Постанова
від 03.12.2024 по справі 925/1544/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. м.Київ Справа№ 925/1544/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Гончаренко О.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.12.2024:

від позивача: Мартинюк С.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача-1: Ульянов С.М. (в режимі відеоконференції)

від відповідача-2:не з?явився;

від третьої особи:не з?явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 14.02.2024 (повний текст складено та підписано 29.02.2024)

у справі № 925/1544/23 (суддя Гладун А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондакова Неля Володимирівна,

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

14.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ", до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ", в якому просив:

- визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ТОВ "ЛЄТОЛ" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" від 21.06.2023, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1015;

- визнати недійсним договір застави, укладений між ТОВ "ЛЄТОЛ" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" від 23.06.2023, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1028.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що договори іпотеки, які укладені між відповідачами ТОВ "ЛЄТОЛ" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ", є фраудаторними правочинами та вчинені відповідачами з метою унеможливлення звернення стягнення на майно відповідача ТОВ "ЛЄТОЛ" у межах виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 12.06.2023 у справі №906/400/22.

Короткий зміст заперечень відповідачів проти позову

Відповідач-1 - ТОВ "ЛЄТОЛ" проти позову заперечував, посилаючись на те, що 21.06.2023 відповідачі - ТОВ "ЛЄТОЛ" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" уклали договори позики грошових коштів. На виконання договорів позики ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" перерахував ТОВ "ЛЄТОЛ" гроші, які останній використав у власній господарській діяльності. Тобто, договори позики повністю виконані позикодавцем і не носять фіктивного характеру. Позивач позовних вимог про визнання недійсними договорів позики не заявив. З метою забезпечення договорів позики відповідачі уклали договори іпотеки, які оскаржує позивач. Водночас за договорами іпотеки виникають акцесорні (додаткові) зобов`язання, до яких така підстава визнання недійсними застосовуватись не може. Відповідно до позиції Верховного Суду визнання договорів іпотеки недійсними без визнання договорів позики неможливе. Позивач відповідно до заявленого позову має грошові вимоги до відповідача на суму близько 8000000 (вісім мільйонів) грн. Позивач просить визнати недійсними договори іпотеки і застави відносно майна оціночною вартістю більше 40000000 (сорок мільйонів) грн. Такі вимоги не відповідають засадам розумності, є неспівмірними. У позовній заяві позивач не навів переконливих аргументів та доказів на підтвердження того, що саме за рахунок майна, яке передано в іпотеку та заставу, можна було погасити заборгованість перед ним. Рішенням господарського суду Житомирської області ухвалено стягнути солідарно з ДП "ГРОЗИНСЬКЕ" та ТОВ "ЛЄТОЛ" на користь ТОВ "Агротехніка" 5000000,00 грн у рахунок повернення попередньої оплати, 2243520,00 грн пені, 1033200,00 штрафу та 124150,80 грн витрат зі сплати судового збору. За цим рішенням суду не було задоволено вимог позивача за рахунок майна переданого в іпотеку та заставу за спірними договорами іпотеки та застави. Наявність боргу у відповідача перед позивачем не означає, що відповідач повинен був зупинити свою господарську діяльність, яка за своїм характером, безумовно, передбачає в тому числі взяття на себе зобов`язання перед контрагентами. Позивач не є єдиним контрагентом відповідача. Однак, цим позовом втручається у правовідносини відповідача з іншими особами. Борг відповідача перед позивачем ґрунтується на похідному договорі поруки. ТОВ "Лєтол" під час здійснення своєї діяльності для поповнення обігових коштів активно використовує інститут іпотеки, застави та поруки, в тому числі у взаємовідносинах із позивачем. Фактично позиція позивача зводиться до намагання заявленим позовом усунути власні прорахунки у господарських взаємовідносинах із відповідачем. Відповідач ТОВ "ЛЄТОЛ" вважав, що не може застосовуватись до даних правовідносин правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, на яку посилається позивач. Відповідно до якої вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності. Оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. ТОВ "ЛЄТОЛ" не вчиняв правочину з розпорядження належним йому майном. Майно не вибувало із власності ТОВ "ЛЄТОЛ". Договори іпотеки та застави є такими, що укладені на забезпечення договорів позики та для підтримки господарської діяльності ТОВ "ЛЄТОЛ". Договори позики є реальними договорами, оскільки грошові кошти за договорами позики поступили на розрахункові рахунки ТОВ "ЛЄТОЛ" та були використанні на підтримання господарської діяльності товариства.

Відповідач-2 - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач має вимоги до відповідача на суму 8000000,00 грн, а просить визнати недійсними договори іпотеки і застави відносно майна оціночною вартістю більше 40000000,00 грн. Тобто такі вимоги не відповідають засадам розумності і є неспівмірними. ТОВ "ЛЄТОЛ" не вчиняло правочину з розпорядження належним йому майном. Майно не вибуло із власності ТОВ "ЛЄТОЛ". Договори іпотеки та застави є такими, що укладені на забезпечення договорів позики та для підтримки господарської діяльності ТОВ "ЛЄТОЛ". Договори позики є реальними. Кошти за договорами позики перераховані на рахунки ТОВ "ЛЄТОЛ" та використанні останнім на підтримання господарської діяльності товариства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" задоволено повністю, а саме:

- визнано недійсним договір іпотеки від 21.06.2023, укладений між ТОВ "ЛЄТОЛ" (ідентифікаційний код 35579073, адреса місцезнаходження: 19951, Черкаська область, Чорнобаївський район, село Скородистик (з), вул. Соборна, буд. 30) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (ідентифікаційний код 41648275, адреса місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 170/1), посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстрований у реєстрі за №1015;

- визнано недійсним договір іпотеки від 23.06.2023, укладений між ТОВ "ЛЄТОЛ" (ідентифікаційний код 35579073, адреса місцезнаходження: 19951, Черкаська область, Чорнобаївський район, село Скородистик (з), вул. Соборна, буд. 30) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (ідентифікаційний код 41648275, адреса місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 170/1), посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстрований у реєстрі за №1028;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" (ідентифікаційний код 35579073, адреса місцезнаходження: 19951, Черкаська область, Чорнобаївський район, село Скородистик (з), вул. Соборна, буд. 30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" (ідентифікаційний код 21750952, адреса місцезнаходження: 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, буд.11) 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (ідентифікаційний код 41648275, адреса місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 170/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" (ідентифікаційний код 21750952, адреса місцезнаходження: 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, буд.11) 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі, які мають тісні ділові зв`язки, вчинили правочин, предметом якого є передання майна в заставу, у період коли у відповідача є невиконане грошове зобов`язання, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню. Вчинення відповідачами оспорюваних правочинів є формою зловживанням правом та завдає шкоди кредитору, оскільки унеможливлює звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні та виконання зобов`язання перед кредитором. Такі правочин позивач поставив під сумнів у частині його добросовісності. Вчинені відповідачами правочини набувають ознак фраудаторних правочинів як таких, що вчинені боржником на шкоду кредитору. Метою вчинення оспорюваних правочинів є уникнення виконання зобов`язання зі сплати боргу та виведення майна з-під стягнення. З урахуванням наведеного, суд у оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що вчинення відповідачами правочинів про передання майна в заставу не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а правочини підлягають визнанню недійсним на підставі пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України України як такі, що вчинені всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 статті Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23 повністю, та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондакова Неля Володимирівна про визнання договорів недійсними.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" жодним чином не намагався сховати майно для уникнення стягнення боргу по рішенню Господарського суду Житомирської області від 12.06.20203 у справі № 906/400/22;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" діяло як господарюючий суб?єкт, усвідомлюючи власні ризики, який здійснює свою діяльність послідовно та згідно із запланованою програмою;

- на думку скаржника, державний виконавець взагалі не здійснив дій, які зобов?язаний здійснювати для встановлення активів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»;

- окрім обтяженого майна, на балансі товариства наявне інше майно, яке не обтяжено заставою, що зокрема підтверджується довідкою від 09.02.2024, що міститься в матеріалах справи, якій суд першої інстанції не надав належної оцінки;

- наявність певних господарських взаємовідносин між ТОВ "ЛЄТОЛ" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" як раз свідчить про те, що договір позики укладався виходячи з попередніх взаємовідносин між сторонами, що відповідає засадам розумності та обгрунтованості дій контрагентів (надання допомоги одне одному);

- сторони при укладанні договору позики та застави діяли обережно та керувалися підвищеними коефіцієнтами ризику, та намагаючись убезпечити ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ";

- прийшовши до висновку про відсутність у оспорюваних правочинах економічного обґрунтування, суд першої інстанції взагалі не досліджував наступні обставини: суть господарської діяльності ТОВ «Лєтол», для яких потреб ТОВ «Лєтол» отримував грошові кошти в позику, на які потреби фактично були використані грошові кошти;

- відповідачі продовжили термін повернення позики у законний спосіб, та це їх право;

- ТОВ «ЛЄТОЛ» вважає, що договори іпотеки та застави повністю відповідають критерію розумності, а судом першої інстанції не зазначено в чому саме оспорюванні договори не відповідають критерію розумності;

- дії позивача по відношенню до ТОВ «ЛЄТОЛ» є недобросовісними.

Також, 02.07.2024 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду були додані копії мирової угоди від 24.05.2024на стадії примусового виконання рішення у справі № 906/400/22, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" та ТОВ «ЛЄТОЛ», ухвала Господарського суду Житомирської області від 21.06.2024 у справі № 906/400/22,договір доручення від 31.07.2023, укладений між ТОВ «ЛЄТОЛ» та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ", платіжну інструкцію № 1857 від 27.05.2024 на суму 4 159906,00 грн. про сплату за мировою угодою у справі № 906/400/22.

04.09.2024 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду були через систему «Електронний суд» було подано клопотання про долучення доказів, згідно якого скаржник просив врахувати при вирішенні спору мирову угоду від 24.05.2024 на стадії примусового виконання рішення у справі № 906/400/22, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" та ТОВ «ЛЄТОЛ», ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 у справі № 906/400/22 про затвердження вказаної мирової угоди, а також постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 72633698 на підставі того, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 у справі № 906/400/22 затверджено відповідну мирову угоду.

31.10.2024 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду були подані додаткові пояснення стосовно того, зо з огляду на укладену мирову угоду ід 24.05.2024на стадії примусового виконання рішення у справі № 906/400/22, укладенням оспорюваних правочинів жодні права та охоронювані законом інтереси позивача не порушені.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому останній просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23 залишити без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу наголошував, що суд першої інстанції правомірно визначив, що укладені відповідачами оскаржувані договори мають наступні ознаки фраудаторного правочину:

- Майно за оскаржуваними правочинами передане в заставу, проте відповідач ТОВ "ЛЄТОЛ" не втратив фактичного контролю над майном;

- укладенням оскаржуваних договорів відповідачі цілком створили ситуацію, в якій було унеможливлено звернення стягнення на усе майно відповідача-1, яке при цьому залишалося у його власності та розпорядженні; таке становище є найбільш вигідним для відповідача-1, оскільки залишаючись у власності відповідача-1, майно «захищене» від звернення стягнення на нього;

- відповідачі уклали оспорювані договори застави після проголошення судом рішення про стягнення з відповідача на користь позивача боргу та до набрання рішенням суду законної сили, а отже, відповідач ТОВ "ЛЄТОЛ" усвідомлював ризик можливості звернення стягнення на майно в примусовому порядку з метою виконання рішення суду;

- Наведені в апеляційній скарзі твердження відповідача-1 про те, що «ТОВ «ЛЄТОЛ» було достовірно відомо, що таке рішення буде ухвалено ще в червні 2022 року, коли було ухвалено рішення по справі №906-30-22» є лише підтвердженням усвідомленості і завчасної підготовки дій відповідача-1;

- після передання майна в заставу у відповідача ТОВ "ЛЄТОЛ" не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги існуючих кредиторів, й зокрема позивача, що встановив приватний виконавець під час виконання рішення суду;

- в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач-1 не навів доказів, щодо наявності у нього іншого майна на яке могло б бути звернуто стягнення, з метою виконання рішення суду;

- посилання відповідача-1 на довідку від 09.02.2024 про наявність майна кількості більше 1 000 тон, яке знаходиться за юридичною адресою ТОВ «ЛЄТОЛ» (Черкаська обл. Чорнобаївський р-н., с.Скородистик, вул. Соборна 30) - є необгрунтованими, а вартість майна визначена самим відповідачем-1 і її недостатньо для виконання рішення суду;

- відповідачі мають тісні ділові зв`язки, що доведено обставиною відступлення відповідачем ТОВ "ЛЄТОЛ" права грошової вимоги до свого боржника відповідачу ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ";

- передання відповідачем ТОВ "ЛЄТОЛ" майна в заставу, вартість якого у декілька разів перевищує розмір позики, не має економічного обґрунтування та розумної ділової мети, адже з метою забезпечення виконання зобов`язань на загальну суму 7 000 000,00 грн відповідачем-1, було обтяжено майно загальною вартістю 40 849 615,00 грн., що більше ніж у п`ять разів перевищує суму забезпечених зобов`язань; умовами договорів позики не передбачено обов`язку позичальника передавати майно в іпотеку/заставу. Тобто позика могла бути надана без необхідності укладення оскаржуваних договорів;

- позика надана ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" є безпроцентною, що також свідчить про відсутність економічного обґрунтування та розумної ділової мети у вчинених відповідачами правочинах, а під час розгляду судом справи відповідачі продовжили термін повернення позики на два роки, що свідчить, про узгодженість дій відповідачів та їх спрямованість на ухилення від виконання ТОВ "ЛЄТОЛ" зобов`язання перед позивачем;

- початково відповідачами було укладено догори позики з терміном її повернення до 31.12.2023 року. Однак, уже після того, як умови договорів було порушено, сторони замість того щоб приступити до виконання укладених правочинів, в тому числі і за рахунок звернення стягнення на заставне майно для задоволення вимог позикодавця, продовжити терміни повернення позики, чим продовжили дію обставин, що унеможливлюють звернення стягнення на майно в інтересах позивача;

- оспорювані правочини не відповідають критерію розумності, який передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, тобто не мало на меті добросовісне виконання відповідачем ТОВ "ЛЄТОЛ" зобов`язання перед позивачем, а фактично було спрямоване на зменшення платоспроможності на неможливості звернути стягнення на заставлене майно з метою уникнення від виконання зобов`язання;

- твердження відповідача-1 про те, що визнання договорів іпотеки недійсними без визнання основних договорів (позики) не можливе, позивач вважає необгрунтованими, та грунтуються на неправильному ттрактуванні скаржником правової позиції Верховного Суду у постанові від 30.06.2022 по справі №922/2960/17, обставини в якій є відмінними від справи, що розглядається. У згаданій відповідачем-1 постанові Верховним Судом було висловлено правову позицію щодо визнання недійсним укладеного боржником договору іпотеки з підстав визначених абзацом другим частини першої статті 20 Закону про банкрутство (абзацом другим частини другої статті 42 КУзПБ). Чинне законодавство дійсно не передбачає можливості існування договору іпотеки/застави без наявності діючого основного зобов`язання. Однак, визнання недійсним договорів іпотеки/застави з підстав недотримання при їх укладенні загальних вимог цивільного законодавства є можливим і правомірним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23 повністю, та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДІНГ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондакова Неля Володимирівна про визнання договорів недійсними.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1544/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23.

04.04.2024 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 925/1544/23.

У зв`язку з вирішенням питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23, на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження керівника апарату суду, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1544/23 .

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024, справу №925/1544/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 прийнято справу № 925/1544/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду:

- докази доплати судового збору в повному обсязі, а саме в розмірі 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн. 00 коп. за оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23.

29.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3615678069.1 від 29.04.2024 про доплату судового збору у розмірі 8 052 грн. 00 коп. за оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1544/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024. Судове засідання призначено на 23.05.2024 о 09 год. 50 хв.

17.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" надійшла заява, в якій останній просив дозволити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.05.2024 об 09 год. 50 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" про участь у судовому засіданні, яке призначено на 23.05.2024 об 09 год. 50 хв. по справі № 925/1544/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23 відкладено на 04.07.2024 об 11 год. 15 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23 відкладено на 19.09.2024 об 10 год. 30 хв.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення у відставку судді Шаптали Є.Ю. який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16.09.2024, справу №925/1544/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 справу №925/1544/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В., розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 19.09.2024.

В судове засідання 19.09.2024 учасники справи своїх представників не направили, про час і дату судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 розгляд відкладено до 17.10.2024.

В свою чергу, суддя Тарасенко К.В. яка входить до складу колегії суддів, але не є суддею-доповідачем, 17.10.2024, перебувала у відпустці, у зв`язку з чим призначене судове засідання не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2024 розгляд справи №925/1544/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 призначено на 20.11.2024 об 14 год 00 хв.

У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання у справі №925/1544/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 , не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що неодноразово продовжувався зокрема, і станом на момент розгляду справи.

Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров`я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 розгляд справи призначено на 03.12.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 03.12.2024 з?явились: представник скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" (відповідача-1), представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА", які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (відповідач-2), та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондакова Неля Володимирівна, в судове засідання 03.12.2024 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення процесуальних документів в електронний кабінет в системі «Електронний суд».

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників Товариста з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (відповідач-2), та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондакової Нелі Володимирівни - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу від Товариста з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (відповідач-2), та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондакової Нелі Володимирівни - не надходив, проте, неподання відзиву не є перешкодою для розгляду справи (ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги внаслідок неявки представників - відсутні.

В судовому засіданні 03.12.2024 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача судовому засіданні 03.12.2024 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23- без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 12.06.2023 Господарський суд Житомирської області ухвалив рішення у справі №906/400/22, яким стягнув солідарно з ДП "ГРОЗИНСЬКЕ" та ТОВ "ЛЄТОЛ" на користь ТОВ "Агротехніка" 5000000,00 грн у рахунок повернення попередньої оплати, 2243520,00 грн пені, 1033200,00 штрафу та 124150,80 грн витрат зі сплати судового збору (а.с. 16-25).

21.06.2023 ТОВ "ЛЄТОЛ" (позичальник) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (позикодавець) уклали договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1014 (а.с. 105-106).

Відповідно до п.2.1 договору сума позики за договором становить 5000000,00 грн.

Сторони погодили, що надання позикодавцем позики відбудеться шляхом перерахування зазначеної у п. 2.1 цього договору суми на поточний рахунок позикодавця: 1500000,00 грн протягом 3 робочих днів з моменту укладення цього договору, 3500000,00 грн протягом 1 місяця з моменту укладення цього договору (п. 2.3 договору позики).

Відповідно до п.3.1 договору позики, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики не пізніше 31.12.2023.

На виконання договору позики, 21.06.2023 ТОВ "ЛЄТОЛ" (іпотекодавець) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки, посвідчені приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстровані у реєстрі за №1015, №1017, №1019 (а.с. 107-115).

Зокрема:

21.06.2023 ТОВ "ЛЄТОЛ" (іпотекодавець) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1015 (а.с. 34-38).

Упункті 1 договору іпотеки сторони визначили, що за цим договором з метою забезпечення належного виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку у порядку та на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно: комплекс, що розташований за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Іркліїв, вул. Київська, буд. 210.

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки основним зобов`язанням є зобов`язання іпотекодавця, що випливає з договору позики, укладеного сторонами 21.06.2023, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1014.

Цим договором забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем за договором позики, а саме повернення грошових коштів у сумі 5000000,00 грн до 31.12.2023 (п. 1.3 договору іпотеки).

У пункті 1 договору іпотеки сторони визначили, що за цим договором з метою забезпечення належного виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку у порядку та на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно: комплекс, що розташований за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Іркліїв, вул. Київська, буд. 209.

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки, основним зобов`язанням є зобов`язання іпотекодавця, що випливає з договору позики, укладеного сторонами 21.06.2023, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1014.

У пункті 1.1 договору іпотеки сторони визначили, що за цим договором з метою забезпечення належного виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку у порядку та на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно: комплекс, що розташований за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Червоногірка, вул. Жуковського, буд. 64.

23.06.2023 ТОВ "ЛЄТОЛ" (позичальник) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (позикодавець) уклали договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1027 (а.с. 116-117).

Відповідно до п.2.1 договору сума позики за договором становить 2000000,00 грн.

Сторони погодили, що надання позикодавцем позики відбувається шляхом перерахування зазначеної у п. 2.1 цього договору суми на поточний рахунок позикодавця протягом 2 робочих днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору позики позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики не пізніше 31.12.2023.

На виконання договору позики, 23.06.2023 ТОВ "ЛЄТОЛ" (заставодавець) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (заставодержатель) уклали договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1028 (а.с. 118-120).

23.06.2023 ТОВ "ЛЄТОЛ" (заставодавець) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (заставодержатель) уклали договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1028 (а.с. 51-55).

У пункті 1 договору застави сторони передбачили, що заставодавець в забезпечення виконання своїх зобов`язань, що випливають з договору позики та зобов`язань за цим договором передає в заставу заставодержателю майно на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п.3 договору застави предмет застави належить застоводавцеві на праві власності, що підтверджується податковими накладними, свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, реєстром тварин.

Згідно з пунктом 6 договору застави сторони оцінюють предмет застави у 34184615,00 грн.

Цим договором забезпечується виконання зобов`язань заставодавця перед заставодержателем за договором позики, а саме повернення грошових коштів у сумі 2000000,00 грн до 31.12.2023.

На виконання договорів позики, 21.06.2023, 27.06.2023, 05.07.2023, 07.07.2023 та 14.07.2023 ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" перерахував ТОВ "ЛЄТОЛ" 7000000,00 грн (5000000,00 грн+2000000,00 грн), що підтверджується випискою АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" з рахунку ТОВ "ЛЄТОЛ" (а.с. 121-132).

04.07.2023 Господарський суд Черкаської області у справі №925/1330/22 ухвалив задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрозернохолдінг" про заміну сторони її правонаступником. Замінив стягувача (сторону виконавчого провадження № 71467885) за наказом Господарського суду Черкаської області у справі №925/1330/22 від 24.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лєтол" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрозернохолдінг" щодо стягнення 1870833,67 грн основного боргу, 142060,04 грн 3% річних, 752480,60 грн інфляційних втрат, 41480,61 грн судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 у справі №906/400/22 апеляційну скаргу ТОВ "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.06.2023 у даній справі повернуто заявнику разом з доданими до неї документами (а.с. 25-27).

15.08.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 12.06.2023 у справі №906/400/22 набрало законної сили.

21.08.2023 на виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 12.06.2023 видано наказ (а.с. 28-29).

28.08.2023 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Бурмага Є.А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №72633698 з виконання наказу №906/400/22 від 21.08.2023 (а.с. 30-31).

Відповідно до інформації від 18.12.2023 про виконавче провадження№72633698, за наказом від 21.08.2023 №906/400/22, приватний виконавець Бурмага Є.А. 28.08.2023 виніс постанови про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника (а.с. 137 на звороті -139).

31.10.2023 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Бурмага Є.А. надіслав ТОВ "Агротехніка" лист-відповідь №2420, у якій зазначив, що ним вжито заходів щодо встановлення наявності у боржника грошових коштів та майна, на яке може бути звернене стягнення з метою виконання судового рішення у встановленому законодавством порядку. За результатами вчинених виконавчих дій встановлено факт відсутності на рахунках боржника грошових коштів для виконання судового рішення. Встановлено факт реєстрації обтяження іпотекою усього нерухомого майна, право власності на яке належить боржнику. Встановлено факт обтяження заставою усього рухомого майна (транспортні засоби, с/г техніка, поголів`я ВРХ, майбутній врожай) право власності на яке належить боржнику, зокрема: чотири договори іпотеки від 21.06.2023, від 23.06.2023, посвідчені приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В. у реєстрі за №1015, №1017, №1019, №1028. Іншого майна, крім обтяженого вище вказаними договорами, на яке може бути звернено стягнення з метою виконання судового рішення, у боржника не виявлено. Враховуючи відсутність на рахунках боржника грошових коштів та обтяження усього належного йому майна, примусове виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 21.08.2023 у справі №906/400/22 є неможливим (а.с. 32-33).

09.02.2024 ТОВ "ЛЄТОЛ" (позичальник) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (позикодавець) уклали договір про внесення змін №1 позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В. 23.06.2023 за №1027, відповідно до якого сторони виклали п.3.1 договору позики у редакції: "3.1. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики не пізніше 31.12.2025"(а.с. 190).

09.02.2024 ТОВ "ЛЄТОЛ" (позичальник) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" (позикодавець) уклали договір про внесення змін №1 позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В. 21.06.2023 за №1014, відповідно до якого сторони виклали п.3.1 договору позики у редакції: "3.1. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики не пізніше 31.12.2025"(а.с. 191).

09.02.2024 ТОВ"ЛЄТОЛ" видало довідку для долучення до справи №925/1544/23, у якій повідомило, що станом на 09.02.2024: - балансова вартість активів, які є на балансі ТОВ"ЛЄТОЛ", становить 4927000,90 грн, - дебіторська заборгованість, яка облікується на балансі ТОВ"ЛЄТОЛ", становить 1490000,80 грн (а.с. 192).

14.02.2024 приватний виконавець Бурмага Є.А. надіслав позивачу лист-відповідь №586, у якому повідомив, що станом на 14.02.2024 з дати відкриття виконавчого провадження №72633698 від 28.08.2023 боржник ТОВ "Лєтол" жодний дій, спрямованих на виконання наказу Господарського суду Житомирської області №926/400/22 від 21.08.2023, не вчинив, зокрема не повідомив про наявне йому майно, про наявні кошти, у тому числі на розрахункових рахунках, про наявну дебіторську заборгованість (а.с. 186).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми цивільного права, які регулюють поняття та види правочинів; загальні вимоги додержання яких є необхідними для чинності правочину; форму правочину; правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження", укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання зі сплати заборгованостей діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17).

Відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 дійшов висновку, що правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17).

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Також Верховний Суд вказав, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими.

Поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконувати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Такі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора. (п. 106 Постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 908/1730/18 (908/3089/20).

З вимогою про визнання недійсним правочину вчиненого боржником з підстав набуття ним ознак фраудаторності може звернутися кредитор такого боржника у зобов`язанні. Такий правочин вчиняється боржником на шкоду кредитору, оскільки унеможливлює виконання боржником зобов`язання.

Дії особи, які полягають у здійсненні свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. Такий висновок наведений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.

Фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення. (Пункт 51 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Отже, як обгрунтовано встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, передумовою спору є виникнення у відповідача ТОВ "ЛЄТОЛ" грошового зобов`язання перед позивачем, а причиною виникнення спору є укладення відповідачами договорів іпотеки та застави, на виконання яких відповідач ТОВ "ЛЄТОЛ" передав у заставу відповідачу ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" належне йому рухоме та нерухоме майно.

Звернувшись з позовом, позивач прагнув привести сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину, й у такий спосіб захисти своє майнове право та отримати виконання грошового зобов`язання, й зокрема у процедурі примусового виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на належне боржнику майно.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 21.06.2023 та 23.06.2023 відповідачі уклали договори позики. Розмір позик становить 5000000,00 грн та 2000000,00 грн, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві не пізніше 31.12.2023.

09.02.2024 під час розгляду справи судом першої інстанції сторони продовжили термін повернення позики до 31.12.2025.

Умови договору позики сторони виконали, що учасниками справи не заперечувалось, і матеріалами справи підтверджено, що позикодавець надав позичальнику позику у розмірі 7000000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язання з повернення позики, ТОВ "ЛЄТОЛ" на виконання осопорюваних позивачем договорів іпотеки та застави передав у заставу відповідачу ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ" належне йому рухоме майно загальною вартістю 34184615,00 грн та нерухоме майно загальною вартістю 6665000,00 грн.

Відповідач ТОВ "ЛЄТОЛ" є солідарним боржником позивача за зобов`язанням, що виникло між позивачем та ДП "ГРОЗИНСЬКЕ".

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оспорювані договори іпотеки та застави відповідачі уклали у період після ухвалення Господарським судом Житомирської області рішення від 12.06.2023 про стягнення солідарно з ДП "ГРОЗИНСЬКЕ" та ТОВ "ЛЄТОЛ" на користь позивача 82767200 боргу до набрання рішенням суду законної сили 15.08.2023.

Також, як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виконуючи рішення господарського суду, приватний виконавець встановив відсутність у боржника коштів на рахунках в установах банку та обтяження усього належного йому майна та дійшов висновку про неможливість виконання рішення суду. Приватний виконавець дійшов висновку про неможливість звернення стягнення на заставлене майно боржника з огляду на вимоги статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

З аналізу вказаної статті Закону вбачається, що виконавець може звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями за сукупності умов, визначених ч. 1 ст. 51 вказаного Закону. Відсутність хоча б однієї з вказаних умов, встановлених ч. 1 ст. 51 Закону, унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника. Приватний виконавець не може діяти на власний розсуд у цьому випадку.

Аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17.

Положення пункту 1 частини 1 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" щодо моменту ухвалення рішення суду, суд першої інстанції обгрунтовано та вірно встановив як момент набрання рішенням суду законної сили, а не його проголошення.

Отже, право застави за оспорюваними договорами виникло до ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача на користь позивача боргу, що зумовлює неможливість звернення стягнення на заставлене майно відповідача для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, й, зокрема, позивача.

При цьому, позивач не є стороною оспорюваних правочинів.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Під час розгляду позову про визнання недійсними оспорюваних правочинів суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, із якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов`язків чи уникнення сплати боргу боржником.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодекс України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання особою при вчиненні правочину наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним у судовому порядку (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодекс України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) касаційний суд сформував висновок про застосування норм права, за змістом якого позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якого може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу (фраудаторний правочин).

Договір, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є формою зловживання правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Договори, дії та рішення суб`єктів приватноправових відносин, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору називають фраудаторними правочинами.

Фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення.

Такий договір може бути визнаний недійсним, якщо його сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, укладаючи договір, які порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те. щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Такий висновок про застосування норм права сформував Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. Такий висновок про застосування норм права сформував Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.04.2022 у справі №757/62043/18-ц касаційний суд дійшов висновку, що договір як приватноправова категорія, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватноправовий інструментарій (зокрема, вчинення договору не для регулювання цивільних відносин і не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з-під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як сплатним, так і безоплатним, а також як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи., відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі): контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи): щодо сплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися ( висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин, ознаками вчиненого відповідачами фраудаторного правочину, є:

- майно за оскаржуваними правочинами передане в заставу, проте відповідач ТОВ "ЛЄТОЛ" не втратив фактичного контролю над майном;

- передання відповідачем ТОВ "ЛЄТОЛ" майна в заставу, вартість якого у декілька разів перевищує розмір позики, не має економічного обґрунтування та розумної ділової мети;

- під час розгляду судом першої інстанції справи відповідачі продовжили термін повернення позики на два роки, що, на переконання суду свідчить, про узгодженість дій відповідачів та їх спрямованість на ухилення від виконання ТОВ "ЛЄТОЛ" зобов`язання перед позивачем;

На підставі встановлених обставин, суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що відповідачі, які мають тісні ділові зв`язки, вчинили правочин, предметом якого є передання майна в заставу, у період коли у відповідача є невиконане грошове зобов`язання, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню, а вчинення відповідачами оспорюваних правочинів є формою зловживанням правом та завдає шкоди кредитору, оскільки унеможливлює звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні та виконання зобов`язання перед кредитором.

Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18 та від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18.

У постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц Верховним Судом зроблено висновок, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Отже, у даній справі, відповідні правочини позивач поставив під сумнів у частині їх добросовісності. Вчинені відповідачами правочини набувають ознак фраудаторних правочинів як таких, що вчинені боржником на шкоду кредитору. Метою вчинення оспорюваних правочинів є уникнення виконання зобов`язання зі сплати боргу та виведення майна з-під стягнення.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вчинення відповідачами правочинів про передання майна в заставу не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а правочини підлягають визнанню недійсним на підставі пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України як такі, що вчинені всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 статті Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним.

Звернення з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Довод скаржника про те, що державний виконавець взагалі не здійснив дій, які зобов?язаний здійснювати для встановлення активів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» - судом апеляційної інстанції відхиляються. оскільки оцінка дій державного виконавця не входить до предмету дослідження в контексті спірних правовідносин сторін з а визначеним предметом спору.

Посилання відповідача-1 на довідку від 09.02.2024 про наявність майна кількості більше 1 000 тон, яке знаходиться за юридичною адресою ТОВ «ЛЄТОЛ» (Черкаська обл. Чорнобаївський р-н., с.Скородистик, вул. Соборна 30) - судом апеляційної інстанції визнаються необгрунтованими, адже вказана довідка не є належним та допустимим доказом, який спростовує висновки суду першої інстанції. Крім того, вартість майна визначена відповідачем-1, і не зазначено з яких саме відомостей сформована відповідні дані довідки.

Стосовно доводів відповідача-1 про те, що визнання договорів іпотеки недійсними без визнання основних договорів (позики) не можливе, суд апеляційної інстанції відхиляє та в цій частині вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 30.06.2022 по справі №922/2960/17, Верховним Судом було висловлено правову позицію щодо визнання недійсним укладеного боржником договору іпотеки з підстав визначених абзацом другим частини першої статті 20 Закону про банкрутство (абзацом другим частини другої статті 42 КУзПБ). Чинне законодавство дійсно не передбачає можливості існування договору іпотеки/застави без наявності діючого основного зобов`язання. Однак, визнання недійсним договорів іпотеки/застави з підстав недотримання при їх укладенні загальних вимог цивільного законодавства є можливим і правомірним.

Отже, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсними договорів іпотеки від 21.06.2023, укладених між ТОВ "ЛЄТОЛ" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ", посвідчених приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В. 21.06.2023у реєстрі за №1015, за №1017, за №1019 та договору застави від 23.06.2023, укладеного між ТОВ "ЛЄТОЛ" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОЗЕРНОХОЛДИНГ", посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Кондаковою Н.В. 23.06.2023у реєстрі за №1028, є обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, у зв?язку з чим позов підлягає задоволенню.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що 04.09.2024 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду були через систему «Електронний суд» було подано клопотання про долучення доказів, згідно якого скаржник просив врахувати при вирішенні спору мирову угоду від 24.05.2024 на стадії примусового виконання рішення у справі № 906/400/22, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" та ТОВ «ЛЄТОЛ», ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 у справі № 906/400/22 про затвердження вказаної мирової угоди, а також постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 72633698 на підставі того, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 у справі № 906/400/22 затверджено відповідну мирову угоду. Отже, скаржником подано нові докази, які не існували станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

Проте, вказані докази судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 908/1908/19.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі №925/1544/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі №925/1544/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 у справі № 925/1544/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 925/1544/23 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання постанови: 11.12.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

М.Л. Яковлєв


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	03.12.2024
Оприлюднено	13.12.2024
Номер документу	123710562
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними банківської діяльності кредитування забезпечення виконання зобов’язання

Станік С.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.12.2024 по справі 925/1544/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —925/1544/23

Постанова від 03.12.2024

Постанова
від 03.12.2024 по справі 925/1544/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД