Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/17633/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17633/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Корпорації «ТСМ ГРУП» (далі - Корпорація, позивач) - не з`явилися,

відповідача - Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «Енергоатом», відповідач, скаржник) - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ «Енергоатом»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 (головуючий - суддя Стасюк С.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 (головуюча - суддя Яценко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Станік С.Р.)

у справі за позовом Корпорації

до АТ «Енергоатом»

про стягнення 5 777 540,37 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Корпорація звернулася до суду з позовом про стягнення з АТ «Енергоатом» 5 777 540,37 грн, у тому числі: 1 166 436,07 грн пені, 556 019,71 грн 3% річних, 4 055 084,59 грн інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором на виконання комплексу робіт в частині здійснення оплати за фактично виконані роботи.

1.2. У позовній заяві Корпорація також просила стягнути з відповідача, зокрема, 57 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 22.02.2024, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.05.2024 залишив без змін, позов Корпорації задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача 1 166 436,07 грн пені, 556 019,71 грн 3% річних, 4 055 084,59 грн інфляційних втрат та 69 330,50 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Верховний Суд ухвалою від 23.07.2024 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/17633/23 в частині стягнення 3 % річних та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, прийняту за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині.

2.3. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 22.08.2024, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.10.2024 залишив без змін, заяву Корпорації про ухвалення додаткового рішення у справі №910/17633/23 задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АТ «Енергоатом» через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/17633/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000,00 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзив від Корпорації до Верховного Суду не надходив.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/17633/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, суддів Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/17633/23 за касаційною скаргою АТ «Енергоатом» на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

6.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.12.2024 №32.2-01/2862 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відрядженням судді Бенедисюка І.М.

6.4. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 для розгляду справи №910/17633/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуюча), Булгакова І.В., Ємець А.А.

6.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

7.3. Предметом касаційного оскарження є додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, та постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024, прийнята за результатами перегляду вказаного додаткового рішення.

7.4. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що приймаючи оспорювані судові рішення, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20.

7.5. Верховний Суд зазначає, що згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

7.6. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

7.7. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

7.8. Верховний Суд виходить з того, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (див. пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

7.12. Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог 129, 126 ГПК України.

7.9. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

7.10. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (абзац 2 частини другої статті 126 ГПК України).

7.11. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.12. Практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України) відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

7.13. Частина восьма статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.14. Ця норма кореспондується з частиною першою статті 221 ГПК України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

7.15. Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 ГПК України.

7.16. У питанні документального підтвердження надання правової (правничої допомоги) допомоги та розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, Верховний Суд звертається до таких правових позицій:

- розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (пункт 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19);

- « 29. Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

30. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності», пункти 29-30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 (на яку посилається скаржник);

- «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи» (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23);

- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19);

- «критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення», пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22;

- «Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги» (пункт 40 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

7.17. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

7.18. Колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.05.2024 у справі № 910/5316/21, у якій зазначено: «При цьому Суд зазначає, що оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують і загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

7.19. Як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві Корпорація просила стягнути з АТ «Енергоатом», зокрема, 57 000 грн витрат на правничу допомогу.

7.20. На підтвердження понесення таких витрат позивачем до позовної заяви було подано такі документи (в копіях):

- ордер серії АЕ № 1174276 від 17.01.01.2023, видане адвокатом Носиком Б.М.;

- договір б/н від 05.08.2021, укладений позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Віннер Лекс" (далі - об`єднання);

- додаток № 55 від 16.10.2023 (специфікація №55) до вказаного договору на суму 57 000 грн;

- рахунок від 16.10.2023 на суму 57 000 грн;

- платіжну інструкцію № 1126 від 17.10.2023.

7.21. Як установлено судами попередніх інстанцій, Господарський суд міста Києва рішенням від 22.02.2024, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.05.2024 залишив без змін, позов Корпорації задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 166 436,07 грн пені, 556 019,71 грн 3% річних, 4 055 084,59 грн інфляційних втрат та 69 330,50 грн витрат зі сплати судового збору.

7.22. Корпорація звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила стягнути з відповідача 57 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки питання щодо стягнення таких витрат судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення від 22.02.2024 не було вирішено.

7.23. Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо відсутності документального підтвердження надання правової допомоги, Верховний Суд виходить з того, що з поданих до позовної заяви документів судами встановлено таке.

7.23.1. Відповідно до укладеного позивачем та адвокатським об`єднанням «Віннер Лекс» договору від 05.08.2021 сторонами погоджено таке:

- адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначні договором, а клієнт зобов`язується оплатити відповідно до умов договору надану адвокатським об`єднання правову допомогу та витрати, пов`язані з виконанням договору, що здійснюється адвокатським об`єднанням (пункт 1.1 договору);

- пунктом 3.1 вказаного договору погоджено, що договір набуває юридичної сили з моменту підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань;

- згідно з пунктом 4.2 договору сторони погоджують, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складаних на підставі неї рахунків.

7.23.2. Специфікацією № 55 від 16.10.2023 сторонами погоджено про надання об`єднанням позивачу допомоги під час розгляду Господарським судом міста Києва позовної заяви клієнта про стягнення заборгованості за договором № 12-20 від 15.06.2020, у т.ч. складання позовної заяви, оформлення та подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги в судових засіданнях.

7.23.3. Вказаною специфікацією погоджено фіксований гонорар в розмірі 57 000 грн.

7.23.4. Об`єднанням 16.10.2023 виставлено для сплати рахунок на суму 57 000 грн згідно зі специфікацією № 55.

7.23.5. Відповідно до платіжної інструкції від 17.10.2023№ 1126 позивачем здійснено оплату вищевказаного рахунку в розмірі 57 000 грн.

7.24. У запереченнях щодо покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 57000 грн відповідач вказав, що розмір таких витрат не відповідає критерію реальності та розумності, а також не є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання.

7.25. Місцевий господарський суд, приймаючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви Корпорації про ухвалення додаткового рішення та стягуючи з відповідача на користь позивача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, встановив, що витрати позивача на надання правової допомоги в розмірі 57 000 грн є такими, що не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

7.26. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін додаткове рішення, визнав обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви Корпорації про ухвалення додаткового рішення та покладення на відповідача відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн, врахувавши характер та предмет спору, вид та обсяг наданих адвокатом послуг (дослідження підстав та суті спору; формування правової позиції; написання позовної заяви та письмової відповіді на відзив), обсяг задоволення позовних вимог. Колегія суддів наголосила, що суд першої інстанції вже частково зменшив заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу на майже 65%, а враховуючи суму позову - 5 777 540,37 грн та великий об`єм матеріалів справи - 3 томи в суді першої інстанції, визнав, що такі витрати є співмірними та обґрунтованими.

7.27. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем докази, здійснена їх оцінка з огляду на предмет і підставу позову, необхідності, складності, доцільності таких дій, співмірності, обґрунтованості та розумності, з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.

7.28. За доводами касаційної скарги, суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 про те, що «Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності».

7.29. Разом з тим колегія суддів вважає, що зазначена скаржником постанова Верховного Суду не містить протилежної позиції щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України порівняно з позицією судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, а лише передбачає, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

7.30. Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач надав документальне підтвердження надання правової допомоги, яке суди обох інстанцій під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу дослідили та надали оцінку, про що свідчить зміст оскаржуваних судових рішень.

7.31. З матеріалів справи убачається, що на підтвердження надання правової допомоги позивач додав до позовної заяви договір про надання правничої допомоги від 05.08.2021, додаток № 55 (специфікація №55) від 16.10.2023, платіжну інструкцію № 1126 від 17.10.2023, ордер. Відтак, довід касаційної скарги про відсутність документального підтвердження надання правової допомоги спростовується встановленими судами обставинами справи.

7.32. Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

7.33. Верховний Суд констатує, що зазначаючи про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн, скаржником не наведено обґрунтованих аргументів для такого зменшення, не вказано на не співмірність витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом, а також ціною позову, не зазначено жодних заперечень стосовно здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі, або невідповідності критеріям розумності, необхідності, пропорційності. Тобто у цій частині скаржник не вказує, що судами попередніх інстанцій допущено порушення статей 126 ,129 ГПК України щодо застосування цих критеріїв.

7.34. Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень за доводами касаційної скарги не виявив порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних і необґрунтованих рішень про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

7.35. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, не зменшення розміру вказаних витрат до 1000 грн, зводяться до їх переоцінки, які здійснює суд на підставі статті 86 ГПК України у межах своєї дискреції, і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.36. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

7.37. Що ж до зменшення Верховним Судом розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до 1 000 грн, то відповідач не навів належних та достатніх підстав для такого зменшення. Такий же підхід у питанні зменшенні розміру відшкодування цих витрат до 1 000 грн застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

7.38. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати скаржнику, що він був почутий.

7.39. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

7.40. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

7.41. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

7.42. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

7.43. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

7.44. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.45. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. Верховний Суд, переглянувши додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за результати перегляду додаткового рішення, в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

9. Судові витрати

9.1. Враховуючи те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення не сплачується, відповідно Верховним Судом не розподіляється.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі №910/17633/23, залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі №910/17633/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець