Ухвала

від 11.12.2024 по справі 910/16737/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16737/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судову засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Інвест Плюс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Козир Т.П., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.)

від 17.09.2024

у справі № 910/16737/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Інвест Плюс", ОСОБА_1

про визнання недійсним договору поруки,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідачів - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (далі - ТОВ "КАНБУД", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Оболонь Інвест Плюс" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оболонь Інвест Плюс" (далі - ТОВ "Оболонь Інвест Плюс")) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просило визнати недійсним з моменту укладення договір поруки, укладений між ТОВ "Фінансова Компанія "Оболонь Інвест Плюс" та ОСОБА_1 .

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є одним із боржників позивача, відносно яких (зокрема, і ОСОБА_1 як поручителя) було ініційоване судове провадження про солідарне стягнення заборгованості за неналежне виконання договорів будівельного підряду.

Разом з тим, після накладення арешту на майно (квартири) ОСОБА_1 у вказаному судовому провадженні, останній почав вчиняти дії по ухиленню від виконання обов`язку по оплаті боргу позивачу, зокрема, шляхом визнання права власності на спірне майно відповідача за іншими особами. Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (нова назва - ТОВ "Фінансова Компанія "Оболонь Інвест Плюс") та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, згідно з яким ОСОБА_1 поручився за виконання обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Донантрацит" за договором про надання факторингу. У подальшому, приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Оболонь Інвест Плюс" заборгованості в розмірі 20 000 000,00 грн, що виникла внаслідок невиконання поручителем договору поруки. З огляду на наведене приватний нотаріус зареєстрував за ТОВ "ФК "Оболонь Інвест Плюс" право власності на квартири, які раніше належали ОСОБА_1 , та на які відповідно було накладено арешт ухвалою суду.

Позивач вважає, що вказаний договір поруки є фіктивним правочином, оскільки його сторонами не було дотримано добросовісності господарської операції; відсутні будь-які розумні пояснення мети та мотивів вчинення такого правочину, строку його виконання та розміру взятих зобов`язань; між поручителем та боржником були відсутні будь-які юридичні чи ділові відносини; договір поруки укладений значно пізніше ніж договір факторингу та на момент його укладення основне зобов`язання вже було прострочено; ТОВ "ФК "Оболонь Інвест Плюс" не здійснювало заходів з примусового стягнення коштів із боржника (ТОВ "Донантрацит"), а відразу звернулося із стягненням до поручителя; у ОСОБА_1 було наявне й інше майно (ще одна квартира та три земельні ділянки), однак стягнення було звернуто лише на квартири, на які було накладено арешт ухвалою у справі №910/14178/22, що свідчить про те, що договір поруки є фраудаторним правочином - укладеним з метою уникнути виконання грошових зобов`язань, отже, є фіктивним правочином та підлягає визнанню недійсним.

ТОВ «КАНБУД» відзначає, що вчинені відповідачами дії, після укладення договору поруки, свідчать про зловмисну домовленість останніх діяти на шкоду позивачу, чим порушуються права та інтереси останнього.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/16737/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано жодних доказів наявності очевидного умислу сторін на приховання майна (активів) боржника та заподіяння йому шкоди як кредитору.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/16737/23 скасовано. Ухвалено нове рішення суду, яким позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним з моменту укладення договір поруки №35-П, що укладений 25.07.2023 між ТОВ "Фінансова Компанія "Оболонь Інвест Плюс" (нова назва - ТОВ "Оболонь Інвест Плюс") та ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що укладений між відповідачами договір поруки є фраудаторним правочином, тобто таким, що укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання перед позивачем, отже, є фіктивним правочином, а тому підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "Оболонь Інвест Плюс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі №910/16737/23, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/16737/23 залишити в силі.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, а саме: частина перша статті 15, частина перша статті 215, частини перша та п`ята статті 203, частина перша статті 232, частини перша та друга статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також частина перша статті 2, частина друга статті 4, статті 7, 13, 14, частини перша - п`ята статті 236, частини перша та друга статті 237, частини перша та п`ята статті 269 ГПК України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц; від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17; від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 25.01.2024 у справі №904/6691/20 (910/18605/19), від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), від 29.08.2018 у справі №522/15095/15-ц, від 21.02.2020 у справі №182/3593/17, від 22.04.2019 у справі №623/2518/17, від 21.04.2021 у справі №904/5480/19.

3.2. Також у поданій касаційній скарзі скаржник акцентує увагу на такому:

- права чи законні інтереси ТОВ "Канбуд" на момент звернення до суду з цим позовом не порушені;

- позивачем не надано жодних доказів, яким чином укладення або виконання оскарженого договору поруки завдасть шкоди позивачу;

- відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові та не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору;

- позивач у позовній заяві не зазначив, якими доказами підтверджується свідомий намір (умисел) сторін договору поруки не виконувати його зобов`язання;

- апеляційний господарський суд помилково встановив фіктивність оспорюваного договору та безпідставно скасував законне рішення місцевого господарського суду;

- застосування до спірних правовідносин апеляційним господарським судом юридичного критерію "зловмисна домовленість", який розкривається у статті 232 ЦК України, як підстави для визнання недійсним договору через його фіктивність, помилкове;

- застосування до спірних правовідносин іншої підстави позову (статті 232 ЦК України), в той час як позивач звернувся до суду з позовом згідно статті 234 ЦК України, недопустиме.

3.3. ТОВ «КАНБУД» 25.11.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

4.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/13689/22, яке набрало законної сили, позов ТОВ "КАНБУД" до ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" про стягнення 16 357 389,43 грн задоволено повністю.

Вказаним судовим рішенням у справі №910/13689/22 встановлено такі обставини:

- 18.08.2020 між ТОВ "КАНБУД" (генпідрядник) та ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" (підрядник) укладений Договір будівельного підряду №8360, відповідно до якого генпідрядник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати генпідряднику відповідно до умов Договору та проєктної документації комплекс основних робіт по будівництву Об`єкта: "Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури та паркінгами на вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва" (надалі - Об`єкт будівництва або Об`єкт, Роботи) та супутні загальнобудівельні роботи, безпосередньо пов`язані з основними роботами, та роботи з поліпшення Об`єкту після вводу в експлуатацію в межах ліцензії підрядника, а генпідрядник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, забезпечити підрядника проєктною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних підрядником та прийнятих генпідрядником робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, за винятком наданих генпідрядником, відповідно до умов Договору;

- на виконання умов Договору будівельного підряду від 18.08.2020 №8360 сторони уклали ряд Угод, а саме: від 18.08.2020 №836001, від 18.08.2020 №836002 (з додатковими угодами від 01.10.2020 № 1, від 16.08.2021 № 2), від 18.08.2020 №836003, від 18.08.2020 №836004, від 21.10.2020 №836005, від 21.10.2020 №836006, від 02.02.2021№836007;

- загальна вартість робіт, які підрядник зобов`язався виконати на Об`єкті будівництва за наведеними Угодами, становить 24 746 810,51 грн з ПДВ;

- на забезпечення виконання зобов`язань підрядника - ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" укладений тристоронній Договір поруки від 18.08.2020 між ТОВ "КАНБУД" (генпідрядник), громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ " Фінансовий будівельний холдинг" (боржник), відповідно до пункту 1.1 Договору поруки поручитель добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед генпідрядником за невиконання або неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань, що випливають із укладених між генпідрядником та боржником:

1) Договору будівельного підряду від 18.08.2020 №8360 на виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті будівництва: "Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури та паркінгами на вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва" (далі - Об`єкт) та усіх додатків до нього;

2) Угод, Додаткових угод, змін, доповнень та додатків до Договору будівельного підряду від 18.08.2020 №8360, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому та є або будуть його невід`ємними частинами, які в подальшому у тексті разом іменовані "Договір будівельного підряду" пункту 1.1 Договору поруки;

- відповідно до пункту 1.2 Договору поруки сторони встановлюють, що зобов`язання поручителя перед генпідрядником є безумовними і дотримання будь-яких умов, крім тих, що передбачені цим Договором та Договором будівельного підряду не потребують;

- згідно з пунктом 1.4 Договору поруки поручитель відповідає перед генпідрядником за виконання зобов`язання боржником за Договором будівельного підряду в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування генпідряднику витрат та/або збитків, завданих порушенням боржником зобов`язань за Договором будівельного підряду, сплату неустойки (пені, штрафу), повернення генпідряднику не використаного або використаного не за призначенням авансу. Розмір відповідальності визначається Договором будівельного підряду;

- пунктом 1.5 Договору поруки узгоджено, що у разі порушення боржником зобов`язань по Договору будівельного підряду, поручитель і боржник відповідають перед генпідрядником як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право генпідрядника вимагати, виконання зобов`язань згідно з Договором повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного з них окремо (пункт 1.5 Договору поруки);

- поручитель несе відповідальність як у випадку порушення боржником будь-якої частини зобов`язання, передбаченого Договором будівельного підряду, так і при невиконанні його в цілому (пункт 1.6 Договору поруки);

- поручитель відповідає перед генпідрядником за порушення боржником зобов`язань, передбачених Договором будівельного підряду, у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами і не залежно від того чи перебуває він з боржником у трудових відносинах та/або є учасником (власником) боржника (пункт 1.7 Договору поруки);

- пунктом 2.1 Договору поруки встановлено, що поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, взяті на себе по цьому Договору, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від генпідрядника. У вимозі повинно бути визначено невиконані боржником зобов`язання, а також вказаний перелік (в т.ч. розрахований розмір збитків, штрафів, пені, неустойки, що належать до сплати) зобов`язань, що належить виконати поручителю (пункт 2.1 Договору поруки);

- генпідрядник відповідно до умов підпункту 3.7.1 пункту 3.7 Договору здійснив авансування робіт за Угодами до Договору, перерахувавши підряднику кошти на загальну суму 14 772 466,11 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями;

- позивачем належним чином підтверджено, а відповідачами не спростовано факт виконання відповідачем-2 та прийняття позивачем за Угодами №836001, №836002, №836003, №836004, №836005, №836006, №836007 до Договору робіт на загальну суму 7 167 114,56 грн. Матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів виконання відповідачем-2 робіт на суму більшу, ніж 7 167 114,56 грн;

- матеріалами справи підтверджується, що відповідач-2 в порушення підпункту 3.7.3 пункту 3.7, підпункту 7.2.44 пункту 7.2 Договору не підтвердив використання ним за цільовим призначенням авансованих йому позивачем коштів у розмірі 7 605 351,55 грн (14 772 466,11 грн, загальна сума сплачених позивачем авансів - 7 167 114,56 грн, загальна сума виконаних відповідачем-2 робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними сторонами = 7 605 351,55 грн);

- відповідач-2, а рівно і відповідач-1 як поручитель за невиконання або неналежне виконання відповідачем-2 взятих на себе зобов`язань за Договором/Угодами до Договору, відповіді на вимоги позивача не надав, суму сплачених позивачем авансів, використання яких не підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт, та суму штрафу (підпункт 7.2.44 пункту 7.2, пункту 10.3 Договору) не сплатив.

4.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі №910/2552/23, яке набрало законної сили, позов ТОВ "КАНБУД" до ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" про стягнення 4 735 032,76 грн задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" 2 285 659,82 грн заборгованості та 1 224 686, 47 грн штрафу.

Вказаним судовим рішенням у справі №910/2552/23 встановлено таке:

- між ТОВ "КАНБУД" (генпідрядник) та ТОВ фірма "Фінансовий будівельний холдинг" (підрядник) 06.08.2019 укладено Договір будівельного підряду №0201, відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати генпідряднику відповідно до умов договору та проектної документації комплекс основних робіт по будівництву об`єкта ("Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва") та супутні загальнобудівельні роботи, безпосередньо пов`язані з основними роботами, та роботи з поліпшення об`єкту після вводу в експлуатацію в межах ліцензії підрядника, а генпідрядник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, забезпечити підрядника проектною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних підрядником та прийнятих генпідрядником робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, за винятком наданих генпідрядником, відповідно до умов договору;

- на виконання умов Договору будівельного підряду від 06.08.19 № 0201 сторони уклали ряд Угод: від 02.09.2019 № 020102 на суму 6 675 119,62 грн; від 24.09.2019 № 020104 на суму 1 677 191,82 грн (зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 18.10.2021); від 25.02.2021 № 020115 на суму 3 017 7887,66 грн (зі змінами, внесеними Додатковими угодами від 05.03.2021 № 1, від 30.03.2021 №2, від 08.07.2021 № 3, від 28.09.2021 № 4, від 24.12.2021 № 5); від 31.03.2021 № 020116 на суму 4 0212 093,46 грн;

- загальна вартість робіт, які підрядник зобов`язався виконати на Об`єкті будівництва за наведеними Угодами, становить 15 391 192,56 грн з ПДВ;

- на забезпечення виконання зобов`язань підрядника - ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" укладений тристоронній Договір поруки від 06.08.2019 між ТОВ "КАНБУД" (генпідрядник), громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" (боржник);

- згідно з пунктом 1.1 Договору поруки поручитель добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед генпідрядником за невиконання або неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань, що випливають із укладених між генпідрядником та боржником:

1) Договору будівельного підряду від 06.08.2019 № 0201;

2) Угод, Додаткових угод, змін, доповнень та додатків до Договору будівельного підряду від 06.08.2019 № 0201, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому та є або будуть його невід`ємними частинами, які в подальшому у тексті разом іменовані "Договір будівельного підряду" пункту 1.1 Договору поруки;

- відповідно до пункту 1.2 Договору поруки сторони встановлюють, що зобов`язання поручителя перед генпідрядником є безумовними і дотримання будь-яких умов, крім тих, що передбачені цим Договором та Договором будівельного підряду не потребують;

- згідно з пунктом 1.4 Договору поруки поручитель відповідає перед генпідрядником за виконання зобов`язання боржником за Договором будівельного підряду в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування генпідряднику витрат та/або збитків, завданих порушенням боржником зобов`язань за Договором будівельного підряду, сплату неустойки (пені, штрафу), повернення генпідряднику не використаного або використаного не за призначенням авансу. Розмір відповідальності визначається Договором будівельного підряду;

- пунктом 1.5 Договору поруки узгоджено, що у разі порушення боржником зобов`язань по Договору будівельного підряду, поручитель і боржник відповідають перед генпідрядником як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право генпідрядника вимагати, виконання зобов`язань згідно з цим Договором повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного з них окремо (пункт 1.5 Договору поруки);

- поручитель несе відповідальність як у випадку порушення боржником будь-якої частини зобов`язання, передбаченого Договором будівельного підряду, так і при невиконанні його в цілому (пункт 1.6 Договору поруки);

- поручитель відповідає перед генпідрядником за порушення боржником зобов`язань, передбачених Договором будівельного підряду, у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами і не залежно від того чи перебуває він з боржником у трудових відносинах та/або є учасником (власником) боржника (пункт 1.7 Договору поруки);

- з метою виконання умов Договору підряду генпідрядник здійснив авансування робіт підряднику на загальну суму 11 261 294,22 грн, що підтверджується платіжними дорученнями;

- позивачем належним чином підтверджено, а відповідачами не спростовано, факт виконання відповідачем та прийняття позивачем за Угодами до Договору будівельного підряду робіт на загальну суму 8 858 477,40 грн;

- крім того, 18.02.2021 відповідач-2 повернув позивачу кошти в сумі 117 157,00 грн за Угодою № 02102, що підтверджується випискою по рахунку позивача;

- водночас матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів виконання відповідачем-2 робіт на суму 285 659,82 грн або повернення цих коштів;

- матеріалами справи підтверджується, що відповідач-2 в порушення умов Договору не підтвердив використання ним за цільовим призначенням авансованих йому позивачем коштів у розмірі 2 285 659,82 грн (11 261 294,22 грн, загальна сума сплачених позивачем авансів - 8 858 477,40 грн, загальна сума виконаних відповідачем-2 робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними сторонами, - 117 157,00 грн, повернутих 18.02.2021 за Угодою №02102 = 2 285 659,82 грн);

- відповідач-2, а рівно і відповідач-1 як поручитель за невиконання або неналежне виконання відповідачем-2 взятих на себе зобов`язань за Договором/Угодами до Договору, відповіді на вимоги позивача не надав, суму сплачених позивачем авансів, використання яких не підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт, та суму штрафу не сплатив.

4.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/14178/22, яке набрало законної сили, позов ТОВ "КАНБУД" до ОСОБА_1 та ТОВ "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг" про стягнення 5 083 340,23 грн задоволено повністю.

Вказаним судовим рішенням у справі №910/14178/22 встановлено таке:

- між ТОВ "КАНБУД" (генпідрядник) і ТОВ "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг" (підрядник) 08.07.2021 укладено Договір будівельного підряду від 08.07.2021 №8410, відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати генпідряднику відповідно до умов Договору та проєктної документації комплекс основних робіт по будівництву Об`єкта "Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури та паркінгами на вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва" (далі - Об`єкт будівництва або Об`єкт, Роботи) та супутні загальнобудівельні роботи, безпосередньо пов`язані з основними Роботами, та роботи з поліпшення Об`єкту після вводу в експлуатацію в межах ліцензії підрядника, а генпідрядник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, забезпечити підрядника проєктною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних підрядником та прийнятих генпідрядником Робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, за винятком наданих генпідрядником, відповідно до умов Договору;

- на виконання умов Договору сторони уклали угоди від 08.07.2021 №841001 на суму 3 121 446,64 грн; від 08.07.2021 №841002 на суму 3 573 327,50 грн;

- для належного виконання сторонами умов Договору, а саме для виконання відповідачем-2 робіт на Об`єкті за Угодами, позивач здійснив авансування Робіт на загальну суму 3 365 623,95 грн з ПДВ;

- у свою чергу, підрядник виконав та передав позивачу роботи на суму 869 367,02 грн, у тому числі ПДВ, що підтверджується актами виконаних робіт;

- на забезпечення виконання зобов`язань підрядника ТОВ "КАНБУД" (генпідрядник), громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг" (боржник), було укладено тристоронній Договір поруки від 08.07.2021 відповідно до умов якого:

- поручитель добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед генпідрядником за невиконання або неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань, що випливають із укладених між генпідрядником та боржником:

1) Договору будівельного підряду від 08.07.2021 №8410;

2) Угод, Додаткових угод, змін, доповнень та додатків до Договору будівельного підряду від 08.07.2021 №8410, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому та є або будуть його невід`ємними частинами, які в подальшому у тексті разом іменовані "Договір будівельного підряду" (пункт 1.1);

- сторони встановлюють, що зобов`язання поручителя перед генпідрядником є безумовними і дотримання будь-яких умов, крім тих, що передбачені цим Договором та Договором будівельного підряду не потребують (пункт 1.2);

- поручитель відповідає перед генпідрядником за виконання зобов`язання боржником за Договором будівельного підряду в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування генпідряднику витрат та/або збитків, завданих порушенням боржником зобов`язань за Договором будівельного підряду, сплату неустойки (пені, штрафу), повернення генпідряднику не використаного або використаного не за призначенням авансу. Розмір відповідальності визначається Договором будівельного підряду (пункт 1.4);

- у разі порушення боржником зобов`язань за Договором будівельного підряду, поручитель і боржник відповідають перед генпідрядником як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право генпідрядника вимагати, виконання зобов`язань згідно з цим Договором повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного з них окремо (пункт 1.5);

- поручитель несе відповідальність як у випадку порушення боржником будь-якої частини зобов`язання, передбаченого Договором будівельного підряду, так і при невиконанні його в цілому (пункт 1.6);

- поручитель відповідає перед генпідрядником за порушення боржником зобов`язань, передбачених Договором будівельного підряду, у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами і не залежно від того чи перебуває він з боржником у трудових відносинах та/або є учасником (власником) боржника (пункт 1.7);

- матеріалами справи підтверджується, що відповідач-2 в порушення умов Договору не підтвердив використання ним за цільовим призначенням авансованих йому позивачем коштів у розмірі 2 496 256,93 грн [3 365 623,95 грн (загальна сума сплачених позивачем авансів) - 869 367,02 грн (загальна сума виконаних відповідачем-2 робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними сторонами)];

- відповідач-2 не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про використання за цільовим призначенням одержаного від позивача авансу, враховуючи також, що відповідач-1 не виконав зобов`язання за Договором поруки, доказів протилежного суду не надано, суд виснуває про задоволення у повному обсязі позовних вимог в частині основного боргу та штрафу, який нараховано відповідно до підпункту 7.2.44 пункту 7.2 Договору та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 2 496 256,93 грн основного боргу та 2 587 083,30 грн штрафу.

4.4. Судові рішення у справах №910/13689/22, №910/2552/23 та №910/14178/22 набрали законної сили, отже, не підлягають повторному доказуванню наступні обставини, на які посилається позивач у позовній заяві:

- у період з 2019 по 2021 роки ТОВ "КАНБУД" уклало з ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" та ТОВ "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг" договори будівельного підряду на виконання підрядних робіт на об`єктах будівництва, де ТОВ "КАНБУД" є генеральним підрядником;

- засновником ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" та ТОВ "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг" на той час був ОСОБА_1 . Одночасно з підписанням договорів будівельного підряду, громадянин ОСОБА_1 , як фізична особа, виступив поручителем по таким договорам та відповідно взяв на себе повну відповідальність за невиконання зобов`язань ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" та ТОВ "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг" перед ТОВ "КАНБУД";

- на виконання умов зазначених вище договорів ТОВ "КАНБУД" перерахувало цільові грошові кошти у якості авансу на поточні рахунки до ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" та ТОВ "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг", проте у зв`язку із неналежним виконанням умов договорів у останніх виникла заборгованість, у зв`язку із чим ТОВ "КАНБУД" було змушене звертатися до суду за захистом свого порушеного права.

4.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі №910/14178/22, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023, заяву ТОВ "Канбуд" про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання (перебування) АДРЕСА_1 , а саме:

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОНМ 2350637032000;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОНМ 2350599332109;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОНМ 2350582132109;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОНМ 2350570432109;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОНМ 23500544132109;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ; РНОНМ 2350532232109;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ; РНОНМ 2350520432109;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ; РНОНМ 2350500832109;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 ; (рнонм2350485832109)

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 ; РНОНМ 2350474132109;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 ; РНОНМ 2350460432109;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 ; РНОНМ 2350446932109;

- на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 ; РНОНМ 2350431932109;

- на частку у розмірі квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 (РНОНМ 2053587980000).

4.6. Позивач вказує, що після накладення арешту на майно ОСОБА_1 почав вчиняти дії по ухиленню від обов`язку по оплаті боргу, зокрема, в провадженні Ірпінського міського суду перебувала цивільна справа №367/2819/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22.06.2023 у вказаній справі відмовлено у затвердженні мирової угоди, укладеної 22.06.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо поділу між сторонами майна подружжя, зокрема і квартир АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 (на які було накладено арешт у справі №910/14178/22).

4.7. У подальшому, між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал", як кредитором, та ОСОБА_1 , як поручителем, 25.07.2023 укладено договір поруки №35-П (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов`язку ТОВ "Донантрацит" щодо виконання зобов`язання за договором про надання факторингу від 05.03.2014 №РТ 14-090/100-3 та договору про зміну №11 від 28.10.2020.

За змістом пункту 2.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за зобов`язаннями боржника за основним договором на суму 20 000 000,00 грн, в т.ч. і за тими, які вже виникли і існують (прострочені у виконанні) на момент укладення даного договору.

Відповідно до пункту 2.3 Договору поруки поручитель зобов`язаний виконати за боржника основне зобов`язання у строк до 27.07.2023.

Згідно з пунктом 3.1.1 Договір поруки у разі порушення боржником обов`язку за основним договором, поручитель зобов`язаний самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 3 (три) дні.

Пунктом 3.1.2 визначено строк виконання основного зобов`язання до 27.07.2023.

Вказаний договір поруки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №274.

4.8. ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" 28.07.2023 за вих.№28072023/01 направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення виконання основного зобов`язання у порядку поруки, в якій вимагало негайно сплатити на його користь 20 000 000,00 грн на підставі та у порядку виконання Договору поруки.

Згідно з Протоколом від 02.02.2023 №156 загальних зборів учасників ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" вказане Товариство змінило назву на ТОВ "Фінансова Компанія "Оболонь Інвест Плюс".

Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Козловою Н.В. 08.08.2023 вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Оболонь Інвест Плюс" 20 001 000,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання поручителем Договору поруки від 25.07.2023 №35-П, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюк Л.В. за реєстровим №274.

Дніпровським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міського управління Міністерства юстиції 11.08.2023 відкрито виконавче провадження №72515038 по примусовому виконанню виконавчого напису, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Козловою Н.В. 08.08.2023, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Оболонь Інвест Плюс" 20 001 000,00 грн.

Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. 07.09.2023 прийнято рішення про реєстрацію за ТОВ "Фінансова компанія "Оболонь Інвест Плюс" права власності на квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_29 ; квартира АДРЕСА_24 ; квартира АДРЕСА_25 ; квартира АДРЕСА_26 ; квартира АДРЕСА_30 , які раніше належали ОСОБА_1 , та на які було накладено арешт ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/14178/22.

Як на підставу прийняття таких рішень приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. зазначено свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серія та номер: 3388, виданий 07.09.2023.

4.9. Міністерство юстиції України 26.09.2023 розглянуло скаргу ТОВ "КАНБУД" та наказом №3417/5 задовольнило вказану скаргу, визнало прийнятими з порушеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювало рішення про державну реєстрацію прав від 07.07.2023 №№69201856, 69201831, 69201816, 69201794, 69201719, 69201695, 69201669, 69201640, 69201605, 69201553, 69201756, 69201778, 69201736 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дурицького Андрія Петровича. Виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

4.10. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що при укладені Договору поруки сторонами не було дотримано добросовісності господарської операції. Відсутні будь-які розумні пояснення мети та мотивів вчинення такого правочину, строків його виконання та розміру взятих зобов`язань, оскільки між поручителем та боржником на момент укладення договору поруки були відсутні будь-які юридичні чи ділові відносини; Договір поруки укладений значно пізніше ніж договір факторингу та на момент укладання договору поруки основне зобов`язання вже було прострочене, тому поручитель свідомо приймав на себе без будь-яких підстав зобов`язання на 20 000 000,00 грн; оплата за договором поруки поручителем не здійснювалася; за всю історію взаємовідносин між ТОВ "КАНБУД" та ОСОБА_1 останній жодного разу не отримував поштову кореспонденцію - вона завжди поверталася без вручення, натомість, при відправці ОСОБА_1 вимоги про виконання зобов`язання за договором поруки, останній отримав цю вимогу у день її надходження у поштове відділення; ТОВ "Фінансова компанія "Оболонь Інвест Плюс" не здійснювало заходів по примусовому стягненню коштів із боржника ТОВ "Донантрацит", а відразу звернулося із стягненням до поручителя - ОСОБА_1 .

Також позивач вказував, що аналіз відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на момент оформлення свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серія та номер: 3388, виданий 07.09.2023, дає відомості, що окрім квартир, на які було накладено арешт ухвалою Господарського суду у м. Києві у справі №910/14178/22, ОСОБА_1 на праві власності належала ще одна квартира та три земельні ділянки, проте на користь ТОВ "Фінансова компанія "Оболонь Інвест Плюс" було оформлено права власності виключно на квартири, що знаходилися під арештом.

З огляду на вказане позивач вважає, що укладений Договір поруки є фраудаторним правочином, тобто, укладеним з метою уникнути виконання грошових зобов`язань, отже, є фіктивним правочином та підлягає визнанню недійсним, а вчинені відповідачами після укладення договору поруки дії свідчать про зловмисну домовленість останніх діяти на шкоду позивачу, чим порушуються його права та інтереси.

4.11. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з такого:

- для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину;

- укладення третьою стороною та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору поруки;

- наявність грошових зобов`язань станом на день укладення спірного договору не означає безумовну заборону на ведення господарської діяльності та договірної роботи;

- позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами умисел обох сторін договору поруки на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені умовами договору поруки;

- основною ознакою фіктивного правочину (на відміну від фраудаторного правочину), є те, що обумовлені таким правочином наслідки не настають. Натомість, свідченням волевиявлення відповідача щодо настання передбачених Договором поруки наслідків після з`ясування ТОВ «ФК «Оболонь Інвест Плюс» розміру заборгованості поручителя перед іншими кредиторами, було негайне звернення стягнення на грошові кошти боржника та пред`явлення виконавчого документа до виконання з подальшим зверненням стягнення на майно боржника;

- позивачем не доведено фіктивність договору поруки, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову з цих підстав;

- однією з підстав для визнання недійсним договору поруки позивач у позові зазначив також його фраудаторність, мотивуючи свої доводи тим, що договір поруки було укладено сторонами без дотримання принципів розумності та добросовісності, з метою створення штучного боргу, що заподіяло шкоду позивачу. Разом з тим, жодних доказів неплатоспроможності ОСОБА_1 станом на дату укладення договору поруки позивачем не надано;

- позивач не надав жодних доказів наявності очевидного умислу сторін на приховання майна (активів) боржника та заподіяння йому шкоди як кредитору. Крім цього, позивачем не надано жодних доказів, яким чином укладення або виконання оскарженого Договору поруки завдасть шкоди позивачу.

4.12. Апеляційний суд, ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, виходив з такого:

- предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про визнання недійсним Договору поруки з підстав його фіктивності;

- використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло"). За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати;

- боржник, який вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності (зокрема дії з укладення договору застави, поруки за яким набуває додаткових зобов`язань) після виникнення у нього зобов`язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора;

- судовими рішеннями у справах №910/13689/22, №910/2552/23 та №910/14178/22 встановлено факт порушення ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" та ТОВ "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг", як підрядниками, своїх зобов`язань за договорами з повернення позивачу авансових платежів та сплати штрафів, у зв`язку із чим у ОСОБА_1 , як поручителя, виник солідарний обов`язок зі сплати позивачу грошових коштів в загальній сумі 25 062 838,79 грн (повернення авансу, штрафи, судовий збір). При цьому ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі №910/14178/22 було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме: на 13 квартир та на частку у розмірі квартири;

- під час розгляду справи відповідачі, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, не розкрили суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри сторін цього правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності;

- дії ОСОБА_1 щодо спроби укласти мирову угоду від 22.06.2023 у справі №367/2819/23 та подальше укладення Договору поруки від 25.07.2023 №35-П (тобто вже після прийняття господарським судом рішень у справах №910/13689/22 від 26.06.2023, №910/2552/23 від 29.06.2023 та №910/14178/22 від 12.07.2023) з ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" свідчать про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності, зокрема, дії з укладення договору поруки, за яким боржник набуває додаткових грошових зобов`язань після виникнення у нього зобов`язань перед позивачем, що додатково значно погіршує його матеріальне становище. При цьому відповідач ОСОБА_1 не навів жодного переконливого обґрунтування щодо доцільності чи необхідності цієї дії чи її економічної виправданості;

- боржник діяв очевидно недобросовісно, нехтуючи своїми борговими обов`язками та зловживаючи правами стосовно позивача;

- вчинення відповідачами, як кредитором з поручителем, подальших дій, після укладення Договору поруки, зокрема визнання за відповідачем права власності на квартири, які були арештовані в якості заходу забезпечення позову позивача, свідчать про зловмисну домовленість відповідачів діяти на шкоду позивачу. Подальше скасування реєстраційних дій наказом Мін`юсту України №3417/5 від 26.09.2023 підтверджується вказані обставини;

- спірний Договір поруки є фраудаторним правочином, що укладений з метою уникнення виконання грошового зобов`язання перед позивачем, отже, є фіктивним правочином, а тому підлягає визнанню недійсним з моменту укладення;

- укладення відповідачами договору від 03.07.2024 про розірвання Договору поруки від 25.07.2023 №35-П не перешкоджає визнанню недійсним спірного договору, оскільки розірвання договору припиняє зобов`язання сторін на майбутнє, у той час, як згідно з положеннями частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/16737/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/16737/23 за касаційною скаргою ТОВ "Оболонь Інвест Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі №910/16737/23.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі №910/16737/23, якою позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

6.4. Так, ТОВ "Оболонь Інвест Плюс" вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, а саме: частина перша статті 15, частина перша статті 215, частини перша та п`ята статті 203, частина перша статті 232, частини перша та друга статті 234 ЦК України, а також частина перша статті 2, частина друга статті 4, статті 7, 13, 14, частини перша - п`ята статті 236, частини перша та друга статті 237, частини перша та п`ята статті 269 ГПК України, без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц; від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17; від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 25.01.2024 у справі №904/6691/20 (910/18605/19), від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), від 29.08.2018 у справі №522/15095/15-ц, від 21.02.2020 у справі №182/3593/17, від 22.04.2019 у справі №623/2518/17, від 21.04.2021 у справі №904/5480/19.

З огляду на що Суд відзначає таке.

6.5. Так, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19 (на висновках яких акцентує увагу скаржник) відзначено, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові та не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №904/5480/19).

Скаржник із посиланням на вищевказані постанови Верховного Суду вважає, на момент звернення з цим позовом права та законні інтереси ТОВ «КАНБУД» з боку ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» не були порушені, що судом апеляційної інстанції не було враховано.

6.6. У постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 522/15095/15-ц, від 21.02.2020 у справі № 182/3593/17 зазначено, що відповідно до тлумачення статті 232 ЦК України під зловмисною домовленістю потрібно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тож в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї зі сторін правочину діяв представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

У постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 623/2518/17 зроблено висновки, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України потрібно встановити умисел у діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Водночас не має значення, чи одержав учасник такої домовленості будь-яку вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Для задоволення позову за статтею 232 ЦК України потрібно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діяв у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Критерій "зловмисність" не залежить від того, чи був спрямований умисел повіреного на власне збагачення чи завдання шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розбіжність між волею довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Аналогічні правові висновки були застосовані Верховним Судом у постанові від 25.01.2024 у справі №904/6691/20, де Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційного господарського суду про недоведеність прокурором підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору в порядку статті 232 ЦК України, оскільки у даному випадку відсутня зловмисна домовленість представника банку з відповідачем, враховуючи, що представник банку діяв на підставі та в межах повноважень, наданих йому керівництвом банку неприйнятними для довірителя.

Так, за твердженням скаржника застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин юридичного критерію "зловмисна домовленість", який розкривається у статті 232 ЦК України, як підстави для визнання недійсним договору через його фіктивність, є помилковим та необґрунтованим, адже позивач не визначав таку підставу позову як стаття 232 ЦК України та не надавав суду доказів зловмисної домовленості однієї сторони спірного договору з іншою стороною такого правочину, як того вимагає закон.

6.7. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц на яку вказує скаржник) підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц, від 9 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, щодо застосування статті 234 ЦК України у спорах, що виникли з договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, визначивши, що договір дарування нерухомого майна, укладений між близькими родичами з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, може бути визнано фіктивним на підставі статті 234 ЦК України. Окрім того, Велика Палата дійшла висновку, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника (фраудаторний правочин), на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом або послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Також Велика Палата Верховного Суду відзначила, що для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (на яку вказує скаржник) у вирішенні питання про належність звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом як способу захисту порушених прав кредиторів відзначила, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

При цьому судова палата відзначила, що фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (частина третя статті 234 ЦК України). Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.

Так, скаржник, посилаючись на вищенаведені правові висновки, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено фіктивності договору поруки, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову з цих підстав. Натомість, висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

6.8. Оцінюючи доводи скаржника у контексті встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та правових висновків Верховного Суду, на які останній посилається, колегія суддів відзначає таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до судових рішень у справах №910/13689/22 від 26.06.2023, №910/2552/23 від 29.06.2023 та №910/14178/22 від 12.07.2023 (які набрали законної сили) з ОСОБА_1 , як поручителя, стягнуто (солідарно) грошові кошти на загальну суму 25 062 838,79 грн (повернення авансу, штрафи, судовий збір).

При цьому ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі №910/14178/22 на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме: на 13 квартир та на частку у розмірі квартири, накладено арешт.

Разом з тим, після накладення арешту на майно (квартири) ОСОБА_1 у вказаному судовому провадженні, останній почав вчиняти дії по ухиленню від виконання обов`язку по оплаті боргу позивачу, зокрема, шляхом визнання права власності на спірне майно відповідача за іншими особами.

Так, в провадженні Ірпінського міського суду перебувала справа №367/2819/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22.06.2023 у справі №367/2819/23 відмовлено у затвердженні мирової угоди, укладеної 22.06.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо поділу між сторонами майна подружжя, зокрема і спірних квартир, на які було накладено арешт у справі №910/14178/22.

У подальшому, між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал", як кредитором, та ОСОБА_1 , як поручителем, 25.07.2023 укладено договір поруки №35-П, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов`язку ТОВ "Донантрацит" щодо виконання зобов`язання за договором про надання факторингу від 05.03.2014 №РТ 14-090/100-3 та договору про зміну №11 від 28.10.2020.

ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" 28.07.2023 направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення виконання основного зобов`язання у порядку поруки, в якій вимагало негайно сплатити на його користь 20 000 000,00 грн на підставі та у порядку виконання Договору поруки.

Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Козловою Н.В. 08.08.2023 вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Оболонь Інвест Плюс" 20 001 000,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання поручителем спірного Договору поруки.

Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. 07.09.2023 прийнято рішення про реєстрацію за ТОВ "Фінансова компанія "Оболонь Інвест Плюс" права власності на спірні квартири, на які, зокрема, накладено арешт у справі №910/14178/22.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши встановлені обставини у справі, вказав, що зазначені дії ОСОБА_1 щодо спроби укласти мирову угоду від 22.06.2023 у справі №367/2819/23 та подальше укладення Договору поруки від 25.07.2023 (тобто вже після прийняття господарським судом рішень у справах №910/13689/22, №910/2552/23 та №910/14178/22) з ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал", свідчать про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності, зокрема, дії з укладення Договору поруки, за яким боржник набуває додаткових грошових зобов`язань після виникнення у нього зобов`язань перед позивачем, що додатково значно погіршує його матеріальне становище.

Північний апеляційний господарський суд зазначив, що вступаючи у договірні відносини щодо поруки по боргах третіх осіб, сторони такого договору поруки, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри сторін цього правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності. Разом з тим, відповідач не навів жодного переконливого обґрунтування щодо доцільності чи необхідності цієї дії чи її економічної виправданості.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що боржник, вчиняючи дії щодо зменшення його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання зі сплати коштів за рішеннями суду, діяв очевидно недобросовісно, нехтуючи своїми борговими обов`язками та зловживаючи правами стосовно позивача.

Ураховуючи наведене, апеляційний господарський суд вказав, що укладений відповідачами спірний Договір поруки є фраудаторним правочином, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання перед позивачем, отже, є фіктивним правочином, а тому підлягає визнанню недійсним з моменту укладення.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд керувався приписами статей 3, 13 ЦК України та статті 234 ЦК України.

6.9. Отже, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені обставини справи дійшов висновку про наявність порушеного права/законного інтересу позивача укладенням оспорюваного правочину. Фактично суд вказав, що хоча позивач і не є стороною оспорюваного Договору поруки, однак він має самостійний (власний) охоронюваний законом інтерес у спірних правовідносинах, зокрема щодо спірного майна відповідача (квартир, на які накладено арешт), який полягає у наявності у нього права щодо стягнення на таке майно боржника ( ОСОБА_1 ) у порядку виконання рішень суду, що набрали законної сили. Разом з тим, щодо такого майна було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 20 001 000,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання поручителем спірного Договору поруки (укладеного після ухвалення рішень суду про стягнення коштів).

З огляду на що Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19 та від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17. Доводи касаційної скарги наведених висновків суду апеляційної інстанції у цій частині не спростовують.

Щодо посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.08.2018 у справі №522/15095/15-ц, від 21.02.2020 у справі № 182/3593/17, від 22.04.2019 у справі №623/2518/17, від 25.01.2024 у справі №904/6691/20, колегія суддів відзначає, що суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсним спірний Договір поруки, керувався виключно положеннями статей 3, 13 ЦК України та статті 234 ЦК України. При цьому ані зміст, ані мотиви оскаржуваної постанови не містять посилань на приписами статті 232 ЦК України. Тобто суд апеляційної інстанції спірний Договір поруки не визнавав недійсним на підставі статті 232 ЦК України. Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Крім того, Суд відхиляє і посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та від 24.11.2021 у справі №905/2030/19, адже вказані справи визначально різняться суб`єктним складом правовідносин, предметом та підставами позову, фактично-доказовою базою зі справою, що переглядається, тобто рішення у справах ухвалені за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, та за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення. А відтак вказані для порівняння судові рішення не є релевантними до обставин цієї справи. При цьому Суд відзначає, що наведені у них правові висновки не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається (910/16737/23).

Колегія суддів відзначає, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

6.10. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про неподібність справ, на які посилається скаржник, зі справою, що розглядається, адже справи відрізняються за підставами позову, за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, а також фактично-доказовою базою (встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами), і тому застосування норм права наведених скаржником за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення релевантними до обставин цієї справи.

6.11. Отже, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі у своїй сукупності, зважаючи на зміст фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оболонь Інвест Плюс", оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, за змістовним критерієм є неподібними.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ураховуючи наведене у цій ухвалі, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави, визначеної самим скаржником (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

6.12. При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", заява №24402/02).

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраної скаржником підстави касаційного оскарження виходить з того, що останнім не аргументовано і не доводилось у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду, та не обґрунтовували наявну необхідність забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" (заява №6538/74) Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Інвест Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі №910/16737/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко