Рішення

від 04.12.2024 по справі 922/3009/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024м. ХарківСправа № 922/3009/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", м.Київ до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача: Анастасія Чепурна (адвокат);

відповідача:Андрій Бакулін (самопредставництво).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення основної суми боргу 11 968 566,53 грн., 6 182 618,36 грн. інфляційних втрат, 526 206,20 грн. 1% річних за Договором поставки №238/07-603-ВК від 17.07.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 відкрито провадження у справі № 922/3009/24; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.10.2024 об 11:00.

18.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 23545) в якому просить відмовити у задоволенні позову . Наголошує нанаявність форс-мажорних обставин у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 р.,оскільки вказана подія знайшла своє відображення у листі №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р Торгово-промислової палати та визнана форс-мажорними обставинами. Також вказує на недоведеність та безпідставність заявлених позивачем до стягнення сум боргу.

20.09.2024 позивачем до суду надана відповідь на відзив (вх.№ 23759), в якій наполягає на обґрунтованості своїх доводів та неспростованості їх відповідачем.

26.09.2024 від відповідача надійшли заперечення (вх.№ 24201) разом з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому з посиланням на приписи ст. 233 Господарського кодексу України просить суд зменшити розмір річних та інфляційних на 90%.

27.09.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення сум 1 % річних та інфляційних втрат (вх.№ 24335).

08.10.2024 позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 25283) за змістом якої позовні вимоги викладені в наступній редакції: «Стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (ідентифікаційний код юридичної особи 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (ідентифікаційний код юридичної особи 35141676) 11 968 566,53 грн. основної суми боргу, 5 914 128,65 грн. інфляційних втрат, 471 749,28 грн. 1 % річних та суму сплаченого судового збору у розмірі 275 316,67 грн.»

Протокольною ухвалою від 09.10.2024 на підставі п.2 ч.2 ст.46 ГПК України прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 25283 від 08.10.2024) та відкладено підготовче засідання на 30.10.2024 о 12:45.

10.10.2024 позивачем подана заява з уточненнями у справі № 922/3009/24 (вх.№ 25590).

Внаслідок ворожого обстрілу о 21:00 28 жовтня 2024 року було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення, в яких знаходиться Господарський суд Харківської області. У зв`язку з вказаними подіями, судове засідання призначене на 30.10.2024 о 12:45 не відбулось.

04.11.2024 від відповідача надійшла заява стосовно надання зауважень та коригувань до розрахунку інфляційних витрат та відсотків річних та уточнення до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№ 27594).

Ухвалою суду від 05.11.2024 в порядку ст. 120-121 ГПК України сторони були повідомлені про призначення судового засідання на 13.11.2024 о 13:30.

Протокольною ухвалою від 13.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2024 об 11:30.

У судовому засіданні 04.12.2024 представник позивача підтримав зменшені вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, а у разі встановлення судом обгрунтованості позовних вимог просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних на 90%.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (надалі-позивач, постачальник) та Державним підприємством "Завод" Електроважмаш" (надалі-відповідач,замовник) був укладений Договір №238/07-603-ВК від 17.07.2019 відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити продукцію, вказану у Специфікації №1 (Додаток 1 до Договору) у власність Замовника, а Замовник зобов`язався прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку передбаченому договором. (п.1.1, 1.2)

Згідно із п.2.4 Договору, право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника.

Пунктом 4.1 вказаного Договору сторони визначили, що розрахунки за партію продукції здійснюються Замовником шляхом оплати за фактично отриману партію продукції на протязі 60 календарних днів від дня поставки на склад Замовника.

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції, на умовах цього Договору. (п.5.1 Договору)

Відповідно до п.13.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022.(в редакції Додаткової угоди №4 від 26.08.2021)

Додатковою угодою №7 від 01.12.2021 до Договору №238/07-603-ВК від 17.07.2019 сторони встановили, що у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021р. передавального акту між Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш» та Акціонерним товариством «Українські енергетичні машини», усі права та обов`язки Замовника за Договором №238/07-603-ВК від 17.07.2019р. перейшли до АТ «Українські енергетичні машини» з 01 грудня 2021 року.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Постачальник за вищевказаним договором поставив Замовнику обумовлену сторонами продукцію за наступними видатковими накладними: ВН № 1375 від 23.07.2019 року на суму 416 981,82 грн.; ВН № 1380 від 23.07.2019 року на суму 179 232,00 грн.; ВН № 1415 від 26.07.2019 року на суму 343 233,60 грн.; ВН № 1459 від 01.08.2019 року на суму 13 210,63 грн.; ВН № 1458 від 01.08.2019 року на суму 492 640,52 грн.; ВН № 1490 від 02.08.2019 року на суму 65 466,00 грн.; ВН № 1526 від 07.08.2019 року на суму 162 856,31 грн.; ВН № 1532 від 07.08.2019 року на суму 41 760,00 грн.; ВН № 1536 від 07.08.2019 року на суму 22 838,76 грн.; ВН № 1610 від 16.08.2019 року на суму 125 280,00 грн.; ВН № 1656 від 21.08.2019 року на суму 6 360,00 грн.; ВН № 1660 від 22.08.2019 року на суму 251 869,02 грн.; ВН № 1731 від 02.09.2019 року на суму 281 736,00 грн.; ВН № 1739 від 02.09.2019 року на суму 420 373,18 грн.; ВН № 1818 від 09.09.2019 року на суму 702 632,15 грн.; ВН № 1829 від 09.09.2019 року на суму 26 928,00 грн.; ВН № 1874 від 12.09.2019 року на суму 144 299,28 грн.; ВН № 1900 від 16.09.2019 року на суму 182 511,00 грн.; ВН № 1926 від 18.09.2019 року на суму 95 997,70 грн.; ВН № 1923 від 18.09.2019 року на суму 223 582,44 грн.; ВН № 1977 від 23.09.2019 року на суму 90 188,04 грн.; ВН № 1981 від 24.09.2019 року на суму 106 473,95 грн.; ВН № 2025 від 01.10.2019 року на суму 459 574,07 грн.; ВН № 2023 від 01.10.2019 року на суму 98 195,04 грн.; ВН № 2034 від 01.10.2019 року на суму 142 992,00 грн.; ВН № 2101 від 08.10.2019 року на суму 6 447, 42 грн.; ВН № 2093 від 08.10.2019 року на суму 531 276,48 грн.; ВН № 2110 від 08.10.2019 року на суму 123 278,40 грн.; ВН № 2137 від 10.10.2019 року на суму 5 616,00 грн.; ВН № 2157 від 15.10.2019 року на суму 46 185,96 грн.; ВН № 2174 від 16.10.2019 року на суму 35 319,00 грн.; ВН № 2170 від 16.10.2019 року на суму 273 440,50 грн.; ВН № 2197 від 16.10.2019 року на суму 13 896,00 грн.; ВН № 2190 від 16.10.2019 року на суму 137 376,00 грн.; ВН № 2253 від 25.10.2019 року на суму 10 128,00 грн.; ВН № 2266 від 29.10.2019 року на суму 306 440,33 грн.; ВН № 2333 від 04.11.2019 року на суму 174 276,00 грн.; ВН № 2337 від 05.11.2019 року на суму 581 075,40 грн.; ВН № 2384 від 07.11.2019 року на суму 203 391,00 грн.; ВН № 2389 від 07.11.2019 року на суму 31 392,00 грн.; ВН № 2404 від 12.11.2019 року на суму 597 187,43 грн.; ВН № 2450 від 15.11.2019 року на суму 112 243,20 грн.; ВН № 2469 від 19.11.2019 року на суму 499 437,41 грн.; ВН № 2524 від 25.11.2019 року на суму 140 805,25 грн.; ВН № 2527 від 25.11.2019 року на суму 94 598,40 грн.; ВН № 2607 від 03.12.2019 року на суму 124 272,00 грн.; ВН № 2614 від 04.12.2019 року на суму 304 677,35 грн.; ВН № 2664 від 11.12.2019 року на суму 84 326,00 грн.; ВН № 38 від 11.01.2020 року на суму 285 015,30 грн.; ВН № 44 від 14.01.2020 року на суму 660 488,41 грн.; ВН № 54 від 15.01.2020 року на суму 34 445,52 грн.; ВН № 111 від 23.01.2020 року на суму 34 872,00 грн.; ВН № 165 від 04.02.2020 року на суму 466 224,78 грн.; ВН № 170 від 04.02.2020 року на суму 189 500,40 грн.; ВН № 310 від 25.02.2020 року на суму 164 159,28 грн.; ВН № 318 від 25.02.2020 року на суму 210 642,36 грн.; ВН № 304 від 25.02.2020 року на суму 477 336,35 грн.; ВН № 404 від 11.03.2020 року на суму 51 652,68 грн.; ВН № 403 від 11.03.2020 року на суму 126 340,39 грн.; ВН № 418 від 11.03.2020 року на суму 102 816,00 грн.; ВН № 431 від 13.03.2020 року на суму 76 992,40 грн.; ВН № 469 від 19.03.2020 року на суму 79 344,00 грн.; № 473 від 20.03.2020 року на суму 343 124,56 грн.; ВН № 507 від 26.03.2020 року на суму 139 623,60 грн.; ВН № 590 від 10.04.2020 року на суму 41 760,00 грн.; ВН № 599 від 13.04.2020 року на суму 279 062,16 грн.; ВН № 614 від 15.04.2020 року на суму 34 282,86 грн.; ВН № 671 від 29.04.2020 року на суму 66 863,88 грн.; ВН № 720 від 08.05.2020 року на суму 42 069,00 грн.; ВН № 760 від 18.05.2020 року на суму 137 448,00 грн.; ВН № 768 від 18.05.2020 року на суму 17 760,00 грн.; ВН № 778 від 19.05.2020 року на суму 349 359,42 грн.; ВН № 796 від 20.05.2020 року на суму 158 226,90 грн.; ВН № 807 від 21.05.2020 року на суму 180 322,80 грн.; ВН № 837 від 25.05.2020 року на суму 169 734,00 грн.; ВН № 859 від 28.05.2020 року на суму 215 497,68 грн.; ВН № 884 від 01.06.2020 року на суму 4 536,96 грн.; ВН № 904 від 04.06.2020 року на суму 18 221,76 грн.; ВН № 907 від 05.06.2020 року на суму 24 267,34 грн.; ВН № 960 від 15.06.2020 року на суму 481 344,79 грн.; ВН № 970 від 15.06.2020 року на суму 78 168,00 грн.; ВН № 972 від 15.06.2020 року на суму 103 467,00 грн.; ВН № 984 від 17.06.2020 року на суму 45 878,58 грн.; ВН № 1165 від 20.07.2020 року на суму 104 379,60 грн.; ВН № 1173 від 20.07.2020 року на суму 41 760,00 грн.; ВН № 1233 від 28.07.2020 року на суму 59 296,80 грн.; ВН № 1236 від 29.07.2020 року на суму 52 200,00 грн.; ВН № 1246 від 31.07.2020 року на суму 348 405,74 грн.; ВН № 1314 від 12.08.2020 року на суму 54 246,00 грн.; ВН № 1319 від 12.08.2020 року на суму 31 343,88 грн.; ВН № 1326 від 13.08.2020 року на суму 201 373,03 грн.; ВН № 1332 від 14.08.2020 року на суму 68 220,00 грн.; ВН № 1369 від 25.08.2020 року на суму 26 454,00 грн.; ВН № 1373 від 26.08.2020 року на суму 52 100,82 грн.; ВН № 1424 від 02.09.2020 року на суму 75 554,64 грн.; ВН № 1442 від 07.09.2020 року на суму 218 676,24 грн.; ВН № 1464 від 09.09.2020 року на суму 103 827,48 грн.; ВН № 1471 від 09.09.2020 року на суму 77 500,20 грн.; ВН № 1477 від 11.09.2020 року на суму 328 891,03 грн.; ВН № 1479 від 11.09.2020 року на суму 17 447,28 грн.; ВН № 1496 від 15.09.2020 року на суму 83 409,90 грн.; ВН № 1518 від 17.09.2020 року на суму 15 600,00 грн.; ВН № 1522 від 18.09.2020 року на суму 14 220,36 грн.; ВН № 1602 від 07.10.2020 року на суму 137 376,00 грн.; ВН № 1608 від 08.10.2020 року на суму 191 477,22 грн.; ВН № 1714 від 26.10.2020 року на суму 18 209,80 грн.; ВН № 2012 від 31.10.2020 року на суму 261,00 грн.; ВН № 1766 від 02.11.2020 року на суму 26 928,00 грн.; ВН № 1782 від 04.11.2020 року на суму 181 142,75 грн.; ВН № 1790 від 05.11.2020 року на суму 83 520,00 грн.; ВН № 1803 від 09.11.2020 року на суму 29 397,60 грн.; ВН № 1801 від 09.11.2020 року на суму 42 528,00 грн.; ВН № 1811 від 09.11.2020 року на суму 106 667,70 грн.; ВН № 1816 від 10.11.2020 року на суму 239 511,26 грн.; ВН № 1829 від 10.11.2020 року на суму 28 236,00 грн.; ВН № 1892 від 19.11.2020 року на суму 152 592,72 грн; ВН № 1889 від 19.11.2020 року на суму 259 200,12 грн.; ВН № 1913 від 23.11.2020 року на суму 76 032,00 грн.; ВН № 1938 від 26.11.2020 року на суму 12 652,80 грн.; ВН № 1958 від 27.11.2020 року на суму 6 240,00 грн.; ВН № 2023 від 11.12.2020 року на суму 44 634,36 грн.; ВН № 2024 від 11.12.2020 року на суму 40 194,82 грн.; ВН № 2036 від 14.12.2020 року на суму 97 617,60 грн.; ВН № 2065 від 16.12.2020 року на суму 171 937,93 грн.; ВН № 2100 від 21.12.2020 року на суму 77 429,70 грн.; ВН № 2113 від 22.12.2020 року на суму 26 894,40 грн.; ВН № 37 від 18.01.2021 року на суму 24 773,88 грн.; ВН № 36 від 18.01.2021 року на суму 147 229,72 грн.; ВН № 169 від 12.02.2021 року на суму 41 760,00 грн.; ВН № 172 від 15.02.2021 року на суму 96 219,42 грн.; ВН № 207 від 22.02.2021 року на суму 6 240,00 грн.; ВН № 342 від 25.03.2021 року на суму 202 055,76 грн.; ВН № 333 від 25.03.2021 року на суму 285 579,29 грн.; ВН № 362 від 25.03.2021 року на суму 499,20 грн.; ВН № 411 від 07.04.2021 року на суму 60 120,00 грн.; ВН № 414 від 07.04.2021 року на суму 10 900,80 грн.; ВН № 422 від 08.04.2021 року на суму 205 349,99 грн.; ВН № 440 від 09.04.2021 року на суму 9 947,45 грн.; ВН № 483 від 15.04.2021 року на суму 18 087,86 грн.; ВН № 495 від 19.04.2021 року на суму 41 760,00 грн.; ВН № 529 від 27.04.2021 року на суму 6 240,00 грн.; ВН № 532 від 28.04.2021 року на суму 182 931,30 грн.; № 537 від 28.04.2021 року на суму 81 955,20 грн.; ВН № 553 від 05.05.2021 року на суму 144 642,00 грн.; ВН № 566 від 11.05.2021 року на суму 108 189,65 грн.; ВН № 657 від 25.05.2021 року на суму 263 764,62 грн.; ВН № 666 від 25.05.2021 року на суму 141 126,00 грн.; ВН № 688 від 28.05.2021 року на суму 8 424,00 грн.; ВН № 704 від 01.06.2021 року на суму 112 449,30 грн.; ВН № 757 від 10.06.2021 року на суму 119 144,16 грн.; ВН № 779 від 14.06.2021 року на суму 80 160,00 грн.; ВН № 780 від 14.06.2021 року на суму 221 146,50 грн.; № 774 від 14.06.2021 року на суму 316 346,66 грн.; ВН № 881 від 05.07.2021 року на суму 2 592,00 грн.; ВН № 941 від 13.07.2021 року на суму 138 125,52 грн.; ВН № 969 від 19.07.2021 року на суму 233 676,36 грн.; ВН № 979 від 19.07.2021 року на суму 9 447,00 грн.; ВН № 977 від 19.07.2021 року на суму 80 160,00 грн.; ВН № 995 від 21.07.2021 року на суму 27 072,00 грн.; ВН № 1004 від 22.07.2021 року на суму 6 514,80 грн.; ВН № 1010 від 26.07.2021 року на суму 9 360,00 грн.; ВН № 1069 від 06.08.2021 року на суму 5 628,00 грн.; ВН № 1123 від 16.08.2021 року на суму 73 097,40 грн.; ВН № 1131 від 17.08.2021 року на суму 138 347,45 грн.; ВН № 1163 від 25.08.2021 року на суму 14 400,00 грн.; ВН № 1162 від 25.08.2021 року на суму 40 080,00 грн.; ВН № 1182 від 26.08.2021 року на суму 3 120,00 грн.; ВН № 1239 від 07.09.2021 року на суму 154 350,96 грн.; ВН № 1256 від 09.09.2021 року на суму 197 526,30 грн.; ВН № 1302 від 17.09.2021 року на суму 5 218,92 грн.; ВН № 1333 від 24.09.2021 року на суму 1 939,80 грн.; ВН № 1353 від 29.09.2021 року на суму 43 209,00 грн.; ВН № 1379 від 04.10.2021 року на суму 278 023,81 грн.; ВН № 1370 від 04.10.2021 року на суму 55 974,00 грн.; ВН № 1396 від 06.10.2021 року на суму 1 248,00 грн.; ВН № 1468 від 20.10.2021 року на суму 13 497,60 грн.; ВН № 1481 від 25.10.2021 року на суму 84 024,30 грн.; ВН № 1480 від 25.10.2021 року на суму 5 376,00 грн.; ВН № 1514 від 29.10.2021 року на суму 13 697,48 грн.; ВН № 1550 від 05.11.2021 року на суму 13 868,53 грн.

Загальна сума поставленої продукції відповідачу складає 24037352,97 грн.

З врахуванням того, що відповідачем вартість товару була частково оплачена на суму 12057242,44 грн, а також за видатковою накладною ВН № 1892 від 19.11.2020 р. здійснено повернення товару на суму 11544,00 грн., що підтверджується накладною на повернення № 058197 (305) від 02.12.2020 р заборгованість відповідача по оплаті поставленої продукції за Договором №238/07-603-ВК від 17.07.2019 становить 11 968 566,53 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5ст. 626 Цивільного кодексу Українивстановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно дост. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки продукції на підставі укладеного договору.

Відповідно дост.712 ЦК Українизадоговором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідачем не надано до суду доказів сплати заборгованості за поставлену за Договором продукцію у розмірі 11968566,53грн., проте як її поставка підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 11 968 566,53 грн основної суми боргу.

У зв`язку із простроченнямвиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №238/07-603-ВК від 17.07.2019р позивачем нараховано до стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 5 914 128,65 грн. інфляційних втрат та 471 749,28 грн. 1% річних

Відповідно до ч. 1ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (незалежне виконання).

Частиною 1статті 611 ЦК Українивизначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов`язання, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 622 ЦК України).

Положеннями частини 2статті 625 ЦК Українипередбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.5 Договору сторони перебачили, що за порушення виконання строку оплати, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Отже пунктом 9.5 Договору сторони встановили інший розмір ніж 3% річних.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 1% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що за видатковою накладною №1900 від 16.09.2019 остаточна сума 86513,30 грн. за поставлений товар була сплачена за платіжною інструкцією №7406 -14.05.2020. Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивачем помилково нарахована сума річних на залишкову суму до терміну 14.05.2020, а не до 13.05.2020.

З тих же самих підстав помилково нараховані 1 % річних до терміну 14.05.2020 за видатковою накладною №1926 від 18.09.2019, оскільки сума за поставлений товар за даною видатковою накладною була сплачена 14.05.2020 за платіжною інструкцією №7406.

Суд також вважає помилковим нарахуванням позивачем процентів річних та інфляційних з 18.01.2021 за видатковою накладною №172 від 15.02.2021, оскільки з урахуванням умов п.4.1 Договору №238/07-603-ВК прострочення сплати за даною видатковою накладною розпочинається з 17.04.2021.

З урахуванням вищевказаного, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 1% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають 1% річних у розмірі 471509,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5909435,00 грн.

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин у зв`язку із збройною агресією рф проти України та введенням воєнного стану, як обставини неможливості виконання грошового зобов`язання за договором, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Саме така правова позиція висловлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2022 № 922/2475/21.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно дост.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно дост.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні`Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні`визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених уст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні`в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,141 Закону України «Про торгово-промислові палати України"`шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Згідно п. 11.1, 11.2 Договору №238/07-603-ВК, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному Договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання Договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або відвернути. При настанні таких обставин кожна сторона повинна не пізніше трьох діб повідомити про них у письмовому вигляді іншу сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується висновком, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Водночас, матеріали справи не містять ні повідомлення відповідачем позивача про настання обставин, які перешкоджали виконати свої зобов`язання в термін, передбачений договором, ні сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором №238/07-603-ВК від 17.07.2019р

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача на неможливість виконання відповідачем обов`язку щодо вчасної оплати за поставлену за Договором продукцію у зв`язку із форс-мажорними обставинами.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру річних та інфляційних на 90%.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове ставище та на наявність форс-мажорних обставин, спричинених збройною агресією Російської Федерації.

Суд зазначає, що положення ст. 233 ГК України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Водночас, відповідальність передбачена положеннями ст. 625 ЦК України у вигляді обов`язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі №908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити майнові інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Порушення відповідачем умов спірного договору є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Наведена судова практика відповідачем щодо зменшення розміру відсотків річних (справа №902/417/18) не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки в зазначеній справі суд виходив з інших фактичних обставин при зменшенні розміру відсотків річних, зокрема, у спірних правовідносинах розмір відсотків річних встановлювався договором та становив 40%.

В цій справі суд не вбачає очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, як у справі №902/417/18, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру 1% (пункт.9.5 Договору) та є мінімальними гарантіями позивача захистити свої майнові інтереси.

На підставі викладеного, судом не встановлені правові підстави для зменшення інфляційних втрат та річних, у зв`язку з чим клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зст. 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно дост. 86 ГПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4,12,20,73,74,76-79,86,129,236-238,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (м. Харків, проспект Героїв Харкова, 199, 61037, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (м.Київ, провулок Лабораторний, 1, офіс 400, 01133, код ЄДРПОУ 35141676) 11 968566 грн. 53 коп. основної суми боргу, 5909435 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 471509 грн. 68 коп. 1 % річних та витрати по сплаті судового збору 275242 грн. 67 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно дост. 256 Господарського процесуального кодексу Українина рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "12" грудня 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне