Рішення

від 12.12.2024 по справі 522/16170/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/16170/24

Провадження № 2/522/7290/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Єрганінової К.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи: Одеська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.09.2024 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи: Одеська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 25.04.1996 ОСОБА_4 продав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та померлому ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 . З моменту укладення договору минуло 28 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Спадкоємцем останнього була його мати ОСОБА_1 , оскільки проживала разом зі спадкодавцем. Наразі позивачка має отримати свідоцтво про право власності в порядку спадкування, що є неможливим, оскільки біржовий договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 24.09.2024 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 30.10.2024.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання 30.10.2024 розгляд справи було відкладено до 09.12.2024.

У судове засідання 09.12.2024 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою якою підтримала позовні вимоги, просила здійснити розгляд справи за її відсутності. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до суду заяви про визнання позову, просили розглянути справу за їх відсутності.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_4 та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 12 грудня 2024 року.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 квітня 1996 року ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , який діяв від свого імені зі згоди матері ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з іншої сторони уклали договір №13950 купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_4 продав квартиру АДРЕСА_1 . Договір зареєстрований на Одеській товарній біржі (а.с.15-17).

У провадженні Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі є спадкова справа №188б/2024 до майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з тим, що договір укладено та зареєстровано з порушенням вимог Закону України «Про товарну біржу» державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори Маслова М.В. листом від 14.08.2024 рекомендувала звернутися до суду з позовом про визнання дійсним договору (а.с.10).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.

Розділом 4 Закону України "Про товарну біржу" визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники ї членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України "Про товарну біржу").

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.04.1996 сторонами були члени товарної біржі, але ОСОБА_5 діяв зі згоди матері ОСОБА_1 .

За твердженням позивача сторонами було виконано умови договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.04.1996 в повному обсязі.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в квітні 1996 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 слідує, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні 25.04.1996 Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством не було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору.

На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений на Одеській товарній біржі, слід визнати дійсним у відповідності ст. 220 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ст. ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до 81 Цивільного процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість позовних, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 81, 89, ч. 3 ст. 200, 206, 258-259, 263-265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи: Одеська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу №13950 нерухомого майна, укладений на Одеській товарній біржі 25 квітня 1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 придбали квартиру, загальною площею 48,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2024 року.

Суддя: В.Я. Бондар