Рішення

від 12.12.2024 по справі 910/13035/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2024Справа № 910/13035/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Приватного підприємства «Лабор»

про стягнення 32.168,83 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

22.10.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Приватного підприємства «Лабор» про стягнення 32.168,83 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08422/5-10 від 09.09.2008 позивач зобов`язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у м. Києві. Відповідач у період з 01.04.2020 по 31.03.2023 здійснював скид стічних вод без умов на скид. В абзаці 3 п. 8.6 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва передбачено, що при порушенні правил Водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у абонента умов на скид чи закінчення строку їх дії. У зв`язку з тим, що відповідачем були порушені правила на скид стічних вод, відповідачу було направлено лист-попередження від 24.04.2023 з розрахунком на суму 32.168,83 грн, який відповідачем сплачено не було. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вищезазначеними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/13035/24; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.10.2024 було 31.10.2024 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610202341589 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 39, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 29.10.2024 (номер відправлення 0610202341589) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 18.11.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 29.10.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», в подальшому перейменованим у Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Лабор» (абонент, відповідач) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08422/5-10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій, м. Києва (надалі - дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналі запій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у системі каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з п. 1.5 договору абонент забезпечує наявність та своєчасне подовження дозволу на скид січних вод згідно із вимогами місцевих правил приймання, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Для житлового фонду, в якому немає підприємств-орендарів, які скидають стічні води технологічного походження, дозвіл на скид стічних вод не потрібен.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору в період з 01.04.2020 по 31.03.2023 здійснював скид стічних вод без одержання Умов на скид, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок сплатити кошти у розмірі 32.168,83 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (в редакції, що діяла на момент укладення договору) його дія поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Доказів того, що однією із сторін договору виявлено небажання продовжувати договірні правовідносини сторонами не подано, а отже договір є продовженим та наразі чинним.

Відповідно до п. 3.1.2 договору постачальник зобов`язаний приймати від абонента стічні води на умовах цього договору, визначати у строки, встановлені графіком обслуговування лічильників абонента, кількість наданої абоненту води та прийнятих від нього стоків в міську каналізаційну мережу.

При цьому, пунктом 3.3.11 договору абонент зобов`язується своєчасно подовжувати у встановленому порядку дозвіл на скидання стічних вод у каналізаційну мережу постачальника. Утримувати в належному технічному та санітарному стані мережі та обладнання.

Розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.2011 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб - підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).

Пунктом 1.5 Правил № 1879 визначено, що вони встановлюють вимоги до Абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки Абонентів і Водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

Згідно з п. 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов`язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з Водоканалом відповідно до ст. 19, 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Пунктом 3.3.1 Правил № 1879 передбачено, що абоненти зобов`язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком № 2, які видаються на один рік.

Відповідно до п.п. 3.3.4, 3.3.5 п. 3.3 Правил № 1879 Умови на скид видаються на один рік. Якщо абонентом заявлено про відсутність змін у його водовідведенні Умови на скид на наступний рік подовжуються. Абонент повинен звернутися до Водоканалу із письмовим запитом про подовження Умов на скид за один місяць до закінчення строку їх дії.

У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що в період з 01.04.2020 по 31.03.2023 відповідачем, в порушення умов Правил № 1879, здійснювався скид стічних вод у каналізаційну мережу без отримання Умов на скид.

Матеріали справи не містять та відповідачем не подано доказів видачі відповідачу на спірний період Умов на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва.

Згідно з п. 4.9 договору розділу «Відповідальність сторін» у разі порушення абонентом п.п. 1.1, 1.5 цього договору, плата за скид стічних вод без чинного дозволу нараховується у п`ятикратному розмірі тарифу відповідно до вимог місцевих правил приймання.

Відповідно до п. 8.1 Правил № 1879 абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Пунктом 8.6 Правил № 1879 встановлено, що при порушенні цих правил та правил користування Водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

У зв`язку зі скидом відповідачем стічних вод без Умов на скид стічних вод Департаментом екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» було нараховано Приватному підприємству «Лабор» чотирьохкратну плату за скид стічних вод у міську каналізацію за адресою: 04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 39 за період з 01.04.2020 по 31.03.2023 у розмірі 32.168,83 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком № 15/ВУ-Ф-01/362-03-2023р. від 24.04.2023.

В матеріалах справи міститься лист-попередження від 24.04.2023, адресоване керівнику ПП «Лабор», згідно з яким позивач пропонував відповідачу здійснити плату у розмірі 32.168,83 грн у 10-денний термін з дня його отримання згідно розрахунку № 15/ВУ-Ф-01/362-03-2023р. від 24.04.2023, який додається.

В якості доказів надіслання даного листа відповідачу позивачем подано фіскальний чек та список - Перелік 3 згрупованих відправлень, з якого вбачається надіслання 25.05.2024 на адресу відповідача рекомендованого відправлення № 0600027493545 (за адресою: 04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 39).

Проте, відправлення № 0600027493545 не було вручено під час доставки та повернуто за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

Частина 2 статті 235 Господарського кодексу України встановлює, що до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

За змістом ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною.

Отже, законодавством передбачена можливість визначення оперативно-господарської санкції умовами договору. При цьому суд вважає, що передбачена пунктом 4.9 договору плата за скид стічних вод без чинного дозволу за своєю правовою природою є саме оперативно-господарською санкцією, тобто платою, передбаченою договором за недотримання абонентом умов п.п. 1.1, 1.5 договору, а не штрафною санкцією за порушенням виконання грошового зобов`язання, нарахування якої обмежується шестимісячним терміном згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/23088/17 також зазначено, що визначена у справі плата за скид стічних вод без дозволу не є штрафом у розумінні статей 238-241 Господарського кодексу України, а є оперативно-господарською санкцією у розумінні статей 217, 219, 235, 237 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, нараховані відповідачу кошти у розмірі 32.168,83 грн за скид стічних вод без Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва, позивач має право на застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п`ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення.

Перевіривши розрахунок плати за скид стічних вод без одержання Умов у розмірі 32.168,83 грн, судом встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично правильним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 32.168,83 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Лабор» (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 39; код ЄДРПОУ 35086097) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) 32.168 (тридцять дві тисячі сто шістдесят вісім) грн 83 коп. за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод та 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова