Рішення

від 12.12.2024 по справі 911/2574/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р.м. Київ Справа № 911/2574/24

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області

про стягнення заборгованості,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

25 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі позивач) до виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 8 418,16 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору №09-5187/24-БО-Т постачання природного газу від 30.12.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано в строк до 30.10.2024 року надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.

14 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи, у якому містилось клопотання про закриття провадження в справі, у зв`язку зі сплатою відповідачем основного боргу.

29 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він послався на сплату відповідачем основного боргу та збільшив розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 3 322,69 грн. пені, 374,80 грн. трьох процентів річних, 211,08 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, заява позивача була прийнята судом до розгляду.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та вірогідність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

30 грудня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі позивач) та виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області (далі відповідач) укладений договір №09-5187/24-БО-Т постачання природного газу (далі договір), згідно з умовами якого, позивач зобов`язувався поставити відповідачу природний газ (далі газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «газове паливо» (природний газ), а відповідач зобов`язувався прийняти його та оплатити.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, позивач передає відповідачу на умовах цього договору замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01 січня 2024 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 21,0 тис.куб.метрів (двадцять одна тисяча куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі також розрахункові періоди) (тис.куб.м.):

Розрахунковий періодЗамовлений обсяг, тис.куб мСічень 20246,0Лютий 20246,0Березень 20246,0Квітень 20243,0ВСЬОГО21,0

Відповідно до п. 3.5. договору, приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.5.2 договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на інформаційній платформі оператора ГТС позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником позивача.

Відповідач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ 16 390,00 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн., крім того ПДВ 20% 27,315 грн., всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги з транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору, загальна вартість цього договору на дату укладання становить 289 693,07 грн., крім того ПДВ 57 938,62 грн., разом з ПДВ 347 631,69 грн. (триста сорок сім тисяч шістсот тридцять одна гривня, 69 копійок) грн.

Згідно з. п. 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється відповідачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного відповідачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Відповідач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5.2. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна відповідачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається позивачу, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок позивача.

Пунктом 13.1. договору встановлено, зокрема, що даний договір набирає чинності з « 01» січня 2024 року і діє в частині поставки газу до « 15» квітня 2024 року (включно), а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ на суму 345 916,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: за січень 2024 року від 12.02.2024 року, на суму 140 765,65 грн.; за лютий 2024 року від 11.03.2024 року, на суму 111 186,50 грн.; за березень 2024 року від 10.04.2024 року, на суму 93 914,83 грн.; за квітень 2024 року від 10.05.2024 року, на суму 49,82 грн.

Відповідач поставлений позивачем природний газ оплатив частково, тому, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 4 872,06 грн. боргу, 3 095,55 грн. пені, 344,46 грн. трьох процентів річних та 106,09 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

У заяві, поданій 29 жовтня 2024 року, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 322,69 грн. пені, 378,80 грн. трьох процентів річних та 211,08 суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

14 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд закрити провадження у справі, в зв`язку зі сплатою відповідачем основного боргу в повному обсязі, на підтвердження чого подав суду платіжну інструкцію №380 (внутрішній номер 370884462) від "26" вересня 2024 року, на суму 4 872,06 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У заяві від 29.10.2024 року представник позивача послався на те, що відповідач у листі №188 від 16.10.2024 року просив позивача в платіжній інструкції №380 (внутрішній номер 370884462) від "26" вересня 2024 року вважати призначення платежу наступним: "оплата за природний газ по договору від 31.12.2023р. №09-5187/24-БО-Т".

Так, оскільки відповідач сплатив основний борг в сумі 4 872,06 грн., провадження у справі №911/2574/24 в частині стягнення основного боргу підлягає закриттю.

Як зазначалось вище, 29 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла заява представника позивача, в якій він просив суд стягнути з відповідача 3 322,69 грн. пені, 374,80 грн. трьох процентів річних, 211,08 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб (ч. 2 ст. 264 Господарського кодексу України).

Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", зокрема, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ на суму 345 916,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: за січень 2024 року від 12.02.2024 року, на суму 140 765,65 грн.; за лютий 2024 року від 11.03.2024 року, на суму 11 186,50 грн.; за березень 2024 року від 10.04.2024 року, на суму 93 914,83 грн.; за квітень 2024 року від 10.05.2024 року, на суму 49,82 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач частково оплатив поставлений позивачем природний газ, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача №16/2-09/109393/2024 від 22.08.2024 року з інформацією про надходження коштів на рахунки позивача за період з 30 грудня 2023 року по 06 серпня 2024 року.

16 жовтня 2024 року відповідач сплатив основний борг у сумі 4 872,06 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №380 (внутрішній номер 370884462) та листом №188 від 16.10.2024 року, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як уже зазначалось, згідно з п. 5.2. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна відповідачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається позивачу, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок позивача.

Так, у платіжній інструкції №380 (внутрішній номер 370884462) від "26" вересня 2024 року, на суму 4 872,06 грн., в призначенні платежу зазначено: "природний газ; договір№09-7187/24/-БО-Твід19.09.2024р.".

У листі №188 від 16.10.2024 року відповідач просив позивача в платіжній інструкції №380 (внутрішній номер 370884462) від "26" вересня 2024 року, на суму 4 872,06 грн., вважати призначення платежу: "оплата за природний газ по договору від 31.12.2023р. №09-5187/24-БО-Т", тому датою сплати відповідачем 4 872,06 грн. боргу за природний газ, відповідно до умов договору, є 16 жовтня 2024 року.

Так, розмір пені:

- згідно з актом актом приймання-передачі природного газу за березень 2024 року від 10.04.2024 року:

враховуючи період заборгованості з 16 травня 2024 року до 27 червня 2024 року, суму боргу в розмірі 93 865,01 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 16 травня 2024 року до 13 червня 2024 року становила 13,50%, а з 14 червня 2024 року до 27 червня 2024 року становила 13,00%, складає 2 941,62 грн.;

враховуючи період заборгованості з 28 червня 2024 року до 15 жовтня 2024 року, часткову оплату 28 червня 2024 року боргу в сумі 89 042,77 грн., суму боргу в розмірі 4 822,24 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 28 червня 2024 року до 15 травня 2024 року становила 13,00%, складає 376,82 грн.;

- згідно з актом актом приймання-передачі природного газу за квітень 2024 року від 10.05.2024 року, враховуючи період заборгованості з 18 червня 2024 року до 15 жовтня 2024 року, суму боргу в розмірі 49,82 грн., облікову ставку Національного банку України, що цей в період становила 13,00%, складає 4,25 грн.;

а разом, 3 322,69 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Крім цього, неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За відсутності встановленого законом переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (постанови Верховного Суду від 01.08.2019 року в справі №922/2932/18, від 08.10.2019 року в справі №922/2930/18, від 08.10.2019 року в справі №923/142/19 та від 09.10.2019 року в справі №904/4083/18).

Разом з цим, звертаючись із позовом до суду, представник позивача просив суд стягнути з відповідача 4 872,06 грн. боргу. При цьому, просив стягнути 3 322,69 грн. пені. Так, розмір пені є надмірним, у порівнянні із сумою боргу, заявленого позивачем, тому розмір пені підлягає зменшенню судом на 50 %.

Так, стягненню з відповідача підлягають 1 611,34 грн. пені.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 374,80 грн. трьох процентів річних та 211,08 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Три проценти річних:

- згідно з актом актом приймання-передачі природного газу за березень 2024 року від 10.04.2024 року:

враховуючи період заборгованості з 16 травня 2024 року до 27 червня 2024 року, що складає 43 дні, суму боргу в розмірі 93 865,01 грн., становлять 330,84 грн.;

враховуючи період заборгованості з 28 червня 2024 року до 15 жовтня 2024 року, що складає 110 днів, часткову оплату 28 червня 2024 року боргу в сумі 89 042,77 грн., суму боргу в розмірі 4 822,24 грн., становлять 43,48 грн.;

- згідно з актом актом приймання-передачі природного газу за квітень 2024 року від 10.05.2024 року, враховуючи період заборгованості з 18 червня 2024 року до 15 жовтня 2024 року, що складає 120 днів, суму боргу в розмірі 49,82 грн., становлять 0,49 грн.,

а разом 374,81 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 374,80 грн., тому стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

- згідно з актом актом приймання-передачі природного газу за березень 2024 року від 10.04.2024 року:

враховуючи період заборгованості з 16 травня 2024 року до 27 червня 2024 року, суму боргу в розмірі 93 865,01 грн., індекс інфляції у червні 2024 року 102,2%, складає 2 065,03 грн.;

враховуючи період заборгованості з 28 червня 2024 року до 15 жовтня 2024 року, часткову оплату 28 червня 2024 року боргу в сумі 89 042,77 грн., суму боргу в розмірі 4 822,24 грн., індекси інфляції: у червні 2024 року 102,2%; у липні 2024 року 100,0%; у серпні 2024 року 100,6%; вересні 2024 року 101,5%, складає 101,70 грн.;

- згідно з актом актом приймання-передачі природного газу квітень 2024 року від 10.05.2024 року, враховуючи період заборгованості з 18 червня 2024 року до 15 жовтня 2024 року, суму боргу в розмірі 49,82 грн., індекси інфляції: у липні 2024 року 100,0%; у серпні 2024 року 100,6%; у вересні 2024 року 101,5%, складає 1,05 грн.,

а разом 2 167,78 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 211,08 грн., тому стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. п. 27, 28, 37 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 5, 7 ст. 180, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 233, ч. 2 ст. 264, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ч. ч. 2, 3 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, п. 2 ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123,, ч. 1, п. 1 ч. 6 ст. 165, ст. 129, ч. ч. 1, 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, п. 2 ч. 6, ч. 11 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі 911/2574/24 в частині стягнення основного боргу в сумі 4 872,06 грн.

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про стягнення заборгованості.

Стягнути з виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області (07051, Київська область, Баришівський район, селище міського типу Баришівка(з), вулиця Центральна, будинок 27, ідентифікаційний код 43560334) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 42399676) 1 611,34 грн. (одну тисячу шістсот одинадцять грн. 34 коп.) пені; 374,80 грн. (триста сімдесят чотири грн. 80 коп.) трьох процентів річних; 211,08 грн. (двісті одинадцять грн. 08 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 950,27 грн. (одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят грн. 27 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 12.12.2024 року.

Суддя С. Грабець