Рішення

від 03.12.2024 по справі 216/5482/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/5482/24

провадження №2/216/2317/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

03 грудня 2024 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого, судді Чирського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив: визнати накази Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» № КР193-к, від 20.07.2024 р., № Kp/112-к від 15.07.2024 р. про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, незаконними та скасувати їх; зобов?язати відповідача допустити ОСОБА_1 до роботи; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути із відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди заподіяної порушенням трудових прав 30 000 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що між сторонами 10 листопада 1995 було укладено безстроковий трудовий договір, згідно якого, позивач зобов`язався виконувати роботу водія 1-го класу автотранспортних засобів виїзної бригади екстреної медичної допомоги Криворізької станції ЕМД, а роботодавець зобов`язався виплачувати позивачу заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

20.06.2024 року відповідачем було видано наказ № КР/93-к про відсторонення позивача 02.07.2024 р. від роботи для проходження лікарсько-консультативної комісії. 15.07.2024 року відповідачем було видано наказ № КР/112-к про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати безстроково, для проходження лікарсько-консультативної комісії з метою здійснення комплексної оцінки порушень функціональності організму та з`ясування його спроможності працювати на посаді водія виїзної бригади екстреної медичної допомоги. Позивач зазначає, що такі дії грубо порушують його конституційне право на працю, так як він щорічно проходить обов`язковий медичний огляд, а також медичний огляд перед зміною.

18.07.2024 року позивач згідно графіка роботи прибув до роботи у зміну, але диспетчер не видав останньому шляховий лист, оскільки наказом він був відсторонений від роботи. Отже, позивач зазначає, що з 18.07.2024 року він знаходиться у вимушеному прогулі, залишився без засобів існування, з вини роботодавця позбавлений можливості працювати і відповідно отримувати заробітну плату. Крім того, позивач вважає, що порушивши його право на працю, видавши вищезазначені накази, відповідач заподіяв йому значної моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків, перевтомі, пригніченні душевного стану. Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.08.2024 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23.08.2024 року представник відповідача, який діє на підставі довіреності, скориставшись своїм правом, через «Електронний суд» направив відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача та заперечує проти їхнього задоволення з огляду на наступне. ОСОБА_1 дійсно працює в підприємстві водієм автотранспортних засобів санітарних виїзної бригади екстреної медичної допомоги. Прийнятий за основною посадою водія, а також, відповідно до заяви та наказу про прийняття за внутрішнім сумісництвом з 01.01.2018, за сумісництвом на 0.25 ставки. Так, Позивач, 04.03.2018 отримав виробничу травму, у зв`язку із чим був направлений на проходження медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК). За результатами вищезазначеної комісії ступінь втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 становить 20 відсотків. Згідно із заключенням консультанта Дніпровського державного медичного університету від 18.05.2023 наслідками виробничої травми є компресійний перелом, деформація грудного відділу, післятравматичний остеохондроз грудного відділу хребта, тореколюмбалгія тощо. Через зазначену травму ОСОБА_1 потребує медичної та соціальної допомоги, а саме: медикаментозного та санаторного лікування. 27.06.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до підприємства про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`ю. На виконання рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.11.2023 у справі №216/4202/23 (яким визнано часткову втрату працездатності працівника ОСОБА_1 ) та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2024 у справі №216/4202/23 ОСОБА_1 підприємством було сплачено моральну шкоду у розмірі 80000,00 гривень. 16.04.2024 о 15:00 год із ОСОБА_1 стався нещасний випадок не пов`язаний з виробництвом. Погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 сталося в робочий час при виконанні ним службових обов`язків на фоні хронічного захворювання (спондилогенна торакалгія з стійким помірним больовим синдромом на тлі остеохондрозу, посттравматичної клиновидної деформації Т4 з грижею Шморля), що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2277 від 26.04.2024, виданої КНП Міська лікарня №3 КМР та актом розслідування нещасного випадку, що стався 16.04.2024 за формою Н-1/НП від 09.05.2024. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово пояснював, що йому складно виконувати трудові обов`язки, не може вести повноцінний спосіб життя. Що з моменту отримання травми, постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття.

У зв`язку із зазначеними вище обставинами та з метою недопущення аналогічних випадків у майбутньому та задля уникнення ризиків для здоров`я працівника адміністрацією підприємства було ініційовано направлення ОСОБА_1 на проходження лікарсько-консультативної комісії, щодо комплексної оцінки порушень організму для визначення клінічного і трудового прогнозу, відповідно встановленого діагнозу та з метою з`ясування можливості працювати водієм автотранспортних засобів санітарних виїзної бригади екстреної медичної допомоги у відповідності до робочої інструкції, затвердженої генеральним директором підприємства, та примірного положення про водія виїзної бригади станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, затвердженим наказом МОЗ України №500 від 29.08.2008.

За невиконання правових актів, зокрема, робочої інструкції, водій несе відповідальність, згідно чинного законодавства. Так, підприємством був виданий наказ №КР/93-к від 20.06.2024 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи 02.07.2024 із збереженням середньої заробітної плати для проходження ним лікарсько - консультативної комісії та видане йому відповідне направлення. З наказом ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис, про дату та час засідання комісії - повідомлений. Проте ОСОБА_1 не з`явився у призначений для проходження ЛКК час, тобто відмовився проходити таку комісію. У зв`язку з невиконанням останнім наказу підприємства №КР/93-к від 20.06.2024, а також зі зловживанням становищем щодо тимчасового відсторонення від роботи зі збереженням заробітної плати, підприємством (роботодавцем) повторно було видано наказ (№КР/112-к від 15.07.2024) про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження середньої заробітної плати для проходження лікарсько-консультативної комісії з 18.07.2024 до надання комісією відповідного медичного висновку. Зі змістом наказу ОСОБА_1 також був ознайомлений під особистий підпис. Сторона відповідача наголошує, що вказані дії роботодавця зумовлені невиконанням працівником законних, чинних та обґрунтованих наказів підприємства, що, у свою чергу, згідно чинного законодавства, є обов`язковими до виконання усіма працівниками підприємства, а також зухвалим ставленням працівником до виконання своїх службових обов`язків, та порушенням Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, затверджених 30.05.2019 директором КЗ ОЦЕМД та МК ДОР. Оскільки водії бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги мають відповідати займаній посаді, у тому числі, за станом здоров`я, при цьому є законні підстави вважати водія підприємства ОСОБА_1 непридатним до зайняття вказаної посади за станом здоров`я, роботодавцем й видано наказ про проходження лікарсько-консультативної комісії таким працівником. Станом на 22.08.2024 ОСОБА_1 не пройшов лікарсько-консультативну комісію. Тобто, працівник ОСОБА_1 своєю бездіяльністю, а саме щодо непроходження ЛКК, може завдати шкоди роботодавцю, оскільки хронічне захворювання останнього може загостритися та вплинути на дії працівника під час виконання обов`язків водія автотранспортних засобів санітарних виїзної бригади екстреної медичної допомоги, зокрема, під час перевезення осіб (пацієнтів), які потребують невідкладної медичної допомоги, та екстреної доставки (госпіталізації) до закладу охорони здоров`я.

26.08.2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що накази відповідача, які він просить скасувати, прийняті за відсутності визначених законодавством підстав для відсторонення працівників, з порушенням ст. 46 КЗпП України, а тому є незаконними та підлягають скасуванню. Вказує, що відповідач не вживав відповідних заходів для забезпечення його трудових прав, необґрунтовано відсторонив його від посади, позбавив заробітної плати, чим порушив його трудові права. До того ж доводи відповідача про те, що при відсторонені від посади роботодавець мав законні підстави вважати позивача непридатним для заняття посади водія за станом здоров`я, є безпідставними, оскільки не існує будь-якого медичного документа, у якому би встановлювалися обставини про непридатність до роботи за станом здоров`я.

Заслухавши позиції сторінта дослідивши письмові докази,суд встановив фактичні обставини справи, правовідносини, які виникли між сторонами, що регулюються наступними нормами матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що Позивач перебуває в трудових відносинах з Комунальним підприємством «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» з 10.11.1995 року, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія витягу з наказу КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» № 162-В від 10.11.1995 року Про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду водія 1 класу на всі марки санітарного автотранспорту.

Згідно довідки №065578 серія 12ААА від 07.06.2023, Згідно довідки Міжрайонної металургійної МСЕК до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААА, № 065578 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, від 07.06.2023 року встановлено з 05. 06.2023 року 20 (двадцять) відсотків втрати професійної працездатності. Встановлена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне та санаторне лікування.

27.06.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до підприємства про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`ю. На виконання рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.11.2023 у справі №216/4202/23 (яким визнано часткову втрату працездатності працівника ОСОБА_1 ) та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2024 у справі №216/4202/23 ОСОБА_1 підприємством було сплачено моральну шкоду у розмірі 80000,00 гривень.

16.04.2024 о 15:00 год із ОСОБА_1 стався нещасний випадок не пов`язаний з виробництвом. Погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 сталося в робочий час при виконанні ним службових обов`язків на фоні хронічного захворювання (спондилогенна торакалгія з стійким помірним больовим синдромом на тлі остеохондрозу, посттравматичної клиновидної деформації Т4 з грижею Шморля), що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2277 від 26.04.2024, виданої КНП Міська лікарня №3 КМР та актом розслідування нещасного випадку, що стався 16.04.2024 за формою Н-1/НП від 09.05.2024.

Задля уникнення ризиків для здоров`я працівника адміністрацією підприємства було ініційовано направлення ОСОБА_1 на проходження лікарсько-консультативної комісії, щодо комплексної оцінки порушень організму для визначення клінічного і трудового прогнозу, відповідно встановленого діагнозу та з метою з`ясування можливості працювати водієм автотранспортних засобів санітарних виїзної бригади екстреної медичної допомоги у відповідності до робочої інструкції, затвердженої генеральним директором підприємства, та примірного положення про водія виїзної бригади станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, затвердженим наказом МОЗ України №500 від 29.08.2008.

Відповідно до пункту 5 Розділу 1 робочої інструкції водія автотранспортних засобів санітарних виїзної бригади екстреної медичної допомоги Криворізької станції екстреної медичної допомоги структурного підрозділу підприємства, яку Позивач отримав та ознайомився 08.04.2024 (нова редакція інструкції), в своїй діяльності водій керується чинним законодавством України, рішеннями та розпорядженнями органів місцевої виконавчої влади, директивними документами Міністерства охорони здоров`я України, місцевих органів управління охорони здоров`я, наказами генерального директора КП ОЦЕМД та МК ДОР, розпорядженнями завідувача Криворізької СЕМД, статутом КП ОЦЕМД та МК ДОР, Положенням про Криворізьку станцію ЕМД, Правила дорожнього руху, положенням про техобслуговування автомобілів, робочою інструкцією.

Пунктом 12 Розділу 2 вищевказаної робочої інструкції передбачено, що за зверненням керівника медичної бригади при наданні догоспітальної медичної допомоги хворому (потерпілому) водій зобов`язаний допомагати членам бригади в межах його можливостей, включно з перенесенням хворого в салон і з салону санітарного автомобіля. За невиконання правових актів, зокрема, робочої інструкції, водій несе відповідальність, згідно чинного законодавства.

Так, підприємством був виданий наказ №КР/93-к від 20.06.2024 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи 02.07.2024 із збереженням середньої заробітної плати для проходження ним лікарсько-консультативної комісії та видане йому відповідне направлення. З наказом ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис, про дату та час засідання комісії - повідомлений. Проте ОСОБА_1 не з`явився у призначений для проходження ЛКК час, тобто відмовився проходити таку комісію. У зв`язку з невиконанням останнім наказу підприємства №КР/93-к від 20.06.2024, а також зі зловживанням становищем щодо тимчасового відсторонення від роботи зі збереженням заробітної плати, підприємством (роботодавцем) повторно було видано наказ (№КР/112-к від 15.07.2024) про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження середньої заробітної плати для проходження лікарсько-консультативної комісії з 18.07.2024 до надання комісією відповідного медичного висновку. Зі змістом наказу ОСОБА_1 також був ознайомлений під особистий підпис. Станом на 22.08.2024 ОСОБА_1 не пройшов лікарсько-консультативну комісію.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організації незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ст. 21 Кодексу Законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Згідно ст. 23 Кодексу Законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

У відповідності до ст.31 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», з метою охорони здоров`я населення організуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.

Статтею 14 Закону України «Про охорону праці»передбачено обов`язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Зокрема, працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства, а також проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 46 КЗпП Українивстановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю. Усунення від роботи провадиться власником на підставі виявленого ним факту, через який власник має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

Під час відсторонення від роботи дія трудового договору не припиняється, але працівник тимчасово до роботи не допускається. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Аналогічний висновок викладено у постанові постанова ВС від 16.05.2023 у справі № 405/144/21.

На підставі ч.2ст.17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов`язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов`язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Згідно ч.3 ст. 17 Закону, роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров`я пов`язане з умовами праці; за своєю ініціативою, якщо стан здоров`я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов`язки.

Так, позивач, видавав спірні накази про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, керуючись ст. 46 Кодексу законів про працю, на виконання вимог частини 1, частини 3 статті 17 Закону України «Про охорону праці» № 2695-XII від 14.10.1992 року, пункту 3.8 наказу «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій № 246, пунктами 3.1, 3.2. розділу ІІІ Наказу Міністерства охорони здоров?я, Міністерства внутрішніх справ України № 65/80 від 31.03.2013 року «Про затвердження положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», у зв?язку із погіршенням стану здоров?я водія ОСОБА_1 , яке виникло в нього через загострення хронічного захворювання, під час виконання ним посадових обов?язків, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2277 від 26.04.2024 року.

Так, згідно п.п. 3.1, 3.2 розділу ІІІ Наказу Міністерства охорони здоров`я, Міністерства внутрішніх справ України № 65/80 від 31.03.2013 року» Про затвердження положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», позачерговий медичний огляд водія транспортного засобу (далі - позачерговий медичний огляд) проводиться за направленням перевізника на підставі медичних даних про стале погіршення стану здоров`я водія чи виявлення ознак захворювання або вади, визначених уПереліку(результати щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів, дані листків непрацездатності тощо).

У разі відмови водія від проходження позачергового медичного огляду перевізник зобов`язаний вжити заходів щодо недопущення водія до керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відтак, оскільки станом на 22.08.2024 року позивач не пройшов лікарсько-консультативну комісію, яку повинен був пройти, то прийняте рішення відповідача про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, суд визнає як правомірний його обов`язок, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними.

На переконання суду, зважаючи на відкриту демонстрацію позивачем свого небажання пройти такий медичний огляд, таке рішення і дії відповідача були цілком виправданими його обов`язком не допускати жодних порушень, що потенційно можуть негативно вплинути на безпеку людей.

Щодо стягнення середнього заробітку.

Системний аналіз та тлумачення положеньстатті 235 КЗпП Українидає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працюв іншого роботодавця.

Аналіз положеньКЗпП Українита постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Оскільки судом не встановлено порушення відповідачем права ОСОБА_1 на працю, то в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсяст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Беручи до уваги, що суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів, зважаючи на те, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок хвороб позивача з предметом позову, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди.

Зважаючи на описані вище обставини, суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,5,12,13,76-79,81,141,258-259,263-265,268 ЦПК України

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня йогопроголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресоюсторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Суддя Г.М.Чирський