Постанова

від 04.12.2024 по справі 904/946/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/946/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Айдинян А.В. (поза межами суду);

від відповідача: Лихолат І.С. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" адвоката Айдинян Анжели Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/946/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп", м. Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення 421 998,52грн

та за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп", м. Запоріжжя

про стягнення 9 780,11грн

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким, з урахуванням заяви від 29.03.2024 (а.с.117-120 том 1), просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованість у розмірі 421 998,52грн, з яких: - основний борг у розмірі 412 234,56грн; - пеня у розмірі 5 359,25грн; - втрати від інфляції у розмірі 4 404,71грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6329,98грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю №23314 від 21 вересня 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію.

26 березня 2024 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" штрафу у розмірі 5 489,77грн за непоставку товару та пеню в розмірі 4290,34грн за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю №23314 від 21.09.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю №23314 від 21 вересня 2023 року в частині повної та своєчасної поставки товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/946/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 421 998,52грн задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" заборгованість у сумі 412 234,56грн, пеню у сумі 5 359,05грн, втрати від інфляції у сумі 4404,71грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 5063,98грн.

В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

Зустрічні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" про стягнення 9 780,11грн задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" штраф у сумі 5489,77грн та 4290,34грн пені, всього 9780,11грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40грн.

У порядку частини 11 статті 238 та частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України проведено зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню за первісним та зустрічним позовами.

Зараховано зустрічні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" про стягнення штрафу в сумі 5489,77грн та 4290,34грн пені, всього 9780,11грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40грн. в рахунок погашення частини первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості у сумі 412 234,56грн, пеня у сумі 5 359,05грн, втрати від інфляції у сумі 4404,71грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 5063,98грн.

Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами:

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" заборгованість у сумі 412218,21грн та 2641,58грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині задоволених первісних позовних вимог (всього на суму 421 998,32 грн), до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", в якій просить рішення в частині часткового задоволення первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Абразив Груп та стягнення з Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод заборгованості у сумі 412 234,56 грн, пені у сумі 5 359,05 грн, втрат від інфляції у сумі 4404,71 грн. та витрат по сплаті судового збору у сумі 5063,98 грн. скасувати; ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Абразив Груп у справі №904/946/24 залишити без задоволення в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у цій справі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі №904/946/24 - залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі №904/946/24 залишено без змін.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" за подання апеляційної скарги на рішення суду покладено на заявника апеляційної скарги.

04.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення звернувся позивач. Просить стягнути 40 000 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.11.2024 для розгляду заяви визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 заяву прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 04.12.2024; сторонам встановлений строк для подачі заяв, клопотань.

Від позивача до суду 08.11.2024 надійшло заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, в якому він посилається на те, що, з Додаткової угоди №2 вбачається, що нею визначений попередній (орієнтовний) розрахунок вартості юридичних послуг, що, в свою чергу, не свідчить про визначення гонорару в безумовному та фіксованому розмірі 40 000, 00 грн.

Наголошує, що відповідно до Детального опису наданих послуг, що є Додатком №1 до Акту №2, позивачу за первісним позовом були надані такі послуги: 1) Підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ «ДТРЗ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі №904/946/24; 2) Подача клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від 07.10.2024, вих. 07-10/24-1; 3) Представництво інтересів клієнта в Центральному апеляційному господарському суді щодо розгляду апеляційної скарги у справі №904/946/24.

Зазначений відзив ТОВ «Абразив Груп» викладений на 7 аркушах у форматі редактора підсистеми «Електронний суд», 2 аркуші з яких реквізити сторін та перелік додатків, а отже відзив, сам по собі, не є об`ємним за обсягом та своїм змістом. Крім того, зауважує, що категорія справи до якої відноситься справа №904/946/24, не є складною для адвоката, який має відповідну професійну кваліфікацію та, як наслідок, не вимагає від адвоката значних витрат часу на її супровід. Звертає увагу суду, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відтак, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Вважає за необхідне зазначити, що представник ТОВ «Абразив Груп» - адвокат Айдинян Анжела Василівна здійснювала представництво інтересів позивача за первісним позовом як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції. Отже, в повній мірі ознайомлена з обставинами справи.

На переконання ПрАТ «ДТРЗ», участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції є альтернативою особистій присутності учасника справи (його представника) в судовому засіданні. За таких обставин, клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було подане представником позивача за первісним позовом для забезпечення його ж участі в судовому засіданні. Таким чином, вважає, що покладення на ПрАТ «ДТРЗ» витрат по оплаті вартості підготовки представником позивача за первісним позовом клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не відповідає критерію розумності та обґрунтованості, внаслідок чого не може покладатися на ПрАТ «ДТРЗ» ані повністю, ані частково.

Щодо послуги «Представництво інтересів клієнта в Центральному апеляційному господарському суді щодо розгляду апеляційної скарги у справі №904/946/24», ПрАТ «ДТРЗ» зазначає, що справа №904/946/24 розглянута судом апеляційної інстанції в одному судовому засіданні, яке відбулось 29.10.2024. В судовому засіданні 29.10.2024 представник ТОВ «Абразив Груп» приймала участь в режимі відеоконференції, що виключає необхідність витрати часу адвоката на те, щоб дістатися приміщення суду тощо. Водночас, безпосередньо, судове засідання тривало не більше ніж 1 (одну) годину. За таких обставин, вважає, що представництво інтересів ТОВ «Абразив Груп» в Центральному апеляційному господарському суді по справі №904/946/24, зокрема, враховуючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, не зумовило значних витрат часу адвоката Айдинян А.В.

Просить врахувати, що ПрАТ «ДТРЗ належить до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2015 № 83.

З урахуванням наведеного вважає, що заява ТОВ «Абразив Груп» від 02.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №904/946/24 не підлягає задоволенню в повному обсязі. Водночас, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про обґрунтованість заявлених ТОВ «Абразив Груп» до стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір, просить суд зменшити розмір таких витрат до 0,00 грн.

У відповідь на зазначені заперечення, що надійшли до суду 12.11.2024 та зареєстровані судом 13.11.2024, позивач наголосив, що, по-перше, саме про попереднє визначення суми судових витрат йдеться у ст. 124 ГПК України, що має бути заявлено разом з першою заявою по суті спору. І ця норма стосується, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, як фіксованого розміру оплати, так і погодинного. По-друге, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником Позивача надано й інші документи, зокрема, Акт приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2024 № 2 від 30 жовтня 2024 року, де вартість наданих послуг визначається у конкретному (фіксованому) розмірі 40 000,00 грн., а також додано детальний опис наданих послуг.

Щодо наспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу не погоджується, враховуючи таке: 1) адвокат Позивача склав окремий процесуальний документ по суті справи відзив на апеляційну скаргу - у відповідь на необґрунтовану апеляційну скаргу Відповідача (останнє підтверджено постановою апеляційного суду від 29.10.2024); 2) апеляційна скарга Відповідача ґрунтувалася на «нових» обставинах, що взагалі не заявлялися під час розгляду позову у суді першої інстанції, а тому у адвоката була потреба витрачати час, зокрема, на пошук та вивчення судової практики, аналіз нових обставин, на які посилався апелянт; 3) згідно з рішенням суду першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу на Відповідача взагалі не покладалися.

Позивач просить суд врахувати, що: 1) витрати на правову допомогу безпосередньо пов`язані з розглядом даної справи (додані додаткова угода та акт наданих послуг містить посилання на номер справи); 2) заявлений розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним, він складає орієнтовно 10 % від суми основного боргу (ціна позову становить понад 412тис. грн.); 3) Відповідачем подано абсолютно безпідставну апеляційну скаргу на підставі «нових» доводів, які навіть не заявлялися під час розгляду справи у суді першої інстанції, що свідчить про намагання Відповідача затягнути судовий розгляд та відтермінувати момент виконання ним свого зобов`язання з оплати поставленого Позивачем товару; 4) Позивач вживав заходів для досудового врегулювання справи у досудовому порядку (претензія №0702 від 07.02.2024), однак Відповідач ігнорував усі звернення Позивача, що і змусило останнього звернутися до суду та, в подальшому, і по правову допомогу.

Щодо «аргументу» про те, що ПрАТ «ДТРЗ належить до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2015 № 83, то належність Відповідача до такого переліку не виключає обов`язку останнього своєчасно та належним чином виконувати договірні зобов`язання. Жодних винятків в цій частині для підприємств з окресленим статусом чинне законодавство України не передбачає.

Окрім зазначеного вище, звертає увагу суду на нерелевантність правових позицій Верховного Суду, на які посилається Відповідач.

Також 12.11.2024 (зареєстровано 13.11.2024) представником позивача заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

21.11.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача, в яких останній наголосив, що очевидним є те, що ст. 124 ГПК України регулює попереднє визначення суми витрат, які сторона понесла і очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді, проте зазначена норма не регулює порядок визначення розміру гонорару адвоката в договорі про надання правової допомоги, в тому числі й не встановлює обов`язку визначення в договорі попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу. Порядок визначення та обчислення розміру гонорару адвоката визначається ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та передбачає визначення або фіксованого розміру гонорару, або погодинної оплати. Зазначена норма не передбачає можливості визначення переднього (орієнтованого) розрахунку вартості юридичних послуг та визнання, в подальшому, такої суми фіксованим розміром гонорару адвоката, оскільки само по собі визначення «орієнтовний» означає лише загальне уявлення про що-небудь. Адвокатський гонорар може існувати у двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Крім того, доводи представника ТОВ «Абразив Груп» про те, що вартість наданих послуг у фіксованому розмірі визначається, зокрема, в Акті приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2024 №2 спростовуються положенням п. 5.1. договору №05- 04-2024 про надання правової допомоги від 05.04.2024, яким встановлено, що вартість послуг виконавця та умови сплати визначаються у додаткових угодах до доданого договору. За таких обставин, вважає доводи представника ТОВ «Абразив Груп» в цій частині помилковими та такими, що не заслуговують на увагу суду.

Заперечуючи проти доводів, викладених ПрАТ «ДТРЗ» у заперечені на заяву про ухвалення додаткового рішення, ТОВ «Абразив Груп» посилається, зокрема, на те, що згідно з рішенням суду першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу на відповідача взагалі не покладалися. Щодо наведеного зауважує, що після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі №904/946/24, представником ТОВ «Абразив Груп» була подана заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00грн., яка обґрунтована в свою чергу тим, що 10.06.2024 Господарським судом Дніпропетровської області було частково задоволено позов ТОВ «Абразив Груп» до ПрАТ «ДТРЗ» про стягнення заборгованості. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 по справі №904/946/24, у задоволенні заяви ТОВ «Абразив Груп» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви ТОВ «Абразив Груп», суд першої інстанції зокрема, встановив, що доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу за розгляд первісних позовних вимог ТОВ «Абразив Груп» не надано, матеріали справи таких доказів не містять.

ТОВ «Абразив Груп» зазначене додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 по справі №904/946/24 в апеляційному порядку не оскаржувало, а отже, погодилося з ним в повному обсязі. Водночас, вважає, що «непокладення» рішенням суду першої інстанції на ПрАТ «ДТРЗ» витрат ТОВ «Абразив Груп» на професійну правничу допомогу (у зв`язку з їх необґрунтованістю в частині первісного позову) не може обґрунтовувати розмір заявлених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, а також слугувати підставою для ймовірного збільшення таких витрат в суді апеляційної інстанції. Зауважує, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції не може «компенсувати» витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції, у стягненні яких ТОВ «Абразив Груп» було відмовлено.

Окремо звертає увагу апеляційного суду на той факт, що ТОВ «Абразив Груп» в суді першої інстанції заявляло аналогічний розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000, 00 грн., втім зазначений розмір витрат в суді першої інстанції включав в себе більший обсяг фактично наданих адвокатом Айдинян А.В. послуг, аніж обсяг наданих послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Вказує, що ПрАТ «ДТРЗ» у своїх запереченнях посилалося на віднесення його до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого Постановою КМУ від 04.03.2015 №83 в контексті неможливості покладення на ПрАТ «ДТРЗ» надмірного та нерозумного розміру витрат на правничу допомогу ТОВ «Абразив Груп». Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Абразив Груп» не охоплюється договірними зобов`язаннями ПрАТ «ДТРЗ».

В судовому засіданні 04.12.2024 представник позивача підтримав доводи заяви, представник відповідача їх заперечив, з підстав, наведених у власних запереченнях.

В судовому засіданні 04.12.2024 оголошені вступна та резолютивна частина додаткової постанови у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" адвоката Айдинян Анжели Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі №904/946/24, колегія суддів встановила наступне.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач навів орієнтовний розмір судових витрат в суді апеляційної інстанції 40 000 грн., і зазначив, що відповідні докази будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

В судовому засіданні 29.10.2024, до судових дебатів, представником позивача адвокатом Айдинян А.В., зроблено заяву, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення постанови.

Постанову у справі ухвалено 29.10.2024, а позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення подано суду 02.11.2024. Отже, позивачем дотримані строки подання відповідних доказів в поряду ч.8 ст.129 ГПК України.

До заяви позивачем надано:

- копію договору №05-04-2024 про надання правової допомоги від 05.04.2024;

- копію додаткової угоди №2 від 02.07.2024 до договору про надання правової допомоги від 05.04.2024,

- копію акта приймання-передачі наданих послуг №2 від 30.10.2024 та додатку №1 до нього «Детальний опис наданих послуг;

- довіреність від 01.07.2024 на Айдинян А.В.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9926/10 від 15.04.2021;

- докази направлення заяви відповідачу.

Так, 05 квітня 2024 року між Адвокатським бюро "Анжели Айдинян" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" (клієнт) укладено договір №05-04-2024 про надання правової допомоги (а.с. 49-50 том 2, а.с.168, на звороті).

За умовами п. 1.1 виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати, а клієнт прийняти та оплатити послуги виконавця з надання правової допомоги згідно з додатковими угодами до договір.

До правової допомоги, яка надається за даним договором, відноситься: аналіз документів, які стосуються виконання п. 1.1 договору; підготовка та подача претензій, заяв, інших документів; підготовка та подача до суду процесуальних документів (позовна заява, відзив, відповідь на відзив, заперечень, пояснення, скарга, апеляційна скарга, касаційна скарга, заяв тощо); представництво інтересів клієнта у суді усіх інстанцій з метою виконання умов даного договору та додаткових угод до нього; представництво інтересів клієнта у виконавчому провадженні (п. 1.2 договору).

Згідно п. 4.1 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання передачі наданих послуг (далі акт), який готується виконавцем у 2 (двох) примірниках та надається клієнту для погодження.

Клієнт протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання актів про надані послуги підписує їх та один із примірників повертає виконавцю (п. 4.2 договору).

У разі непідписання актів у визначений п. 4.2 договору строк та ненадання у цей строк обґрунтованої (мотивованої) письмової відмови від їх підписання, акти вважаються такими, що погодженні сторонами (п. 4.4 договору).

За пунктом 9.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

02.07.2024 між Адвокатським бюро "Анжели Айдинян" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" (клієнт) укладено додаткову угоду №2 до договору №05-04-2024 про надання правової допомоги (а.с. 167 том 2, на звороті).

Враховуючи п.1.1. Договору сторони домовилися, що Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати, а Клієнт - прийняти та оплатити юридичні послуги щодо забезпечення захисту і представництва інтересів Клієнта під час розгляду апеляційної скарги ПрАТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД (ІКЮО 00659101) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/946/24.

На виконання пункту 1 цієї Додаткової угоди Виконавець зобов`язаний підготувати та подати відзив на апеляційну скаргу, заперечення (за потреби), заяву про ухвалення додаткового рішення, інші заяви/клопотання від імені Клієнта (за потреби), та представляти інтереси Клієнта в Центральному апеляційному господарському суді.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком вартість юридичних послуг, передбачених п. 2. цієї Додаткової угоди, складатиме 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень нуль копійок). Ці послуги Виконавця, оплачуються Клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок Виконавця упродовж 10 (десяти) робочих днів після стягнення заборгованості з ПРАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» згідно з рішенням суду у справі № 904/946/24.

30.10.2024 Адвокатським бюро "Анжели Айдинян" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" (клієнт) складено та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №2 (а.с. 167 том 2).

Сторони склали цей акт про те, що на підставі договору №05-04-2024 про надання правової допомоги від 05.04.2024 та додаткової угоди №2 від 05.04.2024 до даного договору, виконавцем були надані такі послуги:

виконання умов договору №05-04-2024 про надання правової допомоги від 05.04.2024 та додаткової угоди №2 від 02.07.2024 до даного договору, а саме:

- підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ «ДТРЗ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі №904/946/24;

- подача клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від 07.10.2024, вих. 07-10/24-1;

- представництво інтересів клієнта в Центральному апеляційному господарському суді щодо розгляду апеляційної скарги у справі №904/946/24.

Загальна вартість послуг склала: 40 000,00грн (сорок тисяч гривень).

Клієнт претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачу правової допомоги і складання процесуальних документів у справі в суді апеляційної інстанції адвокатом Айдинян Анжелою Василівною згідно з довіреністю від 01.07.2024 на Айдинян А.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9926/10 від 15.04.2021.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 920/1306/21, від 16.04.2024 у справі № 911/737/22.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №917/1651/22.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (яка в подальшому підтримана у постановах Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №910/8955/22, від 16.04.2024 у справі №911/737/22).

Також Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22, від 17.04.2024 у справі №910/19865/21).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Як зазначено вище, позивач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу вартість яких складає 40 000 грн.

Колегія суддів наголошує, що системний аналіз норм статей 632, 903 ЦК України, ст.ст.27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дозволяє зробити наступні висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 27.08.2020 у справі №873/2/20, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 та від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19.

Слід зауважити, що укладений між адвокатом Айдинян А.В. і позивачем договір №05-04-2024 від 05.04.2024 містить посилання на визначення розміру гонорару у додатковій угоді, в той час, як додаткова угода №2 від 02.07.2024 до договору містить посилання, що попередній (орієнтовний) розмір витрат становить 40 000 грн. При цьому, не міститься посилання (на відміну від додаткової угоди №1 від 05.04.2024), що зазначений розмір є фіксованою ставкою гонорару.

Відтак, колегія суддів констатує, що додаткова угода №2 до договору не містить такої обов`язкової умови договору, як ціна договору (адвокатський гонорар), його розміру та/або порядку обчислення (як погодинної оплати або фіксованого розміру), що не дає можливості як суду, так і іншій стороні у справі пересвідчитись у дійсній домовленості між сторонами щодо його узгодження.

Таким чином, доводи відповідача, наведені у запереченнях щодо стягнення правничих витрат, щодо неузгодження позивачем і адвокатом розміру гонорару, є слушними.

Отже, при визначенні розміру правничої допомоги, суд має виходити з всієї сукупності наданих доказів на підтвердження їх понесення і може застосовувати дискрецію повноважень при їх розподілі.

Колегія суддів звертає увагу, що визначений позивачем розмір вартості адвокатських послуг (примірний (орієнтовний), і як зазначає позивач фіксований) не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 17.04.2024 у справі №915/436/23).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у суді апеляційної інстанції правнича допомога виразилась у складенні процесуальних документів (відзиву) і участі в судовому засіданні. Слід наголосити, що адвокатами витрачено час на підготовку процесуальних документів, зокрема відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про ухвалення додаткового рішення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що витрати на правничу допомогу при перегляді судових рішень не можуть перевищувати такі витрати, понесені стороною при розгляді справи у суді першої інстанції.

Зокрема Верховний Суд у своїх постановах виснував, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у касаційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання, яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця (постанова ВС КАС від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18, відповідна позиція підтримана і судом господарської юрисдикції у постанові ВС КГС від 07.02.2022 №918/1045/20).

Таким чином, вартість витрат у сумі 40 000, 00 грн., яка визначена на рівні вартості послуг заявлених в суді першої інстанції у розмірі 40 000 грн., виходить за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку, не є співмірним визначений сторонами розмір гонорару обсягу документів та часу витраченому адвокатом на надання правничої допомоги.

У зв`язку з чим є слушними доводи відповідача з цього питання, наведені у запереченні щодо розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що адвокат Айдинян А.В. була представником позивача та приймала участь на стадії розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а отже, є обізнаною з обставинами справи та правовою позицією у спірних правовідносинах.

Разом з тим, складення відзиву на апеляційну скаргу не потребувало для досвідченого адвоката значних витрат часу при незмінній позиції.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у справах № 756/2114/17 і № 911/3386/17, відповідно до якої підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу учаснику процесу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права.

Крім того, у справі було проведене одне судове засідання, у якому представник позивача приймала участь в режимі відеоконференції, що не потребувало додаткових витрат часу і зусиль для явки у судове засідання безпосередньо у суді.

Таким чином, враховуючи вищевказане, заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку з чим виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. із 40000,00 грн заявлених, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в стягненні решти суми витрат суд відмовляє, оскільки такі витрати, по-перше, чітко не визначені умовами договору (додаткової угоди №2), по-друге, неспівмірні з необхідним обсягом правничих послуг на етапі апеляційного перегляду.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" адвоката Айдинян Анжели Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/946/24 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив Груп" 10 000 (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

В решті вимог заяви відмовити.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст додаткової постанови складено і підписано 12.12.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков