Постанова

від 05.12.2024 по справі 910/5680/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. Справа№ 910/5680/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників:

від позивача: Лунгул Л.А. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Гребенченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 (повний текст рішення складено та підписано 13.09.2024)

у справі №910/5680/24 (суддя - Бойко Р.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ»

про стягнення боргу у розмірі 1 295 269,86 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» про стягнення боргу у розмірі 1 295 269,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство «Українська залізниця» стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» з травня 2022 року припинило виконання своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем за Договором №ОД/НРП-19-670дНЮ від 28.11.2019 послуг з розміщення внутрішньої реклами відповідного типу у поїздах, у зв`язку з чим станом на 01.02.2024 у відповідача виник борг за надані послуги на загальну суму 1 295 269,86 грн.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/5680/24 у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» про стягнення боргу у розмірі 1 295 269,86 грн відмовлено повністю.

Судові витрати позивача, пов`язані із розглядом даної справи, покладено на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що виставлення Акціонерним товариством «Українська залізниця» із значним запізненням (у лютому 2023 року) рахунків та актів за період з 01.06.2022 свідчить про суперечливу поведінку позивача, який з одного боку визнає факт не виникнення зобов`язання у спірний період, а з іншого боку - виставляє рахунки та вимагає сплати коштів, що у сукупності виключає можливість для висновку про виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» зобов`язання у визначеному Акціонерним товариством «Українська залізниця» розмірі щодо послуг за Договором у період з 01.06.2022 по 31.01.2023.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №910/5680/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» задовольнити у повному обсязі та покласти судові витрати на відповідача у справі.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5680/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/5680/24.

14.10.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А,, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5680/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5680/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 та призначено розгляд апеляційної скарги на 05.12.2024.

21.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника апелянта надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

02.12.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на наступне:

- суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що зобов`язання сторін по договору з початку військової агресії припинилися на підставі ч.1. ст. 607 Цивільного кодексу України - у зв`язку з неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає;

- оскільки матеріали справи не містять доказів неможливості виконання сторонами своїх зобов`язань по договору, а позиція позивача по справі зводилась до необхідності виконання відповідачем умов укладеного договору, також враховуючи умови укладеного договору, зокрема п.2.5, відповідно до якого оплата за послуги за цим договором не залежить від факту розміщення рекламних засобів, позивач вважає що позовні вимоги є обґрунтованими.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на наступне:

- зобов`язання сторін за Договором з початку військової агресії припинилися, що підтверджується і самим позивачем в листі позивача вих. №ЦКМ-13/4699 від 15.12.2023;

- твердження позивача про заборгованість відповідача за Договором в розмірі 1 295 269,86 грн є безпідставним, оскільки послуги у заявлений період позивачем не надавались і не плануються надаватись, а заборгованість заявлена в цій справі навіть не підтверджується самим позивачем, що і було встановлено судом першої інстанції з дотриманням, як норм матеріального, так і процесуального права.

2.4. явка в судове засідання

У судове засідання 05.12.2024 з`явилися представники учасників справи, надали свої пояснення.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

28.11.2019 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» (замовник) укладено Договір №ОД/НРП-19-670д-НЮ (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого замовник замовляє та оплачує послуги з розміщення внутрішньої реклами відповідного типу у поїздах формування виконавця, а виконавець зобов`язується надати послуги відповідно до порядку розміщення рекламних матеріалів (Додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною договору, на визначений цим договором строк та за відповідну плату.

Технічні вимоги, схеми місць та порядок розміщення рекламних матеріалів визначаються у Додатках 1 та 2 до цього договору (п. 1.2 Договору).

Пункт 2.2 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 06.11.2020 передбачає, що вартість послуг за один місяць визначається за результатами конкурсу і складає за розміщення 2 718 постерів 44 683,92 грн, у т.ч. ПДВ. У зв`язку з набранням чинності постанови КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) та постанови КМУ від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» тимчасово, на строк з 18.03.2020 до 31.05.2020 встановити вартість надання рекламних послуг за договором, укладеним з переможцем конкурсу «Про надання послуг з розміщення внутрішньої реклами відповідного типу у пасажирських і приміських поїздах формування регіональної філії «Одеська залізниця» AT «Укрзалізниця», у розмірі 1 грн з ПДВ на місяць.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди №1 від 06.11.2020 дана додаткова угода набирала чинності з моменту її підписання сторонами та застосовується до відносин між сторонами, що виникли з 18.03.2020 та діяла до 31.05.2020 включно.

У пункті 2.3 Договору сторони домовились, що вартість послуг підлягає індексації таким чином: раз на три місяці вартість послуг індексується шляхом коригування вартості послуг за місяць на сумарний індекс інфляції за попередні три місяці, розрахований Державною службою статистики України, та опублікований на офіційному ресурсі, на веб-сайті https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/.

За умовами п. 2.4 Договору розрахунки проводяться щомісячно, на підставі наданого (виставленого) виконавцем рахунку, не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку місяця, у якому буде надаватися послуга. Невиставлення рахунку виконавцем не звільняє замовника від оплати вартості послуг за договором.

Оплата за послуги за цим договором не залежить від факту наявності рекламних засобів (встановлення, монтажу чи демонтажу) у місцях розміщення згідно з Додатком 2 до цього договору (п. 2.5 Договору).

У пункті 2.6 Договору вказано, що після закінчення строку дії договору та нездійснення замовником демонтажу рекламних засобів плата за послуги нараховується за весь час фактичного надання послуг до фактичної дати здійснення демонтажу рекламних засобів.

Послуги за цим договором вважаються наданими з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що при належному виконанні виконавцем своїх зобов`язань за цим договором, замовник повинен прийняти надані послуги та підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5 робочих днів з дати його отримання від виконавця та передати один примірник підписаного акта виконавцю, або протягом зазначеного строку надати виконавцю письмову вмотивовану відмову від підписання відповідного акта приймання-передачі наданих послуг.

У разі направлення замовником виконавцю вмотивованої відмови від підписання акта приймання-передачі, сторони погоджують порядок і умови усунення недоліків та зобов`язуються підписати акт приймання-передачі послуг після усунення таких недоліків (п. 4.3 Договору).

Відповідно п. 4.4 Договору у разі не підписання замовником акта приймання-передачі наданих послуг та не надання вмотивованої відмови від підписання акта приймання-передачі наданих послуг у зазначений строк, послуги вважаються такими, що надані належним чином, якісно і в строк та підлягають оплаті в порядку, що визначений цим договором.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 27.11.2024, але в будь-якому випадку в частині оплати до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 11.1 Договору).

У пункті 11.2 Договору зазначено, що договір може бути розірваний достроково у випадках, визначених договором та законодавством України або за письмовою, згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду до договору, про що сторони повинні повідомити одна одну не пізніше ніж за 2 місяці до дати розірвання договору.

Згідно з п. 11.3 Договору укладений договір може бути розірваний в односторонньому порядку виконавцем у разі невиконання замовником зобов`язання щодо оплати вартості послуг за цим договором понад 1 календарний місяць з моменту настання строку (терміну) оплати послуг, визначеному цим договором.

Припинення дії договору не звільняє сторони від обов`язку оплати наданих послуг (п. 11.4 Договору).

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

Листом вих. №12/09/22 від 12.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» звернулась до Акціонерного товариства «Українська залізниця» із проханням розглянути питання про не нарахування з 24.02.2022 по 01.06.2022 плати за укладеними сторонами договорами, в тому числі за Договором №ОД/НРП-19-670д-НЮ від 28.11.2019, а з 01.06.2022 надання послуг за договорами здійснювати на умовах виконання (оплати) окремих замовлень на послуги по розміщенню внутрішньої реклами у поїздах формувань регіональних філій та філії «Пасажирська кампанія» шляхом укладання додатків до договорів по кожному такому замовленню окремо із визначенням кількості постерів, типу вагонів та схем їх розміщення, періоду розміщення та застосуванням щомісячної вартості розміщення 1 постеру, що діяла на момент укладення зазначених договорів. Дане прохання обґрунтовувалось відповідачем тим, що у зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану рекламні місця на сьогодні не замовляються, а попит на рекламному ринку значно зменшився, в той час як практично всі рекламодавці, що мали укладені контракти на розміщення реклами відмовляються від розміщення реклами та відповідно вимагають повернення здійснених попередніх платежів. Взагалі ринок реклами після ведення воєнного стану значно скоротився, а відновлення його у відповідному обсязі можливо лише після закінчення воєнного стану та відновлення економіки. Наведене, на думку відповідача, є істотною зміною обставин в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України.

У листі вих. №14/405 від 05.10.2022 Акціонерне товариство «Українська залізниця» вказало, що висновок ТПП про істотну зміну обставин має рекомендаційний характер та не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» від оплати за надання рекламних послуг в рухомому складі Акціонерного товариства «Українська залізниця», а тому просило в найкоротший термін погасити заборгованість за надання рекламних послуг.

Листом вих. №2-06-12-22 від 06.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» звернулась до Акціонерного товариства «Українська залізниця» із пропозицією укласти додаткові угоди до договори, в тому числі Договору №ОД/НРП-19-670д-НЮ від 28.11.2019, якими передбачити, що порядок надання послуг за договорами визначається на підставі окремих замовлень Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ», в яких визначається кількості постерів, тип вагонів, період розміщення реклами та застосовується вартість (тарифи) за надання рекламних послуг відповідно до визначення розміру плати за надання рекламних послуг на об`єктах виконавця, що діє на момент направлення замовлення. Свою пропозицію Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» обґрунтовувало тим, що в зв`язку з введенням воєнного стану, який передбачає введення значних обмежень щодо пересування пасажирів залізничним транспортом, в тому числі, в зв`язку із веденням комендантської години, роботи повітряної тривоги, введенням бойових дій та окупації частини території України, AT «Українська залізниця» з 24.02.2022 перейшло у режим роботи у воєнному стані. Робота Акціонерного товариства «Українська залізниця» і відповідно робота регіональних філій та філії «Пасажирська кампанія» в режимі воєнного стану спрямована на евакуацію українців з небезпечних та окупованих територій, графік роботи регіональних філій та філії «Пасажирська кампанія» постійно змінюється, в деяких випадках відмінялися / відміняються та або переносяться / затримуються пасажирські перевезення. Під час активних бойових дій пасажирські залізничні перевезення в загалі зупиняються, у зв`язку з чим рекламні місця замовляються в дуже малих обсягах, по східним напрямках попит на рекламу практично відсутній. Рекламодавці, що мали укладені контракти на розміщення реклами у вагонах поїздів AT «Українська залізниця» відмовляються від розміщення реклами та відповідно вимагають повернення здійснених попередніх платежів; ринок реклами після ведення воєнного стану значно скоротився, а відновлення його у відповідному обсязі можливо лише після закінчення воєнного стану та відновлення економіки. З огляду на наведене Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» використовує значно менший обсяг рекламних місць, передбачений договорами, ніж оплачує, що є економічно невигідним та порушує співвідношення майнових інтересів між сторонами і позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ», як замовника, на отримання того комерційного результату, на який воно розраховувало при укладанні договорів. Наведене, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ», є істотною зміною обставин. Проекти додаткових угод до договорів із зазначеними змінами були додані відповідачем до вказаного листа.

02.02.2023 Акціонерним товариством «Українська залізниця» було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» претензію вих. №НРП-18/289 від 02.02.2023 щодо сплати боргу у розмірі 477 559,63 грн, який виник за період з 01.06.2022 по 31.01.2023.

Листом вих. №10/05-01 від 10.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» просило Акціонерне товариство «Українська залізниця» розглянути як альтернативу розірвання договорів, в тому числі Договору №ОД/НРП-19-670д-НЮ від 28.11.2019, оскільки через повномасштабну військову агресію Російської Федерації проти України ринок реклами практично зупинився і Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» не може сплачувати щомісячні платежі за відсутності відповідного об`єму замовлень. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» просило Акціонерне товариство «Українська залізниця» звільнити його від сплати за договорами з розміщення внутрішньої реклами відповідного типу у пасажирських та приміських поїздах.

У листі вих. №14/189 від 15.05.2023 Акціонерне товариство «Українська залізниця» повідомило, що Департаментом майнової політики АТ «Укрзалізниця» проведено аналіз пропозицій, що надходять до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» щодо розміщення внутрішньої реклами відповідного типу у пасажирських і приміських поїздах, та виявлено значний попит на зазначену послугу, тому підстави для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» від сплати за надані послуги відсутні.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» з травня 2022 року припинило виконання своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем за Договором послуг з розміщення внутрішньої реклами відповідного типу у поїздах, у зв`язку з чим станом на 01.02.2024 у відповідача виник борг за надані послуги на загальну суму 1 295 269,86 грн.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» стверджує, що був чинний договір, який передбачав надання Акціонерним товариством «Українська залізниця» Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» права на розміщення реклами у вагонах потягів, а фізичне розміщення такої реклами не ставиться в залежність від обов`язку оплати послуг.

02.02.2023 Акціонерним товариством «Українська залізниця» було виставлено рахунки щодо послуг за період з 01.06.2022 по 31.01.2023, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» оплатило частково.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» заперечує проти існування зобов`язання з огляду на те, що акти приймання-передачі наданих послуг не підписані. Крім того, по аналогічним договорам з іншими регіональними філіями Акціонерного товариства «Українська залізниця» вартість послуг з початку воєнних дій не нараховувалися, а частина договорів розірвана. Внаслідок перемовин із Акціонерним товариством «Українська залізниця» було досягнуто домовленості щодо припинення платежів за договорами, а жодні із філій позивача, крім Регіональної філії «Південна залізниця», акти та рахунки не направляли.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175, 306, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 901, 908, 909 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №761/16124/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №914/2654/20.

Судом оцінюються критично доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» про те, що відсутність підписаних актів наданих послуг саме по собі може бути єдиною підставою для висновку про наявність чи відсутність зобов`язань за договором, оскільки суть договору зводилася до розміщення реклами у відведених містах приміських поїздів.

За змістом п. 2.5 Договору оплата за послуги за цим договором не залежить від факту наявності рекламних засобів (встановлення, монтажу чи демонтажу) у місцях розміщення згідно з Додатком 2 до цього договору.

Водночас, судом враховано, що акти за червень 2022 року - січень 2023 року відправлялися не одразу по факту завершення місяця надання послуг, а одночасно з претензією у лютому 2023 року.

Сутність послуг за Договором полягала у праві розміщувати рекламу в приміських поїздах, що курсували у Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).

Обставини повномасштабної військової агресії відносно України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, з боку Російської Федерації та окупація у 2022 році більшої частини Херсонської області і частина Миколаївської області є загальновідомими.

У зв`язку з цим нормальна (звичайна) робота Акціонерного товариства «Українська залізниця» (у порівнянні з тією, на яку розраховували сторони, укладаючи Договір) була порушена. Тривалий час рух приміських поїздів територією Херсонської та Миколаївської областей було зупинено.

Навіть відновлений рух поїздів відбувався за інших умов, ніж сторони домовилися в Договорі, адже введені комендантські години. Для суду очевидним є те, що охочих розміщувати рекламу у приміських поїздах Одеської, Миколаївської та Херсонської областей після 24.02.2022 не було (або ж попит значно / істотно скоротився), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» надає професійні послуги іншим замовникам щодо розміщення їх реклами.

Відповідно до частини 1 статті 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Факт військової агресії Російської Федерації проти України та окупація більшої частини Херсонської області і частини Миколаївської області в розумінні вказаної статті Цивільного кодексу України зумовили припинення як зобов`язання Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо надання права Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» розміщувати рекламу у заздалегідь визначеній кількості приміських поїздів, які курсували на території вказаних областей, так і відповідне зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» з оплати вказаних послуг.

Посилання на п. 2.5 Договору щодо обов`язку платежу безвідносно до факту розміщення Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» реклами судом відхиляється, адже цей пункт регулює виникнення обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» за умов нормального курсування приміських поїздів Акціонерного товариства «Українська залізниця» у визначених регіонах.

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зобов`язання сторін за Договором з початку військової агресії припинилися.

Вказане, на переконання судової колегії, підтверджується і позицією Акціонерного товариства «Українська залізниця», яка викладена в листі Департаменту майнової політики Акціонерного товариства «Українська залізниця» вих. №ЦКМ-13/4699 від 15.12.2023 де констатовано, що введення воєнного стану (обмеження на пересування громадян залізничним транспортом, комендантська година, повітряна тривога, бойові дії та окупація територій) вплинули на виконання договірних відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» та Акціонерного товариства «Українська залізниця».

У даному листі позивачем визнано, що від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» надходили неодноразові звернення щодо договірних відносин, а пропозиції щодо відновлення роботи по укладеним договорам між сторонами узгоджені не були.

Реклама не розміщувалася, а акти / рахунки Акціонерним товариством «Українська залізниця» не виставлялися. У додатку до листа визначено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» по договору з філією «Південна залізниця» становить 44 000,00 грн.

Вказані кошти сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ», що підтверджується платіжною інструкцією №1774 від 29.01.2024 на суму 44 000,00 грн.

Водночас, як стверджує позивач, ним на адресу відповідача був направлений проект додаткової угоди до укладеного між сторонами Договору в двох примірниках для його підписання, відповідно до якого сторони дійшли згоди розірвати з 01 лютого 2024 року укладений Договір відповідно до п.11.2 Договору.

Пункт 11.2 Договору передбачає, що договір може бути розірваний достроково у випадках, визначених договором та законодавством України або за письмовою, згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду до договору, про що сторони повинні повідомити одна одну не пізніше ніж за 2 місяці до дати розірвання договору.

При цьому, пункт 11.3 Договору передбачає можливість виконавця розірвати в односторонньому порядку договір у разі невиконання замовником зобов`язання щодо оплати вартості послуг за цим договором понад 1 календарний місяць з моменту настання строку (терміну) оплати послуг, визначеному цим договором.

Вказане свідчить про те, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» погодило розірвання Договору за згодою сторін, а не через наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» боргу за Договором.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, виставлення Акціонерним товариством «Українська залізниця» із значним запізненням (у лютому 2023 року) рахунків та актів за період з 01.06.2022 свідчить про суперечливу поведінку позивача, який з одного боку визнає факт не виникнення зобов`язання у спірний період, а з іншого боку - виставляє рахунки та вимагає сплати коштів.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що наведені обставини виключають можливість для висновку про виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Директ» зобов`язання у визначеному Акціонерним товариством «Українська залізниця» розмірі щодо послуг за Договором у період з 01.06.2022 по 31.01.2023.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів, досліджуючи доводи учасників справи щодо припинення зобов`язання сторін по договору на підставі ч.1. ст. 607 Цивільного кодексу України, зазначає наступне:

по - перше, між сторонами велась переписка, в якій позивач фактично визнав те, що введення воєнного стану вплинули на виконання договірних відносин між сторонами та визнав факт неодноразових звернень відповідача щодо договірних відносин;

по - друге, позивачем констатовано, що реклама не розміщувалася, а акти / рахунки Акціонерним товариством «Українська залізниця» не виставлялися;

по - третє, позивачем ініційовано розірвання Договору за згодою сторін, а не через наявність у відповідача боргу.

На переконання судової колегії, викладені обставини у їх сукупності, а також встановлені вище обставини справи очевидно свідчать про суперечливу поведінку позивача, яка полягала спочатку у фактичному визнанні неможливості виконання договірних відносин між сторонами відповідно до умов договору та відсутності виставлених рахунків, а в подальшому - у вимозі сплати коштів.

Відтак, судом відхиляються аргументи позивача про помилковість висновків суду першої інстанції про припинення зобов`язань на підставі ч.1. ст. 607 Цивільного кодексу України як необґрунтовані та суперечливі.

У зв`язку з вказаним, колегія суддів сприймає також критично доводи позивача про відсутність доказів неможливості виконання сторонами своїх зобов`язань по договору, оскільки така обставина - невиконання умов договору щодо розміщення реклами - фактично визнана самим позивачем.

Посилання скаржника на п.2.5 Договору, відповідно до якого оплата за послуги за цим договором не залежить від факту розміщення рекламних засобів судом визнаються нерелевантними в контексті знову ж таки - визнання позивачем того, що реклама відповідача в рухомих складах позивача не розміщувалась, тобто послуги за договором не надавались.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/5680/24 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/5680/24 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/5680/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/5680/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5680/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 10.12.2024.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко