Рішення

від 11.12.2024 по справі 910/10551/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2024Справа №910/10551/24

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Корпорації "ТСМ Груп"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення інфляційних втрат у розмірі 137 618,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Корпорація "ТСМ Груп" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 137 618,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог Корпорація "ТСМ Груп" в змісті позовної заяви вказує, що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було порушено своє зобов`язання із оплати боргу за Договором №22349-20/19-121-08-20-09598 на виконання проектних робіт від 31.07.2020 у розмірі 1 997 204,00 грн, присудженого до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва 23.11.2023 р. у справі №910/15252/23, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих за період з 01.09.2023 по 31.07.2024 інфляційних втрат у розмірі 137 618,93 грн.

У змісті позовної заяви Корпорація "ТСМ Груп" виклала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та на оплату витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 відкрито провадження у справі №910/10551/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

16.09.2024 в системі "Електронний суд" Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було сформовано відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що сума 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 1 997 204,00 грн та вже стягнутих з відповідача в межах справи №910/15252/23, склала 908 370,62 грн, що становить 45,48% суми основного боргу, а з урахуванням заявлених в межах справи №910/10551/24 інфляційних втрат буде складати 52,37% суми основного боргу. Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", посилаючись на своє стратегічне значення, вказує, що опинилось в скрутному фінансовому становищі в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями Російської Федерації частини виробничих потужностей відповідача в ході військової агресії Російської Федерації проти України. В зв`язку із складною ситуацією на ринку електричної енергії, зокрема в зв`язку зі зниженням рівня оплати електричної енергії, дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, нерегулярністю та в неповному обсязі розрахунків з АТ "НАЕК "Енергоатом", тривалим перебуванням філії "ВП "ЗАЕС" в умовах тимчасової окупації, перебоями постачання електроенергії, відповідач вказує, що був позбавлений можливості своєчасно виконати свої зобов`язання за Договором №22349-20/19-121-08-20-09598 на виконання проектних робіт від 31.07.2020. Таким чином, посилаючись на воєнний стан, ситуацію, яка склалась у даний час в енергетичній галузі України та з метою запобігання настанню негативних наслідків в частині забезпечення відповідачем соціальної спрямованості економіки України, АТ "НАЕК "Енергоатом" просить суд звільнити його від відповідальності у вигляді стягнення інфляційних втрат в розмірі 137 618,93 грн. Також відповідач вказує, що у нього, як у сторони за договірними відносинами, відсутній факт наявності вини чи будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов Договору №22349-20/19-121-08-20-09598 на виконання проектних робіт від 31.07.2020 та присутній вплив обставин непереборної сили на стан відповідача. Також Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" зазначає, що заявлений Корпорацією "ТСМ Груп" до стягнення з відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним, у зв`язку з чим просить покласти дані витрати на позивача.

24.09.2024 через систему "Електронний суд" від Корпорації "ТСМ Груп" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що діючим законодавством не передбачено можливість зменшення розміру інфляційних втрат або звільнення від їх сплати. Також позивач звертає увагу суду, що строк виконання зобов`язання по Договору №22349-20/19-121-08-20-09598 на виконання проектних робіт від 31.07.2020 сплив 22.01.2021 по Акту №1 від 30.11.2020 та 14.04.2021 по Акту №2 від 15.12.2020, тобто ще до настання обставин, на які посилається відповідач як на підставу неможливості виконання ним своїх зобов`язань. Крім того, позивач вважає, що лист ТПП від 28.02.2022 не є доказом настання форс-мажорних обставин у відповідача, так як він не є документом, який підтверджує настання таких обставин, також він не підтверджує їх настання саме для ДП "НАЕК "Енергоатом" та саме по Договору №22349-20 від 13.07.2020, прострочення відповідачем оплати по якому стало підставою для подання позову. Щодо клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, то Корпорація "ТСМ Груп" вказує, що нею було надано всі необхідні документи, які підтверджують факт та вартість надання послуг з правничої допомоги, тому позивач, посилаючись на практику касаційного суду, вказує, що у суду відсутні підстави для відмови у стягненні витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Також позивач зазначає, що стягнення судових витрат в справі №910/15252/23 не має ніякого відношення до справи №910/10551/24, так як це різні судові справи і компенсація судових витрат в цих справах здійснюється окремо в кожній справі.

27.09.2024 в системі "Електронний суд" Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було сформовано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, вказує, що вбачає підстави для розгляду за аналогією питання можливості звільнення АТ "НАЕК "Енергоатом" від сплати заявлених позивачем інфляційних втрат в розмірі 137 618,93 грн в умовах воєнного стану, приймаючи до уваги ситуацію, яка склалась у даний час в енергетичній галузі України, та з метою запобігання настанню негативних наслідків в частині забезпечення відповідачем соціальної спрямованості економіки України. Відповідач вважає, що в його діях відсутня вина, оскільки своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов`язання за Договором №22349-20/19-121-08-20-09598 на виконання проектних робіт від 31.07.2020 перешкоджають введення правового режиму воєнного стану в Україні і окупація міста Енергодар Запорізької області та Запорізька АЕС, якій належать 6 енергоблоків з 15 діючих атомних енергоблоків АТ "НАЕК "Енергоатом". Крім того, відповідач зазначає, що Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" від Корпорації "ТСМ Груп" на підставі договору від 05.08.2021 та специфікації №47 від 07.09.2023 вже отримана оплата, як фіксований гонорар, в розмірі 57 000,00 грн. (платіжна інструкція №1074 від 08.09.2023) за надання професійної правничої допомоги Корпорації "ТСМ Груп" під час розгляду Господарським судом міста Києва справи про стягнення заборгованості з ДП "НАЕК "Енергоатом" за Договором №22349-20/19-121-08-20-09598 від 31.07.2020, в т.ч. зі складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги у судових засіданнях. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/15252/23 з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" вже стягнуто 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Оскільки сторонами було подано всі передбачені Господарським процесуальним кодексом України заяви по суті спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи №910/10551/24 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

31.07.2020 між Корпорації "ТСМ Груп" (підрядник) Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) був укладений Договір №22349-20/19-121-08-20-09598 на виконання проектних робіт (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає та зобов`язується прийняти і оплатити, а підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання робіт за темою: "Технічне переоснащення. ВП Запорізька АЕС. м. Енергодар, Промислова 133. Обладнання системи зв`язку енергоблоків, спецкорпусів, контрольно-пропускних пунктів. Шифр заходу 70945. Розробка проектно-кошторисної документації".

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт складає 1 758 880,00 грн, крім того ПДВ 20% - 351 776,00 грн, разом 2 110 656,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати підписання замовником акта здачі-приймання виконаних робіт.

Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадку та строках.

Згідно з п. 6.6 Договору належним виконанням робіт за договором є підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021. Керуючись приписами ч. 3 ст. 651 ЦК України сторони погодили, що умови цього договору застосовуються до відносин сторін, які виникли між замовником та підрядником до його укладення, а саме з 15.07.2020.

Також сторонами додатками до договору погоджені: протокол погодження договірної ціни; договірна ціна; календарний план на виконання робіт; кошториси №№ 1-14, технічні умови.

Між позивачем та відповідачем підписані акт №1 від 24.09.2020 здачі-приймання виконаних робіт на суму 441 600,00 грн, а також акт №2 від 15.12.2020 здачі-приймання виконаних робіт на суму 1 655 604,00 грн, тобто позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 2 097 204,00 грн.

В свою чергу відповідачем на виконання своїх зобов`язань за Договором сплачено позивачу кошти в розмір 100 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6864 від 27.04.2021.

У зв`язку з невиконанням Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" своїх зобов`язань за Договором у вересні 2023 року Корпорація "ТСМ Груп" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 2 905 574,62 грн, яких: 1 997 204,00 грн основного боргу, 149 730,26 грн 3% річних, 758 632,36 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, у справі №910/15252/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" суму основного боргу у розмірі 1 997 204,00 грн, 3% річних у розмірі 149 738,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 758 632,36 грн, судовий збір у розмірі 34 866,90 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн; на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України доручено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 21.09.2023 і до моменту виконання цього рішення, 3% річних за формулою С х 0,03 х ( Д / ДР ), де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, ДР - кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп".

08.04.2024 на виконання вказаного рішення суду Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Як вбачається із розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.05.2023 №394-р, від 27.06.2023 №571-р та від 29.12.2023 №1226-р, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було перетворено у Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", яке є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства.

11.01.2024 було проведено державну реєстрацію Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, у справі №910/15252/23 було виконано 02.08.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №2929 від 02.08.2024.

Спір у справі №910/10551/24 виник у зв`язку з твердженнями Корпорації "ТСМ Груп" про наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" нарахованих за період з 01.09.2023 по 31.07.2023 на суму боргу у розмірі 1 997 204,00 грн інфляційних втрат у розмірі 137 618,93 грн.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Так, остаточними судовими рішеннями - рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі №910/15252/23 встановлено факт наявності у відповідача обов`язку сплатити на користь Корпорації "ТСМ Груп" боргу у розмірі 1 997 204,00 грн з оплати виконаних позивачем за Договором робіт, а також факт прострочення відповідачем виконання такого обов`язку, що мало своїм наслідком стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в тому числі 3% річних у розмірі 149 738,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 758 632,36 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, за змістом ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Тобто наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Із наданої позивачем платіжної інструкції №2929 від 02.08.2024 вбачається, що Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було сплачено присуджені до стягнення рішенням суду від 23.11.2023 у справі №910/15252/23 кошти 02.08.2024.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про відсутність вини Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у не здійсненні оплати виконаних позивачем робіт через важке фінансове становищем, в якому воно опинилось в результаті запровадження воєнного стану та окупації військовими формуваннями Російської Федерації частини виробничих потужностей відповідача в ході військової агресії проти України, то суд відзначає, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", мало сплатити за виконані Корпорацією "ТСМ Груп" роботи ще в першій половині 2021 року, тобто до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України.

Крім того, доводам Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про неможливість своєчасного виконання своїх грошових зобов`язань за Договором перед Корпорацією "ТСМ Груп" через дію обставин непереборної сили (форс-мажору) було надано оцінку як місцевим господарським судом, так і апеляційним господарським судом в межах справи №910/15252/23 та визнано такі доводи необґрунтованими, в той час як доводи відповідача в межах справи №910/10551/24 фактично зводяться переоцінки встановлених у справі №910/15252/23 обставин наявності правових підстав для застосування до відповідача міри відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає право кредитора вимагати сплату боргу з нарахованими на нього 3% річних та інфляційними втратами за весь час прострочення.

Використання у вказаній нормі закону формулювання "за весь час прострочення" свідчить про те, що законодавець передбачив право кредитора на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних від дати, з якої боржник є таким, що прострочив, до дати припинення обов`язку зі сплати коштів, зокрема внаслідок виконання боржником свого грошового зобов`язання зі сплати суми основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Відтак, у суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від обов`язку сплати на користь позивача інфляційні втрати безвідносно від наявності вини відповідача у простроченні виконання грошового зобов`язання.

При цьому, під час вирішення даної справи про стягнення інфляційних втрат суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та відсотків річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

Натомість, загальний розмір нарахованих в межах справ №910/6043/23 та №910/10558/24 3% річних та інфляційних втрат складає менше 53% від суми боргу, оплата якого була прострочена відповідачем більш як на три роки, а відтак обставини справи №910/10551/24 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Тобто стягнення інфляційних втрат забезпечує одержання кредитором суми боргу в еквівалентному розмірі до розміру боргу станом на перший день прострочення виконання грошових зобов`язань.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, ним нараховуються на суму боргу 1 997 204,00 грн інфляційні втрати за період з 01.09.2023 по 31.07.2024.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за період з 01.09.2023 по 31.07.2024 інфляційних втрат у розмірі 137 618,93 грн.

Здійснення розрахунків за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є усталеною практикою, з чим погоджується в тому числі Верховний Суд (постанови від 05.06.2024 у справі №921/403/22, від 05.12.2023 у справі №921/481/22, від 19.09.2019 у справі №905/106/19).

За таких обставин позов Корпорації "ТСМ Груп" підлягає задоволенню повністю, а з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягають стягненню нараховані на суму боргу у розмірі 1 997 204,00 грн інфляційні втрати за період з 01.09.2023 по 31.07.2024 у розмірі 137 618,93 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову повністю.

Щодо розподілу витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Корпорація "ТСМ Груп" просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Корпорація "ТСМ Груп" виклала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та на оплату витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Представництво інтересів Корпорація "ТСМ Груп" в межах справи №910/10551/24 здійснювалось адвокатом Носиком Богданом Миколайовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2271 від 14.02.2011) на підставі ордеру серії АЕ №1174276 від 17.01.2023 та Договору про надання правової допомоги від 05.08.2021.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Корпорацією "ТСМ Груп" було долучено до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 05.08.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" (адвокатське об`єднання) та Корпорацією "ТСМ Груп" (клієнт), у відповідності до п. 1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а клієнт зобов`язується оплатити відповідно до умов Договору надану адвокатським об`єднанням правову допомогу та виграти, пов`язані з виконанням Договору, що здійснюються адвокатським об`єднанням.

Конкретний вид та обсяг правової допомоги за Договором сторонами зазначається в специфікації, що є невід`ємним додатком до Договору, яка відображає доручення клієнта адвокатському об`єднанню на падання певної правової допомоги, та її вартість відповідно до такого обсягу (п. 1.2 Договору про надання правової допомоги від 05.08.2021).

У пункті 4.2 Договору про надання правової допомоги від 05.08.2021 сторони погодили, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за Договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків. При цьому клієнт зобов`язується здійснити попередню виплату гонорару (вартості послуг) адвокатського об`єднання за Договором у розмірі оплати 100% вартості правової допомоги, обчисленої у Специфікації. За домовленістю сторін допускається інший порядок оплати.

22.08.2024 Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" та Корпорацією "ТСМ Груп" підписано Специфікацію №116, якою передбачено надання професійної правової допомоги позивачу під час розгляду Господарським судом міста Києва справи про стягнення заборгованості з АТ "НАЕК "Енергоатом" за Договором №22349-20/19-121-08-20-09598 від 31.07.2020, в тому числі з складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів.

22.08.2024 Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" було виставлено рахунок на оплату правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 05.08.2021 та Специфікації №116 на суму 10 000,00 грн, а Корпорацією "ТСМ Груп" було сплачено вказаний рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №1491 від 23.08.2024.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відзиві на позов АТ "НАЕК "Енрегоатом" вказує на нерозумність, необґрунтованість, неспівмірність та явне завищення витрат Корпорації "ТСМ Груп" на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим просило покласти витрати на правову допомогу на позивача.

Суд погоджується із доводами відповідача про не співмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення інфляційних втрат, нарахованих на вже присуджену в межах справи №910/15252/23 до стягнення суму коштів. Тобто факт порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати виконаних за Договором підрядних робіт та наявність у відповідача боргу у розмірі 1 997 204,00 грн вже були встановлені судами у межах справи №910/15252/23. При цьому, в межах справи №910/15252/23 на користь Корпорації "ТСМ Груп" було стягнуто відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Всі, необхідні для розгляду справи №910/10551/24, докази по суті спору складаються із рішення суду по справі №910/15252/23, одної платіжної інструкції та розрахунку нарахованих інфляційних втрат.

Фактично надані адвокатом правничі послуги в межах даної справи зводились до підготовки та подання через систему "Електронний суд" позову і здійснення нескладного розрахунку інфляційних втрат (одна сума, один період нарахування).

Прикметним також є те, що на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала також справа №910/10558/24, з тотожним предметом спору - стягнення нарахованих на присуджену до стягнення рішенням суду суму боргу інфляційних втрат та 3% річних, в межах якої позивачем було здійснено більш складні розрахунки (шість періодів, шість сум боргу з огляду на сплату відповідачем боргу частинами) 3% річних та інфляційних втрат, проте Корпорацією "ТСМ Груп" було погоджено із Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" гонорар за надання правової допомоги у розмірі 8 000,00 грн.

Наведене дає суду підстави для висновку, що розмір погодженого Корпорацією "ТСМ Груп" та Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" розміру гонорару за розгляд справи залежить не від обсягу наданих адвокатом послуг чи складності справи, а від ціни позову - так ціна позову в межах справи №910/10558/24 складала 58 891,26 грн, в той час як в межах справи №910/10551/24 - 137 618,93 грн.

При цьому, справа №910/10551/24 не є складною і точно є менш складною ніж справа №910/10558/24, хоча б з огляду на більш ускладнений розрахунок нарахувань в останній.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для висновку, що адвокатом Носиком Богданом Миколайовичем, який є професійним суб`єктом надання правової допомоги із 13-ти річним досвідом, було витрачено значний час на дослідження доказів, що мають відношення до даного спору; здійснення розрахунку інфляційних втрат (який також не являється складним); складення позовної заяви та подання її шляхом формування в системі "Електронний суд".

Відтак, суд не вважає, що розмір витрат позивача на оплату професійної допомоги у даному спору у розмірі 10 000,00 грн не є розумним та виправданим, тому вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та приходить до висновку про необхідність покладення на АТ "НАЕК "Енрегоатом" витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 74, 79, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Корпорації "ТСМ Груп" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації "ТСМ Груп" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код 37034171) інфляційні втрати у розмірі 137 618 (сто тридцять сім тисяч шістсот вісімнадцять) грн 93 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 11.12.2024.

Суддя Р.В. Бойко