Рішення

від 12.12.2024 по справі 904/4430/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4430/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Соколенко О.П.;

від відповідача: Шатунов А.О.;

розглянувши матеріали справи №904/4430/24

за позовом Управління каналів річки Інгулець

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

1.ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Управління каналів річки Інгулець (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 08.10.2024 за вих. №б/н до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 25.702.566,41 грн заборгованості за договором виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець на розбавлення зворотних вод та промивки русла р. Інгулець у між вегетаційний період 2023-2024 від 22.12.2023 №933.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4430/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024.

Ухвалою від 14.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему "Електронний суд" від відповідача 06.11.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просить розстрочити виконання рішення суду у справі №904/4430/24 на шість місяців рівними частинами.

Через систему "Електронний суд" від позивача 12.11.2024 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить відмовити відповідачу в наданні розстрочки виконання рішення суду у справі № 904/4430/24 на шість місяців рівними частинами.

Ухвалою суду від 13.11.2024 відкладено підготовче засідання у справі до 28.11.2024.

Через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 28.11.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2024.

В судовому засіданні 12.12.2024 представники сторін надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами було укладено договір виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець на розбавлення зворотних вод та промивки русла р. Інгулець у між вегетаційний період 2023-2024 років, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 25.702.566,41 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач не заперечує того, що між сторонами було укладено договір, а також того, що у нього перед позивачем існує заборгованість. Однак, відповідач також зазначає про те, що підприємство працює зі збитками (63,4 млн грн за 2023 рік) і має труднощі у відшкодуванні ПДВ, що складає 180,7 млн грн.

Відповідач також зазначив, що він 28.10.2024 направив позивачеві пропозицію укласти мирову угоду, але відповіді не отримав.

Тому відповідач просить суд врахувати обставини, які спричинили заборгованість, і надати розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців рівними частинами.

Стислий виклад позиції позивача на відзив відповідача

Позивач зазначає, що відмовився від мирової угоди, оскільки відповідач раніше порушував аналогічні домовленості (справа №904/3364/22). Також існують ризики невиконання відповідачем фінансових зобов`язань у наступному році, що унеможливить укладення нового договору.

Задоволення позову без відстрочки платежів є критично важливим для забезпечення діяльності позивача.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; наявність/відсутність доказів часткової/повної оплати послуг; наявність/відсутність заборгованості.

Суд встановив, що 22.12.2023 між Управлінням каналів річки Інгулець (далі - позивач) та Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - відповідач) укладено договір № 933 виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець на розбавлення зворотних вод та промивки русла р. Інгулець у між вегетаційний період 2023-2024 років.

Відповідно до п.1.1. договору на виконання відповідного Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець у 2023-2024 роках» виконавець зобов`язується подати по каналу Дніпро-Інгулець технічну воду на розбавлення зворотних вод в обсязі 33.062,197 тис.м3 та промивки русла річки Інгулець в обсязі 27.090,000 тис.м3, загальний обсяг води 60.152,197 тис.м3, а замовник сплатити вартість подачі технічної води за ціною 2.2980грн/м3 з ПДВ в порядку та на умовах, визначених сторонами, а саме-поетапно згідно Графіку подачі обсягів води (Додаток 2).

Відповідно до п. 2.1 договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 до договору від 15.04.2024) загальна сума за цим договором становить 115.932.171,04 грн. в т.ч. ПДВ 19.322.028,51 грн.

Відповідно до п. 2.5 договору оплата виконаних виконавцем робіт проводиться замовником поетапно, на підставі рахунків, виставлених виконавцем за фактично подані обсяги води, після підписання актів виконаних робіт, протягом 10 календарних днів, з дати їх отримання.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (п. 6.1. договору).

Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) відповідачу було надано послуги на загальну суму 115.932.171,04 грн:

- акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.01.2024 на суму 12.969.234,10 грн;

- акт № 2 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.02.2024 на суму 18.327.056,89 грн;

- акт № 3 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.02.2024 на суму 16.231.364,59 грн;

- акт № 4 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.03.2024 на суму 15.701.949,05 грн;

- акт № 5 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.03.2024 на суму 16.327.754,20 грн;

- акт № 6 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.04.2024 на суму 12.256.688,64 грн

- акт № 7 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.04.2024 на суму 24.118.123,57 грн.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме:

- рахунок на оплату № 2/100 від 15 січня 2024 на суму 12.969.234,10 грн;

- рахунок оплату № 5/100 від 1 лютого 2024 на суму 18.327.056,89 грн;

- рахунок на оплату № 10/100 від 16 лютого 2024 на суму 16.231.364,59 грн;

- рахунок на оплату № 15/100 від 1 березня 2024 на суму 15.701.949,05 грн;

- рахунок на оплату № 19/100 від 16 березня 2024 на суму 16.327.754,20 грн;

- рахунок на оплату № 24/100 від 1 квітня 2024 на суму 12.256.688,64 грн;

- рахунок на оплату № 30/100 від 15 квітня 2024 на суму 24.118.123,57 грн.

Відповідач частково здійснив оплату за надані послуги, що підтверджується виписками з рахунку ДКСУ на загальну суму 90.229.604,63 грн.

28.02.2024 позивач надіслав відповідачу першу претензію № 5 за вих. №09/159 щодо невиконання умов договору в частині оплати за надані послуги, сума боргу на той час складала 41.527.655,58 грн.

Претензія була отримана відповідачем 05 березня 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта».

У відповідь на претензію від відповідача на адресу позивача надійшов лист № 74- СН/53-01 від 06.03.2024 про фактичне визнання боргу та зобов`язання сплатити борг в строк до 10.04.2024.

На підставі акту про завершення подачі дніпровської води каналом Дніпро-Інгулець Управління каналів річки Інгулець для компенсації скидних вод з Карачунівського водосховища в р. Інгулець від 15 квітня 2024 року та додаткової угоди № 1 від 15.04.2024 до договору № 933 виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець на розбавлення зворотних вод та промивки русла р. Інгулець у міжвегетаційний період 2023-2024 років від 22.12.2023 сторони узгодили загальний об`єм поданої технічної води по каналу Дніпро-Інгулець на розбавлення зворотних вод та промивки русла р. Інгулець у між вегетаційний період 2023-2024 роки, який складає - 50.449.160,58 м3, на загальну суму 115.932.171,04 грн, в т.ч. ПДВ 19.322.028,51 грн.

Станом на 15.04.2024 виконавцем подано технічної води - 50.449.160,58 м3 на суму 115.932.171,04 грн, фактично сплачено (станом на 08.10.2024) - 90.229.604,63 грн, залишок боргу становить - 25.702.566,41 грн.

25.04.2024 позивач надіслав відповідачу другу претензію № 10 за вих. №09/337 щодо невиконання умов договору в частині оплати за надані послуги, сума боргу на той час складала 82.404.515,46 грн.

Претензія була отримана відповідачем 07 травня 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта».

Відповіді від боржника на адресу позивача не надходило.

01.05.2024 між Управлінням каналів річки Інгулець та Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» укладено договір № 1/2024/476 реструктуризації заборгованості за договором № 933 виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець на розбавлення зворотних вод та промивки русла р. Інгулець у між вегетаційний період 2023-2024 років від 22.12.2023.

17.07.2024 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист-повідомлення за вих. № 09/570 про розірвання договору реструктуризації боргу в односторонньому порядку у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань в частині здійснення своєчасних розрахунків в повній мірі.

Доказом надсилання цього листа є фіскальний чек АТ «Укрпошта».

19.07.2024 відповідач здійснив оплату боргу (згідно договору реструктуризації боргу) в сумі 7.500.000,00 грн, 29.07.2024 відповідачем перераховано на адресу позивача 7.500.000,00 грн. та 31.08.2024 14.000.000,00 грн.

Наступна дата погашення боргу 30.09.2024 (сума 14.000.000,00 грн.), яка відповідачем не здійснена.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена та становить 25.702.566,41 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 25.702.566,41 грн заборгованості.

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором з надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення.

Отже двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець бере на себе обов`язок надати послуги в установлених обсягах, належної якості і, водночас, споживач зобов`язується прийняти та оплатити послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, відповідно до встановлених тарифів.

Так, пунктом 2.5 договору, оплата виконаних виконавцем робіт проводиться замовником поетапно, на підставі рахунків, виставлених виконавцем за фактично подані обсяги води, після підписання актів виконаних робіт, протягом 10 календарних днів, з дати їх отримання.

Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) відповідачу було надано послуги на загальну суму 115.932.171,04 грн:

- акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.01.2024 на суму 12.969.234,10 грн;

- акт № 2 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.02.2024 на суму 18.327.056,89 грн;

- акт № 3 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.02.2024 на суму 16.231.364,59 грн;

- акт № 4 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.03.2024 на суму 15.701.949,05 грн;

- акт № 5 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.03.2024 на суму 16.327.754,20 грн;

- акт № 6 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.04.2024 на суму 12.256.688,64 грн

- акт № 7 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.04.2024 на суму 24.118.123,57 грн.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме:

- рахунок на оплату № 2/100 від 15 січня 2024 на суму 12.969.234,10 грн;

- рахунок оплату № 5/100 від 1 лютого 2024 на суму 18.327.056,89 грн;

- рахунок на оплату № 10/100 від 16 лютого 2024 на суму 16.231.364,59 грн;

- рахунок на оплату № 15/100 від 1 березня 2024 на суму 15.701.949,05 грн;

- рахунок на оплату № 19/100 від 16 березня 2024 на суму 16.327.754,20 грн;

- рахунок на оплату № 24/100 від 1 квітня 2024 на суму 12.256.688,64 грн;

- рахунок на оплату № 30/100 від 15 квітня 2024 на суму 24.118.123,57 грн.

Відповідач частково здійснив оплату за надані послуги, що підтверджується виписками з рахунку ДКСУ на загальну суму 90.229.604.63 грн.

28.02.2024 позивач надіслав відповідачу першу претензію № 5 за вих. №09/159 щодо невиконання умов договору в частині оплати за надані послуги, сума боргу на той час складала 41.527.655,58 грн.

Претензія була отримана відповідачем 05 березня 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта».

У відповідь на претензію від відповідача на адресу позивача надійшов лист № 74- СН/53-01 від 06.03.2024 про фактичне визнання боргу та зобов`язання сплатити борг в строк до 10.04.2024.

На підставі акту про завершення подачі дніпровської води каналом Дніпро-Інгулець Управління каналів річки Інгулець для компенсації скидних вод з Карачунівського водосховища в р. Інгулець від 15 квітня 2024 року та додаткової угоди № 1 від 15.04.2024 до договору № 933 виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець на розбавлення зворотних вод та промивки русла р. Інгулець у міжвегетаційний період 2023-2024 років від 22.12.2023 сторони узгодили загальний об`єм поданої технічної води по каналу Дніпро-Інгулець на розбавлення зворотних вод та промивки русла р. Інгулець у між вегетаційний період 2023-2024 роки, який складає - 50.449.160,58 м3, на загальну суму 115.932.171,04 грн, в т.ч. ПДВ 19.322.028,51 грн.

Станом на 15.04.2024 виконавцем подано технічної води - 50.449.160,58 м3 на суму 115.932.171,04 грн, фактично сплачено (станом на 08.10.2024) - 90.229.604,63 грн, залишок боргу становить - 25.702.566,41 грн.

25.04.2024 позивач надіслав відповідачу другу претензію № 10 за вих. №09/337 щодо невиконання умов договору в частині оплати за надані послуги, сума боргу на той час складала 82.404.515,46 грн.

Претензія була отримана відповідачем 07 травня 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта».

Відповіді від боржника на адресу позивача не надходило.

01.05.2024 між Управлінням каналів річки Інгулець та Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» укладено договір № 1/2024/476 реструктуризації заборгованості за договором № 933 виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець на розбавлення зворотних вод та промивки русла р. Інгулець у між вегетаційний період 2023-2024 років від 22.12.2023.

17.07.2024 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист-повідомлення за вих. № 09/570 про розірвання договору реструктуризації боргу в односторонньому порядку у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань в частині здійснення своєчасних розрахунків в повній мірі.

Доказом надсилання цього листа є фіскальний чек АТ «Укрпошта».

19.07.2024 відповідач здійснив оплату боргу (згідно договору реструктуризації боргу) в сумі 7.500.000,00 грн, 29.07.2024 відповідачем перераховано на адресу позивача 7.500.000,00 грн. та 31.08.2024 14.000.000,00 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, з урахуванням договору № 1/2024/476 реструктуризації заборгованості за договором № 933 виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець на розбавлення зворотних вод та промивки русла р. Інгулець у між вегетаційний період 2023-2024 років від 22.12.2023.

Дата погашення боргу була узгоджена 30.09.2024 (у сумі 14.000.000,00 грн.), яка відповідачем не здійснена, тобто строк оплати наданих послуг на загальну суму 25.702.566,41 грн є таким, що настав.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За нормами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов`язання.

Господарський суд встановив, що строк оплати послуг є таким, що настав.

Доказів оплати наданих послуг за період з 2023-2024 років в сумі 25.702.566,41 грн відповідач не надав.

Разом з тим, відповідач у відзиві просить розстрочити виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України).

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Свою заяву відповідач обґрунтовує тим, що не заперечує факт укладення договору з позивачем та існування у нього заборгованості, але наголошує на суттєвих обставинах, які ускладнили виконання зобов`язань, а саме такі як погіршення умов господарювання через військову агресію російської федерації, що призвело до втрати основних ринків збуту, зокрема через знищення ПРАТ «ММК ім. Ілліча», зменшення чисельності працівників через мобілізацію до лав ЗСУ, значні соціальні зобов`язання перед мобілізованими працівниками та їхніми сім`ями, включаючи виплати середнього заробітку, матеріальної допомоги, а також благодійної допомоги родинам загиблих.

Через ці обставини підприємство працює зі збитками (63,4 млн грн за 2023 рік) і стикається з труднощами у відшкодуванні ПДВ, що складає 180,7 млн грн. Податкові органи відмовляють у відшкодуванні через санкції проти компанії-партнера, хоча санкції на самого відповідача не поширюються.

Разом з тим відповідач зазначає, що 28.10.2024 направляв позивачу пропозицію укласти мирову угоду, але відповіді не отримав.

А тому, відповідач просить суд врахувати обставини, які спричинили заборгованість, і надати розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців рівними частинами.

Дослідивши зазначені відповідачем докази та обставини, суд не знаходить достатньо правових підстав для її задоволення.

У Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України "Про виконавче провадження"), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки/розстрочки.

У той же час, слід зважити на таке:

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду.

Відстрочка/розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

До того ж, необхідність відстрочення чи розстрочення рішення суду повинна обґрунтовуватись належними та допустимими доказами, що подаються заявником.

Відповідачем не обґрунтовано підстав та обставин, які зміняться чи настануть через шість місяців та які відповідно дадуть можливість виконати рішення суду.

Окремо суд, бере до уваги те, що між сторони 01.05.2024 було укладено договір №1/2024/476 реструктуризації заборгованості за договором № 933 виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець на розбавлення зворотних вод та промивки русла р. Інгулець у між вегетаційний період 2023-2024 років від 22.12.2023, однак через невиконання умов договору про реструктуризацію заборгованості 17.07.2024 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист-повідомлення за вих. № 09/570 про розірвання договору реструктуризації боргу в односторонньому порядку у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань в частині здійснення своєчасних розрахунків в повній мірі.

Також суд бере до уваги заперечення позивача та його посилання на те, що позивач, як і відповідач, постраждав від війни: підприємство було окуповане з березня по листопад 2022 року, багато об`єктів досі нерозміновані, а діяльність суттєво обмежена. Доходи вистачають лише на ремонти та покриття витрат на електроенергію. Позивач забезпечує водопостачання для м. Миколаїв і м. Кривий Ріг, а несплата боргу загрожує припиненням цієї важливої функції. Позивач також стикається зі скороченням персоналу через мобілізацію, еміграцію та звільнення, що ускладнює повноцінну роботу.

Також позивач відмовився від укладення мирової угоди, оскільки відповідач раніше порушував аналогічні домовленості (справа №904/3364/22). Також існують ризики невиконання відповідачем фінансових зобов`язань у наступному році, що унеможливить укладення нового договору.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про надання розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3.028,00грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3.028,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Ціна позову становить 25.702.566,41 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 308.430,80 грн (25.702.566,41*1,5%*0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 385.538,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1273 від 07.10.2024 (а.с. 7). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 77.107,70 грн (385.538,50грн 308.430,80 грн) як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ СИМБІРЦЕВА, будинок 1-А; ідентифікаційний код 00191307) на користь Управління каналів річки Інгулець (57301, Миколаївська область, Баштанський район, місто Снігурівка, вул. Центральна, будинок 196; ідентифікаційний код 42749093) 25.702.566,41 грн (двадцять п`ять мільйонів сімсот дві тисячі п`ятсот шістдесят шість грн 41 к.) основної заборгованості, 308.430,80 грн (триста вісім тисяч чотириста тридцять грн 80 к.) судового збору.

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 12.12.2024.

Суддя С.А. Дупляк