Рішення

від 15.11.2024 по справі 532/2322/23

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/2322/23

2/532/98/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Макарчука С.М.,

з участю:

позивача - неповнолітнього ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Галушка С.С.,

третьої особи - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - органу опіки і піклування - Чесак Н.І.,

секретаря судового засідання - Демидюк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 532/2322/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - неповнолітній ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до свого батька, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що мати позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батько позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , втратив до свого сина, позивача ОСОБА_1 , інтерес, виїхад до іншого міста, перестав позивача годувати, одягати та спілкуватися з позивачем.

Наразі позивач проживає у своєї рідної баби, ОСОБА_2 , матері його батька, яка прийняла позивача до себе, годує, одягає, купує необхідні позивачеві речі, забезпечує навчання позивача, тобто, повністю утримує його як свою дитину.

Батько проживає окремо від позивача, не виявляє бажання бачитися і спілкуватися з ним, не бере жодної участі у його утриманні та вихованні, не цікавиться його життяс, здоров`ям, фізичним, духовним та моральним розвитком, навчанням у школі та підготовкою до самостійного життя, тобто, нехтує своїми батьківськими обов`язками, ухиляється від їх виконання і такі дії є умисними і свідомими. При цьому на неодноразові прохання позивача та його баби до батька виправитися результату не мали.

Орган опіки та піклування Білицької селищної ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , про що надав відповідний висновок.

Позивач та його представник адвокат Галушко С.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Пояснили суду, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, самоусунувся від участі у вихованні та утриманні сина, застосовував щодо дитини фізичне, психологічне та економічне насильство.

Відповідач в судове судове засідання неодноразово не з`являвся, хоча був належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Правом на подання відзиву не скористався, окрім заяви про повідомлення його засобами телефонного зв`язку інших заяв з процесуальних питань чи з приводу позову по суті не подавав.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування вважала, що в інтерсах дитини доцільно позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина, підтримала висновок органу опіки та піклування.

Третя особа ОСОБА_2 підтримала позов та зазначила, що вона є матір`ю відповідача і бабою позивача, вважає, що її син самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, а онук наразі уже більше року перебуває на її вихованні й утриманні.

Заслухавши позивача, його представника, третіх осіб, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є неповнолітнім (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , а.с. 7) та є сином ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (свідоцтво про народження позивача, серія НОМЕР_2 від 27.06.2023, а.с. 8).

Мати позивача, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 , а.с. 9).

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином третьої особи ОСОБА_2 (свідоцтво про народження відповідача, серія НОМЕР_4 , а.с. 10; свідоцтво про розірвання шлюбу третьої особи, серія НОМЕР_5 , а.с. 11; свідоцтво про шлюб третьої особи, серія НОМЕР_6 , а.с. 12).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 (довідка виконавчого комітету Білицької селищної ради № 983 від 18.10.2023, а.с. 13).

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак упродовж року не з`являвся за місцем проживання дитини (довідка виконавчого комітету Білицької селищної ради № 03.1-28/1116 від 09.11.2023, а.с. 27; висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, затверджений рішенням виконавчого комітету Білицької селищної ради від 26.09.2023 № 252, а.с. 16-17).

Третя особа ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_2 (довідка виконавчого комітету Білицької селищної ради № 983 від 18.10.2023, а.с. 13).

Таким чином, вказані докази підтверджують, що хоча позивач і зареєстрований за адерсою зареєстрованого місця проживання відповідача, з 2023 року проживає у своєї баби, ОСОБА_2 .

Відповідно до характеристики позивача, ОСОБА_1 , учня Бутенківського ліцею імені Ю.П. Дольд-Михайлика Білицької селищної ради, ОСОБА_1 має характер активного та старанного учня, був учасником спортивних змагань, переїхав жити до баби, яка дуже активно і добросовісно допомагала онукові та забезпечувала всі належні умови для навчання і розвиту, натомість батько участі у житті сина не брав, не цікавився цого навчанням, зв`язком із гімназією, життям (характеристика та довідка № 01-21/265 від 16.10.2023, а.с. 14, 15).

Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування ОСОБА_3 не забезпечує дитину матеріально, не цікавиться її життям та розвитком, станом здоров`я, не готує сина до дорослого життя, не цікавиться навчанням дитини у школі, не зустрічається з дитиною та не спілкується з ним, а тому на думку органу опіки і піклування ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. У зв`язку з цим орган опіки і піклування вважає, що є підстави до позбавлення батьківських прав відповідача щодо неповнолітнього позивача (а.с.16-17, 18).

Таким чином викладені у позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження іншими матеріалами справи.

Частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною певної середньої освіти.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до положень статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Однак, при розгляді справи суд не вирішує питання стосовно стягнення аліментів, оскільки це питання позивачем не порушувалося, а його вирішення буде виходити за межі позовних вимог.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд бере до уваги надані позивачем докази щодо ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків протягом тривалого строку та показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили зазначені обставини.

Зокрема, свідок ОСОБА_5 , яка є сестрою відповідача ОСОБА_3 та тіткою позивача ОСОБА_1 , вказувала, що відповідач не цікавиться своїм сином, не намагається спілкуватися з ним, а будь-які спроби позивача почати спілкування з батьком зводить до вимагання грошей чи звинувачень і погроз. Також вказувала, що відповідач застосовував фізичне насильство до позивача, примушуючи неповнолітнього до роботи замість навчання, однак усі зароблені неповнолітнім гроші витрачав на свій розсуд на алкогольні напої.

Також свідок ОСОБА_6 підтверджував, що він особисто бачив застосування фізичної сили та побоїв до неповнолітнього позивача з боку відповідача, який є знайомим свідка, та допоміг позивачеві втекти від батька до баби. При цьому свідок у своїх поясненнях вказував, що відповідач на його думку очевидно не виконує батьківські обов`язки як щодо сина, так і щодо інших своїх дітей.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

При цьому, суд вважає за необхідне пояснити відповідачеві, що згідно ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

Поновлення батьківських прав і повернення дитини батькам допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову батьків про поновлення в батьківських правах.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що у судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню дитини, не цікавиться долею дитини, не піклується про їйого здоров`я та розвиток, участі у вихованні не приймає, не проявляє до дитини батьківської турботи, не надає матеріальної допомоги, тому суд дійшов висновку про задоволення позову, що відповідає найвищим інтересам дитини.

Крім того, оскільки позов задоволено повністю, а позивача як неповнолітнього було ухвалою суду звільнено від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Передати неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під опіку і піклування рідної баби - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , призначивши її піклувальником до досягнення ОСОБА_1 повноліття.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Відповідачеві направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 Цивільного процесуального кодексу України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Роз`яснити відповідачеві, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Роз`яснити позивачеві, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя