Ухвала

від 11.12.2024 по справі 610/639/23

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/639/23 № 1-кп/610/11/2024м. Балаклія11 грудня 2024 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 (відеоконференція),

обвинуваченого: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурор заявив клопотання про продовження обов`язків для запобігання спробам: переховуватися від суду .

На обґрунтування клопотання зазначено про обвинувачення у вчиненні 3-х кримінальних правопорушень, два з яких тяжкі, тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання винним, втечі через допомогу своїх соціальних зв`язків та знайомств і вільного пересування територією України.

Обвинувачений та захисник заперечували проти задоволення клопотання. Посилалися на відсутність ризиків, не доведення доводів клопотання, не порушення обов`язків протягом тривалого розгляду кримінального провадження, порушення права на вільне пересування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

За правилом ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбаченістаттею 194цього Кодексу.

За приписомч.7ст.194КПК України обов 'язки, передбаченічастинами п'ятоюташостоюцієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2023 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави

70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 187 880 гривень, та покладено обов`язки.

31.05.2023 обвинуваченого ОСОБА_4 звільнено з-під варти після внесення застави.

Тому, в силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з 31.05.2023 обвинувачений вважався таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.07.2023 продовжено обов`язки до 16.08.2023 включно.

До Балаклійського районного суду Харківської області обвинувальний акт надійшов 10.08.2023.

Ухвалами Балаклійського районного суду Харківської області від 15.08.2023, 20.09.2023, 23.10.2023, 18.12.2023, 15.02.2024 продовжено строк покладення обов'язків, крайній раз до 03.06.2024 включно.

Ухвалою від 24.05.2024 запобіжний захід з застави змінений на особисте зобов`язання, до 23 липня 2024 року включно обвинуваченого зобов`язано: прибувати за кожною вимогою до суду;повідомляти судпро змінусвого місцяпроживання та/абомісця роботи; утримуватисявід спілкуванняз обвинуваченим ОСОБА_6 і свідкамиу цьомукримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалами від 09.07.2024, 06.09.2024, 24.10.2024 продовжено строк покладення обов'язків, крайній раз до 24.12.2024 включно.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

ч. 4 ст. 191 КК України заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем,вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану,

ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України використання завідомопідробленого документа, вчинене за попередньою змовою групою осіб,

ч. 2 ст. 209 КК України володіння, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, вчинені особою, яка знала що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом , вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, неповнолітніх дітей не має, є генеральним директором ТОВ «Укрнафтагазексперт», за місцем проживання характеризуєтьсявиключно позитивно,раніше несудимий,до кримінальноївідповідальності ранішене притягувався,інвалід 2групи з04.08.2022,01.06.2023здав доГУ ДМСу Харківськійобласті свій паспорт для виїзду за кордон.

Надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений ст.177 КПК України переховуватися від суду.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Рішення про необхідність застосування запобіжного заходу для запобігання вказаному ризику ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а це тяжкий злочин і кримінальний проступок, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років та до 2 років обмеження волі відповідно, вчинені в умовах воєнного стану, у тяжкий для держави та людей час.

Запобіжний захід необхідний для забезпечення здійснення судового провадження, яке з об`єктивних причин не закінчено на даний час.

На цьому етапі кримінального провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правовій кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-206, 331 КПК України,

п о с т а н о в и в:

1.Клопотання прокурора задовольнити повністю.

2.Обвинуваченому ОСОБА_4 до 10 лютого 2025 року включно продовжити строк покладення обов'язків за ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 24.05.2024.

3.Виконання ухвали доручити прокурорам у цьому кримінальному провадженні.

4.Встановити строк дії ухвали до 10.02.2025 включно.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя ОСОБА_1