Постанова

від 11.12.2024 по справі 712/12919/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 712/12919/23Провадження № 22-ц/821/1729/24Категорія: 305010900

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Фетісової Т.Л., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Гладиш О.Ю.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Яцюк Максим Васильович

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яцюка Максима Васильовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Стеценко О.С. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси )у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення страхового відшкодування,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

23 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення страхового відшкодування.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 11.07.2023 о 10 год. 05 хв. в м. Черкаси, по вул. Сумгаїтській, 1, керував автомобілем Honda Jazz, на регульованому перехресті з вул. Одеська при повороті ліворуч, не був уважним, та не надав переваги в русі автомобілю Volkswagen Tiguan під керуванням позивача, який рухався в зустрічному напрямку прямо, та скоїв з ним зіткнення, чим порушив п.п. 2.3б, 16.6 ПДР України. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.09.2023 по справі № 712/7268/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна».

Позивач отримав рахунок-фактуру на проведення ремонтних відновлювальних робіт транспортного засобу на суму 188520 гривень.

Унаслідок неможливості очікування проведення ремонту автомобіля після отримання страхового відшкодування позивачем прийнято рішення провести ремонт із використанням б/у та неоригінальних деталей. Вартість такого ремонту коштувала 98090 гривень, які сплачені 30.08.2023. Всі вказані документи передані до страхової.

04.09.2023 позивачем подана заява про виплату страхового відшкодування. Незважаючи на реальну вартість відновлювального ремонту, докази оплати на суму, яка менша за суму матеріальної шкоди, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 04.10.2023 здійснено виплату страхового відшкодування лише на суму 67844,07 гривень.

Позивач вважає, що вказані дії відповідача є незаконними та порушують його права на отримання страхового відшкодування в повній мірі.

Сторона позивача замовила та оплатила проведення судової експертизи в рамках судової справи 712/12919/23. Згідно висновку експерта від 29.12.2023 розмір матеріальної шкоди внаслідок ДТП становить 100488,14 гривень.

Отже, законними вимогами позивача є стягнення із ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на його користь матеріальної шкоди в розмірі 32 644,07 гривень.

Також, на думку позивача, він має законне право просити стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» пеню за період 04.10.2023 07.01.2024 у загальному розмірі 2910,88 гривень.

Також позивач просить стягнути з 1-го відповідача ОСОБА_2 завдану моральну шкоду, яка полягає у стресовому стані після зіткнення транспортних засобів, порушенні нормального ритму життя через вирішення питань, які стосуються ДТП, вирішення питань із страховою компанією. Позивачу довелося здійснювати ремонт із допомогою неоригінальних запчастин, що негативно впливає на використання його транспортного засобу, на безпеку використання транспортного засобу. Позивачу доводиться витрачати незапланований час для захисту своїх інтересів, витрачати незаплановані грошові суми. Отже, згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої оцінено ним в сумі 5000 гривень.

Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, остаточно позивач просить суд стягнути: з ПрАТ «СК «Євроінс України» матеріальну шкоду в сумі 32 644,07 грн., пеню 2 910,88 грн., всього 35 554,95 грн.;

стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду 5 000,00 грн.;

стягнути з відповідачів судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2000 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави судовий збір у сумі 429,44 грн.

Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України в м. Черкаси Черкаської області (код за ЄДРПОУ: 38031150) повернути ОСОБА_1 зайво сплачений судовий збір у сумі 1822,14 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять дві грн. чотирнадцять коп.) за платіжною інструкцією 0.0.3427315247.1 від 20.01.2024, виданої АТ КБ «Приватбанк».

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оскільки до заяви про страхове відшкодування позивачем не було надано документів про розмір шкоди, оціненої відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ПрАТ «СК «Євроінс Україна» обґрунтовано взяло до уваги звіт про оцінку вартості збитків № 26138.

Суд першої інстанції вважав, що страхова компанія діяла в межах вимог Закону України, зокрема, передбачених ст.ст. 22, 29 Закону, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вважав достатньою сумою для відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 04 жовтня 2024 року, представник ОСОБА_1 адвокат Яцюк М.В., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, постановленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, таким, що не відповідає принципу верховенства права, просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач, користуючись наданими йому процесуальними правами, замовив висновок експерта з метою визначення реального розміру завданої шкоди із врахуванням зносу, який був наданий до суду.

Проте, судом першої інстанції належним чином висновок експерта досліджений не був, в оскаржуваному рішенні не зазначено обґрунтування щодо його незаконності та неможливості його врахування при вирішення даного спору.

Скаржник вважає помилковими висновки місцевого суду з приводу ненадання страховій компанії письмових доказів розміру завданої шкоди на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки Законом України «Про ОСЦПВ» не передбачено обов`язку потерпілої особи надавати відповідні докази.

Враховуючи, що згідно висновку експерта, різниця між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу позивача та розміром страхового відшкодування складала 32644,07 грн., то наявні обгрунтовані підстави для стягнення зі страхової компанії на користь позивача суми недоотриманого страхового відшкодування. А враховуючи, що виплата страхового відшкодування відбулась в неналежному розмірі, то є обгрунтовані підстави для стягнення пені.

Також скаржник вважає, що розмір стягнутої судом моральної шкоди є надміру заниженим. Справедливим вважає розмір моральної шкоди 5000 грн, що вплине на покращення душевного стану позивача.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи, які встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи встановлено, що 04.09.2023 ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» була подана заява про страхове відшкодування.

Відповідно до квитанції № 65 від 30.08.2023 вартість послуг за ремонт автомобіля Volkswagen Tiguan, замовник ОСОБА_1 , становить 98090 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 104 від 17.07.2023 вартість ремонтних робіт та запчастин становить 188520 грн. (а.с. 21).

Відповідно до рахунку-фактури № 104 від 17.07.2023 вартість ремонтних робіт та запчастин становить 99690 грн. (а.с. 27).

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.09.2023 у справі № 712/7268/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850 грн.

У постанові зазначено, що ОСОБА_2 11.07.2023 о 10 год. 05 хв. в м. Черкаси, по вул. Сумгаїтській, 1, керував автомобілем Honda Jazz, на регульованому перехресті з вул. Одеська при повороті ліворуч, не був уважним, та не надав переваги в русі автомобілю Volkswagen Tiguan під керуванням позивача, який рухався в зустрічному напрямку прямо, та скоїв з ним зіткнення, чим порушив п.п. 2.3б, 16.6 ПДР України. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постанова набрала законної сили 19.09.2023.

Позивачу страхова компанія виплатила 67844,07 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-23/13862-АВ від 29.12.2023 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 внаслідок ДТП, станом на 11.07.2023 становить 100 488, 14 грн.

Вартість експертизи склала 1720,80 грн. (а.с. 90).

Відповідно до звіту № 26138 від 12.08.2023 вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження, станом на дату оцінки становить 71044,07 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування). Дата оцінки 11.07.2023. Дата огляду 12.07.2023.

Відповідно до акту огляду від 12.07.2023 пошкоджений транспортний засіб оглянутий за участю позивача та представника страхової компанії.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Яцюка М.В. підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частиною першою цієї статті, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (згідно із пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом, факт дорожньо-транспортної пригоди та вина відповідача ОСОБА_2 підтверджується дослідженими письмовими доказами, які сторонами у справі не заперечуються та не спростовуються. Станом на 11.07.2023 року (момент ДТП) автомобіль, яким керував відповідач, був застрахований в ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_1 , було виплачено страхове відшкодування ПрАТ «СК «Євроінс Україна», як страховиком особи, відповідальної за завдану шкоду внаслідок ДТП ОСОБА_2 , в сумі 67844,07 грн. на підставі Звіту № 26138 від 12.08.2023 року, виготовленого на замовлення ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Суд першої інстанції, врахувавши, що страховою компанією вже було виплачено страхове відшкодування на підставі Звіту № 26138 від 12.08.2023 року прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення недоотриманого страхового відшкодування у розмірі 32 644,07 грн. як різниці між розміром матеріального збитку завданого ОСОБА_1 (100 488, 14 грн.) та вже раніше виплаченим ПрАТ «СК «Євроінс Україна» страховим відшкодуванням (67844,07 грн).

Приходячи до такого висновку, суд першої інстанції зауважив, що позивачем, як потерпілою особою в ДТП не було надано страховій компанії винної в дтп особі доказів про розмір шкоди, оціненої відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону,приймає вмотивоване рішенняпро здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявникаабо на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ)протягом 15 днів з дняузгодженняним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону,повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, вучасті у врегулюванні правовідносин третьої сторони страховика(страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів)власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди(пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності,хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим(власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі.

Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливелише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника(у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування) або увипадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру фактично завданих збитків.В останньому випадку, на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди.

При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування)має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку(ст. ст. 29, 36 Закону № 1961-IV), а також розрахований з урахуванням фізичного зносу замінюваних при відновлювальному ремонті запчастин пошкодженого в ДТП авто. Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону №1961-IV).

Наведений правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постановах від 20.03.2019 року по справі № 522/438/18, від 20.03.2019р. по справі № 695/882/15-ц.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-23/13862-АВ від 29.12.2023 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 внаслідок ДТП, станом на 11.07.2023 становить 100 488, 14 грн.

Враховуючи, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» раніше виплачено страхове відшкодування у розмірі 67844,07 грн., то зі страховика підлягає стягненню недоплачена сума заподіяного матеріального збиткуу розмірі 32 644,07 грн (100 488, 14 грн.- 67844,07 грн) в межах ліміту страхової відповідальності.

Також апеляційний суд враховує, що згідно п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) приймає рішення про здійснення страхового відшкодуванняпісля узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачеві страхове відшкодування виплачене, однак сума страхового відшкодування не узгоджувалася, а наданий ОСОБА_1 висновок експерта, складений на його замовлення, не взято до уваги судом першої інстанції.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 83 діючого ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Суд бере до уваги указаний висновок експерта Радзіховського В.О. як належний і допустимий доказ з огляду на те, що статтею 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи,має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено,що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У висновку експертного дослідження зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду (том 1, а.с. 92-112).

З огляду на те, що висновок експерта одержаний у порядку, встановленому законом, апеляційний суд вважає наданий позивачем висновок експерта належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної його майну шкоди.

Під час розгляду справи відповідачем (страховиком) не надано будь-яких належних обґрунтувань та доказів того, що наданий позивачем висновок експерта є неправильним або неповним та, що експертом при визначені розміру збитків було включено пошкодження, які не були заподіяні транспортному засобу внаслідок ДТП.

За викладених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

Також звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на приписи пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» пеню за несвоєчасну та неповну виплату страхового відшкодування за період з 04.10.2023 07.01.2024 у розмірі 2 910,88 грн.

Так, пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Надаючи оцінку наданому позивачем розрахунку заборгованості, апеляційним судом враховано, що 04.09.2023 позивачем подана заява про виплату страхового відшкодування. 04.10.2023 здійснено виплату страхового відшкодування лише на суму 67844,07 гривень.

Враховуючи положення пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів апеляційний суд (взявши до уваги визначені позивачем вимоги до страховика) погоджується з тим, що починаючи з 04.10.2023 року дня виплати страхового відшкодування в неповному розмірі по 07.01.2024 року (дата подання заяви про зменшення позовних вимог том 1 а.с.83-86) у страховика виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно, суд погоджується з розрахунком періоду, наданим позивачем для обрахунку часу прострочення, починаючи з жовтня 2023 року і до дати звернення до суду із заявою про зменшення позовних вимог, вважає розрахунок обґрунтованим та таким, що дає підстави для стягнення з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 2910,88 грн пені.

Щодо доводів скаржника про відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першоюстатті 23 ЦК Українивстановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четвертастатті 23 ЦК України).

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина другастатті 23 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/12403/21 зроблено висновок, що: «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричиненняправо на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Установлено, що позивач обґрунтовує вимоги про стягнення моральної шкоди тим, що унаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав душевних страждань у зв`язку з пошкодженням його майна, а саме транспортного засобу, що зумовило зміни звичного способу життя та необхідність протягом тривалого часу прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права та отримання відшкодування.

Разом з тим, доказів на спричинення моральної шкоди відповідачем ОСОБА_2 , яку можливо оцінити у розмірі 5 000 грн. позивач не надав.

ЄСПЛ указує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти) від 12 липня 2007 року).

ЄСПЛ у справі «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу)» від 29 березня 2001 року використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Установивши, що неправомірними діями ОСОБА_2 , унаслідок яких ОСОБА_1 отримав пошкодження належного йому майна, останньому були завданні душевні страждання та психологічні переживання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діяннями відповідача та нанесенням моральної шкоди позивачу.

З урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, часу для відновлення його майна та психоемоційного стану, характеру та тяжкості змін у його житті, характеру правопорушення допущеного відповідачем, вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.

На переконання колегії суддів, за встановлених обставин справи, присуджене судом першої інстанції моральне відшкодування відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому доводи заявника у цій частині є безпідставними.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Яцюка М.В., скасування рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційним судом задоволено позовну вимогу про стягнення страхового відшкодування за яку належав до сплати судовий збір у розмірі 1073, 60 грн., то вказана сума судового збору підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 .

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково (50%), то судовий збір сплачений за її подання слід покласти на ПрАТ «СК «Євроінс Україна» пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1610,40 грн. (3220,80*50%)

Таким чином, загальний розмір судового збору який підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 складає 2683,40 грн.

Крім того, до судових витрат також належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (стаття 133 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема, якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Такого висновку дійшла ВП ВС у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).

Враховуючи, що висновок експерта враховано апеляційним судом як доказ, то витрати на його виготовлення підлягають стягненню з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 у розмірі 1720,80 грн.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яцюка Максима Васильовича задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення страхового відшкодування - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 32644,07 грн та пеню у розмірі 2910,88 грн, а всього 35554,95 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2683,40 грн та витрати за проведення експертизи 1720,80 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Т.Л. Фетісова

/повний текст постанови суду виготовлено 11 грудня 2024 року/