Рішення

від 11.12.2024 по справі 910/8224/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2024Справа № 910/8224/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Будінвест Плюс"

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,

За участі представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Будінвест Плюс" (далі - відповідач, Товариство) та Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Адміністрація) про:

- визнання припиненими трудових відносин між позивачем та Товариством, у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора Товариства за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України з 10.08.2023 року;

- зобов`язання Адміністрації здійснити державну реєстрацію змін до відомостей шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" відомостей про позивача, як керівника Товариства.

Ухвалою від 05.07.2024 року господарський суд міста Києва залишив вказану позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.

10.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 10.07.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 15.07.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8224/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 07.08.2024 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 07.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 07.08.2024 року про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Враховуючи наведене клопотання позивача, у підготовчому засіданні 07.08.2024 року суд постановив ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/8224/24 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 18.09.2024 року.

У підготовчому засіданні 18.09.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.10.2024 року.

18.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 17.09.2024 року, в якому останній просив суд витребувати в Адміністрації завірену копію статуту Товариства.

Також, 18.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 17.09.2024 року, в якому останній просив суд замінити неналежного відповідача № 2 у справі - Адміністрацію на належного відповідача - Товариство.

Крім того, 18.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 17.09.2024 року про зміну предмета позову, в якій останній просив суд:

- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством, у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора Товариства за власним бажання на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України з 10.08.2023 року;

- виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) як керівника Товариства.

15.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 14.10.2024 року про долучення до матеріалів справи копії статуту Товариства.

У підготовчому засіданні 16.10.2024 року представник позивача просив суд не розглядати по суті раніше подані ОСОБА_1 заяви про заміну неналежного відповідача у справі та про витребування в Адміністрації копії статуту Товариства.

Враховуючи наведені обставини, у підготовчому засіданні 16.10.2024 року суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду по суті поданого позивачем клопотання про заміну неналежного відповідача, а також залишив без задоволення клопотання позивача про витребування статуту Товариства (зважаючи, зокрема, на фактичне подання самим позивачем означеного доказу).

У той же час, в цьому підготовчому засіданні суд прийняв до розгляду подану ОСОБА_1 заяву про зміну предмета позову, у зв`язку з чим справа розглядається в редакції означеної заяви. Крім того, суд встановив відповідачам процесуальний строк до 01.11.2024 року на подання відзивів на позов, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову, а також відклав підготовче засідання на 06.11.2024 року.

01.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 31.10.2024 року про долучення доказів до матеріалів справи. Означені документи долучені судом до матеріалів справи.

Крім того, 01.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 31.10.2024 року, в якій останній відмовився від пред`явлених до Адміністрації вимог у даній справі.

Ухвалою від 06.11.2024 року господарський суд міста Києва прийняв відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимог, пред`явлених до Адміністрації, та закрив провадження у справі № 910/8224/24 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Адміністрації на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, цією ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/8224/24 до судового розгляду по суті на 27.11.2024 року.

У судовому засіданні 27.11.2024 року оголошувалася перерва до 11.12.2024 року.

Сторони про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначені на 27.11.2024 року та 11.12.2024 року судові засідання не забезпечили.

Судом враховано, що за умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, копії ухвал суду від 06.11.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/8224/24 до судового розгляду по суті на 27.11.2024 року, а також від 27.11.2024 року про оголошення в судовому засіданні перерви до 11.12.2024 року в порядку, визначеному законом, були надіслані судом в електронній формі шляхом надсилання їх до електронного кабінету позивача, та доставлені останньому 07.11.2024 року о 19:31 год. та 28.11.2024 року о 17:21 год. відповідно. Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи повідомленнями про доставку означених електронних листів.

Дата отримання судом інформації про доставку означених документів в кабінет ЕС позивача - 08.11.2024 року о 10:27 год. та 29.11.2024 року о 09:07 год. відповідно.

За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення.

Крім того, зважаючи на відсутність у Товариства електронного кабінету та на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвал суду від 06.11.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/8224/24 до судового розгляду по суті на 27.11.2024 року, а також від 27.11.2024 року про оголошення в судовому засіданні перерви до 11.12.2024 року були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03164, місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, будинок 30-А, проте підприємством поштового зв`язку вручені відповідачу не були.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і, зокрема, повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав сторонам можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 31.07.2016 року № 07/16, затверджено статут Товариства (далі - Статут).

02.08.2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "МК Будінвест Плюс"; код ЄДРПОУ 40708280; номер запису про державну реєстрацію: 10721020000034742.

Як вбачається з долученого позивачем до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником відповідача є ОСОБА_1 .

При цьому, матеріали справи не містять доказів укладення трудового договору (контракту) Товариства з позивачем.

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасниками Товариства є:

- ОСОБА_2 , громадянство: Молдова, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , розмір частки засновника (учасника): 500,00;

- ОСОБА_3 , громадянство: російська федерація, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір частки засновника (учасника): 500,00.

Аналогічна інформація зазначена у пункті 2.1 Статуту Товариства.

За змістом пункту 10.1 Статуту Товариства вищим органом управління, через який в управлінні Товариством беруть участь всі учасники, є Загальні збору учасників. Виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є директор.

В силу пункту 10.6.3 Статуту до кола питань, які є виключною компетенцією Загальних зборів учасників, належить призначення та відкликання членів виконавчого органу.

Відповідно до пункту 10.12 Статуту про проведення Загальних зборів учасників Товариства учасники повідомляються письмово або під розписку із зазначенням часу і місця проведення Загальних зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше, як за 30 днів до дня скликання Загальних зборів учасників.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з небажанням у подальшому перебувати на посаді директора Товариства, позивач вирішив звільнитись з вказаної посади.

Так, ОСОБА_1 звернувся до учасників Товариства із заявами від 28.07.2023 року, в яких повідомив учасників про необхідність у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням Товариства, а саме: АДРЕСА_3 , або за адресою: 03062, місто Київ, вулиця Туполєва, будинок 8, офіс № 12 для складання та підписання протоколу Загальних зборів учасників щодо звільнення позивача з посади директора за власним бажанням на підставі положень статті 38 Кодексу законів про працю України.

З метою повідомлення учасників Товариства про наведені обставини, позивач направив такі заяви на зазначені у державному реєстрі та Статуті Товариства поштові адреси ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цінними листами. На підтвердження направлення повідомлення про звільнення директора Товариства та про скликання Загальних зборів позивач долучив до матеріалів справи відповідні описи вкладення у цінні листи.

При цьому, як вбачається з опису вкладення у цінний лист, направлений на адресу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) з 24.02.2022 року з російською федерацією обмін поштовими відправленнями не здійснюється, про що свідчить відмітка оператора поштового зв`язку.

За таких обставин, позивач не мав фактичної можливості повідомити учасника ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку про свій намір звільнитися, шляхом направлення за місцем його проживання відповідної заяви листом з описом вкладення.

Також, 01.12.2023 року позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу учасника Товариства вимогу від 30.11.2023 року, в якій повідомив про своє рішення скликати Загальні збори учасників щодо звільнення ОСОБА_1 . З урахуванням наведених підстав, позивач просив учасника ОСОБА_5 у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням Товариства, а саме: АДРЕСА_3 , або за адресою: 03062, місто Київ, вулиця Туполєва, будинок 8, офіс № 12. Крім того, вказаним листом позивач надіслав на адресу ОСОБА_4 оригінал повідомлення про передачу документів.

11.12.2023 року позивач склав протокол Товариства № 01/12, в якому вирішив звернутися в суд з позовними вимогами про розірвання безстрокового трудового договору.

23.06.2024 року позивач направив на адресу учасника ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку вимогу від 21.06.2024 року, в якій повідомив про своє рішення скликати Загальні збори засновників відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора. З урахуванням наведених підстав, позивач повторно просив учасника ОСОБА_5 у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням Товариства, а саме: Україна, 03164, місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, будинок 30-А, або за адресою: 03062, місто Київ, вулиця Туполєва, будинок 8, офіс № 12.

Як вказував ОСОБА_1 у позовній заяві, Загальні збори учасників Товариства рішення про його звільнення у встановленому порядку не прийняли, у зв`язку з чим позивач вирішив звернутися до господарського суду міста Києва з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

За приписами частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 року в справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину 1 статті 98 та частину першу статті 99 Цивільного кодексу України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г" частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину п`яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому, Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 року в справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18), від 30.01.2019 року в справі № 145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10.04.2019 року в справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10.09.2019 року в справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 року в справі № 910/7164/19, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора товариства полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.

Суд встановив, що відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Товариства є позивач. При цьому, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами трудового договору (контракту).

Відтак, оскільки трудовий договір (контракт) не укладався, а сторони не мають спору стосовно припинення такого договору, суд дійшов висновку про те, що норми Кодексу законів про працю України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, застосуванню у спірних правовідносинах не підлягають.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 року в справі № 127/27466/20.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відзначила, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Отже позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема статті 38 Кодексу законів про працю України, викладених у постановах від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 року в справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 року в справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Отже, враховуючи наведене, оскільки позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між Товариством та його керівником - ОСОБА_1 , беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів укладення між сторонами трудового договору (контракту), суд дійшов висновку, що для вирішення цього спору необхідно встановити дотримання позивачем порядку скликання Загальних зборів учасників Товариства.

Частиною 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Аналогічні положення закріплені у пункті 10.2 Статуту.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини 1, 2 статті 97 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з частинами 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Частинами 2-4 статті 32 вказаного Закону передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Згідно з пунктом 10.12 Статуту Товариства про проведення Загальних зборів учасників Товариства учасники повідомляються письмово або під розписку із зазначенням часу і місця проведення загальних зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше як за 30 днів до дня скликання Загальних зборів учасників.

За загальним правилом, вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

Таким чином, для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу директор за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень та обрання нового директора. При цьому, директор має дотримуватись вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

Як було зазначено вище, позивач звертався до учасників Товариства із заявами від 28.07.2023 року, в яких повідомляв учасників про необхідність у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням Товариства, а саме: Україна, 03164, місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, будинок 30-А, або за адресою: 03062, місто Київ, вулиця Туполєва, будинок 8, офіс № 12 для складання та підписання протоколу Загальних зборів учасників щодо звільнення позивача з посади директора за власним бажанням на підставі положень статті 38 Кодексу законів про працю України.

Також, 01.12.2023 року позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу учасника ОСОБА_5 вимогу від 30.11.2023 року, в якій повідомив про своє рішення скликати Загальні збори учасників щодо звільнення ОСОБА_1 . З урахуванням наведених підстав, позивач просив учасника ОСОБА_5 у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням Товариства, а саме: АДРЕСА_3 , або за адресою: 03062, місто Київ, вулиця Туполєва, будинок 8, офіс № 12. Крім того, вказаним листом позивач надіслав на адресу ОСОБА_4 оригінал повідомлення про передачу документів.

11.12.2023 року позивач склав протокол Товариства № 01/12, в якому вирішив звернутися в суд з позовними вимогами про розірвання безстрокового трудового договору.

23.06.2024 року позивач направив на адресу учасника ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку вимогу від 21.06.2024 року, в якій повідомив про своє рішення скликати Загальні збори засновників відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора. З урахуванням наведених підстав, позивач повторно просив учасника ОСОБА_5 у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням Товариства, а саме: АДРЕСА_3 , або за адресою: 03062, місто Київ, вулиця Туполєва, будинок 8, офіс № 12.

Разом із тим, матеріали справи № 910/8224/24 не містять доказів на підтвердження направлення позивачем відповідного письмового повідомлення про скликання Загальних зборів на адреси учасників Товариства чи вручення їм такого повідомлення під розписку, не менше, як за 30 днів до дня скликання Загальних зборів Учасників. Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів, які свідчать про доведення до відома учасників (засновників) Товариства інформації про конкретну дату та час проведення Загальних зборів, безальтернативно визначене місце їх проведення, а також порядок денний, як це передбачено імперативними приписами статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положення пункту 10.12 Статуту відповідача.

При цьому, суд критично оцінює надані позивачем докази на підтвердження повідомлення учасників Товариства про своє рішення скликати Загальні збори учасників щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства, з урахуванням відсутності у відповідних повідомленнях чітко визначеної інформації про дату, час та місце проведення вказаних Загальних зборів та їх порядок денний, а також вимогу до учасників про необхідність прибути за місцезнаходженням Товариства у десятиденний строк.

Отже, дослідивши обставини справи та проаналізувавши надані позивачем докази, на які останній посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами дотримання ним встановленого статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пунктом 10.12 Статуту Товариства порядку повідомлення учасників відповідача про скликання загальних зборів з метою розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не довів належними доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.12.2024 року.

Суддя В.С. Ломака