Постанова

від 12.12.2024 по справі 926/951/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. Справа №926/951/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-

ТРАНС" б/н. від 28.06.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2002/24 від 16.07.2023)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.06.2024 (суддя

Бутирський А.А.)

у справі № 926/951/24

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова

компанія" надалі (ПрАТ " Українська пожежно-страхова компанія "),

м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АФ-ТРАНС</a> (надалі ТзОВ

АФ-ТРАНС), м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 97 366,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

29.03.2024 Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-ТРАНС" про стягнення заборгованості за контрактом №С-6018021507 від 03.08.2021 про стягнення 97366,14 грн. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , яка сталася 06.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 97366,14 грн власнику пошкодженого ТЗ Peugeot внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів: MAN з напівпричепом Krone та Peugeot. Порушення Правил дорожнього руху водієм ТЗ MAN з напівпричепом Krone, який був працівником ТзОВ АФ-ТРАНС, підтверджується довідкою Національної поліції України та встановленими обставинами у постанові Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25.10.2023 р. у справі №723/4534/23. Позивач, покликаючись на ст. 1172 ЦК України, вважає, що він має право на стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 97366,14 грн. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 9500,00 грн.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 12.06.2024 позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аф-Транс» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 97 366,14 грн. у порядку регресу, 9 500,00 грн. витрат на правничу допомогу та 3 028,00 грн. судового збору.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до постанови Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25.10.2023 у справі № 723/4534/23 водій відповідача перед початком руху на автомобілі MAN з напівпричепом Krone не забезпечив технічно справного стану транспортного засобу (причіпа), внаслідок чого під час руху у причіпа відірвалось кріплення запасного колеса та пошкодило ТЗ Peugeotд.н. НОМЕР_1 . Суд дійшов висновку, що позивач має право подати регресний позов до відповідача, водій якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Порушення Правил дорожнього руху водієм ТЗ MAN з напівпричепом Krone, а саме: невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу відповідача існуючим вимогам Правил дорожнього руху, підтверджується матеріалами справи та спростовує посилання відповідача на Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01419- 00392-23 від 27.04.2023 та №01419-00643-23 від 20.06.2023 і Міжнародний сертифікат технічного огляду №144129 від 03.10.2023.

Дослідивши матеріали справи, заяву про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 9500,00 витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ-ТРАНС» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, таким, що суперечить фактичним обставинам справи, які мають істотне значення для встановлення істини по справі, а докази були досліджено односторонньо і поверхнево.

Зокрема, зазначає, що позивач, покликаючись на преюдиційні обставини, не порушує питань конкретної особливості технічної несправності, причинно-наслідкового зв`язку між нею та настанням суспільно-небезпечних наслідків, реальної можливості у водія автомобіля виявити та усунути технічну несправність за умови дотримання вимог щодо перевірки та забезпечення технічної справності перед виїздом, що, зі свого боку, породжує наявність об`єктивного сумніву у безпосередній невідповідності технічного стану існуючим вимогам ПДР України та настанням наслідків дорожньо-транспортної пригоди. На думку скаржника, суд не врахував ряд обставин, що мають суттєве значення для з`ясування безпосередності причинно-наслідкового зв`язку дій водія із настанням наслідків, а отже, допущені істотні порушення вимог процесуального законодавства, зокрема, зазначає, що відсутні докази, які б підтверджували, що ДТП стало безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Вважає, що посилання позивача на норми підпункту "г" пункту 38.1.1. ст.38 ЗУ «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вводить в оману суд про наявність підстави для звернення з регресною вимогою, оскільки, така вимога може виникати лише тоді, коли встановлено порушення пункту 31 Правил дорожнього руху, яким встановлено ряд вимог до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання, а також надано відповідний висновок експерта та спеціаліста, який володіє відповідними знаннями та навичками в цій галузі.

Також скаржник стверджує, що суд не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували чи спростовували наявність факту або ж будь-яким чином вказували на недотримання вимог пункту правил 2.3.а ПДР України водієм. Вважає, що суд безпідставно не врахував подані докази відповідачем на підтвердження справності транспортного засобу, а саме: Протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №01419-00643-23 від 20.06.2023, Міжнародного сертифікату технічного огляду №144129 від 03.10.2023, акту перевірки колісного транспортного засобу від 06.10.2023

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів, наведених скаржником, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним, прийнятим на підставі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що постановою Сторожинецького районного суду від 25.10.2023 водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.3 «а» ПДР України, у зв`язку з тим, що водій перед початком руху не забезпечив технічно справного стану автомобіля з причіпом, внаслідок чого під час руху транспортного засобу у причіпа відірвалося кріплення запасного колеса та пошкодило транспортний засіб Peugeot д.р.н. НОМЕР_1 .

Сторожинецький районний суд Чернівецької області не розглядав протокол про адміністративне правопорушення через порушення п.2.3.а ПДР України , тому не міг притягнути до відповідальності водія ОСОБА_1 за статтею, яка не вказана в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного працівниками патрульної поліції, а саме ст. 31.1., яку відповідач вважає такою, що повинна була застосовуватися.

Відповідач не оскаржував вказаної постанови, вона набрала чинності. Відповідно до постанови суду водій ОСОБА_1 визнав свою вину в вчиненому правопорушенні.

Отже, зазначає позивач, існує приюдиційно-встановлений факт у справі №723/4534/23 технічної несправності транспортного засобу та вини водія у цьому, тобто, встановлений причинно-наслідковий зв`язок. Тому у справі №926/951/24 для суду інженерно-транспортні експертизи вже не мали значення, а якщо і подавалися чи замовлялися, то сторони цим процесуальним правом не скористалися.

Позивач просить суд рішення Господарського суду Чернівецької області від 12 червня 2024 у справі № 926/951/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-ТРАНС» - без задоволення.

Також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-ТРАНС» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» понесені витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн., до відзиву додає копії: договору № 1/07-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 15 липня 2024 р.; Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1345; Ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 02 серпня 2024 р. серії АА №1471580; Платіжної інструкції № 1622227133 від 02.08.2024 р.; Акт про надання правової (правничої) допомоги №177 від 06.08.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/07-2024 від 15.07.2024.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді Малех І.Б., Плотніцький Б.Д. відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-Транс» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.06.2024 у справі № 926/951/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку із звільненням у відставку судді-члена колегії Плотніцького Б.Д. склад судової колегії Західного апеляційного господарського суду було змінено, замість судді ОСОБА_2 введено в склад колегії суддю Скрипчук О.С., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024.

Надалі у зв`язку із закінченням повноважень судді-члена колегії Малех І.Б. склад судової колегії Західного апеляційного господарського суду було змінено, замість судді ОСОБА_3 введено в склад колегії суддю Матущака О.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду цієї справи шляхом направлення ухвали суду від 30.07.2024 про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету, зареєстрованого в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (страховик) та ТзОВ АФ-ТРАНС (страхувальник) 04.07.2023 уклали договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу №АТ-2913118.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування № АТ-2913118 застрахований транспортний засіб ТзОВ АФ-ТРАНС- MAN TGX 18.480 тип С2 державний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску, з напівпричепом Krone д.р.н. НОМЕР_3 , строк дії з 07.07.23-06.07.2024.

06.10.2023 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: MAN державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Krone державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 та Peugeot державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 .

Управління автомобілем марки MAN державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Krone державний номер НОМЕР_4 здійснював водій ОСОБА_1 , який на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТзОВ АФ-ТРАНС при виконанні трудових обов`язків та керував службовим автомобілем.

Відповідно до довідки Національної поліції України дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , водієм ТЗ MAN державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Krone державний номер НОМЕР_5 .

Працівники патрульної поліції склали протокол про адміністративне правопорушення №175047, через порушення п.2.3.а ПДР України, а саме: забезпечення технічно справного стану ТЗ, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Сторожинецький районний суд Чернівецької області постановою від 25.10.2023 у справі № 723/4534/23 визнаний громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Зокрема, в постанові вказано, що водій перед початком руху не забезпечив технічно справного стану автомобіля (причіпа), внаслідок чого під час руху транспортного засобу у причіпа відірвалось кріплення запасного колеса та пошкодило транспортний засіб PEUGEOT 308, чим порушив вимоги п. 2,3 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Автомобілі частково пошкоджені, потерпілих не має.

Згідно з постановою ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав.

Сторожинецький районний суд Чернівецької області дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 06.10.2023 року серії ААД №175047, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями.

Постанова набрала законної сили.

Власнику ТЗ Peugeot державний номер НОМЕР_6 внаслідок ДТП було завдано матеріальну шкоду, розмір якої згідно з ремонтною калькуляцією № 2913118 N від 31.10.2023 становить 176457,26 грн.

Відповідно до п.7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів «Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ (фізичний знос) приймається рівним 0,7». Оскільки строк експлуатації ТЗ Peugeot д.р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП перевищував 12 років значення коефіцієнту фізичного зносу на замінені складові при розрахунку вартості відновлювального ремонту було прийняте за 0,7.

Також власник ТЗ Peugeot державний номер НОМЕР_1 надав ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" докази понесення витрат на евакуацію ТЗ у розмірі 5000,00 грн.

Страховим актом №051/037/026107/23/1 від 04.12.2023 ця подія ДТП визнана страховим випадком та прийняте рішення здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 97366,14 грн.

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" здійснило виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого ТЗ Peugeot державний номер НОМЕР_6 в розмірі 97366,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 162224883 від 04.12.2023.

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" направило на адресу ТзОВ АФ-ТРАНС претензію від 31.01.2024 про сплату 97366,14 грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, яке залишено останнім без розгляду.

Вищевказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції врахував таке.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху (підп. г п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Позовною вимогою у цій справі є відшкодування страхової виплати позивачу - особі яка здійснила страхову виплату, страхувальником у порядку регресу на підставі пп. "г" п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком незабезпечення технічно справного стану автомобіля (причіпа) існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

З матеріалів справи видно, що ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" здійснило виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого ТЗ Peugeot державний номер НОМЕР_6 в розмірі 97366,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 162224883 від 04.12.2023 р.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТзОВ АФ-ТРАНС при виконанні трудових обов`язків та керував службовим автомобілем.

Відповідно до п. 2.3.а. ПДР України «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу».

Матеріалами справи встановлено, що причиною настання 06.10.2023 ДТП стало невідповідність технічного стану транспортного засобу, оскільки водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3.а "Правил дорожнього руху", затверджених постановою Кабінету Міністрів України, зокрема, перед виїздом не забезпечив технічно справного стану автомобіля (причіпа).

Як зазначалося вище, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №175047, постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25.10.2023 р. у справі № 723/4534/23, за якими водія відповідача притягнено до відповідальності за ст. 124 КУпАП з тих підстав, що останній перед початком руху не забезпечив технічно справний стан автомобіля (причіпа), внаслідок чого під час руху транспортного засобу у причіпа відірвалось кріплення запасного колесу та пошкодило ТЗ Реugеоt державний номер НОМЕР_1 .

Згідно з ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, зокрема, про те, що суд першої інстанції не встановив причинно-наслідкового зв`язку дій водія (забезпеченням технічної справності перед виїздом транспортного засобу (причіпу) із настанням ДТП.

Колегія суддів констатує, що постанова Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25.10.2023 у справі № 723/4534/23 набрала законної сили, отже, встановлені обставини у цій постанові не доказуються у даній справі № 926/951/24 та мають преюдиційне значення.

Окрім того, суд першої інстанції правильно застосував пп. "г" п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та дійшов законного висновку, що позивач має право подати регресний позов до відповідача, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, оскільки дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01419-00392-23 від 27.04.2023 та №01419-00643-23 від 20.06.2023 і Міжнародний сертифікат технічного огляду №144129 від 03.10.2023, оскільки матеріалами справи встановлено невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу відповідача існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що докази, на які покликається відповідач як на технічно справний стан транспортного засобу перед ДТП не спростовують самого факту вчинення ДТП.

У матеріалах справи відсутні інші докази, зокрема, висновки експертизи, які б спростували обставини справи. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, дійшов обґрунтовано висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу є доведеними та підлягають задоволенню.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, тому оскаржуване рішення необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат апеляційний суд ураховує таке:

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. (ч.1). Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. (ч.2). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3).

Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

У відповідності до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд апеляційної інстанції констатує, що ПрАТ «УПСК» у своєму відзиві на апеляційну скаргу (від 06.08.2024) просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-ТРАНС» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» понесені витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн. До відзиву додає копії: договору № 1/07-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 15 липня 2024 р.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1345; ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 02 серпня 2024 р. серії АА №1471580; платіжної інструкції № 1622227133 від 02.08.2024 р.; акт про надання правової (правничої) допомоги №177 від 06.08.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №1/07-2024 від 15.07.2024.

ПрАТ «УПСК» (клієнт) та Адвокатське об`єднання «ЕНТРОПІЯ ПРАВА» уклали договір № 1/07-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 15 липня 2024 року з терміном дії до 14 липня 2025 року.

Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором та за домовленістю Сторін.

На виконання доручення клієнта адвокатське об`єднання, зокрема: складає позовні заяви, скарги, відзиви на позовні заяви, відповіді на відзиви, заперечення, заяви та клопотання, апеляційні та касаційні скарги, а також інші документи правового характеру. (п.2.1.3).

Адвокат Овчаренко Р.В. діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1345, виданому на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.11.2001 р. №15, здійснює адвокатську діяльність в організаційно-правовій формі адвокатського об`єднання.

Його повноваження також засвідчуються ордером про надання правничої (правової) допомоги від 02 серпня 2024 року серії АА №1471580.

Сплата вартості правових послуг підтверджується платіжною інструкцією №1622227133 від 02.08.2024. Призначення платежу: «дог. № 1/07-2024 від 15.07.24. Сплата за підготовку та подання до Західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "АФ-ТРАНС" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.06.2024 по справі № 926/951/24 зг. рах.-ф. № 178 від 02.08.24. Без ПДВ.».

У Акті про надання правової (правничої) допомоги №177 від 06.08.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/07-2024 від 15.07.2024 міститься розрахунок вартості правових послуг з визначенням їх виду, тривалості витраченого часу та вартості, а саме: Підготовка та подання до Західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «АФ- ТРАНС» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12 червня 2024 року у справі №926/951/24. Загальна вартість послуг 4000,00 грн. Загальна кількість часу, витраченого на надання правових послуг (написання відзиву на апеляційну скаргу) склала 4 години.

Колегія суддів дослідила зміст зазначених документів та встановила, що справа №926/951/24 є малозначною, для розгляду якої призначено спрощене позовне провадження (ч. 3 статті 12 ГПК України). При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає обов`язкової участі адвоката у справах, які розглядаються за правилами спрощеного провадження, отже, звернення позивача за правовою допомогою до адвоката у справах, де така допомога не є обов`язковою і не зумовлюється складністю справи, є вибором самого позивача і його витрати на таку допомогу не можуть покладатися на відповідача в повному обсязі, якщо останній проти цього заперечує.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що ціна позову становить 97 366,14 грн, також є незначною, справа не обтяжена великою кількістю доказів, ця справа не має якихось особливостей предмета спору, оскільки позовні вимоги полягають у стягненні суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. Крім того, доводи, які наведені у відзиві на апеляційну скаргу, перекликаються із доводами, наведеними у відповіді на відзив на позовну заяву. (а.с.86-87). Обсяг заперечення аргументів по суті апеляційної скарги становлять 3 сторінки, на написання якого адвокат витратив 4 години.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Факт того, що відповідач не подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу має значення для визначення суми, яка підлягає подальшому розподілу, однак не зобов`язує суд присуджувати на користь позивача витрати на правову допомогу у повному розмірі.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2021 справа № 159/5837/19, згідно якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Колегія суддів зауважує, з огляду на обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Водночас вважається неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору або є неспівмірним зі складністю справи.

Дослідивши документи, надані на підтвердження понесення витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що розмір заявлених адвокатом Овчаренко Р.В. витрат на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн є завищеним, неспівмірним із складністю цієї справи та виконаною адвокатом роботою (написанням відзиву на апеляційну скаргу). Обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в суді апеляційної інстанцій не у повній мірі відповідає критерію обґрунтованості, реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, витраченому адвокатом часу.

Підсумовуючи вищенаведене та, зважаючи на характер спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений ним на написання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів констатує наявність правових підстав для часткового задоволення заяви та стягнення ТОВ «АФ-Транс» на користь ПрАТ «УПСК» 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою.

Керуючись, ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-Транс» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.06.2024 у справі № 926/951/24 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.06.2024 у справі №926/951/24 залишити без змін.

3.Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-ТРАНС" (58018, м.Чернівці, провул. Складський, буд. 11, офіс 15, код ЄДРПОУ 37767220) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 926/951/24.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук