Рішення

від 03.12.2024 по справі 922/3276/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024м. ХарківСправа № 922/3276/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехнотрейд", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харків про стягнення 386999,31 грн за участю представників:

позивача Кузьмін С.О. (адвокат, ордер АХ №1166892 від 09.08.2024 року);

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

18.09.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хартехнотрейд" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про стягнення заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №01/11-05 від 01.11.2023 року у розмірі 386999,31 грн, з яких: 325000,17 грн - основний борг; 48494,99 грн - пеня (подвійна облікова ставка); 13504,15 грн - інфляційні втрати (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року позовну заяву залишено без руху.

20.09.2024 року позивач надав заяву про усунення недоліків (вх.№23761).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3276/24 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.10.2024 року, яке протокольними ухвалами суду було відкладено на 05.11.2024 та 12.11.2024 року.

14.10.2024 року позивач надав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№25801).

04.11.2024 року позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (вх.№27734).

06.11.2024 року позивач надав до суду заяву про зміну предмета позову (вх.№27837), в якій зазначає, що у зв`язку із технічною помилкою при подачі позовної заяви, було невірно зазначено в прохальній частині одну із складових суми стягнення, а саме штрафні санкції (3% річних) замість подвійної облікової ставки. Проте розрахунки проводилися саме щодо інфляційних втрат та подвійної облікової ставки НБУ. Враховуючи викладене, позивач просить вважати вірним стягнення основного боргу, пені та інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2024 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (вх.№27837 від 06.11.2024), ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Протокольною ухвалою суду від 12.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2024 року позовні вимоги підтримував повністю, просив позов задовольнити, з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2024 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи (а.с.99).

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Харків» (Замовник/Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРТЕХНОТРЕЙД» (Виконавець/Позивач) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №01/11-05 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Виконавець зобов`язується доставити довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п. 1.1 Договору).

Зміст вантажу, його об`єм (вагу), вартість, маршрути перевезень, терміни надання транспортного засобі під завантаження та доставки вантажу, вартість послуг та інші суттєві додаткові дані визначаються за угодою Сторін в Додаткових угодах або Заявках, які є невід`ємною частиною Договору. Зразок Заявки, який є додатком до цього Договору, є обов`язковим для використання Сторонами при замовленні перевезення вантажу (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору виконавець здійснює перевезення згідно заявок Замовника (в подальшому - Заявка). Заявки передаються шляхом факсимільного зв`язку або електронною поштою, завіряються підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін. Сторони узгодили, що у випадку виникнення між ними судового спору, отримана таким чином копія Заявки, підписана обома Сторонами, є належним доказом погодження Сторонами всіх істотних умов договору.

Пунктом п. 2.2 Договору визначено, що виконавець не пізніше 2 (двох) робочих годин з моменту отримання Заявки, повідомляє Замовника про можливість або неможливість виконання перевезення на викладених умовах. Під робочими годинами Сторони розуміють час з 8-00 по 17-00 з понеділка по п`ятницю (окрім, святкових днів). Підтвердженням згоди Виконавця виконати (організувати виконання) перевезення на викладених у Заявці умовах є факсова або скан-копія підписаного та засвідченого печаткою Виконавця екземпляру Заявки.

Відповідно до п. 2.3 Договору при прийнятті вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної (далі - TTH) або CMR Виконавець в особі водія завіряє всі її екземпляри своїм підписом у відповідній графі. Підписанням товарно-транспортної накладної або CMR Виконавець (в особі водія, зазначеного у Заявці) підтверджує наступні факти:

вантаж завантажений у кількості (вагою), зазначеній в ТТН;

вантаж завантажено без ушкодження і псування (в тому числі - без ушкодження і псування упаковки);

вантаж завантажений (розміщений) в автомобіль (палетований, упакований, закріплений) належним чином, достатнім для збереження його цілісності в процесі перевезення. У разі ушкодження товару водій і Перевізник не можуть в якості підстави відсутності їх вини в ушкодженні товару посилатися на неналежне завантаження (розміщення, палетування, упаковку, кріплення) товару.

Розділом 3 договору визначено обов`язки замовника.

Завчасне забезпечення підготовки вантажу до перевезення (пакування, маркування, тощо) (п.3.1. Договору).

Підготовка і своєчасне оформлення всіх необхідних товаросупроводжувальних документів встановленої форми у необхідній кількості (п.3.2. Договору).

Здійснення завантаження та розвантаження транспортного засобу згідно з Заявкою та з урахуванням вагових і габаритних норм, встановлених чинним законодавством України (п.3.3. Договору).

Забезпечення можливості перевірки водієм транспортного засобу зовнішнього стану вантажу, пакування, кількості вантажних місць під час завантаження та розвантаження (п.3.4. Договору).

Здійснення оплати Виконавцю за виконані перевезення (п.3.5. Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору сторони визначають вартість послуг по кожному перевезенню у додатках до цього Договору або Заявках. Всі оплати по Договору здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів по реквізитам, що вказані в рахунку-фактурі.

Згідно з п.6.2. Договору для здійснення оплати Виконавець надає Замовнику не пізніше, ніж через 5 (п`ять) банківських днів після виконання перевезення наступні документи: рахунок-фактура; акт виконаних робіт, підписаний зі сторони Виконавця (2 екземпляри); товарно-транспортні накладні (CMR), підписані всіма сторонами (2 екземпляра).

Відповідно до п.6.3. Договору підтвердженням факту надання послуг є печатка та підпис вантажоодержувача у оригіналах товарно-транспортних накладних.

Оплата за виконані перевезення здійснюється на протязі 5 (п`яти) банківських днів після отримання Замовником зазначених у п. 6.2 Договору документів. Сторони можуть передбачити інший порядок оплати у Заявці. У випадку, якщо зазначений у заявці строк оплати буде меншим, ніж зазначено у Договорі, пріоритет має строк, вказаний у Договорі (п.6.4. Договору).

Строк дії цього Договору становить 1 (один) рік з дати його підписання обома сторонами (п.10.1. Договору).

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується наступними документами:

13.02.2024 року ТОВ «Агрозахист Харків» та ТОВ «ХАРТЕХНОТРЕЙД» підписали заявку до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №01/11-05 від 01.11.2023 на загальну вартість 49999,99 грн (2 одиниці транспорту).

Виконання заявки підтверджується рахунком на оплату №212 від 14.02.2024 на загальну суму 49999,99 грн та актом надання послуг №212 від 14.02.2024 до нього.

15.02.2024 року ТОВ «Агрозахист Харків» та ТОВ «ХАРТЕХНОТРЕЙД» підписали заявку до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №01/11-05 від 01.11.2023 на загальну вартість 81000,00 грн (3 одиниці транспорту).

Виконання заявки підтверджується рахунком на оплату №236 від 18.02.2024 на загальну суму 81000,00 грн та актом надання послуг №236 від 18.02.2024 до нього.

22.02..2024 року ТОВ «Агрозахист Харків» та ТОВ «ХАРТЕХНОТРЕЙД» підписали дві заявки до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №01/11-05 від 01.11.2023 на загальну вартість 39200,00 грн (2 одиниця транспорту).

Виконання заявки підтверджується рахунком на оплату №260 від 23.02.2024 на загальну суму 39200,00 грн та актом надання послуг №260 від 23.02.2024 до нього.

23.02.2024 року ТОВ «Агрозахист Харків» та ТОВ «ХАРТЕХНОТРЕЙД» підписали дві заявки до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №01/11-05 від 01.11.2023 на загальну вартість 74 800,18 грн. (2 одиниці транспорту).

Виконання заявки підтверджується рахунком на оплату №269 від 24.02.2024 на загальну суму 74 800,18 грн. та актом надання послуг №269 від 24.02.2024 до нього.

27.02.2024 року ТОВ «Агрозахист Харків» та ТОВ «ХАРТЕХНОТРЕЙД» підписали дві заявки до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №01/11-05 від 01.11.2023 на загальну вартість 36000,00 грн (2 одиниці транспорту).

Виконання заявки підтверджується рахунком на оплату №283 від 27.02.2024 на загальну суму 36000,00 грн та актом надання послуг №283 від 27.02.2024 до нього.

29.02.2024 року ТОВ «Агрозахист Харків» та ТОВ «ХАРТЕХНОТРЕЙД» підписали дві заявки до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №01/11-05 від 01.11.2023 на загальну вартість 44000,00 грн (2 одиниці транспорту).

Виконання заявки підтверджується рахунком на оплату №295 від 29.02.2024 на загальну суму 44000,00 грн та актом надання послуг №295 від 29.02.2024 до нього.

Вищезазначені акти наданих послуг підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Позивач зазначає, що по вищезазначеним заявкам Відповідач мав сплатити позивачу 325000,17 грн, проте в порушення умов Договору до теперішнього часу грошові кошти на рахунок Позивача не переведено та є наявна заборгованість за Договором.

Отже, за твердженнями позивача, загальна сума заборгованості складає 325000,17грн.

Також, наявність заборгованості відповідача підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період: лютий 2024 липень 2024 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХАРТЕХНОТРЕЙД" і ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" за договором Договір 01/11-05 про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.11.2023 рік. Акт звірки підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.

Відповідно даного акту, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.07.2024 року складає 375000,16 грн.

Крім того, за твердженнями позивача, заборгованість відповідача з урахуванням сплати боргу по заявці №211 також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.02.2024 16.09.2024 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХАРТЕХНОТРЕЙД" і ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" за договором Договір 01/11-05 про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.11.2023 рік. Даний акт підписаний тільки позивачем.

Як зазначає позивач, відповідач мав перерахувати на рахунок Позивача відповідні суми коштів у такі строки за наступними заявками:

1) Заявка №212 до 21.02.2024 року;

2) Заявка №236 до 23.02.2024 року;

3) Заявка №260 до 01.03.2024 року;

4) Заявка №269 до 01.03.2024 року;

5) Заявка №283 до 05.03.2024 року;

6) Заявка №295 до 07.03.2024 року.

16.08.2024 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості у загальній сумі 375000,16 грн у строк до 7 днів з моменту отримання даної вимоги.

Однак відповідач відповіді не надав та заборгованість не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 48494,99 грн та 13504,15 грн інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 ЦК України встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У частині 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно зі ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 310 ГК України одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Крім того, з аналізу ч. 1 ст. 929 ЦК випливає, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер. При цьому можливим є укладення різних видів договору транспортного експедирування в залежності від обсягу зобов`язань експедитора. Зокрема, сторони можуть укласти договір про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу, договір про транспортно-експедиційне забезпечення завезення (вивезення) вантажів на станції залізниць, у порти (на пристані) та аеропорти, а також договір про окремі транспортно-експедиційні операції та послуги.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, а також акти наданих послуг, які підписано усіма учасниками перевезення.

Так, на підтвердження виконаних перевезень позивачем надані: товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, акти надання послуг.

Акти наданих послуг на загальну суму 325000,00 грн підписані замовником без зауважень, жодних претензій та будь-яких зауважень від замовника щодо змісту отриманих документів не надходило та матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на дату винесення рішення, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 611, 612 ЦК України).

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за надані послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 325000,00 грн.

Щодо стягнення подвійної облікової ставки (пені).

Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині, позивач зазначає, що згідно з пунктом 5.2. Договору встановлено, що Сторона, що порушила свої зобов`язання за цим Договором, додатками до нього або Заявками, окрім сплати штрафних санкцій, передбачених цим Договором, відшкодовує потерпілій Стороні всі заподіяні їй та належним чином підтверджені нею збитки, до яких зокрема відносяться штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт (послуг), вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна тощо.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з чч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Із змісту ч.1 ст.546, ч.1 ст.547 ЦК України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З аналізу вищевикладеного слідує, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.

Приписами частини 6 статті 231 ГК України передбачено порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотковому співвідношенні від подвійної облікової ставки НБУ.

Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань, та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі N 908/1501/18.

При цьому, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.

Як вбачається із пункту 5.2. Договору сторона, що порушила свої зобов`язання за цим Договором, додатками до нього або Заявками, окрім сплати штрафних санкцій, передбачених цим Договором, відшкодовує потерпілій Стороні всі заподіяні їй та належним чином підтверджені нею збитки, до яких зокрема відносяться штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт (послуг), вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна тощо.

З умов договору вбачається, що умовами укладеного сторонами договору відповідальність покупця за порушення грошового зобов`язання у вигляді пені не передбачена.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про безпідставне та необґрунтоване заявлене позивачем до стягнення із відповідача суми подвійної облікової ставки (пені) в розмірі 48494,99 за період з 22.02.2022 року по 16.09.2024 року.

У зв`язку із чим, в частині стягнення подвійної облікової ставки (пені) у сумі 48494,99 грн суд відмовляє.

Щодо нарахування інфляційних.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати у розмірі 13504,15 грн.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо оплати за надані послуги підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування інфляційних на прострочену заборгованість.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивачем нараховано інфляційні на несплачену суму боргу за кожним актом окремо.

Перевіривши періоди нарахування та відповідний розрахунок інфляційних, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 13504,15 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, але, з урахуванням відмови в стягненні 48494,99 грн пені, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 5077,57 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (адреса: 61098, м.Харків, вул.Кашуби, 10; код ЄДРПОУ 37875888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехнотрейд" (адреса: 61001, м.Харків, просп.Гагаріна, 17, к.1; код ЄДРПОУ 37578197) заборгованість за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №01/11-05 від 01.11.2023, в загальному розмірі 338504,32 грн, з яких: 325000,17 грн - основний борг та 13504,15 грн інфляційні втрати, а також 5077,57 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" грудня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт