Рішення

від 09.12.2024 по справі 392/1149/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1149/24

Провадження № 2/392/557/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мала Виска Кіровоградської області цивільну справу № 392/1149/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Управління Активами"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Маловисківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Беспалова Н.О. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича № 238710 від 26.06.2021 року та стягнути на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 11211, 20 грн, які складаються із судового збору у розмірі 1211,20 грн і сплаченої професійної правничої допомоги в розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.08.2023 року ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 68374643 стало відомо, що на підставі виконавчого напису № 238710 виданого 26.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення коштів за кредитним договором укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Управління Активами» і ОСОБА_1 з позивача відраховується із заробітної плати заборгованість у розмірі 18232,04 грн. При цьому, позивач виплатив всю заборгованість банку та закрив вказані кредитні відносини. Крім того, до вказаного виконавчого напису не було додано засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Також не відомо чи подано до нотаріуса оригінал кредитного договору. Окрім того, зазначила, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. А тому, вважає, що виконавчий напис № 238710 від 26.06.2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинено з порушенням ЗУ «Про нотаріат» та Постанови КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення

заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса».

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Беспалова Н.О. подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позов просила задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія Управління Активами» подав заяву про визнання позовних вимог, в частині визнання виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., зареєстрованого за № 238710 від 26.06.2021 року таким, що не підлягає виконанню та стягнення з ТОВ «Фінансова компанія Управління Активами» судового збору за подання позовної заяви в розмірі 606 грн та у разі подання заяви про забезпечення позову в розмірі 302,80 грн.

Крім того, подав клопотання в якому просив зменшити витрати на правничу допомогу з 10000 до 3000 грн, зазначивши при цьому, що у справі даний спір є немайновим, незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із протиправності вчинення після 2014 року нотаріусами виконавчих написів у спорах по стягнення заборгованості у кредитних правовідносинах, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, оскільки вимоги базуються на правовій нормі права, що не передбачає вчинення таких написів. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви та клопотання, дана справа є нескладною, вважає, що визначений стороною розмір гонорару є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах. Окрім того, просив врахувати суд, поведінку відповідача, яким у даній справі направлено позивачу клопотання щодо врегулювання спору в мировому порядку.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повернуті конверти на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», причини неявки суду не відомі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору начальник Маловисківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В. Кавун подав заяву про розгляд справи без участі представника.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4ЦПК).

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. на підставістатті 87 Закону України «Про нотаріат»та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 238710, за яким звернено стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління Активами», якому ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на підставі Договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 року , відступлено право вимоги за кредитним договором № 3692779 від 15.12.2020 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Пропонує задовольнити вимоги ТОВ «Фінансова компанія Управління Активами», стягнути з ОСОБА_1 за період з 20.06.2021 року по 26.06.2021 року включно, суму у розмірі: 6022,00 грнзаборгованість за тілом кредиту; 12185,04 заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 25,00 грнплата за вчинення виконавчого напису, що становить загальний розмір 18232,04 грн.

Постановою старшого державного виконавця Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Грузіною І.М. (ВП № 68374643) від 09.02.2022 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 238710 від 26.06.2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення із боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія Управління Активами» заборгованості в сумі 17867,90 грн.

Постановою старшого державного виконавця Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Грузіною І.М. від 09.02.2022 року про арешт коштів боржника (ВП № 68374643) звернено стягненя на кошти на рахунках боржника ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 оспорює в судовому порядку зазначений виконавчий напис, а відповідач визнає позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Приймаючи до уваги, що визнання позову ґрунтується на вимогах Закону, порушення прав третіх осіб не встановлено, суд вважає необхідним задовольнити позов.

Судом, в свою чергу, відзначається, що правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріусом регулюються нормамиЦивільного кодексу України,Законом України «Про нотаріат»та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України 22.02.2012року№296/5та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Відповідно достатті 18 ЦКУкраїнинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено вГлаві 14 ЗаконуУкраїни«Пронотаріат»та Главі 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно дост.87 Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України«Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України«Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15, 16, 18 ЦКУкраїни, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин.

Отже, в основі вчинення вищевказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної у боржника заборгованості.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу за кредитним договором № 3692779 від 15.12.2020 року від ТОВ «Фінасова компанія Управління Активами» не отримував. Також, позивач не був про інформований про існування заборгованості та її розміру, чим був позбавлений права оскаржити вимогу у судовому порядку або виставити письмове заперечення банку та/чи фінансовій установі.

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат», а так само Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Також, окремо судом відзначається, що з тексту оспорюваного виконавчого напису № 238710 від 26.06.2021 року вбачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., при вчиненні нотаріальної дії керуваласястаттею 87 Закону України «Про нотаріат»та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Відповідно до Переліку (із змінами, внесенимиПостановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»). Перелік документів було доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В свою чергу, як встановлено судом, оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 26.06.2021 року, тобто після набрання чинності постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка залишена без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року,постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою було внесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, таку форму договору, як кредитний договір, було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення Переліку документів новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», а отже на підставі нормативно-правового акту, який було визнано незаконним та не чинним, та, більш того, на сьогодні редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Таким чином, позивач стверджує, що у даному випадку приватний нотаріус всупереч вимогамЗакону України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, вчинив виконавчий напис без дотримання умов його вчинення в частині подання стягувачем документів на підтвердження безспірності розміру заборгованості боржника, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Доказів про те, що кредитний договір № 3692779 від 15.12.2020 року, укладений між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був посвідчений нотаріально суду не надано.

Вчинення виконавчого напису за кредитним договором, який нотаріально не посвідчений, суперечить вимогамст.87Закону України«Про нотаріат» таПостанови КМУ № 1172 від 29 червня 1999 рокута є безумовною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібні правові висновки Верховний Суд виклав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Враховуючи викладене та визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що у даному випадку, кредитний договір наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчих дій не був нотаріально посвідченим, крім того, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив нормиЗакону України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а відтак, позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Вирішуючи клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10000 грн., суд виходить з такого.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Разом з тим, суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру та приймати до уваги конкретні обставини справи.

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив стягнути витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 10000 грн.

На підтвердження повноважень адвоката Беспалової Н.О. представляти інтереси ОСОБА_1 , надано Договір № б/н про надання правової допомоги у цивільній справі від 21.08.2023 року (а. с. 17), ордер серії ВА № 1079096 від 25.04.2024 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КР000015 (а.с. 12).

Згідно наданого позивачем розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу в розмірі 10000 грн складається з:

- попередня консультація (кількість затраченого часу 0,5) 100 грн;

- збирання доказів (кількість затраченого часу - 5) - 1000 грн;

- вивчення судової практики та правовий аналіз матеріалів справи (кількість затраченого часу 5) - 1000 грн;

- підготовка та подачі позову (кількість затраченого часу - 5) - 1000 грн;

- витрати на поштовий зв`язок - 100 грн;

- ведення справи в суді першої інстанції (підготовка та подача документів в спрощеному провадженні) 6300 грн;

- транспортні затрати 500 грн (а.с. 14).

Квитанцією № 7/24 від 04.07.2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплатив адвокату Беспаловій Н.О. 10000 грн за його представництво у справі (а. с. 16).

Разом з тим, суд звертає увагу, що частина з наданих послуг, зазначених в розрахунку, не підтверджується належними доказами.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, урішенні Конституційного Суду Українивід 30вересня 2009року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст.1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 ч.1ст.1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»зазначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Відповідно дост.19Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності є:

-надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;

-надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;

-представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;

-представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;

-представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

-надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок витрат та беручи до уваги наведені норми права, суд дійшов висновку, що транспортні витрати та витрати на поштовий зв`язок не можуть бути відшкодовані так як позивачем не додано доказів та підтвердження цих витрат

Крім того, згідно з положеннями частин четвертої, п`ятоїстатті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи . У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Та за наявності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 4 пункту 4статті 137 ЦПК Українита є неспівмірним з огляду на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва в суді, а саме розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, усталену практику з розгляду таких спорів провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, представником було надано заяви, зазначені транспортні витрати не підтверджені.

Ураховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення судових витрат на правничу допомогу, оцінивши подані позивачем докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Фінансова компанія «Управління Активами» на користь ОСОБА_1 , оскільки позовні вимоги останньої про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, у відповідності до вимог ч.1ст. 142 ЦПК Українивизнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем сплачено при поданні позову судовий збір у розмірі 1211,20 грн, у зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті позивачу належить повернути з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого ним при поданні позову, а іншу частину судового збору в розмірі 50 % слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4,5,7,10,12,13, ст.ст.77-81,95,133,141,235,258,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 238710 вчинений 26 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Управління Активами " заборгованості на загальну суму 17867,90 гривні.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Управління Активами"</a> на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету 50 % судового збору у розмірі 605,60 грн, сплачений нею згідно квитанції № 0.0.3742611997.1 від 04.07.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3ст. 354 ЦПК України.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Управління Активами ", код ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: вул. Стельмаха, буд. 9а, оф. 203, м. Ірпінь, 08205;

- третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: вул. Мала Житомирська, 6/5, м. Київ, 01001;

- третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Маловисківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: вул. Центральна, 79, м. Мала Виска, Новоукраїнського району, Кіровоградської області.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова