Рішення

від 12.12.2024 по справі 911/1951/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1951/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Фізичної особи-підприємця Гузенка Миколи Лукича ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 )

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ Спец Торг» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Машинобудівників, будинок 17А, офіс 361, код: 45337518)

про стягнення 204098,40 гривень,

До Господарського суду Київської області 25.07.2024 надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Гузенка Миколи Лукича (надалі по тексту ФОП Гузенко М.Л./позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ Спец Торг» (надалі по тексту ТОВ «МВ Спец Торг»/відповідач) заборгованості за договором перевезення вантажів від 10.04.2024 № 10/04-5 у розмірі 204098,40 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на підставі заявок відповідача здійснив перевезення вантажу, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за надані позивачем послуги в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2024 у справі № 911/1951/24 позовну заяву ФОП Гузенка М.Л. залишено без руху та зобов`язано позивача усунути виявлені недоліки позовної заяви протягом 10-ти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання до суду доказів надсилання на адресу відповідача позовної заяви.

Позивач 13.08.2024, засобами поштового зв`язку, надіслав на адресу суду заяву про усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, яка надійшла до суду 13.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2024 позовну заяву ФОП Гузенка М.Л. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1951/24. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача, ухвалу про відкриття провадження у справі, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою про невручення відповідачу поштового відправлення та його повернення у зв`язку із «закінченням терміну зберігання».

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду. Факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, проте, процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи те, що відповідач не скористалася наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ФОП Гузенко М.Л. (перевізник) та ТОВ «МВ Спец Торг» (експедитор) 10.04.2024 укладено договір перевезення вантажів № 10/04-5 (далі договір), відповідно до умов якого:

- договір визначає взаємовідносини між Експедитором та Перевізником при організації і виконанні міських, міжміських і міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також порядок розрахунків за надані послуги та виконану роботу (пункт 1.1.);

- сторони домовились, що ставки за перевезення вантажу будуть встановлюватись конкретно в кожному випадку письмовою угодою (заявкою) сторін, що є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1.);

- експедитор здійснює оплату виконаних робіт та послуг на протязі 20 днів з моменту отримання від Виконавця належним чином оформлених оригіналів документів: договір - 2 шт; заявка - 2 шт; акт виконаних робіт - 2 шт; рахунок - 1 шт; товарно-транспортна накладна (CMR). Перевізник виставляє на адресу Експедитора рахунок на оплату робіт і послуг згідно погодженої сторонами заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом після досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов конкретного перевезення (пункт 3.2.).

В межах укладеного договору 10.04.2024 між ФОП Гузенко М.Л. та ТОВ «МВ Спец Торг» підписано заявку № 10/04-5а (далі по тексту заявка), згідно якої:

- дата завантаження: 15.04.2024;

- маршрут: м. Гданськ(Польща) м. Київ, м. Дніпро (Україна);

- вантаж: Метизи; маса 22т; об`єм 86 м. куб;

- транспорт: Тент;

- дані авто: MAN НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ;

- адреса завантаження: м. Гданськ, Magazynowa 40, 80-180 Jankowo Gdanskie;

- адреса замитнення: Magazynowa 40, 80-180 Jankowo Gdanskie;

- адреса розмитнення: 08130, с. Чайки, вул. Антонова, 1А;

- адреса розвантаження: м. Дніпро, вул. Енергетична, 14А;

- плановий термін доставки: 22.04.2024;

- сума оплати: 4800 EUR безготівковий;

- форма оплати і терміни: на протязі 7-10 банківських днів після отримання оригіналів: договір; рахунок; акт виконаних робіт ТТН/CMR з відміткою про одержання вантажу.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, за замовленням відповідача, ним було здійснено перевезення вантажу за умовами погодженими сторонами у заявці, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 425882 від 15.04.2024.

У відповідності до умов договору та заявки позивачем сформовано рахунок-фактуру від 27.04.2024 № 27/04 та Акт надання послуг від 27.04.2024 № 27/04 на суму 204098,40 гривень, які 04.06.2024 було скеровано позивачем на адресу відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами надсилання таких документів.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом стало неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг по перевезенню у розмірі 204098,40 гривень, що є еквівалентом 4800 євро.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 2, 5 статті 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) ратифікованою Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Україною» від 01.08.2006, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За змістом частин 11, 12, 13 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

За приписами ст. ст. 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, і є підтвердженням прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, а відповідачем не заперечувалось, що позивачем у відповідності до умов договору здійснено погоджене сторонами міжнародне перевезення, внаслідок чого, у відповідності з ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та Конвенції, складено міжнародну товарно-транспортні накладну CMR № 425882, з відмітками митного контролю, підписами та печатками як вантажовідправника, так і вантажоодержувача за узгодженим сторонами договором та заявкою.

Отже факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором та заявкою підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 425882, згідно якої обумовлений договором вантаж отримано вантажоодержувачем у пункті його призначення.

Відтак, наявними у матеріалах справи доказами у сукупності підтверджується факт надання позивачем послуг щодо перевезення вантажу, в обумовлені сторонами пункти призначення, згідно підписаного сторонами договору та заявки, та прийняття відповідачем наданих позивачем послуг.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами підписаної сторонами заявки термін оплати протягом 7-10 банківських днів після отримання оригіналів: договір; рахунок; акт виконаних робіт ТТН/CMR з відміткою про одержання вантажу.

Як встановлено судом у відповідності до умов договору та заявки позивачем сформовано рахунок-фактуру від 27.04.2024 № 27/04 та Акт надання послуг від 27.04.2024 № 27/04 на суму 204098,40 гривень, які 04.06.2024 було скеровано позивачем на адресу відповідача.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази отримання вказаного пакету документів відповідачем, тому судом були враховані нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, згідно з яким оригінали документів мали бути отриманні відповідачем 10.06.2024.

Відповідач заперечень щодо дати отримання ним пакету документів не подав.

За таких обставин, оскільки відповідач отримав документи обумовлені договором 10.06.2024, то станом на день звернення позивачем до суду із розглядуваним позовом строк оплати наданих останнім послуг на суму 204098,40 гривень є таким, що настав.

Проте, в порушення умов договору відповідач свій обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отримані послуги не надав, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо наданих позивачем послуг за договором також не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 204098,40 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ТОВ «МВ Спец Торг» на користь ФОП Гузенко М.Л. 204098,40 гривень основного боргу.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 17300 гривень, суд дійшов наступних висновків.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до наведеного позивачем попереднього розрахунку судових витрат, розмір судових витрат складається з суми судового збору 3061,48 гривень та витрат на правову допомогу 17300 гривень.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (пункт 21) та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (пункт 5.40).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду: договір про правову допомогу від 01.07.2024, укладеного позивачем з Адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем; акт приймання-передачі наданих послуг від 04.07.2024.

Також, судом встановлено, що представництво позивача здійснювалось адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем, повноваження якого підтверджуються ордером від 04.07.2024 серії ВО № 1073109, який відповідно до свідоцтва від 16.05.2008 № 507 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи в суді першої інстанції становить 17300 гривень.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

В перебігу розгляду справи від відповідача клопотання про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи заявлено не було.

Здійснивши аналіз поданих позивачем доказів понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, та враховуючи відсутність клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17300 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Гузенка Миколи Лукича задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ Спец Торг» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Машинобудівників, будинок 17А, офіс 361, код: 45337518) на користь Фізичної особи-підприємця Гузенка Миколи Лукича ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ) 204098,40 гривень основного боргу, 3061,48 гривень судового збору та 17300,00 гривень витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2024.

Суддя Р.М. Колесник