Ухвала

від 11.12.2024 по справі 910/15147/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

11.12.2024Справа № 910/15147/24

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши

заяву Київської міської ради

про забезпечення позову

у справі за позовною заявою Київської міської ради

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась Київська міська рада (далі - Київрада, позивач) до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2425/5 від 14.08.2024 про задоволення скарги Національної академії наук України від 15.04.2024 № 21/598-5.

Позов обґрунтований тим, що виданий Міністерством юстиції України наказ № 2425/5 від 14.08.2024 є незаконним та протиправним, оскільки ним скасовано реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 82,9966 га, що розташована по просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, внаслідок чого порушується право Київської міської ради як розпорядника земель комунальної власності.

Разом з позовом Київрада подала заяву вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень суб`єктам, які здійснюють державну реєстрацію стосовно земельної ділянки площею 82,9966 га, розташованої по просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що у позивача існують підстави вважати, що після видання Міністерством юстиції України наказу № 2425/5 від 14.08.2024 про задоволення скарги Національної академії наук України, яким скасовано реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 82,9966 га, що розташована по просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, невідомими особами можуть вживатися дії, спрямовані на реєстрацію та заволодіння вказаною земельною ділянкою шляхом подачі заяв про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (ст. 136, 137 ГПК України).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд враховує, що позивач звернувся до суду з позовом немайнового характеру, судове рішення, у разі задоволення якого не вимагатиме примусового виконання, тому в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення майбутнього позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову в даному випадку є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (п. 1 вказаної постанови).

Тобто з урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

У даному випадку Київська міська рада зазначає про свої побоювання щодо здійснення невідомими особами можливих неправомірних реєстраційних дій стосовно земельної ділянки площею 82,9966 га, розташованої по просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, що може призвести до ускладнення та неможливості виконання рішення у справі.

Утім слід зазначити, що заявником до суду не надано доказів, які б свідчили про вчинення конкретними особами дій, спрямованих на реєстрацію та заволодіння вказаною земельною ділянкою, або які б свідчили хоча б про наміри вчинення таких дій певними особами.

Також припущення позивача щодо неможливості виконання судового рішення в майбутньому є необґрунтованим та таким, що не підтверджено доказами у розумінні ст. 73-79 ГПК України, з якими пов`язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову.

Так, доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, ґрунтуються виключно на його побоюваннях, що не підтверджені будь-якими належними та достатніми доказами, при цьому заявником не наведено будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звертається до суду, у разі задоволення позову.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи невиконання рішення суду відповідачем без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Поряд з цим суд приймає до уваги, що стала судова практика Верховного Суду передбачає обов`язок саме заявника довести обґрунтованість заяви про забезпечення позову. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 18.05.2021 № 914/1570/20, в постановах Верховного Суду від 05.04.2023 № 915/577/22, від 13.02.2023 № 922/1737/22.

За таких обставин суд вважає, що позивач у встановленому процесуальним законом порядку не довів наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову та того факту, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі в разі задоволення позову.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Київської міської ради про забезпечення позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у разі відмови у задоволенні такої заяви покладається на заявника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Київської міської ради про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів до суду апеляційної інстанції.

Суддя Головіна К. І.