Рішення

від 02.12.2024 по справі 916/3004/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3004/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «НАДІЯ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченко, буд. 6/2; код ЄДРПОУ 39401061)

до відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії;

представники сторін:

від позивача Акименко В.М.,

від відповідача Карачковський П.П.,

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Центр сприяння інвалідам «НАДІЯ» (далі позивач, ГО «ЦСІ «НАДІЯ») звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі відповідач, Департамент), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Одеської міської ради щодо не розгляду звернення Громадського об`єднання «Центр Сприяння інвалідам «Надія» від 06.11.2023 року про звільнення від орендної плати за користування нежилими приміщеннями першого поверху, загальною площею 520,9 кв.м., які розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Пушкінська, 59;

- зобов`язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради виконати рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» та від 28.09.2022 № 987-VIII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану»;

- зобов`язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради звільнити Громадське об`єднання «Центр Сприяння інвалідам «Надія» від орендної плати за користування нежилими приміщеннями першого поверху, загальною площею 520,9 кв.м, які розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Пушкінська, 59 починаючи з 24 лютого 2022 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що використовує нерухоме майно комунальної власності за договором оренди від 23.10.2015 та водночас має право на звільнення від орендної плати з 24.02.2022 на підставі рішень власника майна Одеської міської ради, в той час як відповідач, проявляючи бездіяльність, не забезпечив їх виконання та упродовж 8 місяців (з 06.11.2023) не вживає жодних дій щодо розгляду звернення ГО «ЦСІ «Надія» відносно перерахунку заборгованості.

Ухвалою від 09.07.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 9 689,60 грн.

15.07.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3004/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

06.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції покликається на висновки Верховного Суду, викладені у Постанові від 22.11.2023 у справі № 916/3587/22 за позовом Департаменту до ГО «ЦСІ «НАДІЯ» про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, розірвання договору оренди та виселення, в якій Суд касаційної інстанції звернув увагу, що суди попередніх інстанції не встановили та в рішеннях не зазначили, чи було дотримано сторонами відповідних правовідносин, зокрема ГО «ЦСІ «НАДІЯ», порядку застосування звільнення від орендної плати на період дії воєнного стану, а саме чи було подано громадською організацією відповідне звернення та чи було прийнято орендодавцем наказ на підставі такого звернення. З цього приводу відповідач також вказує на положення Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, пунктом 129-1 якого конкретизовано порядок застосування орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати. Відповідач наголошує, що позивач звернувся до нього з листом щодо перерахування заборгованості 06.11.2023, тобто на етапі перебування справи № 916/3587/22 на стадії касаційного провадження. Підкреслює, що рішення відносно ГО «ЦСІ «НАДІЯ» не приймалося та наказ Департаментом на звільнення позивача від орендної плати не видавався. Вказує, що в рамках справи № 916/3587/22 суди досліджували наявність підстав для звільнення ГО «ЦСІ «НАДІЯ» від орендної плати, а тому, за наявності між сторонами спору у вищезазначеній справі, вважає недоцільним розглядати звернення ГО «ЦСІ «НАДІЯ» від 06.11.2023 до винесення остаточного судового рішення у справі № 916/3587/22. Крім того, відповідач посилається на те, що рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII не містить положень щодо порядку, за яким здійснюється реалізація звільнення або перерахунку орендної плати для певної категорії орендарів, у тому числі, що знижки або рішення застосовуються без окремого рішення орендодавця, а також не визначає дат, в які у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення. Крім того, відповідач заперечує проти задоволення позову і з тієї підстави, що позивач є громадським об`єднанням, яке у розумінні ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання» є непідприємницьким товариством, та водночас здає орендоване приміщення в суборенду, з чого отримує дохід, в той час як до місцевого бюджету орендна плата за користування об`єктом комунальної власності не надходить взагалі.

08.08.2024 відповідач подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів надсилання відзиву на адресу позивача.

Протокольною ухвалою від 21.08.2024 відкладено підготовче судове засідання на 07.10.2024, позивачу встановлено строк для подачі відповіді на відзив до 15.09.2024, а відповідачу строк для подачі заперечень до 03.10.2024.

03.09.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав контраргументи проти викладених у відзиві доводів відповідача. Зокрема, звернув увагу на підтвердження відповідачем у відзиві факту бездіяльності останнього, який полягає у не розгляді заяви ГО «ЦСІ «НАДІЯ» від 06.11.2023 щодо здійснення перерахунку заборгованості з орендної плати. Вказує, що саме Департамент, посилаючись на положення Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, ігнорує приписи цього Порядку, діє упереджено, не розглядає заяву ГО «ЦСІ «НАДІЯ» щодо звільнення від орендної плати в період воєнного стану, чим порушує право позивача на таке звільнення. Крім того, позивач вважає необґрунтованими доводи щодо несвоєчасного звернення до Департаменту із заявою про здійснення перерахунку від 06.11.2023 (на етапі касаційного провадження у справі № 916/3587/22), оскільки, хоч справа № 916/3587/22 і взаємопов`язана зі справою, що розглядається, проте остання має інший предмет і підстави та відзив відповідача має стосуватися саме них. Також позивач зауважує, що ні Порядок № 483, ні рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII та від 28.09.2022 №987-VIII не містять приписів щодо строку звернення орендаря до орендодавця із відповідною заявою для отримання знижки або звільнення від орендної плати. Разом з тим, позивач зазначає, що Договір оренди від 23.10.2015 не містить жодних застережень щодо цільового використання об`єкта оренди, додатковий договір від 02.01.2019 передбачає використання частини приміщень під розміщення кафе, а п. 4.8. Договору оренди передбачає право орендаря на передачу частини приміщень в суборенду з дозволу орендодавця. Як зазначає позивач, саме на підставі цього пункту Договору та за попереднім погодженням з відповідачем частина орендованих приміщень була передана в суборенду для розміщення кафе. При цьому вказує, що з моменту заснування ГО «ЦСІ «НАДІЯ» та до цього часу, позивач активно використовує орендоване комунальне майно, у тому числі із залученням суборендарів, для задоволення інтересів осіб з інвалідністю та інших громадян, які потребують додаткового соціального захисту.

Протокольною ухвалою від 07.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.10.2024.

30.10.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 20.11.2024.

04.11.2024 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

13.11.2024 додаткові письмові пояснення по справі надійшли від відповідача.

20.11.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.12.2024.

02.12.2024 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії Договору оренди нежилих приміщень від 23.10.2015 та про поновлення строку на подачу цього доказу. В обґрунтування клопотання позивач покликається на зазначення вказаного Договору серед додатків до позовної заяви, подання позову через електронний суд, а також на технічну помилку в системі ЄСІТС, в результаті чого Договір оренди від 23.10.2015 не надійшов до суду та відсутній в матеріалах справи. При цьому позивач звертає увагу, що саме об`єкт оренди, зазначений у Договорі оренди від 23.10.2015, є тим об`єктом, на якому будується обґрунтування позову, що стосується звільнення позивача від сплати орендної плати на час дії воєнного стану в Україні, нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 520,9 кв.м, які розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Пушкінська, 59.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З метою повного та всебічного розгляду справи, задля уникнення надмірного формалізму, керуючись ст. 119 ГПК України, з урахуванням доводів позивача, а також з огляду на те, що доказ, який він просить залучити до матеріалів справи, фактично не є новим, оскільки про нього йшла мова як у змісті позовної заяви, так і в додатках до неї, з урахуванням також думки представника відповідача, який не заперечував проти залучення копії поданого позивачем Договору, протокольною ухвалою від 02.12.2024 задовольнив клопотання позивача, поновив строк на подання доказу та залучив його до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулось 02.12.2024, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

02.12.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне.

23.10.2015 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради як орендодавцем та Громадською організацією «Центр сприяння інвалідам «НАДІЯ» як орендарем укладено Договір оренди нежилих приміщень (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно, а саме нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 520,9 кв.м, далі за текстом «Нежилі приміщення» та/або «Об`єкт оренди», які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 59.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1494.

Нежитлові приміщення першого поверху належать Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальній власності на підставі Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 574002, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.02.2007.

Відповідно до п. 1.2. Договору, строк дії останнього встановлено з 23.10.2015 до 23.10.2035.

Розділом 2 Договору сторони узгодили порядок розрахунків.

Так, згідно з п. п. 2.2., 2.4., 2.5. Договору передбачено, що за орендовані приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить 41 090,56 грн з ПДВ та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. ПДВ розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінений у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що передача об`єкта оренди буде здійснена згідно з вимогами чинного законодавства України та шляхом підписання акта приймання-передачі.

Згідно з п. 4.1. Договору нежилі приміщення орендодавцем передані орендарю виключно під розміщення громадської організації.

Відповідно до п. 4.8. Договору орендар має право передавати частину орендованих нежилих приміщень в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця. У 5-денний термін з дати отримання дозволу на суборенду надати до Департаменту копію договору суборенди. В іншому разі дозвіл втрачає силу.

02.01.2019 Департаментом та ГО «ЦСІ «НАДІЯ» підписано Додатковий договір № 2 про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення віл 23.10.2015, яким сторонами узгоджено новий розрахунок орендної плати та порядок розрахунків.

Згідно з вказаним Додатковим договором № 2, пункт 2.2. розділу 2 «Порядок розрахунків» Договору викладено в новій редакції:

« 2.2. За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 02.01.2019 в розмірі 65 530,93 грн, що розрахована на 01.12.2018 (без ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати на місяць. ПДВ розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.».

При цьому, згідно з умовами Додаткового договору № 2 орендна плата обчислюється з урахуванням видів діяльності, а саме:

- під розміщення організації, 1 поверх, 5,0 кв.м 79,29 грн в місяць (без ПДВ);

- кафе без реалізації підакцизного товара (с/а), 1 поверх, 515,9 кв.м 65 451,64 грн в місяць (без ПДВ).

29.06.2022 Одеська міська рада прийняла рішення № 969-VІІІ «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», згідно з п. 1 якого на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, звільнено від орендної плати орендарів, які:

- за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги;

- є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями;

- орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв`язку із обмеженням доступу;

- є суб`єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв`язку з введенням воєнного стану;

- використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об`єкті у зв`язку з введенням воєнного стану;

- орендують комунальне майно Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса», але не використовують його у зв`язку з введенням воєнного стану.

Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

28.09.2022 Одеська міська рада прийняла рішення № 987-VІІІ "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VІІІ «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану»", згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 якого рішення № 969-VІІІ від 29.06.2022 доповнено пунктом 3 наступного змісту:

« 3. Орендодавцям комунального майна територіальної громади м. Одеси забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги.».

Листом від 06.11.2023 № 56 позивач, посилаючись прийняте Одеською міською радою рішення № 969-VІІІ від 29.06.2022, зазначаючи про звільнення на підставі цього рішення громадських організацій від сплати орендної плати за укладеними договорами оренди, просив Департамент здійснити перерахунок заборгованості за Договором (а.с. 17).

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Департаменту щодо не розгляду звернення ГО «ЦСІ «НАДІЯ» від 06.11.2023 про звільнення від орендної плати за користування нежилими приміщеннями, зобов`язання Департаменту виконати рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII та від 28.09.2022 № 987-VIII, та звільнити ГО «ЦСІ «НАДІЯ» від орендної плати за користування нежилими приміщеннями, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Як зазначає позивач, звернення до господарського суду з позовом обумовлено тим, що відповідач, проявляючи бездіяльність, не забезпечує виконання рішень міськради від 29.06.2022 № 969-VIII та від 28.09.2022 № 987-VIII, та не вживає жодних дій щодо розгляду листа ГО «ЦСІ «Надія» від 06.11.2023 № 56.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

За змістом ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено судом, між сторонами у цій справі згідно Договору оренди нежилих приміщень від 23.10.2015 виникли правовідносини оренди. Доказів визнання Договору недійсним в судовому порядку до матеріалів справи не надано, у зв`язку з чим вказаний Договір є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених його змістом.

Як зазначив позивач та не заперечував відповідач, орендовані за Договором приміщення наразі перебувають у володінні та користуванні ГО «ЦСІ «НАДІЯ».

Розділом 2 Договору сторони узгодили порядок розрахунків, встановили розмір орендної плати, методику її обчислення, термін внесення тощо.

За змістом частини 2 статті 5 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану в подальшому неодноразово було продовжено Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022, № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, тобто станом на даний час правовий режим воєнного стану не припинено (не скасовано).

Відповідно до Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX (який набрав чинності 13.04.2022, діє під час воєнного стану та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" доповнено пунктом 6-1, за змістом якого під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, щодо, зокрема можливості застосування пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати.

У пункті 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (у редакції на 01.06.2022 - набрання чинності), установлено, що:

1) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:

фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;

які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території);

2) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене:

на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях);

у закладах культури і освіти, якщо об`єкт оренди було передано в оренду на погодинній основі;

3) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей;

4) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше:

орендарям єдиних майнових комплексів (їх структурних підрозділів), крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 75 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);

орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);

орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту;

5) звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.

У пункті 12 зазначеної Постанови визначено, що органи місцевого самоврядування можуть додатково приймати рішення з питань, визначених пунктом 1 цієї постанови, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Тобто у пункті 1 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України чітко визначено коло орендарів, яким надаються орендні знижки або звільнення на період воєнного стану за договорами оренди державного та комунального майна, а також визначено дати, з яких у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення. При цьому урегульовано, що питання звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту постанови здійснюється без окремого рішення орендодавця.

29.06.2022 відповідно до законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про правовий режим воєнного стану", з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади м. Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, Одеська міська рада прийняла рішення від 29.06.2022 № 969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану", відповідно до пункту 1 якого вирішено на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати, зокрема, громадські організації.

У пункті 2 цього рішення визначено, що на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 № 987-VIII "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану" доповнено пунктом 3 наступного змісту: "3. Орендодавцям комунального майна територіальної громади м. Одеси забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги.".

Отже, з огляду на зміст рішення органу місцевого самоврядування від 29.06.2022 № 969-VIII за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, зокрема орендарі такого майна, які є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями, на період воєнного стану та до його припинення (скасування) звільняються від орендної плати.

Зазначене рішення не містить положень щодо порядку, за яким здійснюється реалізація звільнення або перерахунку орендної плати для певної категорії орендарів, у тому числі, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця, а також не визначає дат, з яких у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення.

Водночас питання, у тому числі порядок реалізації надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, у зв`язку з подіями, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, урегульовано положеннями Порядку передачі в оренду державного та комунального майна від 03.06.2020 № 483.

Так, за змістом пункту 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна від 03.06.2020 № 483 (з урахуванням змін, внесених згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1026 від 13.09.2022), якщо у зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.

Як свідчать матеріали справи, ГО «ЦСІ «НАДІЯ» є громадською організацією відповідно до положень Закону України "Про громадські об`єднання", яка заснована в 2014 році та основним видом діяльності якої згідно КВЕД 94.99 є «діяльність інших громадських організацій».

Згідно пункту 2.1. Статуту ГО «ЦСІ Надія» (в новій редакції), затвердженого рішенням позачергових загальних зборів членів громадської організації № 9 від 22.03.2021, основною метою діяльності організації є здійснення заходів щодо соціального захисту і реабілітації інвалідів-членів організації та залучення інвалідів-членів організації до суспільно корисної діяльності, занять фізичною культурою і спортом, задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових та інших спільних інтересів інвалідів-членів організації; сприяння працевлаштуванню та підвищенню творчого, трудового, інтелектуального потенціалу інвалідів-членів організації.

Листом від 06.11.2023 № 56 позивач, посилаючись на прийняте Одеською міською радою рішення № 969-VІІІ від 29.06.2022, зазначаючи про звільнення на підставі цього рішення громадських організацій від сплати орендної плати за укладеними договорами оренди, просив Департамент здійснити перерахунок заборгованості за Договором.

Вказаний лист-звернення отримано Департаментом 09.11.2023, про що свідчить відповідний штамп із зазначенням вхідного № 01-14/2095.

Як зазначає відповідач, рішення відносно ГО «ЦСІ «НАДІЯ» по розгляду звернення не приймалося та наказ на звільнення позивача від орендної плати не видавався.

На переконання відповідача, за наявності між сторонами спору у справі № 916/3587/22, розглядати звернення ГО «ЦСІ «НАДІЯ» від 06.11.2023 до винесення остаточного судового рішення у вищезазначеній справі (№ 916/3587/22) є недоцільним.

Суд не може погодитися з такими доводами Департаменту з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як встановлено судом, позивач у даній справі, звернувшись до Департаменту з листом від 06.11.2023 № 56, вжив зі свого боку всіх заходів, необхідних для звільнення його, як орендаря, який є громадською організацією, від орендної плати на період дії правового режиму воєнного стану.

Отже, позивач дотримався процедури звільнення від орендної плати, передбаченої п. 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

Виходячи зі змісту рішень Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII та від 28.09.2022 № 987-VIII, а також з урахуванням положень п. 129-1 Порядку, звільнення громадських організацій від орендної плати з 24.02.2022 року до скасування воєнного стану є безумовним і, окрім надання орендодавцю відповідного звернення, не передбачає необхідності вжиття орендарем будь-яких додаткових заходів для застосування стосовно нього визначених рішеннями власника майна пільг щодо звільнення від орендної плати.

За таких обставин, оскільки позивач виконав всі умови, необхідні для звільнення його від встановленої Договором орендної плати на період воєнного стану та до його припинення (скасування), слід констатувати, що Департамент, як орендодавець комунального нерухомого майна, має лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки видача відповідного наказу, оскільки жодні нормативно-правові акти не передбачають права Департаменту діяти інакшим чином та на власний розсуд не розглядати звернення позивача.

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "правомірні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) (заява № 12742/87); ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.91 ЄСПЛ також зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Таким чином, на період дії воєнного стану ГО «ЦСІ «НАДІЯ», на підставі рішень Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII та від 28.09.2022 № 987-VIII, має правомірні очікування, які полягають у праві на звільнення від орендної плати за Договором оренди, а саме з 24 лютого 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану.

Стосовно доводів Департаменту про подачу позивачем відповідного звернення 06.11.2023, тобто на етапі касаційного провадження у справі № 916/3587/22 за позовом Департаменту до ГО «ЦСІ «НАДІЯ» про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, розірвання договору оренди та виселення, суд зазначає, що жодними нормативно-правовими актами імперативно не встановлено конкретного строку такого звернення, достатнім є лише факт його подачі орендодавцю.

З приводу думки відповідача щодо недоцільності розгляду звернення ГО «ЦСІ «НАДІЯ» від 06.11.2023 до винесення остаточного судового рішення у справі № 916/3587/22 суд зазначає, що така поведінка відповідача не відповідає таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

За частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Оскільки норми чинного законодавства у даному конкретному випадку не встановлюють інакшого варіанту поведінки орендодавця, окрім як за зверненням орендаря видати відповідний наказ, суд вважає обрану відповідачем позицію щодо не розгляду звернення позивача такою, що не відповідає вищезгаданим засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Більше того, як з`ясовано судом, ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2024 провадження у справі № 916/3587/22 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/3004/24, що розглядається.

Щодо доводів відповідача відносно того, що орендоване позивачем приміщення передано в суборенду та останній отримує з цього дохід, суд зазначає, що п. 4.8. Договору передбачає право орендаря передавати частину орендованих приміщень в суборенду з дозволу орендодавця, а підписаний сторонами Додатковий договір від 02.01.2019 до Договору оренди від 23.10.2015 передбачає використання частини приміщень під розміщення кафе.

Як зазначає позивач, саме на підставі п. 4.8. Договору та за попереднім погодженням з Департаментом, частина орендованих приміщень передана в суборенду для розміщення кафе, що відповідає умовам Договору та відповідачем не заперечувалось.

Разом з тим, рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII та від 28.09.2022 № 987-VIII, якими громадські об`єднання звільнено від орендної плати на період воєнного стану не містять жодних застережень щодо позбавлення права на пільги орендарів комунального майна громадських об`єднань, які передають орендоване майно в суборенду.

Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав суд зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово вказував, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист свого цивільного права та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права та інтересу.

Під час розгляду справи суд має перевірити вказане вище у розрізі доводів та доказів, як позивача, так і відповідача, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності визначених, конкретних порушених прав чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Разом із цим у пункті 42 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, законодавець чітко визначив право суду визначати у судовому рішенні ефективний спосіб захисту, незважаючи на відсутність його у законі чи договорі, за умови того, що такий спосіб не буде суперечити закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений Цивільним кодексом України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Позовні вимоги у цій справі фактично направлені на звільнення позивача на період дії воєнного стану від орендної плати за Договором оренди нежилих приміщень від 23.10.2015.

Встановивши факт бездіяльності відповідача щодо розгляду звернення ГО «ЦСІ «НАДІЯ» від 06.11.2023, та водночас з`ясувавши наявність у позивача права на звільнення від орендної плати на період дії воєнного стану, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання Департаменту звільнити ГО «ЦСІ «НАДІЯ» від орендної плати за користування об`єктом оренди, починаючи з 24 лютого 2022 року, є таким, що належним чином захистить права позивача у даній справі.

Разом з тим, з огляду на те, що рішеннями Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII та від 28.09.2022 № 987-VIII передбачено звільнення, зокрема, громадських організацій від орендної плати на період воєнного стану та до його припинення (скасування), позов в частині зобов`язання відповідача звільнити позивача від орендної плати підлягає частковому задоволенню із зазначенням періоду такого звільнення з 24.02.2022 (дата введення воєнного стану Указом Президента) до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Щодо інших обраних позивачем способів захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Департаменту щодо не розгляду звернення ГО «ЦСІ «НАДІЯ» від 06.11.2023, зобов`язання Департаменту виконати рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII та від 28.09.2022 № 987-VIII, суд зазначає, що такі способи є неефективними, оскільки не призведуть до дійсного захисту інтересу позивача, який полягає фактично у реалізації права на звільнення від орендної плати за Договором. За таких обставин, у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Слід також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява № 4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку з частковим задоволенням позову на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «НАДІЯ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченко, буд. 6/2; код ЄДРПОУ 39401061) до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Зобов`язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595) звільнити Громадську організацію «Центр сприяння інвалідам «НАДІЯ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченко, буд. 6/2; код ЄДРПОУ 39401061) від орендної плати за користування нежилими приміщеннями першого поверху, загальною площею 520,9 кв.м, які розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Пушкінська, 59, починаючи з 24 лютого 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595) на користь Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «НАДІЯ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченко, буд. 6/2; код ЄДРПОУ 39401061) 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 02 грудня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 12 грудня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков