Рішення

від 09.12.2024 по справі 910/4505/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/4505/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 50, ідентифікаційний код 43068161)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 126 535,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Кириленко К.О.

від відповідача: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване підприємство «Об`єднання «Радон» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) про стягнення 126 535, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю №330/12-23 від 21.12.2023 (далі - договір), поставила позивачу товар (костюм робочий) на суму 292 950, 00 грн неналежної якості, у зв`язку з чим останнім заявлено до стягнення з відповідача штраф, передбачений п. 6.5. договору у розмірі 58 590, 00 грн, також відповідач не здійснила поставку решти товару на суму 679 450, 00 грн (куртки утеплені, штани утеплені, костюми медичні, напівкомбінезони утеплені), що стало підставою для нарахування позивачем штрафу, передбаченого п. 6.7. договору, на суму 67 945, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

01.05.2024 через підсистему «Електронний суд» Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач не визнає позов у повному обсязі, з тих підстав, що товар під час приймання не оглядався представником позивача, та окрім проставленої у видатковій накладній відмітки відсутні будь-які належні докази поставки товару неналежної якості, отже позивач відмовився приймати поставлений відповідачем товар, при цьому позивачем не було дотримано порядку приймання продукції відповідно до Інструкції П-7, непоставка решти товару сталася внаслідок безпідставної відмови позивача приймати першу партію товару.

03.05.2024 через підсистему «Електронний суд» Державним спеціалізованим підприємством «Об`єднання «Радон» подано відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві та зазначає, що умовами договору не передбачено порядку приймання товару за якістю відповідно до Інструкції П-7, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами відповідність якості товару специфікації договору, відповідачем не направлялося жодного листа, повідомлення, претензії чи іншого документа щодо відмови поставки товару, чим порушено умови договору.

09.05.2024 відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано заперечення (на відповідь на відзив), у яких зазначено, що довіреність, видана представнику відповідача, не містить жодних уповноважень на здійснення перевірки товару на якість, при цьому залишається не зрозумілим, звідки представник позивача отримав інформацію про невідповідність якості товару, також позивачем не було складено рекламацію/претензію в день одержання товару.

Дослідивши надані матеріали, враховуючи складність справи, предмет доказування, суд дійшов висновку щодо необхідності переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024, вирішено справу №910/4505/24 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 24.07.2024.

У підготовчому засіданні 24.07.2024 судом надано сторонам час для подачі додаткових пояснень та відкладено підготовче засідання на 07.08.2024.

02.08.2024 через підсистему «Електронний суд» Державним спеціалізованим підприємством «Об`єднання «Радон» подано додаткові пояснення у справі з додатковими доказами та заявою свідка.

05.08.2024 через підсистему «Електронний суд» Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 подано додаткові пояснення по справі та заявою свідка.

У підготовчому засіданні 07.08.2024 проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.09.2024 у зв`язку з неявкою відповідача.

16.08.2024 через підсистему «Електронний суд» Державним спеціалізованим підприємством «Об`єднання «Радон» подано додаткові пояснення у справі.

У підготовчому засіданні 11.09.2024 проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.10.2024 за клопотанням представника позивача.

У підготовчому засіданні 02.10.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/4505/24 та призначення її до судового розгляду по суті на 06.11.2024.

У судовому засіданні 06.11.2024 судом заслухано пояснення представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити у повному обсязі та представника відповідача, який проти вимог заперечували з підстав наведених у відзиві та просив суд відмовити у позові повністю.

У судовому засіданні 06.11.2024 при дослідженні доказів, зокрема показань свідків, суд на місці ухвалив викликати у судове засідання в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для дачі показань та відкласти розгляд справи на 20.11.2024.

20.11.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 подано заяву про відвід судді від розгляду справи № 910/4505/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/4505/24.

У судове засідання, призначене на 20.11.2024 з`явилися представники сторін та свідок ОСОБА_1 . Сідок ОСОБА_2 не з`явився на виклик суду у судове засідання.

У судовому засіданні 20.11.2024 за клопотанням позивача суд відклав розгляд справи через неявку свідка на 03.12.2024, викликав повторно в якості свідка ОСОБА_2 у судове засідання з розгляду справи по суті 03.12.2024, попередив свідка про кримінальну відповідальність передбачену статтями 3684, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання. Забезпечення явки ОСОБА_2 і його прибуття як свідка покладено на ОСОБА_3 (представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4).

У судове засідання 03.12.2024 з`явилися представники сторін та свідок ОСОБА_1. Сідок ОСОБА_2 не з`явився на виклик суду у судове засідання, представник відповідача повідомив суд про неможливість забезпечити явку свідка через військовий стан та відсутність зв`язку з останнім.

У судовому засіданні 03.12.2024 суд заслухав пояснення свідка ОСОБА_1 , дослідив матеріали справи та заслухав заключне слова представника позивача.

У судовому засіданні 03.12.2024 судом задоволено клопотанням представника відповідача про надання часу для надання часу для підготовки для виступу у судових дебатах та проголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 09.12.2024

06.12.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС представником відповідача подано промову в судових дебатах.

У судовому засіданні 09.12.2024 суд заслухав заключне слова представника відповідача.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21 грудня 2023 року за результатами проведеної відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII процедури закупівлі між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (надалі - постачальник/відповідач) та Державним спеціалізованим підприємством «Об`єднання «Радон» (надалі - покупець/позивач) було укладено договір № 330/12-23 про закупівлю (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупця: Спеціальний робочий одяг (ДК 021:2015: 18130000-9 Спеціальний робочий одяг) (надалі - «Товар») у кількості та асортименті відповідно до Додатку 1 до договору (Специфікації), що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. договору постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

У п. 2.1. договору сторонами погоджено, що ціною договору є загальна ціна (вартість) всього придбаного та переданого покупцю протягом терміну дії договору Товару, яка становить 679 450,00 грн без ПДВ, згідно Додатку 1 до договору (Специфікації).

Як вбачається із матеріалів справи сторонами затверджено Специфікацію (Додаток 1 до договору), якою визначено найменування Товару, каїну виробника, кількість та вартість Товару.

У розділі 3 договору сторонами узгоджено умови поставки, зокрема: поставка Товару здійснюється відповідно до Міжнародний правил на умовах тлумачення торговельних термінів (ІНКОТЕРМС 2020) на умовах DDP «поставка Товару до місця поставки» (п. 3.1.); строк (термін) поставки (передачі) Товару: не пізніше 27 грудня 2023 року з дня набрання договором чинності (п. 3.2.); місце поставки (передачі) Товару: поставка Товару здійснюється силами та засобами постачальника на адресу покупця: 03083, м. Київ, вул. Пирогівській шлях, буд. 50 (п. 3.3.); приймання-передача Товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів. Підписанням видаткової накладної покупець підтверджує відсутність претензій щодо кількості поставленого Товару (п. 3.4.); датою поставки Товару є дата підписання покупцем видаткової накладної (п. 3.5.).

Відповідно до п. 4.1. договору приймання-передача Товару здійснюється за місцем знаходження покупця за рахунок постачальника та оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування Товару, його кількість та вартість.

Згідно з п. 4.2. договору постачальник повинен поставити (передати) покупцю Товар, якість якого відповідає діючим в Україні державним стандартам та/або ТУ, та умовам цього договору (відповідно до Додатку 2 до договору).

У п. 4.3. договору визначено, що товар повинен мати документи необхідні для підтвердження якості даного Товару (відповідно до Додатку 2 до договору).

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами підписано Додаток 2 до договору, яким узгоджено Технічні та якісні характеристики Товару.

Документи вказані в п. 4.3. цього договору передаються постачальником покупцеві в день передачі Товару разом з Товаром (п. 4.4. договору).

Товар не повинен мати дефектів, пов`язаних з матеріалами та/або роботою з його виготовлення. Товар повинен бути новим та не повинен бути у попередній експлуатації або регенерованим (виготовленим шляхом відновлення Товару, який був у використанні), та виробленим не раніше 2023 року (п. 4.5. договору).

Згідно з п. 4.7 договору, Товар поставляється в комплектності визначеній умовами цього договору та повинен містити маркування відповідно до стандартів виробника, яке надає змогу: ідентифікувати Товар, його походження, дату виробництва.

Вимоги, що пред`являються до бирки/ярлика/етикетки: Розмір, склад сировини з якої виготовлено Товар, спосіб/умови догляду за Товаром, виробник та дата виробництва/виготовлення Товару. Ярлик/бирка або етикетки можуть бути будь-якою розміру та виготовлені з будь якого матеріалу. Інформація повинна бути нанесена стійкими барвниками, що гарантують збереження написів протягом всього терміну використання та міцно пришита до виробу. Всі написи і символи обов`язково наносяться на контрастному фоні з використанням загальноприйнятих знаків (п. 4.8 договору).

За умовами п. 4.9 договору в день одержання Товару, покупець разом з уповноваженим представником постачальника перевіряє Товар за якістю, комплектністю та кількістю, та:

а) у випадку відсутності претензій до якості, комплектності та кількості Товару, підписує видаткову накладну, один примірник якої передається постачальнику;

б) у випадку наявності претензій до якості, комплектності та кількості Товару, покупець на свій розсуд:

- приймає Товар, робить відповідну відмітку у видатковій накладній, складає відповідну рекламацію/претензію, яку вручає під особистий підпис представникові постачальника, передає постачальнику один примірник видаткової накладної з відміткою про наявність рекламації/претензій;

- відмовляється від приймання Товару і в цьому випадку робить відповідну відмітку у видатковій накладній, та складає відповідну рекламацію/претензію.

Відповідно до п.п. 5.3.1., 5.3.2. договору постачальник зобов`язався забезпечити поставку Товару у строки та на умовах, встановлених цим Договором; забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 4 цього договору.

Цей договір відповідно до п. 10.1. набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року включно, за умови виконання сторонами своїх зобов`язань, а у частині виконання фінансових зобов`язань до повного розрахунку.

За доводами позивача, 27.12.2023 на територію покупця, за адресою м. Київ, вул. Комунальна, 1 перевізником «Нова пошта» було доставлено частину зазначеного в договорі Товару, а саме: «Костюм робочий» упакований в картонні коробки.

Цього ж дня 27.12.2023 на територію покупця прибув представник постачальника ОСОБА_2 для перевірки Товару за якістю, комплектністю та кількістю.

Як вказує позивач, в ході огляду доставленого Товару (костюм робочий) було виявлено невідповідність його характеристик вимогам, зазначеним в Додатку 2 до договору, а саме: склад тканини костюму робочого на бірці вказаний: 20 % бавовна, 80 % поліестер, в той час як згідно технічних та якісних характеристик (Додаток 2 до Договору) склад тканини має бути 55,8 % бавовни і 44,2 % поліестер.

Постачальник також надав видаткову накладну №151 від 27 грудня 2023 року на Товар (костюм робочий) в кількості 189 шт. на загальну суму 292 950,00 грн.

Оскільки, доставлений постачальником Товар не відповідав технічним та якісним характеристикам, визначеним умовами договору, у відповідності до п. 4.9 Договору, позивачем було відмовлено в прийнятті неякісного Товару та зроблено відповідну відмітку у видатковій накладній та передано її представнику постачальника Анікєєву Руслану Сергійовичу.

Крім іншого, позивач зазначає, що відповідач відповідно до умов договору зобов`язався також поставити покупцю куртки утеплені, штани утеплені, костюми медичні, напівкомбінезони утеплені. Однак, станом на 29.12.2023 інший товар, передбачений договором, не був поставлений, про причини такої непоставки Товару позивач не повідомлявся.

У зв`язку з чим, 29.12.2023 позивачем відповідно до п. 4.9 договору було направлено за допомогою електронних засобів зв`язку на електронну пошту, а також на адреси відповідача, зазначені в договорі Укрпоштою претензію № 1 щодо порушення умов договору та нарахування штрафних санкцій, згідно з п. 6.5. та 6.7. договору на суму 126 535,00 грн.

В подальшому, 13.03.2024 ДСП «Об`єднання «Радон» направило претензію № 2 (повторно (вих. № 1.01.-1.5/430-24) про порушення умов договору та необхідність сплатити штраф.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф відповідно до п. 6.5 Договору в розмірі 20 % вартості неякісного (некомплектного) Товару у розмірі 58 590, 00 грн та штраф у розмірі 67 945 грн за не поставку покупцю куртки утеплені, штани утеплені, костюми медичні, напівкомбінезони утеплені, на підставі п. 6.7 договору.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів поставки неякісного товару. Так, за переконанням відповідача, останньому не відомо звідки представник позивача взяв бірку, де б містилися такі показники. При проведені даної процедури передачі товару представник позивача просто взяв у уповноваженого на передачу Товару представника відповідача видаткову накладну, пішов до свого приміщення і повернувся вже з здійсненим таким написом. При цьому, як вказує відповідач, Товар на належність якісним характеристикам навіть не оглядався представниками позивача, жодних аналізів та перевірок не здійснювалося відповідно.

Крім іншого, відповідач зазначає, про відсутність у особи, що робила відповідну відмітку у видатковій накладній від 27.12.2023 року № 151 необхідної кваліфікації та компетентності. А тому, на думку відповідача, позивач всупереч положенням пункту 5.1.2. договору про закупівлю від 21.12.2023 року № 330/12-23 безпідставно відмовився приймати поставлений відповідачем Товар.

Також відповідач зазначив, що при прийнятті Товару відповідачем не було дотримано порядку приймання товару за якістю, визначеного Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7.

У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначив, що непоставка наступної партії Товару лежить у прямому причинно-наслідковому зв`язку з діями позивача, який безпідставно відмовився приймати першу партію Товару, тобто сам створив обставини, за яких продавець несе тягар грошових збитків та ризик настання додаткових збитків.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що у п.п. 5.3.1., 5.3.2 та п. 3.2. договору сторонами визначено, що постачальник зобов`язується забезпечити поставку Товару у строки та на умовах, встановлених цим Договором; забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 4 цього договору у термін не пізніше 27 грудня 2023 року.

Доказів поставки товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 4 цього договору, та у визначений договором термін, тобто до 27 грудня 2023 включно матеріали справи не містять.

При цьому, у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

На підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо поставки відповідачем 27.12.2023 на територію покупця, за адресою м. Київ, вул. Комунальна, 1 перевізником «Нова пошта» Товару (костюм робочий) невідповідної якості: склад тканини костюму робочого на бірці вказаний: 20 % бавовна, 80 % поліестер, в той час як згідно технічних та якісних характеристик (Додаток 2 до Договору) склад тканини має бути 55,8 % бавовни і 44,2 % поліестер) позивачем долучено до матеріалів справи копії наступних документів: видаткової накладної № 151 від 27.12.2023 із зауваженнями щодо неякісного товару, журналу реєстрації автотранспорту Виробничого майданчика за період з 21.12.2023 по 19.12.2023 та з 30.12.2023 по 06.01.2024; журналу обліку перепусток Виробничого майданчика за період з 19.10.2023 по 12.01.2024, а також направлення відповідачу претензій на поштову та електронні адреси.

Крім цього, позивачем долучено до матеріалів справи заяву свідка, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкода О.М. 13.07.2024 та зареєстрованого за № 4990.

Так у вказаній заяві, свідок ОСОБА_1 повідомив, зокрема, що «В середу, 27 грудня 2023 року, представник ФОП ОСОБА_4 в телефонному режимі повідомив, що поставить Товар на адресу Замовника.

Приблизно в районі 11-13 годин 27 грудня 2023 року на моє ім`я за адресою місто Київ, вулиця Комунальна, 1 прибула кур`єрська доставка Нової пошти від ОСОБА_5 (НОМЕР_2) в кількості 20 або 21 запакованих картонних коробок. Товар був розвантажений на складі ДСП «Об`єднання «Радон».

Приблизно о 15 годині 20 хвилин на територію ДСП «Об`єднання «Радон» прибув представник ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_2 для оформлення передачі Товару, з яким разом ми приймали товар. В коробках була наявна лише позиція «костюм робочий».

При розпаковці коробок разом з ОСОБА_2 та в присутності працівника ДСП «Об`єднання «Радон» ОСОБА_6, яка займала посаду начальника транспортного відділу пункту зберігання радіоактивних відходів центрального виробничого майданчика ДСП «Об`єднання «Радон» було проведено огляд поставленого товару на відповідність технічним вимогам, зазначеним в Договорі.

В ході огляду було розкрито 2 або 3 коробки з яких було вийнято костюми робочі приблизно в кількості 8-10 костюмів, при візуальному огляді було виявлено, що етикетка на одязі містить надпис англійською мовою, і на ній зазначено, що костюм робочий має склад поліестер 80 %, бавовна 20%, країна Виробник Польща. Мною на особистий телефон було зроблено фото етикетки та брюк від костюму. Вказані фото були завантажені на локальний робочий сервер ДСП «Об`єднання «Радон»».

У судовому засіданні 03.12.2024 свідок ОСОБА_1 підтвердив надані пояснення, надав відповіді на запитання суду та сторін, а тому беруться судом до уваги як належні показання свідка.

В той же час, відповідачем під час розгляду справи не надано належних доказів на спростування доводів позивача та жодних доказів щодо поставки товару належної якості у строки визначені умовами договору.

Долучена відповідачем до матеріалів справи заява свідка ОСОБА_2 не береться судом до уваги в силу приписів ч. 2 ст. 89 ГПК України, оскільки останній не з`явився на виклик суду у судове засідання.

Судом встановлено, що також не заперечується відповідачем, що у визначений договором строк, постачальник не здійснив поставки усього товару, вважаючи, що позивач безпідставно відмовився приймати першу партію Товару, тобто сам створив обставини, за яких продавець несе тягар грошових збитків та ризик настання додаткових збитків.

Крім іншого, в процесі розгляду справи по суті, судом встановлено, що відповідачем не заперечується факт отримання усіх претензій від позивача як покупця за договром, щодо не поставки товару та сплати штрафних санкцій, та відсутність реагування на вказані претензії з боку постачальника.

Враховуючи викладені обставини та керуючись принципами змагальності та вірогідності, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами, наданими позивачем, підтверджується факт часткової поставки товару (костюм робочий) неналежної якості та непоставки покупцю іншої частини товару (куртки утеплені, штани утеплені, костюми медичні, напівкомбінезони утеплені) у строки визначені умовами договору.

Доводи відповідача щодо недопустимості доказів не заслуговують на увагу, оскільки судом у судовому засіданні 24.07.2024 з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами та для всебічного з`ясування всіх обставин справи, які входять в предмет доказування у даному спорі, проголошено протокольна ухвала про надання сторонам (позивачу та відповідачу) час для подачі додаткових пояснень та доказів у строк до 05.08.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що і позивач і відповідач скористалися своїм правом та подали до суду письмові пояснення з доказами, в тому числі із заявами свідків. Так, позивачем 02.08.2024 через підсистему «Електронний суд» подано пояснення з додатками (с. 137-211), та відповідачем 05.08.2024 через підсистему «Електронний суд» подано додаткові пояснення з додатками (с.212-220).

Суд також критично оцінює твердження відповідача, що відповідач ФОП ОСОБА_4 особисто приймала особисту участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду - в режимі відеоконференції, тобто без представника, а тому з об`єктивних причин не все знає та не все розуміє в правилах судового процесу, оскільки участь сторони у судовому процесі особисто та/або через представника, залежить саме від волі самої сторони, а не суду, а відтак, в силу ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини судом встановлено, що постачальником в порушення умов договору частково поставлено товар неналежної якості (костюм робочий) та не поставлено покупцю іншу частини товару (куртки утеплені, штани утеплені, костюми медичні, напівкомбінезони утеплені) у строки визначені умовами договору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За приписами ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Частина 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Одним з видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із матеріалів справи, у п. 6.5. договору сторонами визначено, що за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) Товару стягується штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості неякісного (некомплектного) Товару.

У п. 6.7. договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову у передачі (поставці) покупцю Товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 10 (десяти) % від ціни договору.

З огляду на ту обставину, що матеріалами справи підтверджується факт нездійснення відповідачем поставки товару за договром, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафів, нарахованої на підставі п.п. 6.5., 6.7. договору, є обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд зазначає що останній є обґрунтованим, законним та арифметично вірним.

За приписами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Із наданих відповідачем доказів судом не вбачається підстав для звільнення останнього від відповідальності оскільки стороною не доведено належними та допустимими доказами, що невиконання умов договору сталося не з вини постачальника.

Наведені відповідачем заперечення на позовні вимоги у відзиві та поясненнях критично оцінюються судом та спростовуються наведеними вище обставинами справи.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 50, ідентифікаційний код 43068161) 126 535 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.12.2024

Суддя Л. Г. Пукшин