Рішення

від 11.12.2024 по справі 910/10216/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2024Справа № 910/10216/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТІС УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ТРАНС ОЙЛ"

про стягнення 1062357,87 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва 19.08.2024 передано указаний позов, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАТІС УКРАЇНА" (далі - позивач) просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ТРАНС ОЙЛ" (далі - відповідач) 803050 грн основного боргу, 18392,87 грн пені та 240915 грн штрафу у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договорами про надання послуг спецтехнікою, механізмами від 29.02.2024 №290224 та від 02.03.2024 №020324.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ТРАНС ОЙЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТІС УКРАЇНА" 787400 грн основного боргу, 236220 грн штрафу, 18059 грн 34 коп. пені, а також 15625 грн 19 коп. судового збору.

Через систему "Електронний суд" 21.11.2024 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №910/10216/24. У поданій заяві останній просить суд покласти на відповідача - 60000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 26.11.2024 було призначено до розгляду відповідну заяву у судовому засіданні на 11.12.2024.

11.12.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення на заяву позивача, у якій відповідач заперечує проти усієї заявленої до стягнення суми витрат та просить суд відмовити повністю у задоволенні заяви позивача.

У судове засідання 11.12.2024 представники позивача та відповідача не з`явилися.

Дослідивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а також докази надані з нею, та приймаючи до уваги заперечення відповідача суд зазначає про наступне.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 60000 грн витрат понесених ним на послуги адвоката під час розгляду даної справи, на підтвердження своїх витрат надає такі докази:

- акт прийому-передачі наданих послуг №18/11 від 18.11.2024 на суму 60000 грн.

Також в матеріалах справи з позовною заявою були долучені:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000030 від 25.07.2017;

- ордер серії АА №1473652 від 08.08.2024.

Заперечуючи проти заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу понесену ним при розгляді даної справи, відповідач зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на адвоката не фінансовим тягарем для відповідача, крім того, у позивача вже були подібні спори де його інтереси представляв адвокат Бодюк В.А.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд приймає до уваги висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 11.11.2021 у справі №910/7820/21, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з Акта №18/11від 18.11.2024 адвокатом було надано позивачу послуги з правничої допомоги у рамках господарської справи №910/10216/24: складання позовної заяви вартістю 30000 грн; участь у двох судових засіданнях 10000 грн та включено гонорар успіху на суму 20000 грн.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок наведено Верховним Судом у постанові від 17.01.2024 у справі №906/462/22.

При вирішенні питання необхідності «гонорару успіху» у зв`язку з розглядом даної справи судом враховано, що сама по собі справа була оцінена судом як нескладна, натомість загальне провадження було призначено у зв`язку із клопотанням відповідача.

Сума боргу заявлена до стягнення в межах цього позову відповідачем не заперечувалась, надання додаткової доказової бази для доведення позовних вимог цей спір не вимагав, спори за подібними правовідносинами у позивача виникали не вперше (справи №№904/6620/23, 911/764/21, 910/10309/20,903/800/23), а тому суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат з оплати гонорару успіху в сумі 20000 грн.

Що ж стосується решти заявленої до стягнення суми в розмірі 40000 грн, то суд з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані позивачем докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40000 грн є підтвердженими, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Враховуючи, що вимоги позову були задоволені частково, відповідно з відповідача підлягає стягненню сума витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог позову, у сумі 39220,47 грн.

Керуючись ст.ст. 127, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ТРАНС ОЙЛ" (м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 1; ідентифікаційний код 41251558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТІС УКРАЇНА" (м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6; ідентифікаційний код 42601636) 39220 (тридцять дев`ять тисяч двісті двадцять дві) грн 47 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків