Ухвала

від 11.12.2024 по справі 921/674/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.: 0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11 грудня 2024 року м. Тернопіль Справа № 921/674/24 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянувши матеріали заяви без номера від 05.12.2024 (вх.№796 від 06.12.20224) Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ВЕЙВ ЕНЕРДЖИ", місто Київ

про видачу судового наказу

про стягнення 216335,79грн

з боржника - Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР", село Максимівка Тернопільського району Тернопільської області,

ВСТАНОВИВ:

Заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ВЕЙВ ЕНЕРДЖИ", місто Київ звернувся 05.12.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Тернопільської області в порядку наказного провадження із заявою без номера від 05.12.2024 (вх.№796 від 06.12.20224) про видачу судового наказу про стягнення з боржника Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР", село Максимівка Тернопільського району Тернопільської області, 87 000,00 грн заборгованості за договором про надання послуг (виконання робіт) №641 від 22 грудня 2021 року, 78 200,00 грн заборгованості за договором про надання послуг (виконання робіт) №208 від 16 травня 2022 року, 39274,37грн інфляційних нарахувань, 11861,42грн 3% річних. Окрім того, заявником заявлено до відшкодування судові витрати, які складаються з 242,24грн судового збору та 8000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 заяву розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.

Розглянувши заяву та долучені до неї матеріали, суд дійшов висновку про її обґрунтованість частково, виходячи з таких мотивів.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні визначені Господарським процесуальним кодексом (далі - ГПК України).

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовані положеннями розділу ІІ ГПК України.

Частиною 1 статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу, за частиною 1 якої судовий наказ може бути виданий тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2024 302800 грн).

Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження в господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Водночас, розділом ІІ Кодексу не передбачено стягнення з боржника в наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості.

Частинами 1, 3 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими, відповідно до частини 2 статті 161 ГПК України, є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду в письмовій формі та підписується заявником.

Частини 2, 3 зазначеної статті містять вимоги до форми і змісту такої заяви, що не передбачають визначення розміру судових витрат на правничу допомогу та надання належних доказів в їх обґрунтування. Також заява про видачу судового наказу не є тотожною заявам по суті спору.

Аналіз наведених приписів процесуального законодавства свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто в даному провадженні задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер.

Отже, розгляд заяви про видачу судового наказу в порядку наказного провадження не є розглядом спору по суті, а лише свідчить про наявність спору, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження у разі надходження заяви про скасування судового наказу в порядку статті 157ГПК України. При цьому, положення статей 157, 158 зокрема, та розділі ІІ ГПК України в цілому, не передбачають розподілу будь-яких судових витрат за результатами розгляду заяви боржника про скасування судового наказу.

Натомість, норми статті 129 ГПК України регулюють питання розподілу судових витрат між сторонами спору в залежності від результатів розгляду справи по суті, а тому в даному випадку не можуть бути застосовані.

Таким чином, виходячи з положень статті 126 ГПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, натомість, у наказному провадженні судом розглядається заява про видачу судового наказу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства в наказному провадженні, в боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини 1 статті 13, частин 5, 6 статті 126 ГПК України, а також свідчить про порушення принципу змагальності та не відповідає висновкам, викладеним у постанові КГС ВС від 02.03.2023 у справі № 5019/1274/11.

Виходячи із вищевикладеного в сукупності, процесуальний закон не передбачає розподілу будь яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлена вимога, яка не відповідає вимогам статті 148 ГПК України (п. 3 частини 1 статті 152 цього Кодексу).

Згідно з частиною 3 статті 152 ГПК України в разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову в видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до статті 153 ГПК України, відмова в видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Керуючись статтями 12, 147, 148, 150 - 154, 233 - 235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву без номера від 05.12.2024 (вх.№796 від 06.12.2024) у справі №921/674/23, - задовольнити частково, а саме щодо стягнення 216335,79грн та 242,24грн судового збору. Видати судовий наказ.

2. У задоволенні заяви в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар"єр", с. Максимівка Тернопільського району Тернопільської області 8000,00грн витрат на правничу допомогу у видачі судового наказу - відмовити.

Ухвала підписана 11.12.2024, набирає законної сили відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів від дати її підписання до Західного апеляційного господарського суду (п.1 ч.1 ст.255, ч.1 ст.256, ст.257, пп.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України).

Суддя Н.О. Андрусик