Рішення

від 06.12.2024 по справі 201/4728/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 201/4728/24

Провадження № 2-о/369/398/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

присяжних Мунтяну Ю.В.,

Салівоненко С.І.,

при секретарі Херенковій К. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу №201/4728/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Вимоги поданої заяви мотивувала тим, що заявник ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали у м. Маріуполь. Остання постійно проживала за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм цивільним чоловіком, батьком заявника ОСОБА_3 . Як зазначає заявник, її мати ОСОБА_2 була онкохворою та постійно потребувала медичної допомоги.

Після 24 лютого 2022 року, внаслідок широкомасштабного наступу та агресії російської федерації проти України місто Маріуполь почали обстрілювати, місто опинилось у облозі, зник зв`язок, світло тощо. 12 березня 2022 року після масованого обстрілу м. Маріуполя, у квартирі де перебувала мати заявника були вибити усі вікна, було дуже холодно та не було можливості надати медичну допомогу. Так, як зазначає заявник, її мати помирала у тяжких муках, необхідних медичних препаратів знайти не було ніякої можливості. Під час смерті ОСОБА_2 разом з нею перебував батько заявника ОСОБА_3 . На наступний день, ІНФОРМАЦІЯ_2 , він сповістив заявника про смерть матері.

ОСОБА_1 посилається на те, що поховати матір, або помістити у морг вона не змогла через сильні обстріли. Отримати медичний документ та свідоцтво про смерть матері також не виявилось можливим, реєстрацію померлих у місті на той час ніхто не здійснював. Так, 13 березня 2022 року батько заявника ОСОБА_3 самостійно поховав мати у дворі будинку по АДРЕСА_1 . 10 квітня 2022 року він перепоховав мати на кладовищі за адресою: АДРЕСА_2 .

16 вересня 2022 року заявник звернулася до правоохоронного органу Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, щодо загибелі її матері ОСОБА_2 . Згідно листа Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 16 листопада 2022 року №8694\125/55-2022 повідомило, що кримінальне провадження за фактом безвісного зникнення ОСОБА_2 передано за територіальною підслідність до Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області.

Заявник зазначає, що оголошення фізичної особи ОСОБА_2 померлою, необхідно їй для отримання свідоцтва про смерть та в подальшому має істотне значення для реалізації низки її прав, у тому числі оформлення спадщини. У зв`язку із викладеним, заявник просить суд оголосити ОСОБА_2 , громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Асовиця Брянської області, померлою у центральному районі м. Маріуполя Донецької області та днем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2024 року прийнято до провадження цивільну справу в порядку окремого провадження із призначенням судового засідання.

Заявник у судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі, заяву підтримала та просила задовольнити.

Заінтересована особа Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Асовиця Брянської області, росія, місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06 червня 1978 року Іллічівським відділом ЗАГС м. Жданова, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 06 червня 1978 року зроблено запис №789. Батьками особи вказані: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 01 серпня 1998 року Маріупольським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області, між громадянином України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження 01 серпня 1998 року зроблено запис за №524. Після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище « ОСОБА_6 ».

Таким чином, родинні відносини заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи.

Згідно листа Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві № 8694\125\55-2022 від 16 листопада 2022 року повідомлено, що кримінальне провадження №12022100080002496 від 16 вересня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом безвісного зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст. 218 КПК України 15 жовтня 2022 року передано за територіальною підслідність до Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Тлумачення частини 1 та 2 ст. 46 ЦК України свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Особливістю категорії справ щодо оголошення особи померлою є те, що суд оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у ч. 2 ст. 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті.

Отже, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, на всій території держави з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на теперішній час продовжено.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 року від 22 грудня 2022 року вся територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи з 05 березня 2022 входить до переліку тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Окрім того, заявник вказувала, що її мати ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_3 під час масованого обстрілу 12 березня 2022 року знаходились за адресою: АДРЕСА_1 , однак ця обставина підтверджується лише роз`ясненнями ОСОБА_3 , які долучені до матеріалів справи. Інших доказів на підтвердження цієї обставини заявник не надала. Крім того, суд зазначає, що фото, долучені до матеріалів справи не дають підстав для однозначного висновку про смерть особи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що заявник зверталася до правоохоронних органів із повідомленням про загибель її матері ОСОБА_2 . Між тим, на підтвердження вказаної обставини було надано лише один лист Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві № 8694\125\55-2022 від 16 листопада 2022 року зі змісту якого вбачається, що кримінальне провадження №12022100080002496 від 16 вересня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом безвісного зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст. 218 КПК України 15 жовтня 2022 року передано за територіальною підслідність до Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області. Однак зі змісту вказаного листа не вбачається інформації щодо пошуку особи, хід проведення оперативно-розшукових заходів, їх результати, тощо.

Відповідно до положень ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до внутрішнього переконання.

Повертаючись до наданих заявником у підтвердження вимог заяви доказів та письмових роз`яснень свідка, дослідивши які у їх у сукупності не дають суду дійти висновків про обставини, що мають значення для даної справи, а саме, таких доказів в розумінні положень ст. 46 ЦК України, які дають можливість припускати смерть ОСОБА_2 .

Верховний Суд України роз`яснив судам, що оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті (п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Із Постанови КЦС Верховного Суду від 07.11.2023 року у справі №607/159/23 вбачається, що Верховний Суд звертає увагу на наявність у суду саме права, а не обов`язку оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує ч. 1 ст. 46 ЦК України. При розгляді справ цієї категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі№ 390/1443/19-ц.

Оцінивши обставини справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про оголошення ОСОБА_2 померлою, оскільки, таке оголошення до спливу законодавчо встановленого шестимісячного строку від дня закінчення воєнних дій суперечить вимогам ч. 2 ст. 46 ЦК України, та окрім того не підтверджено достовірними та достатніми доказами.

Керуючись ст.46 ЦК України, ст. 247, 294, 305-308, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА

Присяжні Юлія МУНТЯНУ

Світлана САЛІВОНЕНКО