Ухвала

від 11.12.2024 по справі 194/1331/24

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/1331/24

Номер провадження № 2-о/194/53/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

присяжних Сорокіна М.М., Голік О.М.,

секретаря судового засідання Сафонової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в окремому провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна,-

В С Т А Н О В И В:

До Тернівського міського суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною. Свою заяву обгрунтовує тим, що він є онуком по лінії матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його бабуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, перебуває під наглядом у лікаря-психіатра з діагнозом F 07.84 (органічний розлад особистості, судинний генез, виражений психоорганічний синдром з психотичними включеннями), постійно звертається до лікарського закладу за медичною допомогою. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений діагноз: прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія з вираженим психоорганічним синдромом, деменція, виражений координаторно-мозжечковий синдром, тетрапарез, та в наслідок захворювання вона позбавлена здатності адекватно розуміти навколишнє середовище, свій психологічний стан і поведінку. Обслуговувати себе самостійно вона не може. Просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатнимою, призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити судово-психіатричну експертизу з метою визначення психічного стану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник ОСОБА_1 в позовній заяві просить розглядати справу без його участі.

Представник ОСОБА_2 адвокат Тарковська Т.В. надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, просить заяву про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки задовольнити.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилася, але надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України, а саме, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Згідно з ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду випливає також із Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 6 Конвенції закріплено право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безпосереднім судом.

Частинами 1, 2 ст. 2 ЦПК України, визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, вказана цивільна справа було розподілена між суддями, та визначено головуючого суддю Корягіна Віталія Олексійовича.

У зв?язку з визначенням мене як головуючого судді у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, вважаю, що під час розгляду даної цивільної справи у стороннього спостерігача та у учасників провадження можуть виникнути обґрунтовані побоювання щодо наявності обставин, які надалі можуть вплинути на об`єктивність та неупередженість судового розгляду.

Так, як вбачається з висновку про доцільність встановлення опіки над ОСОБА_2 від 15 листопада 2024 року та матеріалів справи, ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 , і разом проживають за однією адресою з ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .

Також, слід зазначити, що ОСОБА_3 є діючим присяжним в Тернівському міському суді Дніпропетровської області та 27 листопада 2024 року брала участь при розгляді цивільної справи №194/969/24 разом з головуючим суддею Корягіним В.О., в якій ухвалено рішення по суті.

Таким чином, вищенаведені факти можуть створити враження в учасників, що в судді вже склались певні суб`єктивні внутрішні переконання щодо цих правовідносин сторін, що, в свою чергу, може зашкодити всебічному, повному, неупередженому та об`єктивному розгляду справи.

З цих підстав суддя Корягін В.О. 11 грудня 2024 року заявив самовідвід з підстави, передбаченої п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України.

Вважаю, що вищенаведені факти можуть створити враження в учасників, що в судді вже склались певні суб`єктивні внутрішні переконання щодо ходу розгляду цивільної справи, що, в свою чергу, може зашкодити всебічному, повному, неупередженому та об`єктивному розгляду справи.

Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр відносно упередженості судді. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об`єктивності.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

За викладених обставин, з метою забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом та запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ`єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи, запобігання виникнення у обвинуваченого та інших учасників процесу сумніву в об`єктивності та неупередженості судді, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, приходжу до висновку про наявність достатніх підстав, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості головуючого.

За викладених обставин, з метою забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом та запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ`єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи, запобігання виникнення у заявника та інших учасників процесу сумніву в об`єктивності та неупередженості судді, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, приходжу до висновку про наявність достатніх підстав, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості головуючого, вважаю, що заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 1, ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

На даний час інших суддів, які здійснюють правосуддя, крім судді Корягіна В.О., в Тернівському міському суді Дніпропетровської області немає та утворити новий склад суду для розгляду зазначеної цивільної справи не можливо.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначаються завдання суду. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Згідно ч. 7 ст. 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів", суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до пункту 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішені спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в неупередженості, повинен заявляти самовідвід або бути відведений.

Для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Також, підходи щодо упередженості та безсторонності з боку суддів викладено у рішенні ЄСПЛ у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, таку природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності.

ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) Суд зазначив, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій).

У справі П`єрсак проти Бельгії ЄСПЛ, встановивши порушення положень частини 1 статті 6, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду. Необхідно пам`ятати, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в неупередженості, повинен заявляти самовідвід або бути відведений.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у «Справі Гаусшильдта» зазначає, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.

Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

В Рекомендаціях КРЄС № (94)12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» зазначено, що судді зобов`язані утримуватись від винесення вироку у справі чи відмовитись від розгляду справи, коли на те існують достатні причини, і лише в цьому випадку такі причини повинні бути визначені законом і можуть стосуватись, наприклад, серйозних захворювань, суперечності між інтересом судді та інтересами правосуддя.

Згідно Рішення РСУ №75 від 04 листопада 2016 року "Про роз`яснення щодо наявності конфлікту інтересів" роз`яснюється, якщо при виникненні конфлікту інтересів (рішення Ради суддів України від 12 травня 2016 року № 36) під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 31 ЦПК України, передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність можливості утворити в Тернівському міському суді Дніпропетровської області новий склад суду для розгляду даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що вказану цивільну справу необхідно передати до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який є найбільш територіально наближений до Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 37, 39, 40 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву про самовідвід судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягіна Віталія Олексійовича у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна - задовольнити.

Цивільну справу № 194/1331/24 (провадження № 2-щ/194/53/24) за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, передати за підсудністю на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвала в частині передачі справи за підсудністю може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя В.О. Корягін

Присяжні М.М. Сорокін

О.М. Голік