Рішення

від 21.11.2024 по справі 914/1786/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 Справа № 914/1786/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фермерського господарства Зінов`єва Степана Борисовича

до відповідача Сокальської міської ради Львівської області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Фермерським господарством Зінов`єва Степана Борисовича до відповідача Сокальської міської ради Львівської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою. Зокрема позивач у позовній заяві просить визнати за Фермерським господарством Зінов`єва Степана Борисовича право постійного користування земельною ділянкою площею 15 га, кадастровий номер 4624886400:12:000:0707, розташованої на території Свитазівського старостинського округу (Сокальської міської ради) Червоноградського району Львівської області, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була раніше надана ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 03.11.1993 серія ЛВ №11.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

Ухвалою Сокальської районної ради народних депутатів від 27.08.1993 громадянам згідно із додатком №1 надано в постійне користування земельні ділянки для утворення та розширення селянських/фермерських господарств за рахунок земель запасу. Згідно вказаного списку №1 ОСОБА_1 виділено 15 га ріллі в с. Свитазів.

На підставі вказаної ухвали, 03.11.1993 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ОСОБА_1 виділено в постійне користування земельну ділянку площею 15 га, котра розташована на території с. Свитазів, Свитазівської сільської ради. Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з розпорядження Сокальської РДА від 04.11.1993 №12 було зареєстровано селянське/фермерське господарство Зінов`єв С.Б., як юридичну особу. 04.11.1993 ФГ Зінов`єв С.Б. видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФГ ОСОБА_1 є вирощування зернових та технічних культур.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті ОСОБА_1 спадщину, яка з поміж іншого майна, складається із майнових прав Фермерського господарства Зінов`єва С.Б., прийняли його син ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину.

23.11.2023 відбулись збори учасників ФГ Зінов`єва С.Б., за результатами яких прийнято рішення, оформлені протоколом зборів №1/2023, про затвердження нового статуту господарства, розширено види діяльності та обрано голову фермерського господарства сина засновника - ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4624886400:12:000:0707.

Згідно з довідкою Сокальської міської ради від 30.04.2024 №128 виданою громадянину ОСОБА_2 земельна ділянка площею 15 га для ведення селянського фермерського господарства кадастровий номер 4624886400:12:000:0707 знаходиться у користуванні Фермерського господарства "Зінов`єв С.Б.".

Як зазначив позивач, на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Як також вказано у позовній заяві, чинним на момент створення ФГ ОСОБА_1 законодавством було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить визнати за Фермерським господарством Зінов`єва Степана Борисовича право постійного користування земельною ділянкою площею 15 га, кадастровий номер 4624886400:12:000:0707, розташованої на території Свитазівського старостинського округу (Сокальської міської ради) Червоноградського району Львівської області, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була раніше надана ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 03.11.1993 серія ЛВ №11.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Предметом спору у цій справі є визнання за ФГ Зінов`єв С.Б. права постійного користування земельною ділянкою площею 15 га в межах згідно з планом, розташованої на території Свитазівського старостинського округу Червоноградського району Львівської області, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею.

Згідно із частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 05.05.1993) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 05.05.1993) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 05.05.1993) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23.07.1993 №3312-XII) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Тобто чинним на момент створення ФГ Зінов`єв С.Б. законодавством було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 прийнято новий Закон України №937-IV "Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство» №2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону №937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 5 та частиною 1 статті 7 Закону №937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 8 Закону №937-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Також у зазначеній постанові Верховним Судом було зроблено правовий висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Отже у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

У даній справі, спірна земельна ділянка була надана громадянину ОСОБА_1 саме з метою створення фермерського господарства, яке було останнім створено та зареєстровано 01.07.1993, тобто на підставі Закону України від 20 грудня 1991 року №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23.07.1993 №3312-XII), який втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство".

З наведеного вбачається, що на момент смерті голови ФГ ОСОБА_1 право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18)).

Після смерті засновника Фермерського господарства ОСОБА_1 з 06.05.2020 та й до сьогодні фермерське господарство продовжує використовувати спірну земельну ділянку, що підтверджено наявними у справі довідками. ФГ Зінов`єв С.Б. на даний час не припинено. Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі №906/392/18 (провадження №12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 1201 цього Кодексу;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);

и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 1201 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ Зінов`єв С.Б., так і станом на дату пред`явлення позову) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Правове становище ФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Відтак, право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала, є таким, що не припинилось та є діючим для ФГ Зінов`єв С.Б. А отже, у останнього наявне право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 15 га на території Свитазівського старостинського округу Червоноградського району Львівської області.

З 01.01.2013 вступив в силу Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким законодавець вніс зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 Земельного кодексу України.

У відповідності до прийнятих змін Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи (на даний час Головне управління Держгеокадстру у Львівській області) була розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №59-ОТГ від 21.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Сокальській міській раді (Сокальській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3447,9816 га, які розташовані на території Сокальської міської ради Сокальського району, в тому числі землі які знаходяться на території Свитазівського старостинського округу.

Таким чином, саме Сокальська міська рада є належним відповідачем по даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з частиною 1 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 1 та 2 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

12.12.2023 ФГ Зінов`єв С.Б. зверталося із клопотанням до Сокальської міської ради, де просило надати право постійного користування земельною ділянкою площею 15 га в межах населеного пункту с. Свитазів площею 15 га для ведення селянського фермерського господарства.

11.01.2024 Сокальська міська рада надала відповідь, згідно з якою було відмовлено у наданні права постійного користування земельною ділянкою, та одночасно роз`яснено про право звернення із даним питанням до суду, до повноважень якого входить вирішення таких питань.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку позов задовільнити та визнати за Фермерським господарством Зінов`єва Степана Борисовича право постійного користування земельною ділянкою площею 15 га, кадастровий номер 4624886400:12:000:0707, розташованої на території Свитазівського старостинського округу (Сокальської міської ради) Червоноградського району Львівської області, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була раніше надана ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 03.11.1993 серія ЛВ №11.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №32 від 21.05.2024.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Фермерським господарством Зінов`єва Степана Борисовича (80025, Львівська область, Червоноградський район, село Свитазів, ідентифікаційний код 23968632) право постійного користування земельною ділянкою площею 15 га, кадастровий номер 4624886400:12:000:0707, розташованої на території Свитазівського старостинського округу (Сокальської міської ради) Червоноградського району Львівської області, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була раніше надана ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 03.11.1993 серія ЛВ №11.

3. Стягнути з Сокальської міської ради Львівської області (80001, Львівська область, Червоноградський район, місто Сокаль, вулиця Шептицького, будинок 44, ідентифікаційний код 26205171) на користь Фермерського господарства Зінов`єва Степана Борисовича (80025, Львівська область, Червоноградський район, село Свитазів, ідентифікаційний код 23968632) 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 11.12.2024.

Суддя Петрашко М.М.