Рішення

від 10.12.2024 по справі 904/4214/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4214/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (с. Штомпелівка Лубенського району Полтавської області)

про ухвалення додаткового рішення

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (с. Штомпелівка Лубенського району Полтавської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 у загальному розмірі 4 541 800 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 у загальному розмірі 4 541 800 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" - 4 538 799 грн. 99 коп. - основного боргу, 1 000 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 1 000 грн. 00 коп. - 3% річних та 54 489 грн. 60 коп. - витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 55201/24 від 28.11.2024), в якій він просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 200 000 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.12.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат було прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.12.2024.

У судове засідання 10.12.2024 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому всі учасники справи повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 02.12.2024 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 02.12.2024 доставлена до Електронних кабінетів позивача та відповідача - 02.12.2024 (а.с. 124-125).

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" заборгованість за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 у загальному розмірі 4 541 800 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" - 4 538 799 грн. 99 коп. - основного боргу, 1 000 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 1 000 грн. 00 коп. - 3% річних та 54 489 грн. 60 коп. - витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 200 000 грн. 00 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2024 між адвокатом Кізімою В.В. (адвокат-1), адвокатом Сімейком Артуром Миколайовичем (адвокат-2) (далі - адвокати) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги (далі - договір, а.с. 31, 120), умовами пункту 1.1. якого клієнт уповноважує адвокатів (як спільно, так і адвоката-1 та адвоката-2 самостійно та незалежно один від одного) бути його представником, здійснювати захист прав та охоронюваних законом інтересів клієнта і надавати клієнту необхідну правничу допомогу з представництва інтересів клієнта у судах, незалежно від територіальності, спеціалізації та інстанції, зокрема, в Господарському суді Дніпропетровської області, Центральному апеляційному господарському суді та Верховному Суді при розгляді (при здійсненні апеляційного провадження, касаційного провадження) господарської справи за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та відсотків річних за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020.

У пункті 10 договору сторони визначили, що договір набуває чинності зі дня його підписання клієнтом та хоча б одним адвокатом.

У пункті 2 договору сторони погодили, що згідно з договором адвокати (як спільно, так і кожний з адвокатів окремо та незалежно один від одного) мають право здійснювати від особи, яку вони представляють, усі її процесуальні права та обов`язки, крім перелічених у пункті 4 договору, зокрема, з метою надання адвокатами правничої допомоги, що передбачена договором, а також для виконання представницьких функцій клієнт довіряє та уповноважує адвокатів на вчинення наступних дій: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань; вести переговори з боржником - ТОВ "Укртрансліт" виключно з питань погашення заборгованості за договором поставки № 5/2023/6 від 24.03.2023: від імені клієнта знайомитись з матеріалами справи та робити з них виписки: отримувати документи, будь-яку інформацію, копії судових рішень та інших документів; брати участь у судових засіданнях суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій: давати усні і письмові пояснення суду; представляти свої вимоги, аргументи, доводи, пояснення, розуміння, міркування, заперечення; складати, підписувати та подавати до суду всіх інстанцій всі заяви по суті справи (статті 164 Господарського процесуального кодексу України) та всі заяви з процесуальних питань (стаття 169 Господарського процесуального кодексу України, а також будь-які інші документи (з правом підпису документів); оскаржувати (складати, підписувати та подавати) будь-які судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 3 договору всі процесуальні дії та/або будь-яка окрема процесуальна дія, на вчинення яких, відповідно до умов договору, від імені та в інтересах клієнта, уповноважені діяти адвокати, можуть бути вчинені, як спільно адвокатами, так і адвокатом-1 або адвокатом-2 самостійно та незалежно один від одного.

Пунктом 4 договору передбачено, що за даним договором адвокати не наділяються правом укладення мирової угоди, повної або часткової відмови від позову, відмови від поданої апеляційної та/або касаційної скарги.

Згідно з пунктами 5, 6 договору предметом договору є надання тільки тієї правничої допомоги, що вказана в пункті 1 договору. Клієнт не вправі вимагати від адвокатів надання правничої допомоги, що не відноситься до предмету договору.

У пункті 7 договору сторони визначили, що за надання правничої допомоги, передбаченої умовами договору, та представництво інтересів в суді, клієнт сплачує адвокатам винагороду (гонорар) в загальній сумі 200 000 грн. 00 коп. Розмір вказаної винагороди (гонорару) є фіксованим.

Відповідно до пункту 8 договору виплата всього розміру винагороди (гонорару) може бути здійснена клієнтом, як на користь будь-якого адвоката в повному обсязі, так і в рівних частках на користь кожного адвоката окремо. Строк виплати винагороди (гонорару) встановлюється окремою угодою між адвокатами та клієнтом.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 200 000 грн. 00 коп., в той час, як:

- зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з`ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних. Предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- серед доказів на підтвердження наданих послуг правничої допомоги позивачем наданий лише договір про надання правничої допомоги, ордер на надання правничої допомоги серії ВВ № 1041414 від 24.09.2024 щодо адвоката Сімейка А.М. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 437 від 21.11.2003 щодо адвоката Сімейка А.М.; під час розгляду справи представництво інтересів позивача здійснював лише адвокат-1 - Сімейко А.М.; вказаний договір про надання правничої допомоги не містять деталізації щодо того, які саме послуги були надані адвокатом та який обсяг часу ним був витрачений на надання послуг, що унеможливлює встановити дійсний обсяг виконаних робіт, витрати часу адвоката та їх співмірність заявленій до стягнення сумі;

- предметом спору була заборгованість, яка утворилась за трьома специфікаціями, трьома рахунками, трьома платіжними інструкціями та шістьма видатковими накладними, отже, обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним; справа є нескладною та не потребувала затрат великої кількості часу для досвідченого адвоката;

- справа не є обтяженою великою кількістю доказів, участю великої кількості учасників судового процесу, розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням заявленої позивачем їх суми в обмеженому розмірі - 1 000 грн. 00 коп.) не є складними та не викликали особливих труднощів та додаткових зусиль для професійного адвоката; до того ж, позовні вимоги задоволені судом частково у зв`язку з неправомірним нарахуванням пені.

Серед іншого, аналізуючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що зазначена в договорі про надання правничої допомоги, суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 20 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 180 000 грн. 00 коп. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (вулиця Набережна Перемоги, будинок 120, м. Дніпро, 49100; ідентифікаційний код 38530114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (вулиця Центральна, будинок 42, с. Штомпелівка, Лубенський район, Полтавська область, 37832; ідентифікаційний код 35754120) 20 000 грн. 00 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний - 12.12.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко