Рішення

від 18.11.2024 по справі 643/3291/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/3291/24

Провадження № 2/643/2234/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судових засідань Ісоєва К.М., представника позивача Петрової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку

ВСТАНОВИВ

1. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (позивач) просить стягнути з ТОВ «ДІЄСА» (відповідач):

- заборгованість по заробітній платі за липень-серпень 2023 року в розмірі 83497,47 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2023 по 01.03.2024 у розмірі 244799,43 грн.

2. Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

З 01.12.2021 по 30.08.2023 позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем. У вказаний період позивачу була нарахована, проте не виплачена заробітна плата в розмірі 83497,47 грн. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогами про виплату заробітної плати, проте заборгованість по заробітній платі не сплачена. У зв`язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати позивач також просить стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у вказаному вище розмірі.

3. Основні процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 16.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Московськогорайонного судум.Харкова від25.06.2024задоволено клопотанняпредставника позивачапро витребуваннядоказів.Витребувано увідповідача розрахуноксум,нарахованих та виплачених позивачу при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду нарахування та виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні.

4. Стислий виклад позиції учасників справи в ході судового провадження

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві та додаткових поясненнях зазначив, що борг відповідача перед позивачем становить 83497,47 грн. Заперечував проти позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування заперечень посилався на скрутний фінансовий стан відповідача та його перебування під дією форс-мажорних обставин через військові дії. Зазначив, що наявність форс-мажорних обставин підтверджується судовими рішеннями в аналогічних справах, які набрали законної сили та долучені до матеріалів справи.

У судове засіданні представник відповідача не з`явився, викликався до суду належим чином.

Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, які є конституційними засадами судочинства та складовими права на справедливий суд, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності представника відповідача.

5. Позиція суду

5.1. Щодо стягнення заборгованості із заробітної плати

5.1.1. Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України в рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Згідно з ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ч.1 ст. 83 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

5.1.2. Висновки суду

Відповідно до наказу відповідача № Z00/30/08/005 від 30.08.2023, позивача звільнено з посади заступника керуючого магазином з 31.08.2023 за угодою сторін.

Згідно з розрахунковими листами, наданими відповідачем на виконання ухвали суду від 25.06.2024, заборгованість відповідача перед позивачем складає 83497,47 грн.

Ураховуючи наведене, вказані вище положення законодавства України, а також позицію відповідача, який у відзиві визнав факт наявності заборгованості по заробітній платі та не просив відмовити у вказаній частині позовних вимог, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 83497,47 грн. та задовольняє позов у вказаній частині вимог.

5.2. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди

5.2.1. Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В постанові від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний».

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першоїстатті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

Згідно з ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 виснувала, що «середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати».

Положеннями ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Згідно зістаттею 4 КЗпП Українизаконодавство про працю складається зКЗпП Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина першастатті 9 ЦК Україникореспондується з вищевказаною статтеюКЗпП Українищодо застосуванняЦК Українидо врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Таким чином, положенняЦК Українимають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Отже, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто, свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першоїстатті 263 ЦК Українинаведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

5.2.2. Висновки суду

Як вбачається з вказаних вище положень законодавства України та релевантної судової практики, відповідач повинен бути звільнений від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе відсутність своєї вини, зокрема доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Відповідачем на підтвердження відсутності його вини надані, зокрема, такі докази:

- Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

- Постанова судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24.01.2024 у справі № 760/29187/23, згідно з якою провадження у справі про притягнення генерального директора відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування постанови зазначено, що заборгованість відповідача із виплати заробітної плати перед звільненими та працюючими працівниками відповідача виникла внаслідок бойових дій та окупації частини території України внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що призвело до знищення частини складських приміщень товариства та втрати контролю над частиною магазинів торгівельної мережі Ельдорадо, діяльність яких була призупинена, а деяких припинена у зв`язку із фізичним знищенням.

- Ухвала господарського суду м. Києва від 24.04.2024 у справі № 910/3368/24, згідно з якою скасовані ухвали про арешт коштів відповідача; задоволено заяву відповідача про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; затверджено план санації відповідача до відкриття провадження у справі про банкрутство. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідачем доведено отримання збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України в розмірі, що перевищує 25582675,97 доларів США зазначена сума фактично була вилучена з обігу відповідача. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 вказану вище ухвалу від 24.04.2024 залишено без змін.

- Рішення господарського суду м. Києва від 07.02.2024 у справі № 910/14555/23, згідно з яким стягнуто з Російської Федерації на користь відповідача збитки у розмірі 3613761,12 доларів США та упущену вигоду в розмірі 254486,87 доларів США.

- Сертифікат № 3000-24-0827 від 23.04.2024, виданий Київською торгово-промисловою палатою, згідно з яких відповідачу засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): збройна агресій Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: вул. Гоголівська, буд. 1-А, с. Квітневе, Броварський р-н, Київська обл., де знаходився основний товарний склад внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл). Форс-мажорні обставини встановлені щодо обов`язку (зобов`язання) вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у термін з 12.03.2022 за статтями 94 та 115-117 Кодексу законів про працю України, статтями 1 та 24 Закону України "Про оплату праці", з урахуванням статті 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" перед Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. День настання форс-мажорних обставин 12.03.2022, день закінчення тривають на 23.04.2024.

Оцінюючи надані відповідачем докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку щодо відсутності вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати позивачу, оскільки порушення строків розрахунку обумовлено скрутним фінансовим становищем відповідача, яке є наслідком ведення бойових дій на території України, тобто наслідком обставин непереборної сили.

Під час розгляду даної справи суд також враховує приписи ч. 5 ст. 82 ЦПК України, згідно з якими обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Постановами Київського апеляційного суду від 24.10.2024 у справі № 367/891/24, від 22.07.2024 у справі № 757/2043/24 встановлено, що ТОВ «Дієсса» належними та допустимими доказами доведено про перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність підприємства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов`язань. Отже, унеможливлення виконання ТОВ «ДІЄСА» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройна агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів). Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором. Таким чином, у трудових правовідносинах між сторонами з 12 березня2022 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору, обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, щодо позивача. У трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДІЄСА» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з 12 березня 2022 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДІЄСА» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що вимоги позивачаОСОБА_1про стягнення з ТОВ «ДІЄСА» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.

У постанові Київського апеляційного суду від 08.11.2024 у справі № 757/5604/24 також зазначено, що зібрані докази свідчать про відсутність умислу у діях роботодавця щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_2 заробітної плати та підтверджує, що унеможливлення виконання ТОВ «ДІЄСА» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройна агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: Україна, Київська обл, Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1а , де знаходився основний товарний склад внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл), які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором. Таким чином, у трудових правовідносинах між сторонами з 12 березня 2022 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДІЄСА» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, та у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок проте, що вимоги позивачаОСОБА_2 про стягнення з ТОВ «ДІЄСА» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є необґрунтованими та безпідставними.

У постанові Миколаївського апеляційного суду від 22.10.2024 у справі №

523/7152/24 вказаний суд встановив, що невиплата ОСОБА_1 заробітної плати та інших платежів у день звільнення 21 серпня 2023 року у строки, зазначені устаттею 116 КЗпП України, відбулася не з вини роботодавцяТОВ «ДІЄСА», а в силу обставин непереборної сили, пов`язаних із повномасштабною збройною агресією рф проти України, внаслідок якої відповідач фактично втратив контроль над значною частиною своїх ресурсів, потужностями та документацією, внаслідок завданих підприємству збитків. Такі обставини є нездоланними, не залежали від волі Товариства, що дає підстави для висновку, що відповідач з незалежних від нього причин не зміг виконати зобов`язання щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні. Оскільки вина роботодавця є обов`язковою умовою для застосуванняст. 117 КЗпП України, немає підстав для покладення на відповідача обов`язку із виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Повертаючись до обставин даної справи та ураховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки судом встановлено відсутність вини відповідача у невиплаті заробітної плати позивачу.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, які судом задоволені, суд на підставі ст. 141 ЦПК Українистягує з відповідача на користь держави судовий збір у мінімальному розмірі, встановленому для позовних вимог майнового характеру, які сплачуються при зверненні до суду фізичною особою, а саме в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45, ЄДРПОУ 36483471) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 83497,47 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«ДІЄСА» (м.Київ,вул.Велика Васильківська,буд.45,ЄДРПОУ 36483471)на користьдержави судовийзбірв розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.12.2024.

Суддя Д.А. Крівцов