Рішення

від 28.11.2024 по справі 910/8775/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/8775/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансміст" про припинення правовідношення сторін за нікчемним правочином,

за участю представників:

Прокуратури: Стретович М.О.;

ДАСУ: не з`явився;

Агентства: не з`явився;

Служби: Андрієвського О.О.;

Товариства: Ярук А.І.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2024 року заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України (далі - ДАСУ) та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Агентство) до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області (далі - Служба) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансміст" (далі - Товариство), у якому просив суд зобов`язати Службу та Товариство утриматись від дій, спрямованих на виконання зобов`язань за нікчемним правочином - договором від 17 листопада 2021 року № 21335 про закупівлю робіт за державні кошти з "Реконструкції шляхопроводу через залізницю на км 133+600 автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (місто Курськ), Чернігівська область (45221000-2) Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів". У прохальній частині позову Прокурор також заявив клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано Прокурору строк для усунення її недоліків.

24 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від Прокурора на виконання вимог вказаної ухвали надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 липня 2024 року відкрито провадження у справі № 910/8775/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 серпня 2024 року.

8 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від Агентства надійшли пояснення по справі від 7 серпня 2024 року, у яких останнє вказувало на те, що Служба не є бюджетною установою, а є одержувачем бюджетних коштів. У зв`язку з цим положення частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу країни (далі - БК України), на які Прокурор посилався у своєму позові, не розповсюджуються на вказаного відповідача, а відтак твердження Прокурора про недійсність спірного правочину в силу закону є необґрунтованими. Крім того, законодавством не передбачено застосування таких правових наслідків недійсності правочину, як припинення дії, яка порушує право. Крім того, у самому позові Прокурора зазначено, що впродовж 2021-2024 років фактичні видатки з оплати виконаних робіт за спірним правочином не здійснювалися, а з даних, що містяться в Єдиному вебпорталі використання публічних коштів, вбачається, що будь-які грошові кошти за укладеним договором не сплачувались, роботи за договором не виконувались. Тобто дії з виконання зобов`язань сторонами договору не здійснювались. Відтак, на думку Агентства, Прокурором обрано неефективний спосіб правого захисту порушених прав. Разом із цим, Агентство зауважило, що органи, уповноважені здійснювати контроль у сфері закупівель, не мають права втручатися у проведення закупівель. Отже, Агентство не має жодних правових підстав для втручання в процеси діяльності Служби, як замовника, оскільки державне регулювання та контроль у сфері закупівель і контроль за цільовим, ефективним та результативним використанням коштів державного бюджету має здійснюватися уповноваженими на те органами влади в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

9 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від ДАСУ надійшли письмові пояснення по справі від цієї ж дати, у яких остання вказала, що, зважаючи на норми статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922), враховуючи те, що під час моніторингу процедури закупівлі за спірним правочином ДАСУ не встановлено порушень з питань, що належать до повноважень органу державного фінансового контролю, в останньої відсутні правові підстави для вжиття дій, спрямованих на усунення порушень законодавства, що зазначені в позові Прокурора. Крім того, норми статті 8 Закону № 922 взагалі не передбачають повноважень ДАСУ для вжиття заходів у формі звернення до суду чи до правоохоронних органів з метою спонукання до вчинення певних дій учасниками закупівлі.

14 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від Служби надійшов відзив від 13 серпня 2024 року з частиною витребовуваних Прокурором документів. У відзиві вказаний відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив, що очікувана вартість закупівлі робіт, у тому числі з реконструкції шляхопроводу на км 133+600 км автомобільної дороги загального користування державного значення Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (місто Курськ), визначалась відповідно до затвердженого кошторисного документу, у межах якого визначено вартість будівництва лінійного об`єкта інженерно-транспортної інфраструктури при укладанні спірного правочину, а однією з підстав для проведення зазначеної процедури закупівлі була постанова Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 122 "Деякі питання дорожнього господарства", на яку посилається сам Прокурор у тексті позовної заяви. У зв`язку з цим окреме розроблення документації під виділене фінансування нормами чинного законодавства не передбачалося. У свою чергу, всі додаткові угоди до договору укладалися з метою продовження строку його дії та спрямовані виключно на дотримання норм бюджетного законодавства, з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України, якими були затверджені відповідні бюджетні призначення (від 17 лютого 2021 року № 122 та від 19 січня 2022 року № 65). У свою чергу, згідно з пунктом 13.2. договору оплата виконаних робіт проводиться після прийняття їх замовником або поетапно проміжними платежами в міру їх надання та надходження бюджетних коштів. Отже, факт виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів Замовником є моментом настання строку виконання зобов`язання за даним договором. Оскільки відповідні бюджетні асигнування за цим правочином не були виділені Службі, момент виконання зобов`язання за вказаним правочином не настав, у зв`язку з чим посилання Прокурора на недійсність такого договору є необґрунтованими. Поряд із цим, Прокурор не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин недійсності спірного договору саме в момент його укладання. Крім того, на думку Служби, Прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушених прав. Служба також вказувала на хибність тверджень Прокурора в частині проведення торгів з порушенням принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, оскільки за наслідками проведення моніторингу вказаної публічної закупівлі повноважним органом державного фінансового контролю жодних порушень чинного законодавства не встановлено. Вказаний відповідач також зауважив, що у позові Прокурора містяться ряд неправдивих тверджень, які не відповідають дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам. Зокрема, в абзаці 8 сторінки 25 тексту позовної заяви зазначається: "Зокрема, внаслідок повномасштабної агресії в країні запроваджено правовий режим воєнного стану та автомобільна дорога, яка потребувала поточного середнього ремонту, із 24.02.2022 і до цього часу знаходиться під тимчасовою окупацією російської федерації. Як наслідок виконання робіт на цій дорозі унеможливлено, а питання фінансування відповідного договору залишається невизначеним упродовж останніх двох років". Разом із цим, предметом спірного правочину є реконструкція шляхопроводу автомобільної дороги загального користування державного значення Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (місто Курськ), яка знаходиться в межах Чернігівської області й була повністю деокупована силами оборони України 3 квітня 2022 року. Також, на думку Служби, Прокурором не доведено наявності правових підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі визначених ним позивачів: ДАСУ та Агентства.

У підготовчому засіданні 15 серпня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 26 вересня 2024 року.

20 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшла відповідь на відзив Служби від 19 серпня 2024 року, у якій Прокурор вказував на те, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є ДАСУ. Крім того, оскільки засновником Служби є Агентство, останнє є органом, уповноваженим на здійснення контролю за використанням бюджетних коштів Службою та захисту державних інтересів у спірних правовідносинах. Вказані органи не вчинили жодних дій, направлених на усунення виявлених Прокурором порушень бюджетного законодавства, у зв`язку з чим останній звернуся до суду з даним позовом в інтересах держави. При цьому, Прокурор вказував на недотримання сторонами встановленого законом порядку для укладення додаткових угод до спірного правочину. Оскільки, на думку Прокурора, укладений між сторонами договір є недійсним в силу закону (нікчемним), бюджетні кошти за ним не сплачувались та роботи не виконувались, ефективним способом захисту, який дозволить захистити порушені державні інтереси та не допустити незаконне витрачання коштів держави, є зобов`язання відповідачів припинити дії щодо виконання зобов`язань за нікчемним правочином.

26 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від Служби надійшли заперечення від 23 серпня 2024 року, у яких вказаний відповідач вказав, що Прокурор не надав жодних належних і допустимих доказів факту нездійснення/неналежного здійснення ДАСУ захистів інтересів держави. Разом із цим, Прокурором не наведено жодних обґрунтувань, які вказують на нікчемність спірного правочину, а лише зазначено про недотримання сторони вимог чинного законодавства під час укладення додаткових угод до нього.

26 вересня 2024 року (до початку підготовчого засідання) від Прокурора надійшли додаткові пояснення по справі від 25 вересня 2024 року, у яких останній уточнив своє клопотання про витребування доказів, а також навів додаткові аргументи на спростування доводів Служби.

Цього ж дня (до початку підготовчого засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення по справі від 26 вересня 2024 року, у яких останнє проти задоволення позову Прокурора заперечувало у зв`язку з тим, що останнім не наведено підстав представництва держави у суді, не обґрунтовано порушення інтересів держави, не надано належних доказів таких порушень. Так само, на думку Товариства, Прокурор у позовній заяві не навів підстав для визнання спірного договору недійсним.

У підготовчому засіданні 26 вересня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення засідання на 17 жовтня 2024 року.

3 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від ДАСУ надійшли письмові пояснення від 2 жовтня 2024 року № 002500-17/12269-2024 з клопотанням про розгляд справи без участі її представника. У вказаних письмових поясненнях ДАСУ додатково вказала, що Прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави та самостійно визначив сторін у цій справі. Натомість ДАСУ не вбачає своєї можливості звертатися до суду в інтересах держави з таким позовом та надавати пояснення по суті виявленого Прокурором порушення за відсутності таких повноважень.

15 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли пояснення по справі від 14 жовтня 2024 року, у яких останнє додатково зазначило, що нікчемний правочин не створює для сторін прав та обов`язків, а тому неможливо утриматись від виконання зобов`язань за таким правочином.

15 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від Служби надійшли пояснення щодо витребуваних Прокурором документів з доданими до них доказами. У вказаних поясненнях Служба зазначила, що продовження сторонами строку дії спірного договору здійснювалось з урахуванням відповідних постанов Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим інші документи на обґрунтування продовження строку дії вищевказаного правочину, відсутні. При цьому, чинним законодавством не встановлено обов`язку замовника складати та затверджувати річний план закупівель на підставі кошторису (тимчасового кошторису), фінансового плану (плану асигнувань, плану використання бюджетних коштів). Крім того, Закон № 922 не містить заборон для проведення закупівель до набрання чинності Законом України про Державний бюджет України, затвердження кошторису, плану використання бюджетних коштів та фінансового плану підприємства.

Також 15 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшли: заява про зміну предмета позову в даній справі, у якій Прокурор просив: припинити правовідношення між Службою та Товариством за укладеним нікчемним договором від 17 листопада 2021 року № 21335 про закупівлю робіт за державні кошти з "Реконструкції шляхопроводу через залізницю на км 133+600 автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (місто Курськ), Чернігівська область (45221000-2) Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів", з урахуванням змін, внесених додатковими угодами: від 23 грудня 2021 року № 2, від 28 грудня 2022 року № 4 та від 25 грудня 2023 року № 5; письмові пояснення до клопотання про витребування доказів, у яких Прокурор уточнив раніше подане ним клопотання та просив суд залишити його без розгляду в частині; письмові пояснення по справі від 14 жовтня 2024 року, у яких Прокурор навів додаткові обґрунтування щодо обраного ним способу правового захисту.

16 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли: заперечення від цієї ж дати на клопотання Прокурора про витребування доказів; додаткові пояснення по справі від вказаної дати.

У підготовчому засіданні 17 жовтня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про залишення без розгляду клопотання Прокурора про витребування доказів у частині та про відмову в його задоволенні в іншій частині в зв`язку з добровільним наданням Службою усіх необхідних доказів; про прийняття до розгляду заяви Прокурора про зміну предмета позову та про відкладення підготовчого засідання на 24 жовтня 2024 року.

23 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від Служби надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі її представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні 31 жовтня 2024 року судом оголошено перерву до 28 листопада 2024 року.

У судовому засіданні Прокурор підтримав позовні вимоги, викладені у його заяві про зміну предмета позову, наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідачів проти позовних вимог заперечували.

Представники ДАСУ та Агентства в призначені судові засідання не з`явились, про дату, час та місце їх проведення були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора та представників відповідачів, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2021 року між Службою автомобільних доріг у Чернігівській області (яке перейменовано у Службу на підставі наказу Агентства від 31 березня 2023 року № Н-139) та Товариством у порядку Закону № 922 укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 21335, за умовами якого останнє за завданням замовника взяло на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених у цьому правочині, своїми власними та залученими силами і засобами, обладнанням, матеріалами й механізмами на власний розсуд виконати роботи: "Реконструкція шляхопроводу через залізницю на км 133+600 автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (на місто Курськ), Чернігівська область (45221000-2) Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів", відповідно до затвердженої проектної документації та в обумовлений цим договором термін, а Служба - прийняти закінчений реконструкцією об`єкт будівництва й сплатити вартість виконаних робіт (пункт 1.1. вказаного правочину).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що склад, обсяги, види та вартість будівельних робіт по об`єкту, що будуть виконуватись Товариством, визначаються на підставі проектної документації в договірній ціні (додаток № 1), у межах визначеної в результаті процедури публічної закупівлі вартості закупівлі, а виконання цих робіт - у межах фактичного обсягу видатків Служби на поточний рік.

Ціна договору становить 228 561 170,00 грн з ПДВ, у тому числі: 165 000,00 грн з ПДВ - на 2021 рік за рахунок коштів Державного бюджету України (сума коштів на поточний рік визначається відповідно до виділеного фінансування); 228 396 170,00 грн з ПДВ - на 2022 рік. Договірні зобов`язання сторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень і визначаються додатковими угодами згідно з планами використання коштів (зі змінами) (пункт 2.1. договору).

Планом фінансування (додаток № 6 до договору) передбачено, що фінансування робіт вказаного об`єкта здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України: у 2021 році - на суму 165 000,00 грн, у 2022 році - на суму 228 396 170,00 грн.

Відповідно до пунктів 2.3. (у редакції додаткової угоди від 23 грудня 2021 року № 2) та 2.3.11. договору його ціна визначається на підставі кошторисних норм України (настанова з визначення вартості будівництва) (якщо стандарт, на який є посилання, змінено новим або до нього внесені зміни чи прийняті нові кошторисні норми, то треба застосовувати ці зміни.) і може бути переглянута згідно з умовами пункту 2.2. цього договору, або, у разі скасування цих нормативних актів та прийняття нових, які регламентують порядок складання договірних цін. Договірна ціна розраховується на підставі нормативної потреби в трудових матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення проектних рішень по об`єкту будівництва та поточних цін на них. У разі зміни нормативно-правових актів, нормативних документів, що стосуються ціноутворення у будівництві, договір приводиться у відповідність до чинних актів шляхом укладення додаткової угоди та внесення змін до договірної ціни.

За пунктами 3.2., 3.7. та 3.8. вказаного правочину строки виконання робіт за ним, а також їх окремих етапів визначаються календарним графіком виконання робіт (додаток № 2). Завершення виконання робіт оформлюється актом готовності об`єкта до експлуатації. Оформлення актів, додатків і необхідних документів до них здійснюється Товариством. Терміни виконання робіт можуть бути змінені у разі, зокрема, невиконання замовником своїх зобов`язань (відсутність фінансування, затримка у платежах, несвоєчасна передача будівельного майданчика, проектної документації тощо).

Календарним графіком (додаток № 2) сторони передбачили виконання робіт: у 2021 році - на суму 165 000,00 грн (підготовчі роботи); у 2022 році - на суму 228 396 170,00 грн з ПДВ.

Договірні зобов`язання по оплаті виконаних робіт виникають з моменту виділення реального фінансування (пункт 3.3. договору).

Пунктом 3.5. договору встановлено, що Товариство розпочинає виконання робіт з моменту підписання договору і отримання ордеру (додаток № 5) та забезпечує їх завершення до 31 грудня 2022 року. Товариство зобов`язалося забезпечити початок робіт протягом 5-ти календарних днів з дня отримання дозвільного документа замовника (ордера) (пункт 4.1.1. цієї угоди).

За умовами пунктів 3.12. та 3.13. вказаного правочину строк виконання робіт має бути продовжений у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі, непереборної сили, затримки фінансування замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми договору. Перегляд термінів виконання робіт оформлюється додатковою угодою.

Відповідно до пункту 3.14. договору місцем виконання робіт є: 14005, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Київська 17, шляхопровід через залізницю на 133+600 км автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (на місто Курськ).

Фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету та інших коштів. Замовник має право уточнити план фінансування протягом поточного року в разі внесення змін у строки виконання робіт, прийняття рішення про прискорення чи уповільнення темпів виконання робіт, а також з урахуванням наявних у нього коштів, обсягів фактично виконаних робіт. Одночасно з уточненням плану фінансування сторони зобов`язуються внести зміни в умови договору (пункт 12.1. та 12.2. вказаного правочину).

Пунктами 12.3.-12.5. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися відповідно до Порядку спрямування коштів державного дорожнього фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року № 1085, та затверджених бюджетних програм та інших законодавчих актів, за наявності фактичних надходжень на казначейський рахунок замовника, згідно з Планом використання бюджетних коштів. Оплата вартості робіт здійснюється Службою шляхом перерахування коштів на рахунок Товариства, зазначений у цьому договорі, на підставі оформлених належним чином документів, підписаних уповноваженими представниками сторін, після отримання замовником бюджетних призначень на підставі статтей 48, 49 БК України, впродовж 10-ти банківських днів з моменту їх підписання. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за викопані роботи здійснюється впродовж 7-ми банківських днів з дати отримання Службою бюджетного призначення на фінансування предмету даного договору на свій рахунок. За умови наявності відповідного бюджетного призначення у замовника виникають зобов`язання за договором. Сторони погоджуються, що замовник не несе відповідальності за порушення грошових зобов`язань за відсутності або несвоєчасності бюджетного фінансування.

Відповідно до пунктів 13.2., 13.10, 13.11. даного правочину оплата виконаних робіт проводиться після прийняття їх замовником або поетапно проміжними платежами в міру їх надання та надходження бюджетних коштів. Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки (форма № КБ-3, КБ-2в), підписаної уповноваженими представниками сторін у межах фінансування замовника. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 7-ми банківських днів з дати отримання бюджетного фінансування Службою на свій реєстраційний рахунок. Бюджетні зобов`язання за договором виникають у разі наявності бюджетних асигнувань та оплачуються фінансові зобов`язання за виконані роботи в межах виділених коштів (реального фінансування). Фінансові зобов`язаний за договором виникають при наявності та у межах бюджетних асигнувань, установлених планами використання бюджетних коштів. Оплата робіт проводиться у межах одержаних асигнувань на казначейський рахунок замовника за фактично виконані обсяги робіт згідно форм № КБ-2в та № КБ-3.

Для приймання та проведення розрахунків за виконані роботи представник підрядної організації надає замовнику повний пакет документів, у тому числі: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3), акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) з додатками; після завершення виконання робіт підрядник в комплекті з кінцевим актом виконаних робіт передає Службі загальний журнал, заповнений згідно ДБН А.3.1-5:2016, та виконавчі схеми. Приймання-передача закінчених робіт здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації, який складається приймальною комісією (пункти 13.12. та 14.2. договору).

Зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною цього правочину. Істотні умови даного договору не можуть бути змінені до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, крім випадків, визначених у статті 41 Закону № 922 (пункти 18.1., 18.4. договору).

Замовник має право розірвати договір у випадку: прийняття рішення уповноваженим органом про зменшення Плану використання бюджетних коштів Служби; прийняття судом постанови про визнання Товариства банкрутом (пункт 18.5. договору). Сторони також можуть розірвати договір у разі порушення іншою стороною своїх зобов`язань за договором у передбачених пунктами 18.6., 18.7. випадках.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року. Строк дії договору має бути продовжений у разі виникнення затримки фінансування замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми договору. Правочин вважається виконаним після виконання робіт та закінчення всіх взаєморозрахунків між сторонами (пункти 3.1., 3.4. та 3.6. договору).

У подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору, якими, зокрема, вносились зміни до вищевказаного правочину в частині строку його дії, термінів виконання робіт та плану їх фінансування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року № 1339 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 122, зокрема, обсяг фінансування по об`єкту "Реконструкція шляхопроводу через залізницю на км 133+600 автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (на місто Курськ)" було зменшено до 117 000,00 грн.

23 грудня 2021 року між Службою та Товариством укладено додаткову угоду № 2, якою сторони, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 122 (зі змінами), відповідно до затверджених бюджетних призначень внесли зміни до пункту 2.1. договору, виклавши його у такій редакції: "ціна цього договору становить 228 561 170,00 грн з ПДВ, в тому числі: 0,00 грн з ПДВ - на 2021 рік; 228 561 170,00 грн з ПДВ - на 2022 рік. Договірні зобов`язання cторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень та визначаються додатковими угодами згідно планів використання коштів (зі змінами)". Цією ж угодою сторони внесли зміни до плану фінансування (додаток № 6 до договору).

19 січня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України № 65 "Деякі питання дорожнього господарства" було затверджено перелік об`єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення та обсяги бюджетних коштів для їх фінансування за рахунок спеціального фонду державного бюджету за бюджетною програмою 3111020 "Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення", згідно якого на спірний об`єкт реконструкції передбачалося фінансування в розмірі 35 000 000,00 грн.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2022 року № 803 внесено зміни до вищевказаної постанови від 19 січня 2022 року № 65, згідно з якими зазначений об`єкт реконструкції взагалі було виключено з переліку об`єктів фінансування.

У зв`язку з цим додатковою угодою від 28 грудня 2022 року № 4 сторони, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2022 року № 65 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2022 року № 803), відповідно до затверджених бюджетних призначень внесли зміни до 2.1. договору, виклавши його у новій редакції: "Ціна цього договору становить 228 561 170,00 грн з ПДВ, у тому числі: 0,00 грн з ПДВ на 2021 рік; 0,00 грн з ПДВ - на 2022 рік; 228 561 170,00 грн з ПДВ - на 2023 рік. Договірні зобов`язання сторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень та визначаються додатковими угодами згідно планів використання коштів (зі змінами)". Також цією угодою сторони продовжили строк виконання та завершення робіт, а також строк дії договору - до 31 грудня 2023 року, внесли відповідні зміни до календарного графіку виконання робіт (додаток № 1 до цієї додаткової угоди) і плану фінансування (додаток № 2).

У зв`язку з невключенням об`єкта реконструкції до переліку об`єктів фінансування у 2023 році, додатковою угодою від 25 грудня 2023 року № 5 сторони продовжили термін дії даного договору до 31 грудня 2024 року та перенесли весь обсяг фінансування на 2024 рік. Зокрема, пункт 2.1. договору викладено у такій редакції: "Ціна цього договору становить 228 561 170,00 грн з ПДВ, у тому числі: 0,00 грн з ПДВ - на 2021 рік; 0,00 грн з ПДВ - на 2022 рік; 0,00 грн з ПДВ - на 2023 рік; 228 561 170,00 грн з ПДВ - на 2024 рік. Договірні зобов`язання сторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень та визначаються додатковими угодами згідно планів використання коштів (зі змінами)". Цією ж угодою сторони продовжили строк виконання та завершення робіт, продовжили строк дії договору - до 31 грудня 2024 року, а також внесли відповідні зміни до календарного графіку виконання робіт (додаток № 1 до вказаної додаткової угоди) і плану фінансування (додаток № 2).

Як зазначав Прокурор у позовній заяві, на час розгляду даного спору роботи з реконструкції шляхопроводу через залізницю на 133+600 км автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (на місто Курськ) за вказаним договором не розпочиналися, оплата за цим договором не здійснювалася. Дані обставини не заперечувалися сторонами в поданих ними заявах по суті справи та письмових поясненнях.

З наявної у матеріалах справи копії листа Агентства від 14 червня 2024 року № 2797/1/09-02/05-1378/10-24 та відомостей з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів вбачається, що Служба будь-яких коштів, у тому числі за рахунок бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, за спірним правочином на користь Товариства не спочувала.

На думку Прокурора, вищевказаний договір є нікчемним, оскільки укладений з порушенням вимог Закону № 922 та БК України. У той же час, ні ДАСУ, як орган державного фінансового контролю, ні Агентство, як орган, уповноважений здійснювати контроль за використанням Службою бюджетних коштів, не вжили достатніх заходів для усунення порушень інтересів держави внаслідок укладання між Службою та Товариством спірного правочину.

За частиною 3 статті 3 ГПК України до господарського суду в справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Аналогічна за змістом правова норма закріплена у статті 53 ГПК України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою в даній справі, Прокурор посилався на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту вищенаведених законодавчих положень вбачається, що прокурор вправі звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади виключно у випадку, якщо такий орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів держави самостійно.

Суд звертає увагу на те, що встановлення наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі певного органу державної влади віднесено законодавцем до виключної компетенції суду, який в кожному конкретному випадку досліджує та встановлює відповідні обставини.

За частиною 4 статті 7 Закону № 922 Рахункова палата України, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Органи, уповноважені здійснювати контроль у сфері закупівель, не мають права втручатися в проведення закупівель.

Як встановлено частиною 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до "Положення про Державну аудиторську службу України", що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення), ДАСУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Положеннями статті 8 Закону № 922 встановлено, що моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. За результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання. У висновку обов`язково зазначаються, зокрема, опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі, та зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель. Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі виявлено ознаки порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, про це письмово повідомляються відповідні державні органи. У разі підтвердження органом державного фінансового контролю факту усунення замовником порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, про що цей орган зазначає в електронній системі закупівель протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення замовником відповідної інформації в електронній системі закупівель, службова (посадова) особа замовника та/або уповноважена особа замовника не притягається до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері закупівель з порушень, що були усунуті замовником відповідно до висновку.

Судом встановлено, що 26 вересня 2022 року, у межах своїх повноважень, ДАСУ склала висновок № 1011, у якому вказано, що в межах проведення публічної закупівлі № UA-2021-09-16-004058-c жодних порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель: щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації вимогам законодавства, розгляду тендерних пропозицій його учасників, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору про закупівлю, надання відповіді на запит органу державного фінансового контролю про надання пояснень щодо прийняття рішень та/або вчинення дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі, - встановлено не було. Копія вказаного висновку наявна в матеріалах справи. Викладені у зазначеному документі ДАСУ висновки є чинними, у встановленому законом порядку не оскаржувалися.

Отже судом встановлено, що ДАСУ вчинила всі необхідні заходи в межах своїх повноважень, наданих законодавством України під час перевірки спірної публічної закупівлі.

У свою чергу, пунктами 4, 7, 8, 10 частини 1 статті 10 Закону 2939-XII передбачений вичерпний перелік випадків, у яких ДАСУ має право звертатися до суду з позовом, зокрема: щодо спонукання про проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків шляхом таких інвентаризацій у разі відмови керівників підконтрольних установ у їх проведенні, вилучення до бюджету виявлених ревізіями прихованих і занижених валютних та інших платежів, укладених із порушенням законодавства, стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства, а також звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і тільки в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги, передбачені статтею 10 Закону № 2939-XII, можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Аналогічна правова позиція щодо обсягу повноважень ДАСУ на звернення до суду з позовом викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 825/2262/16.

Поряд із цим, предметом розгляду даної справи є вимога Прокурора в інтересах держави про припинення правовідношення між Службою та Товариством за укладеним нікчемним договором з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до нього.

Враховуючи вищевказані приписи чинного законодавства та предмет даного спору, суд дійшов висновку про те, що у ДАСУ відсутні повноваження на безпосереднє звернення до суду з позовом про припинення правовідношення сторін за укладеним нікчемним договором, оскільки жодним нормативно-правовим актом України таким правом цей орган не наділений.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. У таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року № 912/2385/18 та в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 19 лютого 2019 року в справі № 925/226/18.

Пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Оскільки судом встановлена неправомірність пред`явлення позову Прокурором в інтересах ДАСУ, у частині таких вимог даний позов підлягає залишенню без розгляду.

За таких обставин позов Прокурора в інтересах держави в особі ДАСУ до Служби та Товариства про припинення правовідношення сторін за нікчемним правочином підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 2 статті 226 ГПК України.

Водночас суд вважає правомірним подання даного позову в інтересах держави в особі Агентства, оскільки відповідно до пункту 5 Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 439, Агентство з метою організації своєї діяльності організовує планово-фінансову роботу в своєму апараті на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує внутрішній контроль на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; забезпечує здійснення самопредставництва інтересів Агентства в судах України через уповноважених осіб у встановленому законодавством порядку, а також забезпечує представництво Агентства у судах та інших органах через представників.

Оскільки відповідно до пункту 1.1. Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області, затвердженого наказом Агентства від 31 березня 2023 року № Н-139, передбачено, що Служба є державною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління Агентства, саме останнє є органом, уповноваженим державою на здійснення контролю за використанням бюджетних коштів Службою, а також захисту державних інтересів у судах у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина 3 статті 215 ЦК України).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

З аналізу вищевказаних приписів цивільного законодавства вбачається, що правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 756/16929/17.

Тобто, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, не зумовлює набуття/зміни/припинення прав для жодної особи. У свою чергу, зміна і припинення правовідношення можуть наступати лише в разі його попереднього виникнення і в процесі існування.

Судом також враховано, що чинним законодавством передбачено наступні підставі припинення цивільного правовідношення: за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом (частина 1 статті 651 ЦК України); внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання (договору) повністю, як правового наслідку порушення зобов`язання (пункт 1 статті 611, частина 3 статті 651 ЦК України); внаслідок розірвання договору (пункт 1 статті 611, частина 2 статті 651 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 740/3852/19 зазначено, що: "відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 463/5896/14-ц.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 ЦК України. Під порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц, від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 29 червня 2021 року в справі № 916/964/19).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що законом не передбачено захисту права шляхом припинення правовідношення сторін за укладеним нікчемним правочином, який за своєю правовою природою взагалі не може бути підставою для виникнення жодних цивільних прав та обов`язків, суд дійшов висновку про те, що заявлений Прокурором спосіб захисту не призведе до реального відновлення порушених, на думку останнього, прав держави, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позову Прокурора відсутні.

Поряд із цим, в обґрунтування свого позову Прокурор посилався на нікчемність укладеного між Службою та Товариством договору про закупівлю робіт за державні кошти від 17 листопада 2021 року № 21335, оскільки такий правочин і додаткові угоди до нього укладено з порушенням бюджетного законодавства. Всупереч вимогам статей 48, 116 БК України, Служба за вказаним правочином взяла на себе бюджетні зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань. Відтак, Прокурор стверджував, що в силу прямих приписів частини 3 статті 48 БК України такий причин є недійсним (нікчемним) відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 3 статті 48 БК України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом, та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними.

Пунктом 47 частини 1 статті 2 БК України визначено, що розпорядник бюджетних коштів - це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.

Однак, Служба не є бюджетною установою, а відповідно до Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області, затвердженого наказом Агентства від 31 березня 2023 року № Н-139, є одержувачем бюджетних коштів, який уповноважений розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, що є метою діяльності Служби та передбачені бюджетними програмами.

З відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, також вбачається, що Служба є одержувачем бюджетних коштів.

У пункті 38 частини 2 статті 2 БК України зазначено, що одержувач бюджетних коштів - це суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Згідно з пунктом 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, одержувач використовує бюджетні кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.

Відтак, положення частини 3 статті 48 БК України, на яку Прокурор посилався як на підставу нікчемності спірного правочину, не розповсюджуються на Службу, як на одержувача бюджетних коштів, а відтак не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У свою чергу, оскільки спірний правочин було укладено в порядку Закону № 922, до даних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми зазначеного законодавчого акта.

Зокрема, статтею 43 вказаного Закону (у редакції, чинній на час укладання спірного договору) встановлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі: якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; укладення договору з порушенням вимог частини 4 статті 41 цього Закону, відповідно до якої умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі; укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами 5 і 6 статті 33 та частиною 7 статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Разом із цим, жодних обґрунтувань щодо наявності обставин, визначених статтею 43 спеціального Закону, Прокурором у його позові не наведено, як і не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження їх існування.

Судом також враховано, що спірний правочин та додаткові угоди до нього: від 17 листопада 2021 року № 1, від 23 грудня 2021 року № 2, від 11 квітня 2022 року № 3, - були предметом дослідження ДАСУ в межах процедури моніторингу відповідної публічної закупівлі, за результатом якого жодних порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у тому числі: щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації вимогам законодавства, розгляду тендерних пропозицій його учасників, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору про закупівлю, - компетентним органом встановлені не були.

Враховуючи вищевикладене, за наслідками розгляду наданих учасниками справи належних та допустимих доказів, наявність обставин нікчемності спірного правочину судом не встановлена.

Разом із цим, відповідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину вцілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У свою чергу, якщо Прокурор вважає, що укладення додаткових угод до спірного правочину вчинене з порушенням вимог статті 203 ЦК України, або спірний правочин містить умови, які зумовлюють його недійсність, останній не позбавлений права, зокрема, звернутися до суду з позовом про визнання зазначених правочинів недійсними. Однак, у межах даної справи такі позовні вимоги Прокурором не заявлялися.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують вищевказаних висновків суду в даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі Агентства, слід відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишаються за Прокурором та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 226, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансміст" про припинення правовідношення сторін за нікчемним правочином залишити без розгляду.

У задоволенні позовних вимог заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансміст" про припинення правовідношення сторін за нікчемним правочином відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10 грудня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко