Постанова

від 28.11.2024 по справі 18/2694/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 18/2694/11(917/1205/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: Приходько Д.В.,

відповідача: Скороход Р.В.,

третьої особи-1: не з`явився,

третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Плахов О.В., Терещенко О.І., Тихий П.В.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 (суддя Паламарчук В.В.)

у справі №18/2694/11(917/1205/23)

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича,

до Фонду державного майна України

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Пирятинської міської ради Полтавської області 2) Свято-Троїцької релігійної громади української православної церкви в с. Березова Рудка

про визнання права господарського відання

у межах справи №18/2694/11

за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"

до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст позовних вимог

1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.09.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" (далі - Боржник).

2. Постановою Господарського суду Полтавської області від 13.07.2017 Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи Боржник у особі ліквідатора звернувся до господарського суду з позовом до Фонду державного майна України (далі - Фонд) про визнання права господарського відання на склад запчастин 1965 року побудови за інвентарним номером 10340147 (літера А-1, загальною площею 403 м2), що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 125, с. Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:003:0142 (далі - Майно).

4. Позов мотивовано тим, що відповідно до акту №2 розподілу майна Березоворудського державного аграрного технікуму між Боржником і Березоворудським державним аграрним технікумом, затвердженого 11.01.2006 заступником Міністра аграрної політики України (далі - Акт №2), та статуту Боржника, затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №1 від 11.01.2006, зареєстрованого 13.01.2006 під номером №15761020000000203 (далі - Статут), Майно передано на баланс Боржника та закріплено за ним на праві господарського відання. Однак будь-які записи щодо відповідного права на Майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що унеможливлює проведення реалізації такого активу Боржника з метою отримання коштів для проведення розрахунку з кредиторами у межах справи про банкрутство. Водночас орган, уповноважений управляти Боржником, своїми діями та бездіяльністю заперечує проти визнання права господарського відання Боржника на Майно, створює перешкоди в реалізації Майна, включення його до ліквідаційної маси банкрута.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. Боржник створений на підставі наказу Міністерства аграрної політики України 30.11.2005 №661 "Про створення державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" шляхом створення на базі структурного виробничого підрозділу Березоворудського державного аграрного технікуму.

6. Відповідно до статті 1 та пункту 4.1 Статуту Боржник заснований на державній власності та підпорядкований Міністерству аграрної політики України (орган управління майном); він є юридичною особою, державним, унітарним, комерційним підприємством.

7. Згідно з пунктами 5.1, 5.2, 6.1 наказу №661 визначено провести розподіл майна між Березоворудським державним аграрним технікумом та Боржником у встановленому порядку; розподільчий баланс та акти приймання-передачі у місячний термін подати на затвердження Мінагрополітики України та в установленому порядку здати на зберігання в архів міністерства; після завершення розподілу виробничого підрозділу подати Мінагрополітики на затвердження статут підприємства, забезпечити його державну реєстрацію та у місячний термін з дня державної реєстрації подати до Департаменту правової та законопроектної роботи копію свідоцтва про державну реєстрацію, довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і зразок відбитка печатки юридичної особи.

8. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об`єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів, підприємство має право лише за попередньою згодою органу управління майном (пункт 5.4 Статуту).

9. За Актом №2 на баланс Боржника передано склад запчастин, 1965 року побудови за інвентарним номером 10340147 вартістю 59978 грн (Майно).

10. У пунктах 5.1, 5.2 Статуту визначено, що майно Боржника становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. На розвиток виробництва проводяться відрахування від чистого прибутку в порядку, передбаченому законодавством кошти використовуються для розвитку матеріально-технічної бази підприємства. Напрямки витрат коштів визначаються кошторисом. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.

11. У ході проведення ліквідаційної процедури банкрута за результатами інвентаризації активів Боржника виявлено об`єкт нерухомості - Майно.

12. На запит ліквідатора Фонд листом від 25.01.2019 №10-52-1523 надав інформацію з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності про нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі Боржника, до якого включено Майно. Також Фонд повідомив, що підставою для включення та внесення змін до Єдиного реєстру об`єктів державної власності є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності, а Міністерство аграрної політики та продовольства України надало Фонду з метою внесення до реєстру відомості про нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі Боржника не в повному обсязі форми №2б, затвердженої наказом Фонду від 03.02.2006 №197 "Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності", зокрема з 2009 року не оновлювало інформацію щодо дати проведення інвентаризації / розрахунку первісної (переоціненої) та залишкової вартості основних засобів та їх вартісних показників.

13. На підставі наказу ліквідатора Боржника від 18.02.2019 №5-Л "Про формування ліквідаційної маси" сформовано ліквідаційну масу Боржника, до якої, зокрема, включено Майно.

14. Міністерство аграрної політики України (яке було на той час органом, уповноваженим управляти Боржником) листом №37-21-15/16605 від 02.08.2019, керуючись положеннями статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погодило перелік ліквідаційної маси у судовій справі №18/2694/11 про банкрутство Боржника.

15. Ліквідатор Боржника листом від 03.09.2020 №01-21/208 подав на адресу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України інформацію за формами звітів №26, №2р(д). У зазначеному листі оновлено інформацію щодо об`єктів нерухомості Боржника.

16. На запит ліквідатора щодо отримання витягів з Єдиного реєстру об`єктів державної власності Фонд листом від 14.09.2020 №10-15-18233 повідомив, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України як орган, уповноважений на той час управляти Боржником, не подало до Фонду в повному обсязі інформацію за формою №2б, затвердженою наказом від 03.02.2006 №197 "Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності", а тому Фонд надасть витяги лише після подання відповідної інформації.

17. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом №2151-10/1490-07 від 13.01.2021 поінформувало щодо порядку проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної власності; необхідності отримання витягу з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта; підстав для включення та внесення органом державної влади до Єдиного реєстру об`єктів державної власності даних щодо об`єкту нерухомості; необхідності подання оновленої інформації щодо підприємства з урахуванням відсутності невиявлених об`єктів нерухомого майна (списання невиявлених активів та відображення такого списання у звітності за формою звітів №26, №2р(д) для подання Фонду).

18. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом №2152-11/23014-07 від 16.04.2021 повідомило, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №954 цілісний майновий комплекс Боржника передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України згідно з актом приймання-передавання від 18.10.2019; а також поінформувало про необхідність списання невиявлених під час інвентаризації об`єктів нерухомості, які перебувають на балансі підприємства, та особливості роботи комісії зі списання активів відповідно до порядку визначеного положеннями Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1314; оскільки міністерство не є галузевим органом виконавчої влади, тому пропозиції стосовно кандидатур для включення до складу комісії зі списання майна Боржника відсутні.

19. 12.08.2022 ліквідатор Боржника на адресу Міністерства економіки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях направив запити №01-28/150 про надання кандидатур представника для включення до складу комісії зі списання об`єктів державної власності.

20. Відповіді від Мінекономіки на зазначений запит не отримано. Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях отримано запит від 14.09.2022 №11-122-03098 про надання інформації щодо переліку нерухомого майна, яке підлягає списанню; кандидатури представника не надано.

21. 26.10.2022 ліквідатор Боржника разом із відповіддю №01-28/201 на запит Мінекономіки про надання інформації порушив питання про надання кандидатури для включення до складу комісії зі списання активів Боржника.

22. 07.11.2022 Мінекономіки надало відповідь листом №2802-11/73620-07 на запити ліквідатора з посиланням на воєнний стан, що вважає недоцільним залучення співробітників Міністерства до складу комісії зі списання майна Боржника, а також повідомило, що триває процедура передачі Боржника зі сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду.

23. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.02.2023 у справі №18/2694/11 про банкрутство Боржника за клопотанням Міністерства економіки України про процесуальне правонаступництво замінено його на правонаступника - Фонд.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

24. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у задоволенні позову відмовлено.

25. Рішення мотивовано відсутністю в матеріалах справи доказів прийняття уповноваженим органом управління Боржником рішення про передачу йому Майна саме на праві господарського відання або, що з передачею Майна на баланс власник майна закріпив його на праві господарського відання за Боржником.

26. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

27. Постанову мотивовано тим, що наявні у справі докази в їх сукупності свідчать про те, що відповідно до умов Статуту Боржник має право господарського відання на Майно. Однак при зверненні з позовом Боржник неправильно обрав спосіб захисту своїх прав та інтересів, який не відповідає встановленим законом способам захисту прав, тому задоволення позовних вимог не призведе до відновлення порушеного права Боржника, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. За висновком апеляційного господарського суду, належним способом захисту порушеного права Боржника в цьому випадку є звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство Боржника з відповідною скаргою на дії відповідного державного органу, зокрема, щодо його бездіяльності або дій, що спричиняють безпідставне затягування строків ліквідаційної процедуру, або з позовом про зобов`язання вчинити дії - провести державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

28. Ліквідатор Боржника подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

29. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

30. Ліквідатор Боржника вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 27.08.2024 у справі №916/186/23 щодо застосування положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України стосовно обрання позивачем способу захисту порушеного права.

31. Також ліквідатор Боржника зазначає, що апеляційний господарський суд під час розгляду справи не дослідив додані до позовної заяви докази, не надав їм правової оцінки в сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи та порушень прав Боржника і кредиторів, які мають значення для правильного вирішення справи.

32. Крім того, ліквідатор Боржника 25.11.2024 подав письмові пояснення, які за своєю суттю є доповненням до касаційної скарги, поданим після закінчення строку на касаційне оскарження відповідних судових рішень, тому підлягає залишенню без розгляду відповідно до вимог статей 118, 298 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

33. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу в установлений судом термін не подали.

Позиція Верховного Суду

34. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

35. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за результатом вирішення спору за позовом про визнання за державним підприємством права господарського відання на майно.

36. Відповідно до загальних положень про право власності, встановлених главою 23 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

37. Статтями 324-327 Цивільного кодексу України визначено об`єкти та суб`єктів права власності Українського народу, права приватної власності, права державної власності, права комунальної власності.

38. Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (стаття 133 Господарського кодексу України).

39. Відповідно до частини 2 статті 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.

40. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина 5 статті 22 ГК України).

41. Вказане дозволяє зробити висновок, що право господарського відання та право оперативного управління покладено в основу створення суб`єктів господарювання державного сектора економіки.

42. Згідно зі статтею 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

43. Статтею 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено коло суб`єктів управління об`єктами державної власності, а саме: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

44. Згідно з встановленими господарськими судами у цій справі обставинами Боржник створений на підставі Міністерства аграрної політики України 30.11.2005 №661 "Про створення державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" шляхом створення на базі структурного виробничого підрозділу Березоворудського державного аграрного технікуму.

45. На момент формування ліквідаційної маси (наказ від 18.02.2019 №5-Л) органом, уповноваженим управляти Боржником, було Міністерство аграрної політики України. Надалі в процесі формування ліквідації маси Міністерство аграрної політики України, як орган управління підприємством, було змінено на Міністерство аграрної політики та продовольства України, який в свою чергу замінений на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

46. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 №1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна" єдиний майновий комплекс Боржника передано зі сфери управління Міністерства економіки України до сфери управління Фонду, на виконання зазначеного розпорядження складено відповідний акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Боржника зі сфери управління Міністерства економіки України до сфери управління Фонду. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.02.2023 у справі про банкрутство Боржника - замінено Міністерство економіки України на його правонаступника Фонд.

47. Отже, на момент розгляду цієї справи у межах справи про банкрутство Боржника органом управління Боржника є Фонд, визначений позивачем, який одночасно є суб`єктом управління об`єктами державної власності відповідно до Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

48. Згідно з Актом №2 на баланс Боржника передано склад запчастин, 1965 року побудови за інвентарним номером 10340147 вартістю 59978 грн (Майно), а згідно з положеннями пунктів 5.1, 5.2 статуту Боржника його майно є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.

49. Стаття 136 Господарського кодексу України розкриває одну з форм правового режиму майна, закріпленого за суб`єктом підприємництва, а саме - права господарського відання.

50. Термін "право господарського відання" прийшов на заміну терміну "право повного господарського відання", що ним у Законах України "Про власність" (частина 1 статті 10), "Про підприємства в Україні" (частина 3 статті 10) позначалося право, на якому майно закріплювалося за державними підприємствами.

51. Право господарського відання - правова форма, яка згідно з частиною 1 вказаної статті застосовується для встановлення правового режиму майна, закріпленого лише за суб`єктом підприємництва. При цьому, як випливає зі змісту частини 2 зазначеної статті, такий суб`єкт підприємництва має бути заснований в організаційно-правовій формі підприємства.

52. Право господарського відання - це речове право суб`єкта підприємництва, який, так само як і власник, володіє, користується і розпоряджається закріпленим за ним майном. Проте, якщо зазначені повноваження власника носять абсолютний характер, то суб`єкт підприємництва, за яким майно закріплене власником (уповноваженим власником органом) на праві господарського відання, обмежений у здійсненні повноваження розпоряджатися окремими видами майна, реалізовувати яке (повноваження) він може лише за згодою власника. Випадки одержання такої згоди передбачені Господарським кодексом України та іншими законами.

53. Право господарського відання, крім обмеження суб`єкта підприємництва у розпорядженні окремими видами майна згодою власника (уповноваженого органу), характеризується і тим, що власник майна, закріпленого за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна. Такий контроль може здійснюватися власником як безпосередньо, так і через уповноважений ним орган. Проте в будь-якому разі такий контроль не повинен призводити до втручання в оперативно-господарську діяльність підприємства.

54. Частина 3 статті 136 Господарського кодексу України містить норму щодо захисту права господарського відання, згідно з якою право господарського відання захищається за допомогою тих самих положень закону, що і право власності.

55. Важливе значення для захисту права господарського відання має вказівка закону (частина 2 статті 136 Господарського кодексу України) на те, що суб`єкт підприємництва, який здійснює господарювання на основі права господарського відання, є підприємством. Статус юридичної особи, яким наділене підприємство, дозволяє такому суб`єкту підприємництва не лише закріпити за ним майно засобами бухгалтерського обліку і тим самим відокремити його від майна інших суб`єктів господарювання, власника тощо, а й нести відповідальність за своїми зобов`язаннями закріпленим за ним майном, звертатися до суду, господарського або третейського суду за захистом порушених майнових прав і в тому випадку, коли таке порушення мало місце з боку власника.

56. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

57. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

58. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

59. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

60. Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15.02.2023 в справі №753/8671/21, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справа №582/18/21).

61. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

62. Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 Господарського кодексу України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.

63. Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

64. Обґрунтовуючи заявлений позов, ліквідатор Боржника вказує на те, що відповідач як орган, уповноважений управляти майном боржником (раніше Міністерство економіки України), своїми діями і бездіяльністю заперечує проти визнання права господарського відання Боржника на Майно, фактично створює перешкоди в державній реєстрації Майна, включеного до складу ліквідаційної маси банкрута, та, як наслідок, унеможливлює реалізацію його із направленням коштів на проведення розрахунків з кредиторами в межах провадження у справі про банкрутство Боржника.

65. Наявність у нього права господарського відання на Майно Боржник у особі ліквідатора підтверджує такими доказами:

- статутом Боржника, відповідно до пункту 5.2 якого майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання;

- Актом №2 розподілу майна Березоворудського державного аграрного технікуму між Боржником і зазначеним технікумом;

- листом Фонду державного майна України від 25.01.2019 №10-52-1523, яким надано інформацію щодо об`єктів нерухомого майна, що перебуває на балансі Боржника;

- планом санації Боржника, затвердженим ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.02.2013 у справі №18/2694/11 про банкрутство Боржника;

- інвентарним описом необоротних активів від 01.12.2022, складеним ліквідатором Боржника за результатами інвентаризації майна банкрута.

66. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 вказав на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено саме відповідачем.

67. Враховуючи, що на момент подання позову у цій справі повноваження органу, уповноваженого управляти майном боржника, здійснює Фонд, Боржник визначив його відповідачем за позовом про визнання права господарського відання.

68. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц).

69. Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив і скаржник не заперечує, що фактично спір, з якого позивач звернувся до суду в межах заявленого позову у цій справі, виник в процесі вчинення ліквідатором дій, направлених на отримання витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності на об`єкт нерухомості, подальшого внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо Майна з метою його продажу в процедурі ліквідації Боржника задля задоволення вимог кредиторів у справі.

70. При цьому позивач вказує на те, що орган, уповноважений управляти майном Боржника (за змістом позовної заяви, заяви про усунення недоліків, пояснень у справі тощо - Міністерство економіки України) своїми діями фактично створює перешкоди в державній реєстрації вказаного об`єкту нерухомого майна, раніше переданого Боржнику на праві повного господарського відання та включеного до складу ліквідаційної маси банкрута під час здійснення провадження у справі про банкрутство.

71. Щодо наведеного Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

72. Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

73. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 Цивільного кодексу України).

74. Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3).

75. Водночас, слід відмітити, що право господарського відання та право оперативного управління є похідними правами і реєструються такі права після проведення державної реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна.

76. Перелік документів, що підтверджують виникнення та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначений у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703. До цього переліку, зокрема, віднесено рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном (пункт 27 зазначеного Порядку).

77. Ліквідатор Боржника під час розгляду цієї справи неодноразово наголошував на тому, що будь-які записи щодо права власності чи права господарського відання на спірне майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

78. Відповідно до пункту 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01.01.2013, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності).

79. Фонд як суб`єкт управління об`єктами державної власності (у позасудовому порядку) та як орган управління Боржника зазначав, що його дії стосовно внесення даних до Єдиного реєстру об`єктів державної власності (далі - Реєстр) залежать виключно від дій суб`єктів управління та ґрунтуються на поданій суб`єктом управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності.

80. Так, відповідно до пункту 2 Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467, Реєстр формується Фондом за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, шляхом об`єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем.

81. Органи, уповноважені управляти об`єктами державної власності: ведуть облік об`єктів державної власності, які належать до сфери їх управління та підлягають внесенню до Реєстру; здійснюють контроль за повнотою даних Реєстру та їх відповідністю встановленим вимогам; передають щокварталу Фондові державного майна інформацію для внесення змін до Реєстру (пункт 4 зазначеного Положення).

82. До Реєстру вносяться відомості на підставі бухгалтерської та статистичної звітності підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів (пункт 6 зазначеного Положення).

83. Інформаційна частина формується Фондом державного майна на підставі даних органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету (пункт 7 зазначеного Положення).

84. Накопичення, аналіз, поповнення, зберігання і захист даних Реєстру та контроль за достовірністю і доступом до них здійснюється Фондом державного майна. Дані про об`єкти державної власності, внесені до Реєстру, поновлюються щокварталу Фондом державного майна за участю органів, зазначених у пункті 2 цього Положення (пункт 8 зазначеного Положення).

85. Отже, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління.

86. З встановлених судами обставин вбачається, що Фонд як суб`єкт управління об`єктами державної власності (у позасудовому порядку), а також як орган управління боржником (під час розгляду справи) жодним чином не ставив під сумнів та не заперечував права господарського відання Боржника на Майно, однак неодноразово вказував на необхідність дотримання порядку формування Реєстру та ненадання відповідної інформації на спірний об`єкт попереднім органом управління Боржника - Міністерством економіки України.

87. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що досягнення ліквідатором мети позову у спосіб, заявлений позивачем (визнання права господарського відання) нівелює порядок, визначений законодавцем щодо реалізації Державою права державної власності, управління державним майном, зокрема, обліку та реєстрації нерухомого майна державних підприємств.

88. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що позивач під час розгляду цієї справи не довів порушення його прав саме відповідачем - Фондом, ні як суб`єктом управління об`єктами державної власності, ні як органом управління Боржника.

89. Втім, слід зауважити, що факт неправомірності дій / бездіяльності державних органів, у разі доведення, може бути предметом оскарження в порядку, визначеному законодавством.

90. Проте неврахування наведеного судом апеляційної інстанції та встановлення обставин щодо невірного обрання позивачем способу захисту не призвело до прийняття по суті невірного рішення.

91. Щодо викладених у касаційній скарзі доводів Верховний Суд зазначає таке.

92. Касаційну скаргу подано з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

93. Для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

94. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України поширюється саме на подібні правовідносини.

95. Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

96. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстава для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

97. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

98. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті неправильного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України), під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

99. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.

100. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови апеляційного господарського суду з мотивів, викладених у цій постанові.

Розподіл судових витрат

101. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі №18/2694/11(917/1205/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк