Рішення

від 12.12.2024 по справі 910/10899/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2024Справа № 910/10899/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватної фірми «ВІТА»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 1039439,51 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «ВІТА» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків якого є - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») про стягнення 1039439,51 грн

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки №53-124-01-24-22530 від 27.03.2024 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1039200 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 0,3% річних у розмірі 239,51 грн.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не є належним відповідачем. Відповідач вказав, що ціна Договору становить 822000 грн та позивачем було поставлено товар на вказану суму, в той же час, у позові заявлено суму основної заборгованість у розмірі 1039200 грн, яка не відповідає дійсності. Також відповідач вказав, що позивачем невірно здійснено розрахунок 0,3% річних. Крім того, відповідач послався на важке фінансове становище, внаслідок військової агресії РФ проти України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.03.2024 між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» (далі - Покупець) та Приватною фірмою «ВІТА» (далі - Постачальник) укладеного Договір поставки №53-124-01-24-22530 (далі - Договір) відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим Договором строки Товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний Товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до Договору) та є невід`ємною частиною Договору. (п.1.1. Договору)

Відповідно до п.3.5. Договору датою поставки Товару є дата підписання видаткової накладної Вантажоодержувачем.

Ціна Товару по договору становить 685000 грн, ПДВ 137000 грн. Всього 822000 грн. (п.4.1. Договору)

Згідно з п.4.2. Договору ціна за одиницю Товару, кількість та загальність ціна Товару по Договору визначається специфікацією №1.

Відповідно до п.5.1. Договору оплату за поставлену партію Товару Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».

Постачальник зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та протягом строку, які визначені податковим кодексом України. (п.5.2. Договору)

Згідно п.5.3. Договору датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати не нараховується.

Специфікацією №1 до Договору сторони визначили, зокрема, найменування товару, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, а також зазначили, що загальна ціна по Договору становить 822000 грн з ПДВ.

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 822000 грн, що підтверджується підписаними представниками позивача та відповідача видатковими накладними №553 від 09.05.2024 на суму 519600 грн (товарно-транспортна накладна №553 від 09.05.2024); ярлик на придатну продукцію №Я-3-040-24 від 14.05.2024, відповідно граничний строк оплати - 15.07.2024; №941 від 17.06.2024 на суму 151200 грн (товарно-транспортна накладна №941 від 17.06.2024) - ярлик на придатну продукцію №Я-3-062-24 від 25.06.2024, відповідно граничний строк оплати - 26.08.2024; №971 від 18.06.2024 на суму 151200 грн (товарно-транспортна накладна №971 від 18.06.2024) - ярлик на придатну продукцію №Я-3-065-24 від 25.06.2024, відповідно граничний строк оплати - 26.08.2024.

Також в матеріалах справи наявні копії зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №32 від 09.05.2024, №84 від 17.06.2024, №90 від 18.06.2024.

В той же час, відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого Товару, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 822000 грн.

В свою чергу, позивачем не доведено наявності заборгованості у відповідача у розмірі 1039200 грн, враховуючи наявні в матеріалах докази поставки та ціну Договору.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки сума заборгованості відповідача у розмірі 822000 грн підтверджена наявними доказами у матеріалах справи, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 822000 грн, в іншій частині заявленої суми основної заборгованості у суду відсутні підстави для задоволення.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 0,3% річних у розмірі 239,51 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 0,3% річних, суд встановив його правильність та відповідність нормам чинного законодавства.

Посилання відповідача на важке фінансове становище, внаслідок військової агресії РФ проти України, судом відхиляється, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження існування у відповідача скрутного фінансового стану.

Також, суд звертає увагу на те, що укладення Договору поставки №53-124-01-24-22530 від 27.03.2024 між сторонами та виникнення зобов`язань за вказаним Договором відбулось вже під час дії воєнного стану в Україні та збройної агресії РФ проти України.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач є так само господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Таким чином, укладаючи Договір поставки №53-124-01-24-22530 від 27.03.2024 та беручи на себе певні зобов`язання, відповідач мав розуміти та враховувати усі ризики пов`язані з господарською діяльність.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8500 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано копію Договору №8/154 про надання правової (правничої) допомоги від 15.06.2020, копію угоди №16 про гонорар адвоката від 02.09.2024 до Договору, копію Акту виконаних робіт (надання послуг) №1 на суму 8500 грн з розпискою про факт оплати вказаної суми, копію Акту виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 03.10.2024, копію видаткового касового ордеру від 03.10.2024 грн та ордер серії АІ №1437089 від 04.07.2023.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об`єм та вид роботи проведеної адвокатом, наявність заперечень відповідача щодо розміру вказаних витрат, а також часткове задоволення позову, з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 5000 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Приватної фірми «ВІТА» (08730, Київська обл., Обухівський р-н, село Степок, вул. Корольова, будинок 7; ідентифікаційний код 20575062) заборгованість у розмірі 822000 (вісімсот двадцять дві тисячі) грн, 0,3% річних у розмірі 239 (двісті тридцять дев`ять) грн 51 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 9866 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 87 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 12.12.2024.

Суддя Я.В. Маринченко