Постанова

від 11.12.2024 по справі 910/5630/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа№ 910/5630/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

секретар судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від прокурора - Стретович М.О.,

від позивача - Шевченко І.Є.,

від відповідача - Балабон В.О.,

вільний слухач - Павлов Р.В.,

розглядає апеляційну скаргу

Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (повний текст ухвали складено 30.09.2024)

про зупинення провадження у справі

у справі № 910/5630/24 (суддя Маринченко Я.В.)

За позовом Першого заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва

в інтересах Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвел Хоумс"

про стягнення 7516208,75 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році Перший заступник керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвел Хоумс" про стягнення 7516208,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури міста Києва, обов`язок сплати якої визначений зокрема Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року №411/1415, в редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 року №460/8033.

19.07.2024 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвел Хоумс" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/14125/24.

Вказане клопотання про зупинення провадження обґрунтовано тим, що в адміністративній справі №320/14125/24 вирішується питання щодо чинності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" зі змінами, на підставі якого у справі №910/5630/24 відповідачу здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвел Хоумс" про зупинення провадження у справі №910/5630/24 задоволено, зупинено провадження у справі №910/5630/24 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №320/14125/24.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вирішення спору у даній справі об`єктивно неможливо здійснити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/14125/24, предметом якої є перевірка законності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року №411/1415, а також рішення від 19.12.2019 року №460/8033 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва", на підставі якого було здійснено розрахунок ціни позову у справі №910/5630/24.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу до місцевого господарського суду для продовження розгляду. Одночасно з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невмотивованого та необґрунтованого рішення. Зокрема скаржник вважає, що вирішення адміністративним судом справи №320/14125/24 жодним чином не вплине на вирішення даної господарської справи, оскільки розмір пайової участі визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Також скаржник зазначає, що згідно з частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Водночас, на думку скаржника судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17. Крім того скаржник наголошує, що вирішення питання про чинність/нечинність нормативно-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 01.03.2024 року у справі №910/17615/20. Й наостанок скаржник звертає увагу, що у постановах від 14.12.2021 року у справі №910/19088/20 та від 13.12.2022 року у справі №910/21307/21 Верховним Судом вже була надана оцінка правомірності рішенню Ради, яким затверджено Порядок.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 року, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці з 14.10.2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5630/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 року сформовано для розгляду справи №910/5630/24 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5630/24.

28.10.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5630/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

11.11.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року у справі №910/5630/24 та призначено розгляд справи на 11.12.2024 року.

02.12.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

10.12.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 11.12.2024 року представники прокурора та позивача надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Положення статті 227 Господарського процесуального кодексу України передбачають обов`язок суду зупинити провадження у справі.

Пункт п`ятий частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України).

Досліджуючи питання дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема, пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд виходить з системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також умов застосування цього пункту, якими є:

- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;

- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2024 року у справі №910/17615/20.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно зазначено судом першої інстанції, у даній справі Предметом позовних вимог є стягнення з ТОВ "Марвел Хоумс" 7 516 208, 75 грн. пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Підставою позовних вимог є те, що відповідачем у 2021 році введено в експлуатацію об`єкти будівництва - житлові будинки без сплати пайової участі. Відповідач не звернувся із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єктів будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року та до введення в експлуатацію об`єктів будівництва.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідно до пункту 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року №411/1415 (зі змінами) в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Більше того, в позові наведено детальний розрахунок ціни позову, виконаний у відповідності до підпункту 6.4.2. пункту 6.4. розділу VI Порядку, за яким розмір належної до сплати пайової участі визначається за такою формулою:

РПУ = S об`єкта х Nжитл х 2%, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн), S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в пункті 4.2. цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв.м); Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв.м).

З урахуванням наведеного та відповідно до положень Порядку, Департаментом як єдиним уповноваженим Радою органом в даних правовідносинах здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта, яка становить 7 513 208, 75 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта, здійснений Департаментом на підставі Порядку, затвердженого рішенням Ради від 15.11.2016 року №411/1415 (зі змінами).

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/14125/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Груп" до Київської міської ради, третя особа Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому ТОВ "Л-Груп" просить суд:

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 року №460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 року №908/9078 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року №460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року №411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 13.09.2018 року №1370/5434 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року №411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/14125/24.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що в адміністративній справі №320/14125/24 вирішується питання щодо чинності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" зі змінами, на підставі якого у справі №910/5630/24 відповідачу здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та зазначає, що в адміністративній справі №320/14125/24 вирішується питання щодо чинності рішення Ради від 15.11.2016 року №411/415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" зі змінами, на підставі якого Департаментом здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позовна заява про визнання недійсним Порядку була подана раніше ніж прокурор звернувся даним позовом (06.05.2024 року) про стягнення коштів на підставі зазначеного Порядку, дійсність якого оскаржується в адміністративному суді.

Водночас, колегія суддів, з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №917/349/20 вважає, що неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи, а саме №320/44099/23, обумовлюється наступним.

Чинним господарським процесуальним законодавством передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі, зокрема у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається судом, зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно з`ясувати обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вирішення спору у даній справі (в тому числі і перевірку нарахованого розміру та порядку розрахунку пайової участі) об`єктивно неможливо здійснити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/44099/23 (предметом якої є перевірка законності рішення Ради від 15.11.2016 року №411/1415 (а також рішення від 19.12.2019 року №460/8033) "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва"), саме на підставі якого було здійснено розрахунок ціни позову у даній справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вирішити питання законності рішення Ради від 15.11.2016 року №411/1415, а також від 19.12.2019 року № 460/8033 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, відтак доводи скаржника про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до закінчення розгляду наведеної справи відхиляються колегією суддів через їх необґрунтованість.

У своїй апеляційній скарзі Департамент, посилаючись на положення статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, вказував, що можлива втрата чинності у майбутньому за результатами розгляду адміністративної справи №320/44099/23 Порядку, жодним чином не вплине на обсяг та оцінку конкретних обставин, що мають суттєве значення для справи, враховуючи предмет та підстави позову.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як було раніше зазначено, ціна позову у даній господарській справі, розрахована у відповідності до підпункту 6.4.2. пункту 6.4. розділу VI Порядку, тобто є підставою позову.

Пунктом 2 частини 2 та частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також змінити предмет або підстави позову до закінчення підготовчого засідання.

Статтею 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, за частиною другою цієї статті нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду і практика щодо застосування положень частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України Верховним Судом є сталою. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З урахування зазначеного, у випадку задоволення позову в адміністративній справі №320/14125/24, Порядок втратить чинність з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішення.

Водночас, у разі не зупинення провадження у справі №910/5630/24 до набрання законної сили рішення в адміністративній справі №320/14125/24, підготовче засідання у даній справі може бути закритим, а справа призначена до судового розгляду по суті, що позбавить позивача права на подання заяви про збільшення чи зменшення позовних вимог, або про зміну підстав позову, що може мати негативні наслідки для самого ж скаржника.

Крім цього, колегія суддів відхиляє доводи Департаменту з посиланням на постанови у справах №910/21307/21, №910/19088/20, оскільки в даних постановах хоча і стягувалась пайова участь з інших юридичних осіб на підставі рішення Ради від 15.11.2016 року за №411/1415, яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 року №460/8033), однак питання законності вказаного рішення не з`ясовувалось, адже не входило до предмету доведення у вказаних справах.

Таким чином, вказані правові висновки не можуть бути враховані при розгляді даної справи як у порядку частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, так і згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання скаржника на висновки, сформовані Верховним Судом у постановах від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17 та від 01.03.2024 року у справі №910/17615/20, є необґрунтованими, оскільки вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається (не є релевантними), з огляду на інший суб`єктний склад учасників справи, предмет та підстави позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі, оскільки ухвалення рішення за результатами розгляду адміністративної справи №320/14125/24 має безпосереднє значення для вирішення (розгляду) питання щодо правомірності нарахування та стягнення коштів пайової участі.

Тобто розгляд справи по суті об`єктивно неможливий до вирішення іншої справи, що є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України до набрання рішенням законної сили у вказаному адміністративному провадженні, від результату якого залежить вирішення даної справи (пункт 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, саме заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним та не впливають на правильність вирішення даної справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, питання вичерпності висновків суду, позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року у справі № 910/5630/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 року у справі № 910/5630/24 залишити без змін.

3. Справу № 910/5630/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.12.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир