Рішення

від 12.11.2024 по справі 921/319/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2024 року м. ТернопільСправа № 921/319/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз, 46008, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, буд. 20

про стягнення заборгованості у сумі 78 633 535 грн 09 коп., з яких 54 487 242 грн 47 коп. основний борг, 13 733 770 грн 67 коп. пеня, 2 726 613 грн 52 коп. три проценти річних, 7 685 908 грн 43 коп. інфляційні втрати.

За участі представників сторін та їх учасників:

Позивача: Верхацький Ігор Володимирович,

Відповідача: Вийванко Наталія Петрівна, довіреність №538 від 12.08.2024 (діє до 01.08.2025) (присутня до виходу суду до нарадчої кімнати).

1. Рух справи.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявоюдо відповідача Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгазпростягнення заборгованості у сумі 78 633 535 грн 09 коп., з яких 54 487 242 грн 47 коп. основний борг, 13 733 770 грн 67 коп. пеня, 2 726 613 грн 52 коп. три проценти річних, 7 685 908 грн 43 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 22.05.2024прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/319/24 по 30.07.2024. Відкладено підготовче судове засідання у справі №921/319/24 на 30.07.2024.

У судовому засіданні 30.07.2024, судом продовжено строк підготовчого провадження по 13.08.2024 та відкладено підготовче засідання на 13.08.2024 о 12 год. 00 хв., без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 13.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження по 27.08.2024 та відкладено підготовче засідання на 27.08.2024 о 15 год. 00 хв., у якому судомпризначено розгляд питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 27.08.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі по 17.09.2024 та відкладено підготовче судове засідання на 17.09.2024, без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 17.09.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.10.2024.

У судовому засідання 22.10.2024 по розгляду справи по суті, оголошено перерву, із призначенням стадії судових дебатів, до 12.11.2024.

Суд, у судовому засіданні 12.11.2024, після судових дебатів та видалення і виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Клопотання та заяви.

09.07.2024 відповідач подав клопотання (вх.№5467 від 09.07.2024), у якому просить суд, у порядку статті 119 ГПК України, продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позов та відкласти підготовче засідання.

У поданому клопотанні відповідач, із посиланням на те, що управління господарською та поточною діяльністю товариства здійснює виконавчий орган голова правління, якого рішенням Наглядової ради призначено лише 02.07.2024, а тому вирішення питання щодо формування правової позиції у спірних правовідносинах в межах виконання головою правління своїх повноважень та обов`язків можливо узгодити та сформулювати лише з 02.07.2024. Відтак, заявник зазначає, що саме ця обставила унеможливлювала подання відзиву на позов у строк, визначений ухвалою суду від 22.05.2024, а тому з огляду на вимоги статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, просить визнати причину пропуску процесуального строку поважною та поновити строк на подання відзиву на позов або за поданим товариством клопотанням або ж з ініціативи суду.

30.09.2024, судом відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз (вх.№5467 від 09.07.2024) про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, з підстав викладених в ухвалі суду.

27.08.2024 від відповідача надійшла заява (без номера від 26.08.2024, вх. №6771 від 27.08.2024), уякій просить суд прийняти заяву до розгляду про визнання позову в частині позовних вимог в розмірі 54 487 242 грн 47 коп., при ухваленні рішення вирішити питання про повернення позивачу 50% сплаченого судового збору з державного бюджету та відкласти розгляд справи на іншу дату. З метою явки представника у судове засідання та надання повноваження щодо вчинення процесуальної дії.

11.09.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано заяву без номера від 11.09.2024 (вх.№ 7081 від 11.09.2024) у якій просить прийняти заяву до розгляду про визнання позову в частині позовних вимог в розмірі 54 487 242, 47грн основного боргу, 2 726 613,52грн трьох процентів річних та 7 685 908,43грн інфляційних втрат. При ухваленні рішення суду вирішити питання про повернення Позивачу 50% сплаченого судового збору з державного бюджету.

12.09.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано клопотання від 11.09.024 (вх.№ 7084 від 12.09.2024) про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме зменшити розмір пені на 90% від заявлених до 1 373 377,07грн

3. Аргументи сторін.

3.1. Позиція позивача.

У поданій позовній заяві №б/н від 17.05.2024 (вх. № 354 від 17.05.2024) позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитого природного газу відповідно до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

З приводу цього ним зазначено, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем обсяги природного газу, спожиті відповідачем у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 автоматично включені до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та відповідно, спожитий природний газ віднесений до обсягів, поставлених позивачем.

Позивач стверджує, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується: листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією (помісячно) щодо остаточної алокації відборів споживачів з ЕІС кодом 56Х3200000000016.

Посилаючись на пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу позивач вказує, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Позивач стверджує, що з 01.05.2022 по 31.05.2022 він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1 153 567,71 куб. м. на загальну суму 54 487 242,47грн.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, на підставі п. 4.5 Типового договору та статті 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 54 487 242,47грн основної заборгованості, 2 726 613грн 52 коп. трьох процентів річних, 13 733 770грн 67 коп. пені, 7 685 908грн 43коп. інфляційних втрат.

При цьому, позивач зазначає, що такі обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та є підставою для їх захисту у судовому порядку,у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

3.2. Позиція відповідача.

Відповідач, відзиву на позовну заяву не подав, проте подав заяви:

- 27.08.2024 (без номера від 26.08.2024, вх. №6771 від 27.08.2024) про визнання позову в частині позовних вимог в розмірі 54 487 242 грн 47 коп.;

- 11.09.2024 (без номера від 11.09.2024 (вх. № 7081 від 11.09.2024про визнання позову в частині позовних вимог в розмірі 54 487 242, 47грн основного боргу, 2 726 613,52грн трьох процентів річних та 7 685 908,43грн інфляційних втрат;

- 12.09.2024 (вх. № 7084 від 12.09.2024) про зменшення розміру штрафних санкцій - пені на 90% від заявлених до 1 373 377,07грн

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» (далі - Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №880 від 04.07.2017 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю доказів постачання природного газу відповідачу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Приватним акціонерним товариством "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" в травні 2022 року, включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X3200000000016 за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (Форма №10).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Згідно з п.2.1 договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом п.3.1 договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесяти діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 договору).

Відповідно до п.4.2 договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 договору).

На виконання вказаного пункту договору, позивачем як Постачальником направлявся Споживачу відповідний Акт прийому-передачі природного газу №8579 від 31.05.2022 на суму 54 487 242грн 47коп. (з ПДВ).

Згідно умов договору, Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 договору).

Також, згідно з пп.1 п.5.1 та пп.1 п.5.2 договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.8.2 договору Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Договір набрав чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС як день початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором (п.11.1 договору).

Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем, нарахування вартості спожитого природного газу здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

З 01.10.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у листі від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 «Щодо надання відповіді на адвокатський запит» повідомлено, що ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" з 01.05.2022 було закріплено за Постачальником «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Обсяги спожитого Споживачем природного газу з 01.05.2022 по 31.05.2022 в об`ємі 1153 567,71м3 співпадають з обсягами газу, вказаними в акті та рахунку, котрі Споживачу були надіслано в порядку п. 4.3 договору, для підписання та оплати (поштові відправлення №0505081813900 від 22.06.2022,).

Утім, ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" рахунок на оплату вартості спожитого газу не оплачено, незважаючи на підписання Акту прийому-передачі природного газу №8579 від 31.05.2022, чим допущено заборгованість по оплаті за природний газ в розмірі 54 487 242грн 47коп. станом на день подання позову до суду 17.05.2024.

У зв`язку із невиконанням грошового зобов`язання на суму 54 487 242грн 47коп.боргу, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 7 685 908грн 43коп., 3% річних в розмірі 2 726 613грн 52коп. та пеню в розмірі 13 733 770грн 67коп., котрі просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

5. Норми права та судова практика, які застосував суд.

Суть даного спору полягає у спонуканні відповідача до примусового виконання порушених грошових зобов`язань з оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» за заявлений період та застосованих наслідків невиконання (несвоєчасного виконання) відповідних грошових зобов`язань у вигляді стягнення нарахованих 3% річних, інфляційних втрат, пені, нарахованих на суму заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Беручи до уваги правову природу укладеного типового договору постачання природного газу Постачальником «останньої надії», права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом за нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, які, зокрема, регламентують правовідносини з розрахунків в межах поставки та які, згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж, враховуючи також особливості законодавства у сфері газопостачання.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

6. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду із посиланням на норми закону.

6.1. Щодо основної суми заборгованості в розмірі 54 487 242грн 47коп.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем, об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий відповідачем природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Як встановлено судом, і це підтверджено в судових засіданнях сторонами, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується листом оператора Оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 з інформацією щодо закріплення відповідача в Реєстрі споживачів та інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56X3200000000016.

Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" (відповідач, споживач) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", відповідно до пункту 2.1 якого постачальник зобов`язався постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язався своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Вказаний договір, згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі наведених норм права у комунального підприємства виник обов`язок здійснити оплату вартості отриманого газу у встановлений договором строк.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за договором та у повному обсязі поставлено відповідачу: з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 1 153 567,71 м3 природного газу на суму 54 487 242грн 47коп.

Доказів постачання природного газу відповідачу у вказаний період іншим постачальником матеріали справи не містять, відповідачем відповідних доказів також надано не було.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням умов пункту 4.3 договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату поставленого природного газу №17844 від 13.06.2022. Проте, у порушення умов договору, відповідач у встановлений договором строк виставленого рахунку не оплатив. Водночас, Акт прийому-передачі природного газу № 8579 від 31.05.2022 підписав без зауважень.

На виконання вимог п. 4.4 договору позивачем засобами поштового зв`язку направлено на адресу відповідача відповідний рахунок на оплату. Докази відправлення рахунку відповідачу з відміткою «Укрпошти» міститься в матеріалах справи.

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України.

Вартість природного газу розрахована шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену щоденно відповідно до встановленого тарифу за даними сайту позивача.

Відповідач, керуючись статтею 46 ГПК України подав заяву від 11.09.2024 (вх. № 7081 від 11.09.2024) про визнання позову в часині позовних вимог в розмірі 54 487 242грн 47коп. основного боргу, 2 26 613грн 52коп. трьох процентів річних та 7 685 908грн 43коп. інфляційних втрат.

Враховуючи наведені обставини, умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 54 487 242грн 47коп. обґрунтованими, документально підтвердженими, їх розмір визнаний відповідачем у справі, тому такі підлягають задоволенню.

6.2. Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі №911/1625/22.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За невиконання відповідачем умов договору в частині оплати спожитого природного газу на суму боргу 54 487 242,47грн за період з 01.07.2022 по 29.02.2024 позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 7 685 908грн 43коп. та 3% річних в розмірі 2 726 613грн 52коп.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши методику та правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо проведення розрахунку за спожитий природний газ на загальну суму 54 487 242грн 47коп., строк оплати якого закінчився (п.4.4 договору), перевіривши вказані у розрахунках позивача суми простроченого зобов`язання, період їх нарахування, судом встановлено, що такі є вірними, відтак заявлені до стягнення 7 685 908грн 43коп. інфляційні втрати та 2 726 613грн 52коп. - 3% річних є обґрунтованими, їх розмір визнаний відповідачем у справі, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення.

6.3. Щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.4.5 типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано на заборгованість в сумі 54 487 242грн 47коп. пеню за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 в розмірі 13 733 770грн 67коп.

Як вже зазначалося, у відповідача виник обов`язок з оплати вартості природного газу, спожитого в травні 2022 року, до 30.06.2022, тобто прострочення оплати виникло з 01.07.2022.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням періоду прострочення і періоду нарахування та вихідних даних позивача, судом з`ясовано, що розрахунок пені за вказані періоди на відповідні суми прострочених платежів є арифметично вірними, а відтак пеня в загальній сумі 13 733 770грн 67коп. заявлена правомірно.

6.3.1. Щодо зменшення розміру пені.

12.09.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано клопотання від 11.09.024 (вх.№ 7084 від 12.09.2024) про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме зменшити розмір пені на 90% від заявлених до 1 373 377,07грн

В обґрунтування підстав для зменшення розміру пені до 90 % відповідач зазначив, що:

- ПАТ «Тернопільміськгаз» є підприємством критичної інфраструктури, від безперебійної роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами підприємствами, установами, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань;

- ПАТ «Тернопільміськгаз» є на 100 % тарифним підприємством, особливість діяльності якого як оператора газорозподільної системи обмежена територією ліцензованої діяльності, а відповідні роботи проводяться за рахунок коштів тарифної виручки.

Також зазначив, що внаслідок негативних економічних процесів у державі, кризи неплатежів призводить до неможливості вчасно та в повному обсязі виконувати грошові зобов`язання. Внаслідок цього фінансовий стан Товариства є вкрай тяжким, що ставить під загрозу його нормальне функціонування та надання послуг з безперебійного газопостачання. За таких умов додаткове покладання на підприємство надмірних економічних санкцій призведе до ускладнення і без того тяжкого матеріального становища та фактичної функції. Особливості господарської діяльності Товариства, які не дозволяють йому впливати на політику в газовій сфері та стан розрахунків споживачів за надані послуги, його суспільно-економічне значення, вкрай незадовільний фінансовий стан підприємства, обумовлений в першу чергу, низьким рівнем розрахунків за спожитий природний газ, обумовлюють складність, неможливість сплати значної суми штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №902/855/18, що відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в п.7.43 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснував, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.

Як встановлено судом, під час розгляду справи, відповідач визнав позовні вимоги в сумі 54 487 242грн 47коп основного боргу, 2 726 613грн 52коп. 3% річних та 7 685 908грн 43коп. інфляційних втрат, що свідчить про добросовісну поведінку відповідача.

Отже, зазначене вище, дає підстави вважати, що відповідач не ухиляється від виконання своїх зобов"язань, а намагався вжити належних заходів щодо повного виконання умов договору.

При цьому, суд має за необхідне зазначити, що зменшення розміру пені до 90 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З врахуванням наведеного, суд проаналізувавши правові позиції, врахувавши збалансованість інтересів сторін, беручи до уваги визнання відповідачем заборгованості повністю, а також, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені до 50 %, а саме до суми у розмірі 6 866 885грн 34коп. В цій частині позов підлягає задоволенню.

В іншій частині стягнення пені в сумі 6 866 885грн 34коп. слід відмовити, у зв`язку зі зменшенням розміру пені.

7. Загальний висновок .

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статті 86 ГПК України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 54 487 242грн 47коп. основного боргу, 2 726 613грн 52коп. трьох процентів річних, 7 685 908грн 43коп. інфляційних витрат та 6 866 885грн 34коп. пені.

8. Судові витрати.

Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 847840,00грн, згідно з ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав наявну основну заборгованість до початку розгляду справи, суд вважає за необхідне повернути позивачу 50 % судового збору, який підлягав до розподілу.

Отже судовий збір в розмірі 423 920 грн 00коп. слід повернути позивачу на підставі статті 130 ГПК України. Решта судового збору в розмірі 423 920 грн 00коп. покладається на відповідача.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129,130, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Прийняти заяву Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз без номера від 11.09.2024 (вх.№ 7081 від 11.09.2024)про визнання позову в частині позовних вимог в розмірі 54 487 242грн 47коп. основного боргу, 2 726 613грн 52коп. трьох процентів річних та 7 685 908грн 43коп. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України - 54 487 242 (п`ятдесят чотири мільйони чотириста вісімдесят сім тисяч двісті сорок дві)грн 47коп. - основного боргу, 2 726 613 (два мільйони сімсот двадцять шість тисяч шістсот тринадцять)грн 52коп. три проценти річних, 7 685 908 (сім мільйонів шістсот вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісім)грн 43коп. інфляційних втрат.

4. В частині стягнення пені, позов задовольнити частково.

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України - 6 866 885грн 34коп. пені.

6. В задоволенні позовних вимог в сумі 6 866 885грн 34коп. пені - відмовити.

7. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, з державного бюджету України судовий збір у сумі 423 920 грн 00коп., який сплачено платіжною інструкцією № 0000008025 від 15 травня 2024 року.

8. Іншу частину судових витрат покласти на відповідача.

9.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 423 920 (чотириста двадцять три тисячі дев`ятсот двадцять) грн 00коп. судового збору.

10. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, (код ЄДРПОУ 40121452) ;

Відповідач:Приватне акціонерне товариство Тернопільміськгаз, 46008, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, буд.20, (код ЄДРПОУ 21155959).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.

Повне текст рішення складено 12.12.2024.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або в паперовій формі рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко