3 - це її мама. Дівчнка проживає в с.Глезне та її вихованням займається тато, бабуся і ОСОБА_14 (дружина батька). Її не відомо де проживає мама ОСОБА_3 . Маму вона бачила років 3-4 назад, коли гостювала у бабусі. Також свідок вказала, що півроку назад вона мала переписку ОСОБА_3 за допомогою месенджера "Телеграм" та мати цікавилась її життям та навчання. Свідок ОСОБА_4 вказала, що до мами не телефонує та її не пише, так як не хоче з нею спілкуватися. З родичами по маминій лінії ОСОБА_5 теж не спілкується.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що вона спільно проживає з ОСОБА_1 з того часу, як ОСОБА_5 виповнилось п`ять років. Спільно з позивачем виховують ОСОБА_5 , одягають її, роблять з нею уроки, відвідують школу. Мати, з невідомих причин, не приймає участі у вихованні доньки. Контакти матері та місце проживання їм не відоме. За весь час мати бачилась з донькою два рази. Перший раз коли ОСОБА_5 гостювала у бабусі, матері відповідачки, а інший, два роки назад коли ОСОБА_5 їздила виступати у Болгарію , мати давала дозвіл на виїзд за кордон дочці. Зазначила, що ОСОБА_5 має планшет та телефон, але з матір`ю не спілкується. Вони не спонукають дитину аби та не спілкувалася з матір`ю. Свідок вважає, що фактами свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків є те, що мати не цікавиться життям дитини, не спілкується з нею, не одягає її, коли дитина хворіє не цікавиться її здоров`ям.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона являється класним керівником ОСОБА_17 . Батько, бабуся та ОСОБА_14 беруть активну участь у вихованні ОСОБА_5 . Дівчинка живе у хорошій сім`ї. Дитина забезпечена одягом, шкільним приладдям. ОСОБА_5 добре навчається, гарно себе поводить, бере активну участь у житті школи. Займається у ансамблі « ОСОБА_18 ». На ремонт класу 3 роки приходить бабуся ОСОБА_19 . Батько дівчинки таж допомагає школі. Бере участь у шкільних змаганнях. Матір ОСОБА_5 вона не знає, так як та ні разу не відвідувала школу та не телефонувала.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомила, що вона являється двоюрідною сестрою позивача ОСОБА_1 та хрещеною мамою ОСОБА_5 . Крім того, вона працювала в Борушківецькому дошкільному закладі, а ОСОБА_5 була її вихованкою. На всі заходи у дошкільних заклад приходили бабуся та тато. З чотирирічного віку ОСОБА_5 , відповідачка з дитиною не проживає. Місце проживання матері дитини її не відоме. При спілкуванні з ОСОБА_5 дівчинка казала, що останні роки з матір`ю не спілкується. А останній раз бачилась з мамою років три назад.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

За частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Отже, за змістом пункту 2 частини 1 статті 164 СК України ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 вказаної Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

За змістом наведених норм права позбавлення батьківських прав на підставі п.2 ч.1 ст. 164 СК України є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків на кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач та його представник посилалася на те, що вихованням, піклуванням, здоров`ям, розвитком дочки займається тільки позивач ОСОБА_1 та його родина, а відповідачка дитиною не цікавиться не бере участі у її вихованні, навчанні, розвитку.

Проте, позивачем та його представником не надано достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми обов`язками щодо участі у вихованні дочки та умисне ухилення від їх виконання.

Хоча відповідачка не з`явилася в судове засідання, проте подала до суду відзив на позовну заяву де заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, що свідчить про її інтерес до дитини.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Суд вважає, що проживання дитини разом із своїм батьком, який займається її вихованням та розвитком, утримує її, не свідчить безумовно про те, що матір дитини не бажає приймати участь у її вихованні, тобто свідомо та умисно нехтує батьківськими обов`язками. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батьків та дітей може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Крім того, такий висновок у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.

Крім того, слід врахувати, що відповідачка заперечує проти позбавлення батьківських прав, намагається спілкуватися з дитиною, що підтвердила в судовому засіданні дочка ОСОБА_5 , беззаперечно надавала дозвіл дочці для виїзду за кордон для участі - у танцювальному конкурсі, отже висновок органу опіки та піклування не підтверджує, що ОСОБА_3 свідомо та остаточно знехтувала своїми обов`язками відносно доньки, втратила цікавість до неї, а інтереси дитини вимагають застосування такого крайнього заходу як позбавлення матері батьківських прав.

Разом з тим, як зазначив у відзиві представник відповідачки, висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 був складений без участі матері дитини. Про наявність такого висновку відповідачка не знала. Суду не надано доказів того, що відповідачка була повідомлена про засідання комісії.

Крім того, висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, а також не вказано, як позбавлення батьківських прав відповідача буде слугувати як найкращим інтересам дитини.

Статтею 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували винну поведінку матері, систематичне ухилення від виконання батьківських обов`язків, притягнення його до відповідальності за ст. 184 КУпАП та інші підстави для позбавлення батьківських прав, що змінити поведінку матері неможливо. Відтак не доведено злісне ухилення відповідачки від виховання дочки і наявність передбачених ч.1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 як крайнього засобу впливу.

Під час розгляду справи також не було доведено, що рішення про позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до абз. 2 п. 18 Постанови зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Суд зауважує, що в разі якщо ОСОБА_3 не змінить свого ставлення до виховання дочки в подальшому, зокрема своїх обов`язків по вихованню, навчанню, фізичного і духовного розвитку дитини, позивач не позбавлений можливості звернутися в суд з аналогічним позовом про позбавлення матері батьківських прав.

Керуючись ст.ст.164, 166 СК України, ст.ст.3, 9 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 року, п.п.15, 16 Постанови ПВС України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення, і поновлення батьківських прав», ст.ст.76-80, 89, 141, 211, 223, 247, 271 - 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Любарської селищної ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.12.2024.

Інформація про учасників судового процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Любарської селищної ради: Житомирська область, Житомирський район, селище Любар вул.Незалежності, 39, ЄДРПОУ 42024296.

Головуючий суддя В.М. Носач