Рішення

від 02.12.2024 по справі 922/3597/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024м. ХарківСправа № 922/3597/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (місцезнаходження: 02140, місто Київ, вулиця Бориса Гмирі, будинок 9; код ЄДРПОУ: 37856467) до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (місцезнаходження: 62483, Харківська область, Харківський район, селище Докучаєвське, вулиця Академічна, будинок 9; код ЄДРПОУ: 41405835) про стягнення 1 614 316,84 грн. за участю представників:

позивача: Буц О.А.(ордер серії АІ №1691100 від 01.10.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11099/10 від 10.04.2023);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №03/01-24 від 25.12.2023 у сумі 1 614 316,84 грн.(1 536 139,52 - основна заборгованість, 24 452,85 - 3% річниї, 53 724,47 грн. - інфляційні втрати).

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3597/24, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Разом з цим, до позовної заяви позивачем додано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у КП "Теплові мережі Роганської селищної ради" наступні оригінали документів:

- Акт прийому-передачі електричної енергії за травень 2024 року на суму 66 693, 08 грн.;

- Акт прийому-передачі електричної енергії за червень 2024 року на суму 58 003, 16 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" про витребування доказів (вх.№3597 від 09.10.2024) - задоволено.Витребувано у Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" наступні оригінали документів: - Акт прийому-передачі електричної енергії за травень 2024 року на суму 66 693, 08 грн. - Акт прийому-передачі електричної енергії за червень 2024 року на суму 58 003, 16 грн.

18.10.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо виконання вимог ухвали суду від 14.10.2024 (вх.№26303 від 18.10.2024), до якого останнім додано оригінал акту приймання-передачі електричної енергії за травень 2024 на суму 66 693,08 грн. Щодо оригіналу акту приймання - передачв електричної енергії за червень 2024 на суму 58 003,16 грн., то відповідач зазначає, що вказаний оригінал акту у нього відсутній, оскільки позивач не надіслав його на адресу відповідача.

29.10.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№27208/24 від 29.10.2024), в якому останній зазначає що затримка оплати послуг з постачання електричної енергії за договором №03/01-24 від 25.12.2023 виникла по незалежним від відповідача обставин. По- перше, відповідач вказує, що ним конуються обов`язки з забезпечення послуг з волопостачання, водовідведення та забезпечення потреб у тепловій енергії мешканців Роганської селищної ради, на території якої з 24.02.2024 велись активні бойові дії, внаслідок чого більшість населення віїхало за межі громади, а розрахунки за отримані в період 2022-2023 послуги майже не проводилися. Станом на 01.10.2024. як вказує відповідач, заборгованість споживачів (населення) складає 30.62 млн.грн. По-друге, відповідач стверджує, що на погіршення фінансового стану підприємства вплинула невідповідність впродовж 2021-2024 діючих тарифів за послуги з теплопостачанння, водопостачання та водовідведення фактичним витратам на їх виробництво. По-третє, на думку відповідача, КП "Теплові мережі Роганської селищної ради" до 01.04.2025 обмежено в правах щодо розпорядження своїми коштами. відповідно до Постанови КМУ №896 від 22.08.2023. По-четверте відповідач зазначає, що з 03.10.2024 Харківським відділом ДВС у Харківському районі Харківської області арештовано всі рахунки та майно Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради". Крім того, відповідач просить суд в задоволенні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити, у зв`язку з їх необґрунтованим розрахунком.

29.10.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення (вх.№2720924 від 29.10.2024), в якій останній просить суд вістрочити виконання рішення у справі №922/3597/24 до 31.03.2025.

01.11.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі (вх.№27519 від 01.11.2024), в якій останній просить суд розглядати справу №922/3597/24 без участі представника відповідача.

04.11.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№27590 від 04.11.2024), в якій останній зазначає наступне. По-перше, позивач зазначає, що відповідачем не підтверджено виникнення форс-мажорних обставин, а затримка чи відстуність надходжень бюджетних коштів також нівелює обов`язку з оплати товарів,робіт чи послуг за відповідним правочином. По-друге, позивач вказує на те, що більшість із наведених відповідачем обставин виникла в період 2022.-2023 років, тоді як договір сторонами укладено 25.12.2023, тобто коли відповідачу вже було відомо про проблеми із наявністю коштів. По-третє, позивач зазначає, що ним здійснено коригування зазначених в позовній заяві рощрахунків 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим, він просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням корегування розрахунків 3% річних у розмірі 24 354,45 грн.

В судовому засіданні 04.11.2024 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи письмові пояснення (вх.N26303 від 18.10.2024), відзив на позовну заяву (вх.N27208 від 29.10.2024), заяву про відстрочку виконання рішення (вх. N27209 від 29.10.2024), відповідь на відзив на позовну заяву (вх.N27590 від 04.11.2024) та задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх.N27635/24 від 04.11.2024). Крім того, судом встновлено строк відповідачу на подання заперечень на відповідь на відзив - до 14.11.2024 (включно). Вказану ухвалу постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання від 06.11.2024.

06.11.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№27944 від 06.11.2024). Відповідач зазначає, що у відзиві на позовну заяву він не послався на наявність в нього форс-мажорних обставин, як стверджує позивач. Натомість відповідачем у відзиві на позов та у заяві про відстрочення виконання рішення перелічено , на його думку, об`єктивні обставини, які спричинили наявність боргу та причини неможливості виконати рішення суду на сьогоднішній день. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано належним чином зроблених розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, з яких би вбачалося дата підписання актів приймання - передачі, період постачання. обсяг наданих послуг, суму, яку необхідно за цей обсяг сплатити, тобто скласти такий розрахунок. правильність якого можна було б перевірити. У зв`язку з зазначеним вище, відповідач просить суд, задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення у справі №922/3597/24 до 31.03.2025 та відмовити позивачу в задоволенні стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з їх необґрунтованим розрахунком за травень та подальший період 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2024 судом підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 02.12.2024 о 12:00 годині.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні 02.12.2024 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті спору, проти заяви відповідача про відстрочення виконання рішення заперечував, просив суд відмовити в її задоіоленні.

Представник відповідача, в судове засідання 02.12.2024 не з`явився. Разом з цим, 02.12.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі (вх.№30077 від 29.11.2024), в якій останній просить суд розглядати справу без участі представника відповідача, відмовити позивачу в задоволенні стягнення 3% річних в розмірі 24 452,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 724,47 грн., та відстрочити виконання рішення у справі до 31.03.2025.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.12.2023 між Комунальним підприємством "Теплові мережі Роганської селищної ради" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (постачальник) було укладено договір №03/01-24 про закупівлю (постачання) електричної енергії, на умовах цього Договору та за результатами проведеної процедури закупівлі Постачальник продає товар: Електрична енергія, код ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія. Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію в строк до 31.12.2024 р. включно.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що розрахунки за поставлену Споживачеві електричну енергію здійснюються за цінами, що встановлюються за підсумками проведеної процедури закупівлі.

Загальна ціна Договору становить 7 095 009,24 грн (сім мільйонів дев`яносто п`ять тисяч дев`ять гри. 24 коп.), в т.ч. ПДВ 1 182 501,54 грн (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі п`ятсот одна грн. 54 кап.). Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 1 210 000 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи (додаток № 2 до Договору) (п.5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору ціна електричної енергії становить 4,88637 грн. за 1 кВт*год, крім того ПДВ 0,977274 грн., всього з ПДВ - 5,863644 грн. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та актах приймання-передачі електричної енергії за Договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно п.5.8 Договору місячна вартість електричної енергії визначається як добуток ціни, що визначенаі у п. 5.3. Договору, на кількість електричної енергії, реалізованої у відповідному місяці. Загальна вартість електричної енергії за Договором визначається, як сума місячних вартостей електричної енергії.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.9 Договору).

Сторонами у п.5.10 передбачено, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника за фактично спожиту електроенергію.

Відповідно до п.5.12 Договору Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у строк протягом 10 банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії. Підписаний сторонами Акт приймання передачі електричної енергії є підставою для оплати.

Згідно з пп.2 п.7.2 Договору постачальник має рпаво, зокрема, виставляти акти приймання-передачі електричної енергії Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором.

Пунктом 13.8 Договору встановлено, що усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані електронною поштою на офіційну електронну адресу, зазначену в договорі, рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, дата відправлення електронною поштою або дата поштового штемпеля відділу зв`язку відправника.

Відповідно до п.13.16 Договору Листування за цим Договором (у т.ч. надсилання рахунків) здійснюється за допомогою поштового, факсимільного або електронного зв`язку з подальшим наданням оригіналів документів у тижневий строк.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Із заяви-приєднання до договору від 25 грудня 2023 року вбачається, що початок постачання електричної енергії - з 1 січня 2024 року.

Заява-приєднання підписана споживачем та скріплена печаткою.

12.07.2024 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір про дострокове припинення договору №03/01-24 від 25.12.2023, відповідно до п.3 якого всі невиконані зобов`язання до моменту припинення договору №03/01-24 від 25.12.2023 зберігають юридичну силу та мають бути повністю виконаня.

Додатковий договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору №03/01-24 про постачання електричної енергії ним поставлено відповідачу електроенергію у період з січня 2024 року по червень 2024 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі електроенергії:

-у січні 2024 року в обсязі 95 309 кВт.год вартістю 558 858,05 грн. з ПДВ (згідно акту прийому-передачі електроенергії від 31.01.2024 року);

-у лютому 2024 року в обсязі 87 513 кВт.год вартістю 513 145,08 грн. з ПДВ (згідно акту прийому-передачі електроенергії від 29.02.2024 року);

у березні 2024 року в обсязі 84 861 кВт.год вартістю 497 594,69 грн. з ПДВ (згідно акту прийому-передачі електроенергії від 31.03.2024 року);

-у квітні 2024 року в обсязі 12 398 кВт.год вартістю 72 697, 46 грн. з ПДВ (згідно акту прийому-передачі електроенергії від 30.04.2024 року);

-у травні 2024 року в обсязі 11 374 кВт.год вартістю 66 693, 08 грн. з ПДВ (згідно акту прийому-передачі електроенергії за травень 2024 року);

у червні 2024 року в обсязі 9 892 кВт.год вартістю 58 003,16 грн. з ПДВ (згідно акту прийому-передачі електроенергії за червень 2024 року);

Фактично спожита вартість обсягу електричної енергії відповідно до рахунків на оплату становить:

-в період з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р. - 558 858,05 грн. з ПДВ відповідно до рахунку-фактури №164/1 від 31.01.2024 р. на оплату електроенергії відповідно до договору;

-в період з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р. - 513 145,08 грн. з ПДВ відповідно до рахунку-фактури №164/2 від 29.02.2024 р. на оплату електроенергії відповідно до договору;

-в період з 01.03.2024 р. по 31.03.2024 р. - 497 594,69 грн. з ПДВ відповідно до рахунку-фактури №164/3 від 31.03.2024 р. на оплату електроенергії відповідно до договору;

-в період з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р. - 72 697, 46 грн. з ПДВ відповідно до рахунку-фактури №164/4 від 30.04.2024 р. на оплату електроенергії відповідно до договору

-в період з 01.05.2024 р. по 31.05.2024 р. - 66 693, 08 грн. з ПДВ відповідно до рахунку-фактури №164/5 від 31.05.2024 р. на оплату електроенергії відповідно до договору;

- в період з 01.06.2024 р. по 30.06.2024 р. - 58 003, 16 грн. з ПДВ відповідно до рахунку-фактури №164/6 від 30.06.2024 р. на оплату електроенергії відповідно до договору.

Позивачем зазначено, що вказані вище акти прийому-передачі електричної енергії та рахунки фактури направлялись на електронну адресу відповідача, а також шляхом направлення поштових листів АТ "Укрпошта", проте направлення листів АТ "Укрпошта" не збереглися.

Враховуючи , що споживачем не було в добровільному порядку сплачено вартість поставленої електричної енергії за договором №03/01-24 від 25.12.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" про стягнення 1 614 316,84 грн, з яких: 1 536 139,52 грн - основного боргу, а також 24 452,85 грн - відсотків річних та 53 724,47 грн - інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з неналежним виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК Українитастатті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Частиною першою статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) стосуються сфери електроенергетики та регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, а також укладеним між ними Договором, який за своєю правовою природою є договором електропостачання та підпадає під правове регулювання норм статті 712, 714 Цивільного кодексу України та статей 264-271, 275, 276 Господарського кодексу України. До договору постачання енергетичними ресурсами застосовуються також загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною першою статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно частини першої статті57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 6.2 Договору також визначено, що Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору. Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що Комунальне підприємство "Теплові мережі Роганської селищної ради" в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростувало, доказів оплати спожитої електричної енергії не надало, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" в частині примусового стягнення з відповідача заборгованості за Договором про постачання електричної енергії № 03/01-24 від 25.12.2023 року в розмірі 1 536 139,52 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення суми 3%річних у розмірі 24 452,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 724,47 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Позивачем в позовній заяві зазначається, що акти прийому-передачі електричної енергії та рахунки фактури направлялись на електронну адресу відповідача, а також шляхом направлення поштових листів АТ "Укрпошта", проте направлення листів АТ "Укрпошта" не збереглися. У відповіді на відзив на позовну заяву позивач стверджує, що при розрахунках заборгованості та штрафних санкцій позивачем бралась до уваги дата отримання відповідачем електронних листів, як дата підписання актів, а також строк на здійснення оплати визначений договором.

Як зазначалося судом вище, сторони в договорі (п.13.8 ) погодили, що усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані електронною поштою на офіційну електронну адресу, зазначену в договорі, рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, дата відправлення електронною поштою або дата поштового штемпеля відділу зв`язку відправника.

Разом з цим, пунктом 13.16 договору сторони передбачили, що листування за цим Договором (у т.ч. надсилання рахунків) здійснюється за допомогою поштового, факсимільного або електронного зв`язку з подальшим наданням оригіналів документів у тижневий строк.

З положень вказаного пункту договору вбачається, що якщо рахунок було направлено засобами електронної пошти, оригінал такого рахунку повинен бути наданий у тижневий строк.

Крім того, відповідно до п. 5.12 Договору Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у строк протягом 10 банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії. Підписаний сторонами Акт приймання передачі електричної енергії є підставою для оплати.

З вказаного вище пункту договору вбачається, що відлік строку оплати починається з МОМЕНТУ ПІДПИСАННЯ сторонами акту приймання-передачі і саме ПІДПИСАНИЙ акт приймання- передачі електричної енергії є підставою для оплати.

Позивач зазначає, що при розрахунках штрафних санкцій ним бралась до уваги дата отримання відповідачем електронних листів, як дата підписання актів прийому-передачі, а також строк на здійснення оплати визначений договором, разом з цим положення договору № 03/01-24 від 25.12.2023 не містять пунктів на підтвердження таких доводів позивача.

Доказів направлення відповідачу актів приймання-передачі та рахунків-фактур засобами поштового зв`язку матеріали справи не містять.

Докази надіслання позивачем на адресу відповідача засобами поштоваго зв`язку 01.11.2024 акту приймання-передачі та рахунку за травень 2024 судом оцінюються критично, з огляду на те, що це зроблено після відкриття провадження у справі та навіть після подання відповідачем відзиву на позовну заяву, а тому не може вважатися належними та допустимими доказами того, що відповідачем прострочено строк оплати за вказаний період, як того вимагає закон.

Звертаючись до інституту доказів та доказування в господарському процесіц, суд вважає за необхідне зауважити таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 77 ГПК України визначає, що допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доказ відноситься до справи, якщо є фактичними даними, які підтверджують, спростовують або ставлять під сумнів висновки про існування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. таким чином, поняття "допустимість доказів" означає можливість використання доказів в процесі доведення визначених обставин. Сукупність вимог, що ставляться законом до процесу отримання доказів, становить інститут процесуальної допустимості. Доказ відноситься до справи, якщо є фактичними даними, які підтверджують, спростовують або ставлять під сумнів висновки про існування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. таким чином, поняття "допустимість доказів" означає можливість використання доказів в процесі доведення визначених обставин.

При цьому формулою перевірки належності доказу до справи є: доказ + підтвердження обставини події = належний доказ (якщо доказ підтверджує певну обставину, зазначену у позовній заяві або у запереченнях проти позову, яка збігається з відповідною обставиною, передбаченою у законодавчій нормі, та на яку також має зробити посилання той суб`єкт, який подає відповідний доказ, то такий доказ можна вважати належним до справи)

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що чинний ГПК України не містить таке поняття як «достатність» доказів, натомість законодавцем запроваджено новий стандарт доказування "вірогідність доказів".

Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Проаналізувавши умови договору, уккладеного між позивачем та відповідачем, суд доходить наступного висновку.

Умовами договору передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у строк протягом 10 банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії, а підписаний сторонами Акт приймання передачі електричної енергії є підставою для оплати ( п. 5.12)

При цьому, сторони в п.13.16 договору визначили, що листування за цим договором ( у т. ч. надсилання рахунків) здійснюється за допомогою поштового, факсимільного або електронного зв`язку з ПОДАЛЬШИМ НАДАННЯМ ОРИГІНАЛІВ ДОКУМЕНТІВ у тижневий строк.

При цьому сторонами в умовах договору не визначено порядок підписання актів-приймання передачі електронним цифровим підписом.

Отже, з аналізу вказаних пунктів вбачається, що сторони визначили порядок підписання саме оригіналив надісланих поштовим зв`язком актів приймання-передачі та здійснення оплати протягом 10 банківських днів з моменту підписання ОРИГІНАЛУ акту сторонами.

Проте позивач суду доказів надіслання засобами поштового зв`язку оригіналів актів приймання-передачі за травень 2024 та червень 2024 відповідачу не надав, а тому твердження позивача про прострочення відповідачем платежів за поставлену електроенергію за період травень-червень 2024 є непідтвердженим відповідними доказами.

Крім того, з наданого позивачем до позову розрахунку 3% річних у розмірі 24 452,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 724,47 грн, а також з пояснень представника позивача в судовому засіданні 02.12.24 вбачається , що нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійсннено без врахування положень п.13.16 Договору відповідно до якого, надсилання рахунків здійснюється за допомогою поштового, факсимільного або електронного зв`язку з подальшим НАДАННЯМ ОРИГІНАЛІВ документів у тижневий строк.

Матеріали справи не містять доказів надання ( надсилання поштою) оригіналів актів приймання-передачі документів відповідачу.

Натомість, позивачем до позовної заяви надано роздруківку електронного листування, з якої вбачається надіслання ним на електронну адресу відповідача актів приймання -передачі постачення електричної енергії. Відповідно до тверджень позивача, нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійсннено ним з моменту отримання відповідачем електронних листів з актами приймання-передачі.

Крім того, у відповідності до 5.12 Договору оплата здійснюється споживачем у строк протягом 10 БАНКІВСЬКИХ днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії. При цьому, з наданого позивачем розрахунку нарахування 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що ним невірно розраховано період ( з моменту отримання відповідачем електронного листа) та замість банківських днів взято до розрахування календарні дні.

Враховуючи вказане, суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем пропущено встановлений період (10 банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії), зі спливом якого настає прострочення виконання зобов`язання щодо оплати за поставлену електроенергію, відтак здійснення перевірки розрахунків заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не вбачається можливим.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 536 139,52 грн. підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 24 452,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 724,47 грн. суд відмовляє як в безпідставно заявлених.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення у справі №922/3597/24 до 31.03.2025, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на відповідач вказує, що ним конуються обов`язки з забезпечення послуг з водопостачання, водовідведення та забезпечення потреб у тепловій енергії мешканців Роганської селищної ради, на території якої з 24.02.2024 велись активні бойові дії, внаслідок чого більшість населення віїхало за межі громади, а розрахунки за отримані в період 2022-2023 послуги майже не проводилися. Станом на 01.10.2024. як вказує відповідач, заборгованість споживачів (населення) складає 30.62 млн.грн. Крім того, відповідач стверджує, що на погіршення фінансового стану підприємства вплинула невідповідність впродовж 2021-2024 діючих тарифів за послуги з теплопостачанння, водопостачання та водовідведення фактичним витратам на їх виробництво. Також, на думку відповідача, КП "Теплові мережі Роганської селищної ради" до 01.04.2025 обмежено в правах щодо розпорядження своїми коштами. відповідно до Постанови КМУ №896 від 22.08.2023. При цьому відповідач зазначає, що з 03.10.2024 Харківським відділом ДВС у Харківському районі Харківської області арештовано всі рахунки та майно Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради".

Згідно ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочення рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника (Аналогічна правова позиція наведена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08).

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та 03.09.2020 у справі № 905/30/16.

Так, касаційним судом зазначено, що питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Згідно зі ст. ст. 73 та 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що поданими відповідачем доказами не підтверджено наявності виняткових обставин у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для відстрочення його виконання.

Окрім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а саме той факт що було знищено та зруйновано велику кількість обладнання та майна підприємства не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Відсутність коштів, не дає право відповідачу (боржнику) не виконати рішення суду та не являється поважною причиною для його невиконання та не є об`єктивно-поважною причиною для його відстрочення.

Суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення виконання, боржником суду не надано, згоди стягувача на відстрочення виконання рішення суду не отримано.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідачем не доведено існування виключних обставин, які б підтверджували дійсне ускладнення або неможливість виконання судового рішення, суд дійов висновку, що заява відповідача про відстрочення виконання судового рішення в справі № 922/3597/24 задоволенню не підлягає.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" покладаються на Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73-80, 86, 129, 236-238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (місцезнаходження: 62483, Харківська область, Харківський район, селище Докучаєвське, вулиця Академічна, будинок 9; код ЄДРПОУ: 41405835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (місцезнаходження: 02140, місто Київ, вулиця Бориса Гмирі, будинок 9; код ЄДРПОУ: 37856467) заборгованість за Договором про постачання електричної енергії №03/01-24 від 25.12.2023 у сумі 1 536 139,52, а також витрати і сплати судового збору у розмірі 23042,09 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 24 452,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 724,47 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" про відстрочення виконання рішення (вх.№ 27209/24 від 29.10.2024) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" грудня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/3597/24