Постанова

від 11.12.2024 по справі 705/1275/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 705/1275/21Провадження № 22-ц/821/1822/24Категорія: 301000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Гончар Н.І., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Гладиш О.Ю.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Мельник Олег Федорович,

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Степ-2000»,

представник відповідача: адвокат Ільницька Інна Володимирівна,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2024року (ухваленого під головуванням судді Годік Л.С. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степ 2000» про усунення перешкод в користуванні власною земельною ділянкою шляхом її повернення, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

22 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до СТОВ «Степ-2000» про усунення перешкод в користуванні власною земельною ділянкою шляхом її повернення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №636918 ОСОБА_2 належала земельна ділянка, площею 2,9560га, з кадастровим номером 7124389800:03:000:1639, що розташована на території Ятранівської сільської ради Уманського району Черкаської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01.11.2011 між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та СТОВ «Степ 2000» було укладено договір оренди земельної ділянки №33, за умовами якого він передав відповідачу земельну ділянку в оренду строком на 10 років.

20.05.2020 ОСОБА_2 склав заповіт, яким вказану земельну ділянку заповів позивачеві ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а позивач вступив у право спадкування за заповітом та успадкував зазначену земельну ділянку, отримав правовстановлюючі документи та належним чином зареєстрував своє право власності на цю земельну ділянку.

Позивач вказує, що після успадкування земельної ділянки він звернувся до відповідача з питанням щодо припинення договору оренди, оскільки зі слів колишнього власника йому було відомо, що договір оренди землі закінчується у 2021 році, оскільки він був укладений у 2011 році.

Тоді ж йому стало відомо, що нібито ОСОБА_2 28.11.2016 уклав додаткову угоду з відповідачем до договору оренди земельної ділянки №33 від 01.11.2011, відповідно до якої було доповнено п. 4.1. за змістом якого, починаючи з моменту закінчення строку дії договору, передбаченого п. 4 договору оренди земельної ділянки строк дії цього договору продовжується на 12 років.

Вважає, що вказана додаткова угода містить виправлення дати її укладення і взагалі в нього виникають сумніви, що вона підписана ОСОБА_2 власноручно.

На підставі наведеного, позивач просить суд постановити рішення, яким усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 2,9560 га, кадастровий номер 7124389800:03:000:1639, що розташована на території Ятранівської сільської ради Уманського району Черкаської області, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2022 року призначено у даній справі судово-почеркознавчу експертизу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ «Степ-2000» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не наданого жодного доказу того, що відповідачем, тобто орендарем земельної ділянки, не були виконані будь які умови вказаного договору оренди, не надав суду доказів того, що вказаний договір був розірваний чи визнаний недійсним з певних підстав.

Недійсність додаткової угоди від 28.11.2016 не є підставою для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою її власником, оскільки на час звернення до суду діяв основний договір оренди земельної ділянки № 33 від 01.11.2011.

Судом зазначено, що на час звернення до суду із позовом, будь-які права позивача відповідачем порушені не були.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі,поданій 18жовтня 2024 рокучерез засобипоштового зв`язку, ОСОБА_1 , вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм ЦПК України, не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга зокрема, мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що договір оренди земельної ділянки № 33 на момент звернення з даним позовом до суду був чинним, проте він не погоджується з такими висновками, оскільки договір оренди земельної ділянки № 33 від 01.11.2011 та зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему 14.11.2011.

Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки № 33 укладена 28.11.2016 та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрації іншого речового права 04.07.2017.

П. 4.1 додаткового договору передбачено, що починаючи з моменту закінчення строку дії договору передбаченого п. 4 договору строк дії договору продовжити на 12 років, тобто до 01.11.2033.

Також даною додатковою угодою були внесені зміни до розділу «орендна плата», п.п.45, 47 договору, тобто фактично та юридично став діяти новий договір оренди земельної ділянки, що судом не було враховано.

Судом не враховано приписи ч. 1 ст. 261 ЦК України про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вказує, що про своє порушене право дізнався, коли звернувся до відповідача.

Також зазначає, що на його вимогу припинити договір оренди земельної ділянки відповідач йому відмовив, тому він і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Не враховано судом першої інстанції і те, що додаткова угода від 28.11.2016 на момент звернення із даним позовом була чинна, так як вона відповідно до вимог закону набрала чинності з моменту її підписання та державної реєстрації, а не набирала б чинності після закінчення терміну дії договору оренди № 33 від 01.11.2011.

Посилається на те, що суд у рішенні зазначив, що обраний спосіб захисту має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права, натомість не вказує, який спосіб захисту є ефективним в даних правовідносинах.

Судом не було враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц.

Також судом поза увагою залишено висновок почеркознавчої експертизи, яка була призначена за ухвалою суду та заперечення відповідача, який вважає, що після внесення змін на підставі додаткової угоди від 28.11.2016 термін дії договору земельної ділянки від 01.11.2011 діє не до 01.11.2021, а до 01.11.2033.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 21 листопада 2024 року, представник СТОВ «Степ-2000» адвокат Ільницька І.В. вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими, безпідставними, а рішення суду законним, прийнятим при повному з`ясуванні всіх обставин справи та дослідженні доказів, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2024 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи

Як вбачаєтьсяіз наявнихматеріалів справи, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №636918 ОСОБА_2 належала земельна ділянка, площею 2,9560га, з кадастровим номером 7124389800:03:000:1639, що розташована на території Ятранівської сільської ради Уманського району Черкаської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01.11.2011 між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та СТОВ «Степ 2000» було укладено договір оренди земельної ділянки №33, за умовами якого він передав відповідачу земельну ділянку в оренду строком на 10 років.

Відповідно до п. 46 вказаного договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та з самого договору оренди земельної ділянки, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124389800:03:000:1639 на підставі договору оренди земельної ділянки №33 від 01.11.2011, було зареєстровано 14.11.2011.

20.05.2020 ОСОБА_2 склав заповіт, що був посвідчений секретарем Ятранівської сільської ради Уманського району Черкаської області, яким земельну ділянку, площею 2,9560га, з кадастровим номером 7124389800:03:000:1639, що розташована на території Ятранівської сільської ради Уманського району Черкаської області, заповів позивачу ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Судом першої інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 вступив у право спадкування за заповітом та успадкував зазначену земельну ділянку, отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 11.12.2020 та належним чином зареєстрував своє право власності на дану земельну ділянку.

Після успадкування земельної ділянки він звернувся до відповідача з питанням щодо припинення договору оренди, оскільки зі слів колишнього власника йому було відомо, що договір оренди землі закінчується у 2021 році, оскільки він був укладений у 2011 році. Тоді ж йому стало відомо, що ОСОБА_2 28.11.2016 уклав додаткову угоду з відповідачем до договору оренди земельної ділянки №33 від 01.11.2011, відповідно до якої було доповнено п. 4.1. за змістом якого, починаючи з моменту закінчення строку дії договору, передбаченого п. 4 договору оренди земельної ділянки строк дії цього договору продовжується на 12 років.

Згідно висновку експерта № 127/23-21 від 26 квітня 2024 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у даній справі, підпис у графі «Орендодавець» у наданому примірнику додаткової угоди від 28.11.2016 до договору оренди землі №33 від 01.11.2011 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір орендиземлі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Аналогічне положення закріплено йу ст. 792 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01 листопада 2011 року між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та СТОВ «Степ-2000» було укладено договір оренди земельної ділянки № 33, за умовами якого він передав товариству земельну ділянку в оренду строком на 10 років.

Пунктом 46 договору оренди визначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державна реєстрація зазначеного договору здійснена 14 листопада 2011 року.

Також судом встановлено, що позивач оспорювану земельну ділянку набув у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2020.

Отже, право відповідача на оренду земельної ділянки позивача виникло на підставі договору оренди землі від 01 листопада 2011 року, який зареєстрований 14 листопада 2011 року.

Факт укладення договору оренди земельної ділянки № 33 від 01.11.2011 року сторонами не заперечується.

Позивач у даній справі не оспорює чинність договору оренди земельної ділянки № 33 від 01.11.2011, не ставить питання про його недійсність, розірвання і не вказує на його нікчемність чи неукладеність.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував нормизаконодавства,які регулюютьспірні правовідносини,та умовидоговору оренди земельної ділянки № 33 від 01.11.2011, дійшов вірного висновку, що договір оренди на момент звернення ОСОБА_1 із даним позовом до суду (22.03.2021 року) був чинним, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не враховано те, що додаткова угода від 28.11.2016 на момент звернення із даним позовом була чинна, так як вона відповідно до вимог закону набрала чинності з моменту її підписання та державної реєстрації, а не набирала б чинності після закінчення терміну дії договору оренди № 33 від 01.11.2011, є безпідставними, оскільки п. 4.1 додаткової угоди від 28.11.2016 визначено, що починаючи з моменту закінчення строку дії договору, передбаченого п. 4 договору строк дії договору продовжити на 12 років.

При цьому, п.4 договору оренди земельної ділянки № 33 від 01.11.2011 визначено, що договір укладено на 10 років.

Отже, із наведеного слідує, що згідно умов додаткової угоди, лише після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки № 33 від 01.11.2011, розпочався відлік строку дії договору оренди на 12 років згідно додаткової угоди від 28.11.2016.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд у рішенні зазначив, що обраний спосіб захисту має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права, натомість не вказує, який спосіб захисту є ефективним в даних правовідносинах, також є необгрунтованими, оскільки станом на час звернення до суду права позивача ОСОБА_1 жодним чином не були порушені, так як на момент звернення із даним позовом був чинний договір оренди земельної ділянки №33 від 01.11.2011 і в позові не міститься посилань на те, що відповідач не виконує належним чином умов даного договору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, є неаргументованими з огляду на таке.

На предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед, за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів (обставини, на які посилається сторона позивача) і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

У справі № 145/2047/16-ц за позовом про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок суди встановили, що спірні договори оренди позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував.

Разом з тим, у даній справі суд першої інстанції встановив, що договір оренди землі був належним чином укладений та зареєстрований у визначений законом спосіб, тобто спірний договір оренди земельної ділянки був підписаний сторонами та був чинним на момент звернення позивача із даним позовом.

Отже, у наведеній скаржником як приклад постанові Великої Палати Верховного Суду та оскаржуваному судовому рішенні встановлено різні фактичні обставини справи, а тому доводи скаржника про неврахування висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги при вирішенні спору висновок почеркознавчої експертизи, яка була призначена за ухвалою суду та заперечення відповідача, який вважає, що після внесення змін на підставі додаткової угоди від 28.11.2016 термін дії договору земельної ділянки від 01.11.2011 діє не до 01.11.2021, а до 01.11.2033, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, недійсність додаткової угоди від 28.11.2016 не є підставою для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою її власником, оскільки на час звернення до суду діяв основний договір оренди земельної ділянки № 33 від 01.11.2011.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем ОСОБА_1 не доведено порушення його прав із сторони відповідача у користуванні земельною ділянкою, у зв`язку із чим зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Інші доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степ 2000» про усунення перешкод в користуванні власною земельною ділянкою шляхом її повернення залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Н.І. Гончар

/повний текст постанови суду виготовлений 11 грудня 2024 року/