Рішення

від 05.12.2024 по справі 906/718/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/718/24

Господарський суд Житомирської області у складі

судді Лозинської І. В.,

секретар судового засідання: Шовтюк І. В.

за участю представників учасників справи:

- від прокуратури: Ревелюк Т. О., службове посвідчення №071187 від 01.03.2023

- від позивача: не прибув

- від відповідачів: Новокщонова О. М., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СА №1091842 від 16.07.2024 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) Фермерського господарства "Лебединський О.В."

про витребування земельної ділянки

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до відповідачів про витребування з незаконного володіння земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства пл. 9,0010 га з кадастр. номером 1825284400:06:000:0077, яка знаходиться на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів.

Позов обгрунтовано тим, що Вчорайшенська сільська рада рішенням від 24.10.2019 №372 надала вказану земельну ділянку відповідачам 1) і 2) у спільну сумісну власність для ведення фермерського господарства, що є порушенням відповідних норм Земельного кодексу України.

Ухвалою від 08.07.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання (а.с. 148, т.1).

18.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду (а. с. 163 - 189 у т.1), яку ухвалою від 18.07.2024 суд призначив до розгляду (а. с.192 у т.1).

23.07.2024 до суду від відповідача 3) надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог (а. с. 193 - 227 у т. 1).

06.08.2024 до суду від Бердичівської окружної прокуратури надійшло заперечення на клопотання Вчорайшенської сільської ради про залишення позовної заяви без розгляду від 31.07.2024 за №50-90-3978вих-24 (а. с. 4 - 12 у т. 2) та відповідь на відзив ФГ "Лебединський О.В." від 01.09.2024 №50-90-4015вих-24 (а. с. 14 - 38 у т. 2).

23.08.2024 до суду від відповідача 3) надійшло заперечення на відповідь на відзив від 22.08.2024 (а. с. 40, 59 у т. 2).

Ухвалою від 03.09.2024 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 04.10.2024, призначив підготовче засідання для розгляду справи та клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду на 01.10.2024 о 10:30 (а. с. 63 у т. 2).

Відповідними ухвалами від 01.10.2024 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Вчорайшенської сільської ради від 18.07.2024 про залишення позовної заяви без розгляду (а. с. 70, 71 у т. 2); закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а. с. 72 у т. 2).

12.11.2024 до суду від ФГ "Лебединський О.В." надійшло клопотання про застосування строків позовної давності (а. с. 78 - 84 у т. 2), яке ухвалою від 13.11.2024 господарський суд призначив до розгляду в засіданні суду (а. с. 86 у т. 2).

19.11.2024 на електронну пошту суду від відповідача 1) надійшла зава про застосування строків позовної давності (вх. г/с №01-44/3254/24) (а. с. 88-93 у т. 2).

19.11.2024 до суду від відповідача 3) надійшла заява з текстом виступу у судових дебатах (а. с. 94 -100 у т. 2).

Ухвалою від 21.11.2024 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 05.12.2024 о 09:30 у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою (а. с. 104 у т. 2).

25.11.2024 до суду від відповідачів 1), 2) надійшли відповідні заяви про застосування строку позовної давності з підстав, у них викладених (а. с. 105 - 113; 115 - 122 у т. 2).

Присутня в засіданні прокурор в судових дебатах позовні вимоги підтримала.

Представник відповідачів в засіданні суду в режимі відеоконференції проти позову заперечила з підстав, викладених у відповідних процесуальних документах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідачів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Вчорайшенської сільської ради (позивач) від 24.10.2019 №372 на підставі клопотань відповідачів 1, 2) від 21.10.2019 (а. с. 36-46, 50 у т. 1) передано ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які є подружжям (а. с. 223 у т. 1), безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку пл. 9,0010га кадастр. № 1825284400:06:000:0077 для ведення фермерського господарства, на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів (а. с. 35 у т. 1).

Вказана земельна ділянка передана сільській раді з державної у комунальну власність на підстав наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1766/14-19-СГ та акту приймання-передачі від 18.06.2019 (а. с. 218-222 у т. 1).

Як вбачається з інформаційної довідки №381202373 від 03.06.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку площею 9,0010 га з кадастровим номером 1825284400:06:000:0077 за відповідачами 1) та 2) зареєстровано 14.11.2019, вид - спільна сумісна власність (а. с. 48 у т. 1).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.12.2019 зареєстровано Фермерське господарство "Лебединський О. В." (відповідач 3), одним із засновників якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3.1.1 статуту Фермерського господарства "Лебединський О. В." (в новій редакції), затвердженого протоколом зборів засновників господарства від 15.06.2020 №2, однією із його членів є ОСОБА_2 (а. с. 63-74 у т. 1).

У п. 8.1 цього статуту передбачено, що Фермерське господарство створене та здійснює свою господарську діяльність, серед іншого, на земельні ділянці площею 9,0010 га з кадастровим номером 1825284400:06:000:0077.

Обгрунтовуючи підстави подання позову, прокурор вказує, що рішення Вчорайшенської сільської ради від 24.10.2019 №372 є незаконним, прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема:

- спірна земельна ділянка була передана у власність відповідачам 1) та 2) без врахування розміру земельної частки (паю), який визначається як середній по декількох сільськогосподарських підприємств, які знаходяться на території сільської ради, відповідно до вимог ст. 121 Земельного кодексу України;

- Земельним кодексом України не передбачено можливості одержання громадянами у спільну сумісну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства шляхом їх безоплатної приватизації;

- сформована на час прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка підлягала поділу в межах визначених норм приватизації для кожного з подружжя окремо, після звернення з відповідним клопотанням;

- спірна земельна ділянка була передана у власність відповідачам 1) та 2) без розроблення проекту землеустрою та його затвердження, що є порушенням ст. 50 Закону України "Про землеустрій";

- станом на дату прийняття вказаного рішення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не були засновниками або членами фермерського господарства, що суперечить ст. 31 ЗК України.

У клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду від 18.07.2024, серед іншого, сільська рада виклала заперечення щодо наявності законних підстав для витребування у відповідачів спірної земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на вказану земельну ділянку в законному порядку (а. с. 163-189 у т. 1).

У відзиві на позовну заяву від 23.07.2024 ФГ "Лебединський О. В." заперечив щодо позовних вимог з таких підстав (а. с. 193 - 227 у т. 1):

- доданий прокуратурою до позовної заяви лист від 10.12.2019 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області містить інформацію про розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі щодо 10 реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, однак площа земельної ділянки вимірюється у гектарах, а, отже, поняття "умовний кадастровий гектар" та "гектар" відрізняються; крім того, господарство доводить що при переведенні умовних кадастрових гектарів в реальну площу земельної ділянки сільськогосподарських підприємств, що перебувають на території сільської ради, фактичний розмір земельної частки (паю) реформованих КСП виявився більшим від розміру в умовних кадастрових гектарах;

- жодна зі ст. 31, 89, 118, 121 ЗК України, на які посилається прокуратура у позові, не містить норм, які заперечують можливість набуття земельних ділянок для ведення фермерського господарства у спільну сумісну власність шляхом їх безоплатної приватизації;

- положеннями Закону України "Про фермерське господарство" та Земельного кодексу України не передбачено, що для безоплатного отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства необхідно спочатку стати його членом;

- за приписами ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної та комунальної власності та у разі зміни цільового призначення земельної ділянки, натомість спірна земельна ділянка сформована у 2019 році при передачі її у комунальну власність, зміна її цільового призначення не здійснювалась, тому підстави для розроблення проекту землеустрою станом на момент передачі спірної земельної ділянки у приватну власність відсутні.

У відповіді на відзив від 01.09.2024 №50-90-4015вих-24 прокурор виклав аргументовані заперечення на доводи відповідача 3) (а. с. 14 - 38 у т. 2).

У запереченнях на відповідь на відзив від 22.08.2024 ФГ "Лебединський О. В." повторно викладені доводи із відзиву на позовну заяву та, крім того, зазначено, що у спірних правовідносинах сільська рада при реалізації свого права власника земельної ділянки здійснювати розпорядження земельною ділянкою, діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як суб`єкт цивільних правовідносин, тому відсутні підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Вчорайшенської сільської ради (а. с. 40 - 59 у т. 2).

2. Висновок господарського суду щодо представництва прокуратури у справі.

Прокурор подав позов в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради.

Згідно із ч. 4, абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

За ч. 1-3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У п. 37 - 40, 43 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Велика Палата ВС звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі позивача, прокурор посилається на той факт, що земельна ділянка до реєстрації права власності на неї за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходилась у власності територіальної громади і будь-які дії з розпорядження нею мали вчинятися розпорядником - сільською радою виключно на підставі та в порядку, визначеному законодавством і лише в інтересах територіальної громади. Суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження громади земельної ділянки, забезпеченні рівності можливостей всіх громадян використати право на землю, переважає приватний інтерес відповідачів 1) та 2) у отриманні спірної земельної ділянки.

Бердичівська окружна прокуратура у листі від 16.05.2024, вих. №50-90-2558вих-24 повідомила сільську раду про виявлені порушення та надала можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів територіальної громади самостійно, натомість орган місцевого самоврядування у листі від 29.05.2024, вих. №553 не визнає наявність будь-яких порушень при прийнятті рішення та не вбачає підстав для витребування спірної земельної ділянки у відповідачів (а. с. 75-82, 83-97 у т. 1).

Також у матеріалах справи є лист-повідомлення (у порядку абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру) Бердичівської окружної прокуратури від 24.06.2024 №50-90-3273вих24, адресований позивачу, про пред`явлення даного позову до суду (а.с. 98-103 у т.1).

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Таким чином суд вважає, що прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", при направленні вказаного позову до суду.

3. Норми права, які застосував Господарський суд Житомирської області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише па підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

За ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

В абз. 15 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Однак суд бери до уваги такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (п. 84-87) звернуто увагу на те, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Поряд з цим позивач у межах розгляду справи про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішень органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №329/1114/19-ц, від 01.08.2021 у справі №329/253/20, від 21.04.2022 у справі №759/10589/13-ц).

4. Щодо позовних вимог прокурора про витребування з незаконного володіння відповідачів спірної земельної ділянки.

З огляду на спосіб захисту, прокурор заявив віндикаційний позов, який обгрунтований тим, що рішення органу місцевого самоврядування, яким передано відповідачам 1) та 2) спірну земельну ділянку у спільну сумісну власність шляхом безоплатної передачі із земель комунальної власності, прийнято з порушенням норм законодавства.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено в ст. 118 ЗК України. Зокрема, за ч. 6 цієї статті (в редакції, чинній на дату винесення позивачем рішення) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, фермерського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 7, 9 ст. 118 ЗК України (у відповідній редакції) у свою чергу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку цієї експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підпунктом "а" ч. 1 ст. 121 ЗК України (у відповідній редакції) визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Прокурор з посиланням на лист ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 10.12.2019 (а. с. 47 у т. 1) зазначає, що позивач при прийняті рішення від 24.10.2019 №372 не врахував середній розмір земельної частки (паю), який мав визначатися по 10 реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, що знаходяться на території сільради.

Судом встановлено, що у зазначеному листі державним органом надано інформацію щодо розміру земельної частки (паю) 10 реформованих КСП в умовних кадастрових гектарах, які за своєю суттю є розрахунковою одиницею для встановлення економічної оцінки земель (ч. 3 ст. 200 ЗК України (у відповідній редакції).

Однак, у матеріалах справи відсутні відомості, на підставі яких можна зробити переведення умовних кадастрових гектарів в реальну площу земельної ділянки, для надання оцінки дотримання Вчорайшенською сільською радою вимог пп. "а" ч. 1 ст. 121 ЗК України при прийнятті спірного рішення.

Суд також відхиляє аргументи відповідача 3), викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що фактичний розмір земельної частки (паю) реформованих колективних сільськогосподарських підприємств виявився більшим від розміру в умовних кадастрових гектарах, оскільки вони ґрунтуються на Методичних рекомендаціях щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 №47/172/48, які втратили чинність.

Критично суд оцінює і доводи прокурора про необхідність попереднього заснування фермерського господарства чи набуття у ньому членства особами для реалізації права на одержання безоплатно у власність земельну ділянку із земель комунальної власності для ведення фермерського господарства з таких підстав.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у відповідній редакції) надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За ст. 31 ЗК України (у відповідній редакції) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Натомість, ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" (у відповідній редакції) передбачено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Також суд, здійснивши аналіз положень ч. 6 ст. 118 та пп. "а" ч. 1 ст. 121 ЗК України, дійшов висновку, що кожен громадянин (безвідносно до того, чи є він членом фермерського господарства) має право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18.

Однією з підстав позову також є одержання відповідачами 1) та 2) спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства шляхом її безоплатної приватизації у спільну сумісну власність, що не передбачено нормами Земельного кодексу України.

Прокурор доводить, що сформована на час прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка підлягала поділу на кожного з відповідачів окремо за поданими клопотаннями.

Аргументи відповідача 3), викладені у відзиві на позовну заяву, зводяться до того, що нормами ст. 116, 118, 121 ЗК України не передбачено умови про реалізацію права на набуття земельної ділянки у приватну власність безоплатно для ведення фермерського господарства кожним громадянином окремо.

Суд погоджується із цими доводами фермерського господарства, однак, звертає увагу на п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України (в редакції, чинній на дату винесення сільською радою рішення), яким визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, одержана нею, ним за час шлюбу із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У сукупності із положеннями ст. 116, 118, 121 ЗК України вказана норма однозначно встановлює особистий характер права на приватизацію земельної ділянки.

Тому заперечення фермерського господарства щодо неврегульованості законодавством правового режиму земельної ділянки, набутої подружжям у спільну сумісну власність, відхиляються судом як безпідставні.

4. 1. Щодо доводів прокурора про прийняття сільською радою оскаржуваного рішення без розроблення проекту землеустрою та його затвердження.

Прокурор звертає увагу суду, що положення ст. 118 ЗК України не містять виключень щодо необхідності розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо сформованих чи несформованих земельних ділянок при реалізації прав громадян на безоплатну приватизацію земельних ділянок. Також у позовній заяві прокурор посилається на ст. 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються, серед іншого, у разі передачі земельних ділянок.

Однак, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" у редакції, чинній на дату винесення сільською радою оскаржуваного рішення мала такий зміст: "Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок".

Оскільки, спірна земельна ділянка була сформована у 2019 році при передачі її у комунальну власність, зміна її цільового призначення не здійснювалась, тому, на думку суду, підстави для розроблення проекту землеустрою станом на момент передачі спірної земельної ділянки у приватну власність були відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, встановивши наявність порушень законодавства, допущених під час винесення рішення Вчорайшенською сільською радою від 24.10.2019 №372 про передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 9,0010 га з кадастровим номером 1825284400:06:000:0077 для ведення фермерського господарства, врахувавши правові висновки Верховного Суду щодо обраного прокурором способу захисту, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги.

5. Щодо клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

За ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц та від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Клопотання та заяви відповідачів про застосування строку позовної давності від 12.11.2024, 19.11.2024, 25.11.2024 обгрунтовані тим, що початком перебігу строку позовної давності у даному спорі є 29.10.2019 (дата оприлюднення рішення сільської ради від 24.10.2019 №372). Також відповідачі доводять, що норми Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України, які продовжували строк дії позовної давності на період дії карантинних обмежень та продовжують на період воєнного стану, не створені для забезпечення особам, які протягом дії карантинних обмежень та воєнного стану скористались правом на звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, але з причин власної бездіяльності не одержали потрібного результату, права звертатись до суду кількість разів без обмеження строку для такого звернення (а. с. 78-84, 88, 89, 105-114, 115-122 у т. 2).

У постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Суд не бере до уваги доводи відповідачів про початок перебігу строку позовної давності у даному спорі 29.10.2019, оскільки у матеріалах справи є копія листа - відповіді сільської ради від 09.12.2019, вих. №1629 на лист заступника керівника Бердичівської окружної прокуратури від 06.12.2019 про надання інформації щодо передачі в спільну сумісну власність спірної земельної ділянки (а. с. 32 у т. 1).

Інших доказів, які б свідчили про обізнаність або можливість бути обізнаним прокурора про прийняття сільською радою рішення від 24.10.2019 №372 з дати його оприлюднення матеріали справи не містять.

У межах строку, визначеного ст. 257 ЦК України, заступник керівника Бердичівської окружної прокуратури звернувся до Ружинського районного суду Житомирської області з позовом, поданим в інтересах держави, до Вчорайшенської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фермерське господарство "Лебединський О. В.", Державний реєстратор Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімова К. С. про визнання незаконними та скасування рішень сесії, скасування запису про проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності.

Ухвалою від 26.06.2020 районним судом за вказаним позовом відкрито провадження у справі №291/698/20.

Рішенням від 23.10.2023 районний суд задовольнив позовні вимоги частково, визнав незаконним та скасував рішення Вчорайшенської сільської ради №372 від 24.10.2019, скасував за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державну реєстрацію права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 9,0010 га з кадастровим номером 1825284400:06:000:0077; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу ФГ "Лебединський О. В.", Вчорайшенської сільської ради задоволено частково, скасовано рішення районного суду від 23.10.2023, закрито провадження №291/698/20, повідомлено заступника керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Позовна заява у справі, що розглядається, була направлена до Господарського суду Житомирської області 25.06.2024.

Крім того, прокуратурою змінено спосіб захисту інтересів держави в даному спорі порівняно з справою, що розглядалась районним судом.

Статтею 264 ЦК України, серед іншого, визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Однак, у постанові від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 Верховний Суд дійшов висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі), не перериває перебігу позовної давності.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" визначено, що з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

У подальшому відповідними постановами Кабінету Міністрів України карантин продовжувався на усій території України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.

Таким чином, карантин в Україні було встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023, а тому перебіг позовної давності з 12.03.2020 продовжився на строк дії карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідними указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану, який триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Ураховуючи те, що Житомирським апеляційним судом у постанові від 13.05.2024 повідомлено заступника керівника окружної прокуратури, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів, що одночасно передбачає право на звернення прокурора для захисту інтересів держави повторно, однак до суду іншої юрисдикції, та не встановлення будь-яких обмежень у Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строку позовної давності, суд дійшов висновку, що звернення прокурора до суду у даному випадку також відбулося в межах позовної давності, а тому підстави для застосування позовної давності відсутні.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, зважаючи на ч. 9 ст. 129 ГПК України, якою визначено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору, судовий збір покладається на Вчорайшенську сільську раду, яка допустила порушення норм законодавства під час прийняття рішення від 24.10.2019 №372.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати на користь Вчорайшенської сільської ради (13610, Житомирська область, Бердичівський район, с. Вчорайше, вул. Бердичівська; код ЄДРПОУ 04344788) з незаконного володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; д. н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; д. н. 15.07.1987), Фермерського господарства "Лебединський О.В." (13622, Житомирська область, Бердичівський район, с. Першотравневе, вул. Центральна, буд. 1, кв. 1; код ЄДРПОУ 43417507) земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 9,0010 га з кадастровим номером 1825284400:06:000:0077, яка знаходиться на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів.

3. Стягнути з Вчорайшенської сільської ради (13610, Житомирська область, Бердичівський район, с. Вчорайше, вул. Бердичівська; код ЄДРПОУ 04344788) на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950; р/р UA598201720343110001000011049, Державна казначейська служба України) 3613,96 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.12.24

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - Бердичівській окружній прокуратурі на ел. пошту: prokberd@zhit.gp.gov.ua

3 - Вчорайшенській сільській раді (Електронний суд)

4 - ОСОБА_1 (3175107794) ( АДРЕСА_3 )

5 - ОСОБА_2 (3197220028) ( АДРЕСА_4 )

5 - ФГ "Лебединський О. В." (Електронний суд)