Рішення

від 05.12.2024 по справі 910/10573/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2024Справа № 910/10573/24

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Мазура В.М. в порядку загального позовного провадження

справу № 910/10573/24

за позовом Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-ГЕПАРД"

про стягнення 1 549 891,67 грн

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Попова І.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-ГЕПАРД" про стягнення 1 549 891,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю № 169 від 20.02.2024, внаслідок чого позивачу завдано збитків на суму 1 549 891,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

17.09.2024 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.10.2024.

17.10.2024 через канцелярію суду отримано клопотання про відкладення розгляду справи та поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Присутній у підготовчому засіданні 17.10.2024 представник відповідача просив задовольнити клопотання про відкладення розгляду справи та поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у підготовче засідання 17.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, суд задовольнив клопотання останнього, продовжив строк на подання відзиву до 24.10.2024 та відклав підготовче засідання у справі на 14.11.2024.

26.10.2024 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Судове засідання у справі № 910/10573/24, призначене на 14.11.2024, не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 судове засідання у справі призначено на 28.11.2024.

Присутній у підготовчому засіданні 28.11.2024 представник позивача позов підтримав, зазначив, що з відзивом ознайомлений та відповідь на відзив подавати не буде, просив призначити справу до судового розгляду.

Представник відповідача позов не визнав та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 10.10.2024 були вирішені усі питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.12.2024.

Представник позивача у судове засідання 05.12.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник відповідача про дату і час проведення судового засідання по розгляду справи по суті був повідомлений в судовому засіданні 28.11.2024 під розписку, яка долучена до матеріалів справи.

Відтак, ураховуючи, що позивач не повідомив суд про поважність причин неявки представника у судове засідання 05.12.2024, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності такого учасника справи.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, наведені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.12.2024, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

20.02.2024 між Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія-Гепард» (за договором - Виконавець) було укладено Договір про закупівлю №169, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання протягом 2024 року надати послуги зазначені у п. 1.2. цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору, предметом закупівлі є: «ДК 021:2015 79710000-4 Послуги з охорони об`єктів НМУ ім. О.О, Богомольця».

Умовами п. 1.3. договору визначено, що кількість співробітників охорони, режим і порядок роботи особового складу Виконавця визначаються Сторонами згідно з додатком №1 до Договору.

Виконавець зобов`язується у 2024 році надати послуги з забезпечення безпеки належної якості на території Замовника в обсязі цілодобового чергування 23 постів охорони, що становить 134 920 людино/годин, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх (п. 1.4. договору).

Згідно з п. 1.6. договору, установлено строк надання послуг: по 31 грудня 2024 р, включно.

Послуги з забезпечення громадської безпеки надаються на території університету за адресами замовника згідно додатку № і до Договору (п. 1.7. договору).

Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору, Виконавець надає послуги ДК 021:2015 79710000-4 Послуги з охорони об`єктів НМУ ім. О.О. Богомольця, а Замовник сплачує за надані послуги за цінами та у термін, які визначені у розрахунку вартості послуг, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною (додаток №2 ). Ціна цього Договору становить: 7 295 000,00 грн, без ПДВ.

Порядок оплати за надані послуги сторони передбачили у розділі 4 договору, відповідно до якого оплата за послуги проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунку-фактури, видаткової накладної та акта про надання послуг з забезпечення безпеки, підписаного Сторонами. Замовник щомісяця перераховує па розрахунковий рахунок Виконавця суму, зазначену в акті, протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами акта про надання послуг з забезпечення безпеки.

Відповідно до умов розділу 5 договору, надання Виконавцем послуг Замовнику за Договором оформляється двостороннім актом про надання послуг з забезпечення безпеки.

Виконавець готує проект акта наданих послуг у двох примірниках І затри дні до закінчення місяця надає акт для перевірки Замовнику. Якщо обсяг і якість зазначених у акті наданих послуг відповідає фактично наданим послугам, Замовник підписує вказаний акт і подає його для оплати.

Акт про надання послуг з забезпечення безпеки оформляється і підписується Сторонами щомісяця, не пізніше третього робочого дня місяця, що наступає за місяцем, у якому послуги були надані.

При відмові однієї із Сторін від підписання акта про надання послуг у сфері громадського порядку та громадської безпеки ванті робиться відмітка та викладаються підстави відмови.

Договір вступає в силу з дати його підписання та є чинним до 31 грудня 2024 року включно, за умови виконання сторонами своїх зобов`язань, у частині виконання грошових зобов`язань - до повного взаємного розрахунку сторін (п. 10.1. договору).

Невід`ємною частиною договору є додатки № 1 і № 2 (п. 12.1., 12.2. договору).

Як убачається з матеріалів справи, сторонами також були підписані: Додаток № 1 - Організація контрольно-пропускного режиму у адміністративних, навчальних корпусах та гуртожитках НМУ імені О.О. Богомольця на 2024 рік; Додаток № 2 - Розрахунок вартості послуг за договором, в якому наведена помісячна вартість послуг за договором у 2024 році.

10.05.2024 сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю № 169 від 20 лютого 2024 року, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до Договору, шляхом викладення п. 3.2. Договору в новій нижченаведеній редакції: « 3.2. Ціна нього Договору становить: 7 295 006,00 грн (сім мільйонів двісті дев`яносто п`ять тисяч гривень 00 коп.), в т.ч. 1 215 833,33 грн ПДВ.»

Також, Сторони домовились внести зміни до Додатку № 2 до Договору, шляхом викладення його в повій редакції, що додається до цієї Додаткової угоди. Ціна послуг за Договором не змінюється. Усі інші умови Договору про закупівлю № 169 від 20.02.2024 р, залишаються незмінними та обов`язковими для виконання Сторонами. Дана угода є невід`ємною частиною Договору про закупівлю № 169 від 20.02.2024

20.05.2024 сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 до Договору про закупівлю № 169 від 20 лютого 2024 року, у зв`язку з тим, що Виконавець ТОВ «КОМПАНІЯ - ГЕПАРД» з 23.04.2024 стало платником ПДВ, сторони погодили викласти пункт 3.2. Договору в новій редакції: « 3.2. Загальна вартість послуг за цим Договором становить: 7 295 000,00 гри (сім мільйонів двісті дев`яносто п`ять тисяч гривень 00 копійок), з них сума за 2 (два) місяці (лютий і березень 2024р.) складає 1 306 567,16 грн (один мільйон триста шість тисяч п`ятсот шістдесят сім гривень шістнадцять копійок), без ПДВ, за 9 (дев`ять) місяців (квітень - грудень 2024р.) сума складає 5 988 432,84 грн (п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста тридцять дві гривні вісімдесят чотири копійки), в т.ч. 998 072,14 грн ПДВ (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч сімдесят дві гривні чотирнадцять копійок).»

Також, Сторони домовились внести зміни до Додатку № 2 до Договору, шляхом викладення його в повій редакції, що додається до цієї Додаткової угоди. Ціна послуг за Договором не змінюється. Усі інші умови Договору про закупівлю № 169 від 20.02.2024 р, залишаються незмінними та обов`язковими для виконання Сторонами. Дана угода є невід`ємною частиною Договору про закупівлю № 169 від 20.02.2024.

Як убачається з доданих до справи доказів, відповідач на виконання умов укладеного договору у період з лютого по червень 2024 року надав послуги на загальну суму 3 288 194,02 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи підписаними і скріпленими печатками сторін актами надання послуг № 2 від 29.02.2024 на суму 631 507,46 грн, № 3 від 31.03.2024, № 4 від 30.04.2024 на суму 653 283,58 грн, № 5 від 31.05.2024 на суму 675 059,70 грн.

Позивач оплатив послуги за вказаними актами, що учасниками справи не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

16.08.2024 сторони підписали Додаткову угоду № 3, у якій дійшли згоди дострокового розірвання Договору № 169 від 20.02.2024 про закупівлю послуг з охорони об`єктів НМУ імені О.О. Богомольця.

12.08.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за № 85, у якій вимагав повернути кошти в розмірі 1 549 891,67 грн, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що з 26.06.2024 по 19.07.2024 Державною аудиторською службою України проведено перевірку закупівель, здійснених Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця.

За результатами перевірки Державною аудиторською службою України виявлено порушення виконання умов договору відповідачем, зокрема, частково не підтверджено надання послуг охорони за період з 20.02.2024 по 30.06.2024 у кількості 1277 змін (24 год.) з необхідних 2346 змін (відповідно до вимог ст. 59 Кодексу законів про працю України), через відсутність у штаті відповідача (з урахування цивільно-правових договорів та договорів субпідряду) необхідної кількості працівників (охоронців) для виконання умов Договору від 20.02.2024 р. №169 протягом лютого-червня 2024 року на загальну суму 1 549 891,67 грн. (у т.ч. ПДВ-176 733,73 грн.). Серед іншого, ТОВ Крмпанія-Гапард» не узгоджувалося з позивачем питання передачі виконання обов`язків третім особам, по договору субпідряду та договорам цивільно-правового характеру, як передбачено пунктом 11.1 Договору.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків на суму 1 549 891,67 грн, встановлених за результатами перевірки Державною аудиторською службою України виконання умов Договору про закупівлю № 169 від 20.02.2024.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що відсутні підстави для повернення сплачених грошових коштів за надані послуги. При цьому, відповідачем на підтвердження правомірності своїх заперечень проти позову до відзиву долучено висновок судового експерта № 238/09/25-2 від 22.10.2024, складеного на замовлення відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про закупівлю № 169 від 20.02.2024 за державні кошти послуг з охорони об`єктів НМУ ім. О.О, Богомольця (ДК 021:2015 79710000-4) між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю № 169 від 20.02.2024 відповідач у період з лютого по червень 2024 року надав послуги з охорони об`єктів позивача, на загальну суму 3 288 194,02 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи підписаними і скріпленими печатками сторін актами надання послуг № 2 від 29.02.2024 на суму 631 507,46 грн, № 3 від 31.03.2024, № 4 від 30.04.2024 на суму 653 283,58 грн, № 5 від 31.05.2024 на суму 675 059,70 грн.

Позивач оплатив послуги за вказаними актами, що учасниками справи не заперечується та серед іншого підтверджується Актом перевірки Державною аудиторською службою України № 000400-21/7 від 26.07.2024 та висновком судового експерта №238/09/25-2 від 22.10.2024, складеного на замовлення відповідача.

Вартість послуг охорони у період з лютого по червень 2024 року узгоджена сторонами у п. 3.2. Договору та Додатку № 2 (зі змінами, які вносилися додатковими угодами №№ 1, 2).

Відтак, суд наголошує, що позивач прийняв надані послуги без будь-яких зауважень та не заявивши при цьому про допущення виконавцем будь-яких відступів від умов договору чи наявність інших недоліків.

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України, після виконання договору не допускається.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, щодо завищення вартості виконаних підрядних робіт чи неналежного їх виконання.

Отже, умови Договору сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

Суд відзначає, що Акт перевірки Державною аудиторською службою України № 000400-21/7 від 26.07.2024 - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, який не має обов`язкового характеру та не може оспорюватись в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 та від 22.10.2019 у справі №922/59/19.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто, укладання сторонами у справі Договору, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за Договором.

Разом з тим, звіт внутрішнього аудиту вказаного органу управління (контролю) може бути підставою для вжиття ним у межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання у межах господарсько-договірних відносин.

Розмір заявлених до стягнення у даній справі збитків у розмірі 1 549 891,67 грн. позивач визначив, виходячи із здійснення надмірної сплати за надані послуги охорони на підставі Акта перевірки Державною аудиторською службою України № 000400-21/7 від 26.07.2024.

За змістом ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

У контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з відповідача сума, перерахована йому як виконавцю за Договором, не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України.

Аудиторський звіт не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору про закупівлю №169 від 20.02.2024 і не можуть їх змінювати.

Аудиторський звіт не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Аудиторський звіт є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який її склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто аудиторський звіт довідка не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Аудиторська довідка не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Аудиторська довідка є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічні висновки наведені також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3816/19 від 07.12.2021. Тобто, відповідний звіт не є доказом наявності противної поведінки відповідача, як обов`язкової складової відшкодування збитків.

При цьому, судом ураховано, що умовами укладеного між сторонами правочину не визначено права замовника робіт замовляти відповідний аудит з метою оцінки виконання умов договору контрагентом.

Більш того, у відповідності до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що аудиторський звіт не може бути підставою для виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява № 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-ГЕПАРД" про стягнення 1 549 891,67 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.12.2024.

Суддя А.І. Привалов