Ухвала

від 12.12.2024 по справі 918/1354/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"12" грудня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1354/23(918/1108/24)

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача-1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

до відповідача-2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ),

до відповідача-3: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )

про визнання недійсними правочинів, витребування майна,

без виклику представників сторін,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою від 17.01.2024 (суддя Н. Церковна), зокрема відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та оприлюднено на офіційному вебсайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Розпорядженням керівника апарата суду від 01.05.2024 № 03-04/10/2024 у зв`язку із перебуванням судді Н. Церковної з 01.05.2024 по 17.05.2024 у щорічній відпустці згідно з наказом голови суду №04-41/94/24 від 01.04.2024, відповідно до п 7.1 Засад автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області, затверджених рішенням зборів суддів від 06.02.2020 № 1, згідно з п. 2.3.49-2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/1354/23 та пов`язаних з нею матеріалів, за результатами якого справу № 918/1354/23 передано на розгляд судді О. Андрійчук.

Ухвалою суду від 02.05.2024 справу № 918/1354/23 прийнято до свого провадження суддею О.Андрійчук.

05.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів та про витребування майна.

Ухвалою суду від 06.12.2024 (суддя В. Торчинюк) матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів, витребування майна передано до Господарського суду Рівненської області, у провадженні якого перебуває справа № 918/1354/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 818/1354/23(918/1108/24) передано судді О.Андрійчук.

Ухвалою суду від 12.12.2024 справу №918/1354/23(918/1108/24) прийнято до свого провадження.

Разом з позовною заявою ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ Вервольф (ідентифікаційний код 39690479) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ Синеон (ідентифікаційний код 39587292) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ Версія-Р (ідентифікаційний код 44233479) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ Синеон-Трейд (ідентифікаційний код 44767381) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ Деревовиріб (ідентифікаційний код 40649367) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 2 500,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ Глянс (ідентифікаційний код 38246585) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ Есфаер Трейд (ідентифікаційний код 41956999) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 100,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ Лебедик-Південь (ідентифікаційний код 39754831) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 5 000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ Арді-Захід (ідентифікаційний код 41291501) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ ФК Синеон (ідентифікаційний код 45383669) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ Арді-Вест (ідентифікаційний код 43879712) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн.

Крім того, заявник просить заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну частки засновника (учасника) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу товариств, зміну відомостей про засновників/учасників товариств.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, установив таке.

Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.07.2024 у справі № 918/1354/23(918/433/24) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 2 948 050,00 грн основного боргу, 557 937,65 грн 3% річних та 2 214 624,88 грн інфляційних. ОСОБА_6 володів частками у статутному капіталі ТОВ «Вервольф» у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, ТОВ «Синеон» у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, ТОВ «Версія-Р» у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн, ТОВ «Синеон-Трейд» у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн, ТОВ «Деревовиріб» у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 2 500,00 грн, ТОВ «Глянс» у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, ТОВ «Есфаер-Трейд» у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 100, 00 грн, ТОВ «Лебедик-Південь» у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 5 000,00 грн та був кінцевим бенефіціарним власником усіх перелічених компаній. При тому власником ТОВ «Арді Вест» є ТОВ «Арді Захід», ТОВ "Арді Захід» є ТОВ «Вервольф», а ТОВ «Фінансова компанія «Синеон» є "Вервольф», кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_6 . 13.04.2024 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій він просив накласти арешт на частки у статутному капіталі вказаних товариств, проте 15.04.2024 ОСОБА_6 відчужив належні йому частки у статутному капіталі шляхом укладення актів приймання-передачі. Одночасно ОСОБА_6 переоформив (перереєстрував) власника часток у статутному капіталі ТОВ «Вервольф», ТОВ «Синеон» та ТОВ «Есфаер Трейд» на користь ОСОБА_7 , ТОВ "Лебедик-Південь", ТОВ Версія - Р", ТОВ "Синеон-Трейд", ТОВ "Глянс", ТОВ "Деревовиріб" на користь ОСОБА_3 . Згідно з актами приймання-передачі часток, підставою для їх укладення зазначались договори купівлі-продажу часток від 01.03.2024. З моменту укладення договору до моменту передачі часток пройшло більше ніж півтора місяця. Вартість часток у статутному капіталі, яка відчужувалась відповідачем-1, фактично дорівнює номінальній вартості, що вказує на неринкову вартість відчуження часток у статутному капіталі. ТОВ «Арді Захід» володіло часткою у статутному капіталі ТОВ «Арді Вест», у власності якого перебувала квартира за адресою:, АДРЕСА_5 (факт визнано відповідачем в ухвалі суду про скасування заходів забезпечення позову у справі № 918/1354/23(918/383/24), відтак ТОВ «Вервольф» володіло значними активами та опосередковано володіло квартирою. Вказані компанії не здійснюють жодної діяльності та ймовірно використовуються ОСОБА_8 для здійснення різного виду фінансових операцій. Крім того, компанії фактично не ведуть жодної господарської діяльності. Після відчуження частки у статутному капіталі жодних змін у компаніях, крім номінальної зміни власника, не відбулось. ОСОБА_6 залишається директором усіх компаній та продовжує реалізовувати всі свої наміри. Єдиною метою відчуження часток у статутному капіталі є унеможливлення звернення стягнення на них, однак в жодному випадку не дійсне їх відчуження. Позивач вважає, що укладені ОСОБА_8 правочини щодо відчуження частки у статутному капіталі компаній є фраудаторними, оскільки вчинені всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом, а відтак наявні підстави для визнання їх недійсними.

Ураховуючи викладене, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі - продажу від 01.03.2024 частки у статутному капіталі ТОВ «Вервольф», укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Вервольф» від 15.04.2024, укладеного на виконання договору купівлі-продажу від 01.03.2024 між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за № 1436, 1437, договір купівлі - продажу від 01.03.2024 частки у статутному капіталі ТОВ «Синеон», укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Синеон» від 15.04.2024, укладеного на виконання договору купівлі-продажу від 01.03.2024 між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за № 1438, 1439, договір купівлі-продажу від 01.03.2024 частки у статутному капіталі ТОВ «Версія-Р», укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Версія-Р» від 15.04.2024, укладеного на виконання договору купівлі-продажу від 01.03.2024 між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за № 3216, 3217, договір купівлі-продажу від 01.03.2024 частки у статутному капіталі ТОВ «Синеон-Трейд», укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі «Синеон-Трейд» від 15.04.2024, укладеного на виконання договору купівлі-продажу від 01.03.2024 між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за № 3220, 3221, договір купівлі-продажу від 01.03.2024 частки у статутному капіталі ТОВ «Деревовиріб», укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Деревовиріб» від 15.04.2024, укладеного на виконання договору купівлі- продажу від 01.03.2024 між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за № 3218, 3219, договір купівлі-продажу від 01.03.2024 частки у статутному капіталі ТОВ «Глянс», укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Глянс» від 15.04.2024, укладеного на виконання договору купівлі-продажу від 01.03.2024 між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за № 2928, 2929, договір купівлі- продажу від 01.03.2024 частки у статутному капіталі ТОВ «Есфаер-Трейд», укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Есфаер-Трейд» від 15.04.2024, укладеного на виконання договору купівлі- продажу від 01.03.2024 між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за № 1440, 1441, договір купівлі-продажу від 01.03.2024 частки у статутному капітал ТОВ «Лебедик-Південь», укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Лебедик-Південь» від 15.04.2024, укладеного на виконання договору купівлі-продажу від 01.03.2024 між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за № 2926, 2927. Витребувати (звернути стягнення) у ОСОБА_12 та користь ОСОБА_13 частку у статутному капіталі ТОВ «Версія-Р» у розмірі 100% статутного капіталу, частку у статутному капіталі ТОВ «Синеон-Трейд» у розмірі 100% статутного капіталу, частку у статутному капіталі ТОВ «Деревовиріб» у розмірі 100% статутного капіталу, частку у статутному капіталі ТОВ «Глянс» у розмірі 100% статутного капіталу, частку у статутному капіталі ТОВ «Лебедик-Південь» у розмірі 100% статутного капіталу. Витребувати (звернути стягнення) у ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) на користь ОСОБА_13 частку у статутному капіталі ТОВ «Вервольф» у розмірі 100% статутного капіталу, частку у статутному капіталі ТОВ «Синеон» у розмірі 100% статутного капіталу, частку у статутному капіталі ТОВ «Есфаер-Трейд» у розмірі 100% статутного капіталу.

Отже, у цій справі предметом спору є вимоги як немайнового характеру (визнання недійсними правочинів), так і майнового (повернення кредитора у попереднє становище шляхом повернення (витребування) частки у статутному капіталі від відповідача-2 та відповідача-3 на користь відповідача-1).

У свою чергу, заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.07.2024 у справі № 918/1354/23(918/433/24) позов ОСОБА_16 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_16 2 948 050,00 грн основного боргу, 557 937,65 грн 3% річних, 2 214 624,88 грн інфляційних. 22.08.2024 на примусове виконання рішення суду видано відповідний наказ. Розмір боргу ОСОБА_13 перед ОСОБА_17 становить 5 721 717,73 грн. Станом на 05.12.2024 вказане рішення суду відповідач не виконав. У відповідача відсутнє майна, достатнє для виконання вказаного судового рішення. Заразом ОСОБА_6 був власником корпоративних прав у компаніях, правомірність відчуження частки у яких є предметом заявлених позовних вимог. У свою чергу, як стверджує позивач, відповідач-1 вчинив і вчиняє умисні дії для уникнення/унеможливлення виконання рішення суду, зокрема відчужив/відчужує належне йому майно. Зокрема, 15.04.2024 позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви в порядку ч. 2 ст. 136 ГПК України, у справі про стягнення заборгованості в розмірі 5 721 717,73 грн. Відразу після подання вказаної заяви відповідач-1 вчинив дії, спрямовані на відчуження його корпоративних прав за правочинами, що є предметом розгляду у цій справі. Отже, в минулому відповідач-1 вже здійснив умисні дії щодо відчуження майна для унеможливлення виконання рішення суду про стягнення коштів з нього, а тому, швидше за все, і в цій справі унеможливить ефективний захист порушених прав позивача та звернення стягнення на майно. На думку заявника, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі компаній, власниками яких є відповідач-2 та відповідач-3, забезпечить належний захист прав позивача, оскільки: 1) частка у статутному капіталі збережеться у власності відповідача-2 та відповідача-3 та буде унеможливлене повторне відчуження спірних часток чи їх обтяження, чи розділення (здійснення ланцюга фраудаторних угод); 2) буде забезпечена можливість повернення (витребування) часток у статутному капіталі із власності відповідача-2 та відповідача-3 на користь відповідача-1 та в подальшому звернення стягнення на частки для задоволення кредиторських вимог позивача; 3) невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до відчуження часток теперішніми «власниками» на користь інших осіб, що змусить позивача звертатись із новими позовами, а також може ускладнити процедуру звернення стягнення на майно; 4) невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частки, які є предметом спору, утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав у разі задоволення позову. Щодо такого заходу забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій, то, на думку заявника, можливість вчинення відповідачами реєстраційних дій щодо зміни власника частки, зокрема на підставі прийняття рішення загальними зборами учасників товариства, заяви про вихід з товариства чи вступ у товариство тощо (такі дії можливо буде здійснити попри накладення арешту на частку у статутному капіталі), зміни розміру частки у статутному капіталі може мати наслідком неможливість ефективного відновлення порушених прав позивача та неможливість/утруднення виконання рішення суду в частині повернення майна відповідачу-2. Вжитті заходи забезпечення позову є тимчасовими та впливають лише на можливість розпорядження частками у статутному капіталі товариств, однак не обмежують інші правомочності, які виникають із володіння часткою. Стосовно заборони розпорядження майном, яке належить товариствам, то у власності ТОВ «Вервольф» перебуває частка у статутному капіталі ТОВ «Арді Захід`та частка у статутному капіталі ТОВ «Фінансова компанія «Синеон». У свою чергу, ТОВ «Арді Захід» володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Арді Вест». ТОВ «Арді Вест» протягом 10 років володіло квартирою, яка була єдиним житлом відповідача-1, тобто відповідач здійснює переховування свого майна через підконтрольні йому компанії. Відтак для збереження вартості частки у статутному капіталі ТОВ «Вервольф» необхідно накласти арешт на частки у статутному капіталі, якими володіє вказане товариство. Такий захід забезпечення позову надасть можливість зберегти вартість часток для ефективного звернення стягнення на них та задоволення власних кредиторських вимог. Зважаючи на те, що у відповідача перед позивачем наявна надзвичайно велика сума боргу, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відповідач вчиняє умисні дії щодо відчуження майна та унеможливлення звернення стягнення на нього, то, на думку позивача, наявні усі підстави для накладення арешту на частки у статутному капіталі та заборону вчинення реєстраційних дій щодо компаній для забезпечення ефективного захисту прав позивача та належного виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору.

За змістом вказаної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

За ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками відповідного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також викладено правовий висновок про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Даючи оцінку запропонованим позивачем заходам забезпечення позову, суд установив таке.

Щодо такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на частки в статутному капіталі товариств, то з огляду на наявність позовних вимог майнового характеру (витребування частки статутного капіталу, які мають вартісне, грошове вираження) вжиття судом таких заходів забезпечення позову відповідає вимогам норм ст. 136, 137 ГПК України, зокрема в частині співмірності із заявленими позивачем вимогами. Розпорядження такими частками до вирішення спору судом очевидно не відповідає ефективному захисту або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Накладення арешту на спірні частки в статутному капіталі товариств має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження вказаними частками в статутному капіталі товариств. Також суд звертає увагу, що метою заходу забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини"). У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірних часток у статутному капіталі у власності відповідачів. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідачів будуть порушені, а баланс інтересів порушений.

Щодо такого заходу забезпечення позову як заборона реєстраторам вчиняти певні реєстраційні дії, то суд зазначає, що забороні підлягає вчинення не будь-яких дій, зокрема, внесення до ЄДР не будь-яких відомостей стосовно товариства, а лише тих, що можуть призвести до можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, можуть ускладнити виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивачів) та викликати труднощі при його виконанні. Такі заходи мають прямо стосуватись предмету позову. У цій справі позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації вносити зміни до відомостей товариств, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме про зміну частки засновника (учасника) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу товариства, зміну відомостей про засновників/учасників товариств, оскільки можливість вчинення реєстраційних дій щодо зміни власника частки, зокрема на підставі прийняття рішення загальними зборами учасників товариства, заяви про вихід з товариства чи вступ у товариство тощо (такі дії можливо буде здійснити попри накладення арешту на частку у статутному капіталі), зміни розміру частки у статутному капіталі матиме негативні наслідки та унеможливить ефективне поновлення порушених прав позивача, так як відповідачі можуть в будь-який момент змінити склад учасників або вартість частки чи вчинити інші дії щодо часток. Суд погоджується з доводами позивача та вважає за можливе вжити відповідний захід забезпечення позову.

Щодо заборони відчуження майна, що належать товариствам, то суд звертає увагу, що частка в статутному капіталі товариства є особливим видом майна. Вона сама по собі не має вартості. Її вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства. Отже, при створенні товариства ринкова вартість частки зазвичай дорівнює її номінальній вартості. Тоді як з перебігом часу ця цифра стає "історичною", а ринкова вартість частки може суттєво зрости (якщо бізнес товариства буде успішним) або зменшитися (якщо товариство буде вести збиткову господарську діяльність) (відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 924/700/21, від 23.02.2024 у справі № 910/9426/23). Отже, у випадку реалізації належного товариствам майна, у тому числі корпоративних прав в інших юридичних особах, вартість частки у статутному капіталі таких товариств беззаперечно зменшиться та не буде становити економічного інтересу для особи, яка звернулася з позовом про стягнення (витребувати з володіння) такої частки. У той же час, як зазначає позивач у поданій заяві, у власності ТОВ «Вервольф» перебуває частка у статутному капіталі ТОВ «Арді Захід» та частка у статутному капіталі ТОВ «Фінансова компанія «Синеон». У свою чергу, ТОВ «Арді Захід» володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Арді Вест». Заразом, як установлено судом із витягу з ЄДРЮОФОПГФ, засновником ТОВ «Фінансова компанія «Синеон» є ТОВ "Вектор Спринт" , а кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_18 , а відтак вказані заходи підлягають до часткового застосування.

Суд, здійснивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, встановивши існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, дійшов висновку про наявність підстав для часткового забезпечення позову. При цьому обрані заявником заходи забезпечення позову не є перешкодою у здійсненні товариствами господарської діяльності.

До того ж сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

З урахуванням викладеного, заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права чи інтереси заявника, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття такого заходу, а відтак заява ОСОБА_16 підлягає частковому задоволенню.

Щодо зустрічного забезпечення, то, по-перше, судом не установлено, що внаслідок забезпечення позову ОСОБА_16 будуть завдані збитки, по-друге, законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

У силу вимог ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Скасування заходів забезпечення позову врегульовано ст. 145 ГПК України.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі:

- ТОВ Вервольф (ідентифікаційний код 39690479) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн;

- ТОВ Синеон (ідентифікаційний код 39587292) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн;

- ТОВ Версія-Р (ідентифікаційний код 44233479) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн,

- ТОВ Синеон-Трейд (ідентифікаційний код 44767381) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн,

- ТОВ Деревовиріб (ідентифікаційний код 40649367), у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 2 500,00 грн,

- ТОВ Глянс (ідентифікаційний код 38246585) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000, 00 грн,

- ТОВ Есфаер - Трейд (ідентифікаційний код 41956999) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 100,00 грн,

- ТОВ Лебедик-Південь (ідентифікаційний код 39754831) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 5 000,00 грн,

- ТОВ "Арді - Захід" (ідентифікаційний код 41291501) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн;

- ТОВ "Арді - Вест" (ідентифікаційний код 43879712) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн.

3. Заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну частки засновника (учасника) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу товариств, зміну відомостей про засновників/учасників щодо:

- ТОВ Вервольф (ідентифікаційний код 39690479, адреса: 80460, Львівська область, Львівський район, с. Ременів, вул. Лесі Українки, буд.2);

- ТОВ Синеон (ідентифікаційний код 39587292, адреса: 80463, Львівська область, Львівський район, с. Старий Яричів, вул. Галицька, буд. 143/59);

- ТОВ Версія-Р (ідентифікаційний код 44233479, адреса: 79019, м. Львів, вул. Лемківська, буд. 9);

- ТОВ Синеон-Трейд (ідентифікаційний код 44767381, адреса: 80463, Львівська область, Львівський район, с. Старий Яричів, вул. Галицька, буд. 143/59);

- ТОВ Деревовиріб(ідентифікаційний код 40649367, адреса: 52900, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт Межова(з), вул. Грушевського, буд. 2),

- ТОВ Глянс (ідентифікаційний код 38246585, адреса: 52900, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт Межова(з), вул. Грушевського, буд. 2),

- ТОВ Есфаер-Трейд (ідентифікаційний код 41956999, адреса: 80400, Львівська область, Львівський район, м. Кам`янка- Бузька, вул. Джерельна, буд. 1),

- ТОВ Лебедик-Південь (ідентифікаційний код 3975483, адреса: 75800, Херсонська область, Скадовський район, смт Каланчак, вул. Херсонська, буд.1), до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

4. У решті вимог заяви відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 (остання відома адреса: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Боржник: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Боржник: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 254- 257 ГПК України.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Ухвала підписана 12.12.2024.

Суддя О.Андрійчук