Рішення

від 12.12.2024 по справі 922/3694/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3694/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "ХАРКІВПАРКСЕРВІС" доФізичної особи-підприємця Каліти Олексія Сергійовича простягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

КП "ХАРКІВПАРКСЕРВІС" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Каліти О.С., в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних - 5.868,03 грн, інфляційні втрати - 21.221,18 грн, пеню - 31.372,42 грн, а також судові витрати.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором від 27.12.2016 №27.12.16-14/14 в частині своєчасної компенсації грошових коштів за розміщення транспортних засобів на майданчиках для платного паркування.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2024 з урахуванням малозначності справи №922/3694/24 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Між КП "ХАРКІВПАРКСЕРВІС" (сторона 1) та ФОП Калітою О.С. (сторона 2) був укладений Договір від 27.12.2016 №27.12.16-14/14 (надалі - Договір). Згідно з його умовами сторона 1 надає право стороні 2 здійснювати організацію розміщення транспортних засобів на майданчиках для платного паркування відповідно до діючого законодавства, залишаючи за собою права та обов`язки щодо утримання та обладнання майданчиків для платного паркування. Сторона 2 компенсує стороні 1 грошові кошти, що визначаються на підставі відповідної методики розрахунку, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Перелік майданчиків для платного паркування визначено у Додатку до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 3.2. Договору сторона 2 зобов`язана, зокрема, до 7-го числа кожного поточного місяця перераховувати на поточний рахунок сторони 1 грошові кошти в сумі, зазначеній в рахунку-фактурі.

Згідно з пунктом 4.1. Договору сторона 2 щомісяця не пізніше 7-го числа поточного місяця, відповідно до умов цього Договору, перераховує на поточний рахунок сторони 1 грошові кошти в сумі, розрахованій відповідно до методики розрахунку, що є невід`ємною частиною Договору.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2017. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений пунктом 6.1. цього Договору та закінчується 31.12.2017 (пункти 7.1., 7.2. Договору).

Додатком до Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.03.2017 №1) сторони визначили перелік майданчиків для платного паркування станом на 01.01.2017: 1) перехрестя просп. Науки та вул. Серпової; 2) просп. Л. Свободи, 24-26.

Додатковими угодами від 20.12.2017 №2, від 20.12.2018 №4, від 20.12.2019 №6, від 21.12.2020 №7, від 30.12.2021 №8 були внесені зміни до Договору щодо переліку майданчиків та строку його дії. Так, додатковою угодою ввід 30.12.2021 №8 сторони домовилися про те, що строк дії цього Договору закінчується 31.12.2022.

На виконання умов Договору у 2021 році між позивачем та відповідачем були підписані наступні Акти: від 31.01.2021 №233 на суму 72.273,31 грн, від 28.02.2021 №450 на суму 65.798,58 грн, від 31.03.2021 №695 на суму 73.416,42 грн, від 30.04.2024 №932 на суму 71.211,11 грн, від 31.05.2021 №1182 на суму 73.920,07 грн, від 30.06.2021 №1429 на суму 72.514,33 грн, від 31.07.2021 №1680 на суму 73.166,59грн, від 31.08.2021 №1941 на суму 74.911,18 грн, від 30.09.2021 №2210 на суму 70.475,39 грн, від 31.10.2021 №2480 на суму 72.649,06 грн, від 30.11.2021 №2735 на суму 70.862,47 грн, а всього на загальну суму 791.198,51 грн.

Протягом 2021-2022 відповідачем були повністю оплачені зазначені вище акти, втім така оплата здійснювалася з порушенням встановлених Договором строків. Внаслідок чого позивачем були нараховані відповідачу штрафні санкції (пеня), відсотки річних та інфляційні втрати, що стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В статті 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що в 2021 році на виконання умов Договору між сторонами були складені та підписані без зауважень Акти на компенсацію витрат за період січень-листопад 2021 на загальну суму 791.198,51 грн. відповідні акти повністю оплачені відповідачем проте з порушення строку.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

Судом встановлено настання строків виконання грошових зобов`язань відповідача. Так, Договором (пунктом 4.1.) визначено, що сторона 2 щомісяця не пізніше 7-го числа поточного місяця, відповідно до умов цього Договору, перераховує на поточний рахунок сторони 1 грошові кошти в сумі, розрахованій відповідно до методики розрахунку, що є невід`ємною частиною Договору. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем повністю оплачені акти, проте з порушення строку.

Порушення строків оплати Актів за Договором вбачається з наданої позивачем довідки та всупереч положень статей 13, 74 ГПК України не спростовано відповідачем.

Наведені обставини, а саме, порушення строків оплати Актів надають право позивачу на нарахування штрафних санкцій та 3% річних та інфляційних.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня за порушення строку виконання зобов`язання встановлена пунктом 5.2. Договору Згідно з ним у разі порушення строків оплати, передбачених пунктом 3.1. Договору, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання в частині сплати коштів за Актами, факт наявності в Договорі умов про відповідальність за це порушення, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат за Договором судом встановлено, що позивачем допущені наступні помилки:

1) умовами Договору передбачено пункт 4.1. сторона 2 щомісяця не пізніше 7-го числа поточного місяця, відповідно до умов цього Договору, перераховує на поточний рахунок сторони 1 грошові кошти в сумі, розрахованій відповідно до методики розрахунку, що є невід`ємною частиною Договору, а отже останнім днем оплати є 7-ме число. Таким чином прострочення виконання грошового зобов`язання починається з наступного дня, а не з 7-го, як зазначено позивачем у розрахунках;

2) не враховані положення частини п`ятої статті 254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), оскільки останній день оплати в лютому, березні, серпні та листопаді 2021 припадав на вихідний день, а отже прострочення оплати розпочалося з 09.02.2021, 09.03.2021, 10.08.2021 та 09.11.2021 відповідно;

3) позивачем помилково у розрахунках пені та 3% річних включені дні фактичної оплати відповідачем грошових коштів (16.02.2021, 17.05.2021, 02.08.2021, 16.08.2021, 02.11.2021, 17.11.2021, 02.12.2021, 07.12.2021, 17.01.2022, 17.02.2022), оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, 3 % річних та інфляційні втрати (близька за змістом правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 910/13064/17, від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18, від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16);

4) нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснювалося шляхом поступового додавання заборгованості акту наступного місяця до попереднього (січень 2021 + лютий 2021 + березень 2021 .... і т.д.), а повинно здійснюватися по кожному акту на компенсацію витрат окремо.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то Господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах здійснених позивачем періодів прострочення по кожному акту окремо з урахуванням вказаних вище помилок, суд зазначає, що арифметично правильний розмір пені становить 28.124,41 грн, 3% річних - 5.342,98 грн., інфляційних втрат - 19.240,21 грн. В іншій частині пеня (3.248,01 грн), 3% річних (525,05 грн) та інфляційні втрати (1.980,97 грн) наховані безпідставно та помилково, а тому задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача пені в розмірі 28.124,41 грн, 3% річних у сумі 5.342,98 грн та інфляційних втрат у розмірі 19.240,21 грн. В частині стягнення пені в розмірі 3.248,01 грн, 3% річних у сумі 525,05 грн та інфляційних втрат у розмірі 1.980,97 грн суд відмовляє як безпідставно заявлені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями статті 129 ГПК України, згідно з якими судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.183,98грн покладаються на відповідача, в іншій частині (238,42 грн) залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каліти Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "ХАРКІВПАРКСЕРВІС" (Україна, 61003, Харківська обл., м. Харків, пров. Соборний, буд. 1, код ЄДРПОУ 37999303) пеню в розмірі 28.124,41 грн, 3% річних у сумі 5.342,98 грн, інфляційні втрати в розмірі 19.240,21 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.183,98 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "12" грудня 2024 р.

СуддяН.С. Добреля