Рішення

від 09.05.2024 по справі 761/14809/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/14809/23

Провадження № 2/761/2342/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.

У своїй позовній заяві просив суд

Обґрунтував свій позов тим, що 15.12.2021 року між Позивачем та Відповідачем був укладений попередній Договір купівлі-продажу майнових прав № 2-153.

Позивач вважає, що відповідно до умов договору Позивач сплатив грошові кошти Відповідачу в розмірі 130 000,00 доларів США. При підписанні Договору Позивач сплатив 80 000,00 доларів США, у лютому 2022 року Позивач сплатив останній платіж в розмірі 50 000,00 доларів США, передачу грошей наручно бачив свідок ОСОБА_5 .

На переконання Позивача на сьогоднішній день Відповідачем так і не виконано обов?язок щодо підписання Основного Договору, а тому заборгованість на день подання позову складає 130 000,00 доларів США.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року було відкрито провадження у справі ,призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

03 листопада 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Позивач зі своїм представником у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

15 грудня 2021 року між Позивачем (майбутнім покупцем) та Відповідачем (Майбутнім продавцем) був укладений попередній Договір купівлі-продажу майнових прав № 2-153.

Відповідно до п. 1.1.1 та п. 1.1.2 Попереднього договору об`єктом інвестування є «Багатоквартирний житловий комплекс з підземним паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер (8000000000:82:136:0034), кадастровий номер (8000000000:82:136:0045), АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки (8000000000:82:136:0002) у Печерському районі м. Києва»;

Секція - Друга;

Тип об?єкту - квартира;

Будівельний номер - 153 (сто п`ятдесят третя);

Поверх - шістнадцятий;

Проектна загальна площа, кв.м - 56,63;

Кількість кімнат - однокімнатна.

Відповідно до п. 2.1 Попереднього договору, Майбутній Продавець та Майбутній Покупець домовились укласти майбутньому Основний договір в строки, визначені в цьому Договір.

Відповідно до п. 2.2. Договору Квартира, що є предметом цього Договору, стане власністю Майбутнього Покупця на підставі: Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 41-0811/2017-1 від 08.11.2017 року, що укладений з ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал»; Договору відступлення майнових прав №:M41-0811/2017-1 від 10.11.2017 року, що укладений з ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал»; Договору про відступлення прав та переведення обов`язків за Договором № 41-0811/2017 від 08.11.2017 року про участь у ФФБ, що буде укладений з ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал», ОСОБА_4 та ОСОБА_1; Довідки про участь у ФФБ, що буде виданою ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» після здійснення остаточних розрахунків, у разі зміни площі об?єкта за технічним паспортом квартири.

Згідно п. 2.3. Сторони домовились укласти Основний договір на умовах, передбачених цим Договором, в строк до 01.03.2022 (включно).

Відповідно до п. 3.1. Договору Ціна майбутнього Основного договору буде складати еквівалент $130 000,00 (сто тридцять тисяч доларів США, 00 центів) в національній валюті України - гривні, що на дату підписання цього Договору складає 3 509 805,00 гривень, за умови здійснення Майбутнім Покупцем забезпечувальних платежів у строки та в порядку визначених цим Договором та з урахуванням пунктів 3.2.1 та 3.3. цього Договору.

Як вбачається з п. 3.2. За цим Договором Майбутній Покупець сплачує Майбутньому Продавцеві забезпечувальні платежі в еквіваленті $130 000,00 (сто тридцять тисяч доларів США, 00 центів), що на дату укладання цього Договору складає 3 509 805,00 гривень (три мільйони п`ятсот дев`ять тисяч вісімсот п`ять грн., 00 коп.). Забезпечувальний платіж, сплачений за цим

Договором зараховується у ціну Винагороди за відступлення за Основним договором.

Відповідно до п. 3.2.1. Забезпечувальний платіж, визначений в п.3.2 Договору, сплачується Майбутнім Покупцем двома частинами, перша частина у розмірі $80 000,00 (вісімдесят тисяч доларів США, 00 центів), що на дату укладання цього Договору складає 2 159 880.00 (два мільйони сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят грн., 00 коп.) оплачується в день підписання цього Договору, тобто до кінця дня 15.12.2021.

Друга частина у розмірі $50 000,00 (п`ятдесят тисяч доларів США, 00 центів) сплачується до 28.02.2022 включно.

Згідно з п. 3.3. Договору Усі оплати за цим Договором здійснюються в готівковій формі шляхом передачі грошових коштів безпосередньо Майбутньому Продавцю.

Відповідно до п.4. Договору Майбутній Продавець має право: вимагати від Майбутнього Покупця належного виконання грошових зобов`язань за цим Договором.

Як вбачається з п. 4.1.2. Договору у випадку порушення Майбутнім Покупцем строків оплати забезпечувального платежу, визначених цим Договором, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, розірвати цей Договір в односторонньому порядку. В такому разі, цей Договір вважається розірваним на наступний календарний день з дати порушення строків оплати згідно пункту 3.2.1 цього Договору.

Відповідно до п. 4.2-4.2.3 Майбутній Продавець зобов`язаний: після виконання умов вказаних у п. 3.2. Договору та не пізніше строку, що вказаний у п.2.3 укласти Основний договір, за вартість що вказана у п.3.1. підготувати документи, необхідні для передачі Майбутньому Покупцю; не допускати виникнення прав третіх осіб на Квартиру (право оренди (найму), право іпотеки, право довічного утримання (догляду) тощо), а також інших обтяжень, що можуть перешкодити укладенню Основного договору, та попередити Майбутнього Покупця про них.

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладено протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При розгляді справи принципи змагальності учасників процесу та рівності між собою є основоположними. Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

Слід зважати, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. При цьому слід зважати, що рівність учасників процесу встановлюються не обмежено в конкретному судовому процесі, а стосовно всіх суб`єктів, які звернулися до суду за захистом своїх прав. Рівність має забезпечуватися навіть в окремих непов`язаних судових провадженнях.

Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід`ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при дослідженні доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.

Рішенням у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії», заява №12952/87 від 23.05.1993 року).

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №18390/91 від 09 грудня 1994 року).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії», заява №37801/97 від 01 липня 2003 року).

За таких обставин, враховуючи, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту оплати Відповідачеві грошові кошти у розмірі 130 000,00 доларів США в якості забезпечувального платежу, а тому відсутні фактичні та правові підстави для стягнення з Відповідача на користь позивач грошових коштів в розмірі 130 000,00 доларів США.

Позивач в позовній заяві зазначає, що передачу Відповідачеві грошей наручно бачив свідок ОСОБА_5 та може підтвердити обставини на які посилається Позивач.

Однак, Суд з даного приводу зауважує насутпне.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦІК України (допустимість доказів) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом п.12 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може доводитися показаннями свідків виконання зобов?язань, що виникли з правочину. Випадки, коли показання свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, прямо визначені у ЦК України, зокрема у ч.2 ст.937, ч.3 ст.949 ЦК України.

Тому, показаннями сторони та показами свідків не може доводитись факт виконання зобов`язання за договором. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033с618), від 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 (провадження № 61-16630с619).

Отже, показання свідка ОСОБА_5 не можуть бути визнані допустимими доказами передачі Позивачем грошових коштів Відповідачеві у розмірі 130 000,00 доларів США в якості забезпечувального платежу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15 грудня 2015 року (провадження № 21-4266a15), договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей готівкою.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18).

Однак, Позивачем не надано, ані банківської виписки, ані банківської квитанції, ані касового ордеру, ані розписки про передречу грошових коштів Відповідачеві у розмірі 130 000,00 доларів США в якості забезпечувального платежу.

Тому оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні поданого позову слід відмовити у повному обсязі.

Щодо судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі ст. 24, 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 509, 526, 530, 628, 635 ЦК України, керуючись ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1, адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_4 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 04 червня 2024 року.

Суддя: